Постанова

від 30.09.2015 по справі 910/3692/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р. Справа№ 910/3692/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.09.2015 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року

у справі № 910/3692/13 (головуючий суддя Любченко М.О., судді

Нечай О.В., Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 74 377,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/3692/13 позов ТОВ «Оміа Україна» до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 74 377,59 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ТОВ «Оміа Україна» страхове відшкодування у сумі 73 040,94 грн., пеню у сумі 1 183,25 грн. та господарські витрати у сумі 5 821,11 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.06.2015 року, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/3692/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Оміа Україна» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судових засіданнях 16.09.2015 року, 23.09.2015 року та 30.09.2015 року представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/3692/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник ТОВ «Оміа Україна» у судових засіданнях 16.09.2015 року, 23.09.2015 року та 30.09.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

18.11.2011 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» (страхувальник) було укладено договір № 029780 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого відповідно до п.п.3.1 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором та обов'язковими умовами страхування транспортним засобом з наступними характеристиками: марка/модель - Toyota Avensis; реєстраційний номер - НОМЕР_1; рік випуску - 2007р.; номер кузова (шасі) - НОМЕР_4.

Пунктом п.2.1.28 договору визначено, що страховим випадком є передбачена договором страхування подія (ризик, визначений обраною страхувальником програмою страхування та зазначений в обов'язкових умовах страхування), що сталась у період дії договору та з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Страховим ризиком за укладеним між сторонами правочином є, в тому числі, пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п.3.5.2 договору №029780 від 18.11.2011 року).

У розділі ІV договору №029780 від 18.11.2011 року сторонами було погоджено перелік виключень та обмежень зі страхових випадків.

У пункті 5 договору сторони погодили, що страхова сума становить 136300 грн. За змістом п.6 договору ліміт відшкодування визначено, як неагрегативний, тобто, такий, що дорівнює страховій сумі.

Укладеним між сторонами правочином передбачено, що розмір безумовної франшизи у разі настання дорожньо-транспортної пригоди становить 0,5% від страхової суми, а у разі конструктивної загибелі транспортного засобу франшиза складає 5% від страхової суми.

В обсязі, визначеному договором, страхуванню підлягають ризики, що виникли на території України (п.5.2 договору). Строк дії договору № 029780 від 18.11.2011 року визначено з 23.11.2011 року до 22.11.2012 року (п.9 договору).

У відповідності до довідки №9051134 про дорожньо-транспортну пригоду, 08.08.2012 року о 10 годині 30 хвилин у Солом'янському районі міста Києва по вул. Уманській, 23/9 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1, що належав товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа», керування яким здійснював ОСОБА_4 та Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_5, яким керував ОСОБА_6.

За умовами п.11.1 договору №029780 від 18.11.2011 року при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою страхувальник/вигодонабувач/постраждала третя особа/застрахована особа звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний: негайно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин, як тільки йому стане відомо про такі події викликати відповідні компетентні органи (заявити про подію до міліції, пожежної охорони або інших органів, відповідно до їх компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку: повідомити страховика за телефоном; вжити всіх доречних та можливих заходів для допомоги потерпілим, для зменшення розміру збитку і порятунку застрахованого транспортного засобу, для можливості подальшої реалізації свого права вимоги до винної сторони; не визнавати свою вину за подію та її наслідки без письмової на те згоди страховика; при зверненні до страховика та/або його уповноваженого представника (за телефоном, факсом, електронною поштою) страхувальник має вказати відомості щодо номеру договору, обставин настання страхового випадку, про зовнішні пошкодження про інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, місце події і перебування транспортного засобу; зробити запит до страховика стосовно подальших інструкцій; при зверненні до страховика надати останньому інформацію стосовно номеру договору страхування, обставин настання страхового випадку, інформації про пошкодження, про інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, місця події та перебування транспортного засобу, письмово оформити заяву про настання страхового випадку.

Пунктом 9.5 укладеного між сторонами правочину страховка зобов'язано протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання події, яка має ознаки страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

При настанні страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк тридцяти робочих днів, починаючи з дати отримання письмового повідомлення про настання випадку, що може бути кваліфікований як страховий.

Як зазначає позивач, 08.08.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» було усно повідомлено приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок.

З наявної в матеріалах справи пам'ятки збитку вбачається, що 09.08.2012 року страхувальником було надано страховику медичну довідку про вживання алкоголю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

10.08.2012 року представниками приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було проведено огляд транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1, під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.08.2012 року, вказаному автомобілю завдано наступні пошкодження: двері задні ліві, крило заднє ліве, бампер задній, диск заднього лівого колеса, резина, подушки безпеки задні ліві, ручка двері задньої лівої, ущільнювач задньої лівої двері, обшивка даху, обшивка стійки лівої, кварта двері, ліхтар задній лівий, усунення перекосу, кришка багажника, молдінг кришки багажника, поріг лівий, молдінг порогу. За наслідками проведення огляду транспортного засобу представниками відповідача складено акт №б/н від 10.08.2012 року огляду транспортного засобу (дефектна відомість). Одночасно, в акті зазначено, що автомобіль має пошкодження, що не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, а саме: бампер передній, задній бампер, кришка, крило заднє праве.

20.08.2012 року на замовлення відповідача товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт» в особі Цурпаленко Євгенія Валентиновича було проведено оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. За результатами проведення оцінки складено звіт №04857/КВ від 17.09.2012 року, в якому визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 складає 82 853,57 грн. (враховуючи податок на додану вартість на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали), а ринкова вартість автомобіля становить 117 822,20 грн.

11.09.2012 року страхувальником подано страховику заяву б/н від 09.08.2012 року про настання страхового випадку по договору страхування, в якій позивач просив здійснити виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування. Факт отримання страховиком наведеної заяви саме 11.09.2012 року підтверджується відміткою штампу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про реєстрацію вхідної кореспонденції.

19.09.2012 року на замовлення приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт» в особі суб'єкта оціночної діяльності Гончарук Миколи Вікторовича було проведено оцінку вартості транспортного засобу за наслідками чого складено звіт №1680/09/12 від 24.09.2012 року. Згідно змісту означеного звіту дійсна вартість після аварійного автомобіля складає 103 400 грн., ринкова вартість транспортного засобу становить 117822,20 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 54 516,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2012 року, що відповідачем було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №UA201208080004/L01/04 від 25.09.2012 року, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі транспортного засобу в сумі 7607,20 грн. З банківської виписки з рахунку позивача вбачається, що 27.09.2012 року відповідачем було виплачено страхове відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» в сумі 7 607,20 грн.

Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, що було сплачено страховиком, 04.12.2012 року позивачем було замовлено оцінку вартості матеріального збитку у товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», за результатами проведення якої складено звіт №С12-658 від 08.12.2012 року. У звіті №С12-658 від 08.12.2012 року, який складено ОСОБА_9 (свідоцтво №4070 від 28.10.2005 року про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів), встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 складає 59 045,26 грн., а ринкова вартість вказаного транспортного засобу становить 117 465,27 грн.

Так, 14.12.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» подано до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» заяву про перегляд страхової справи, в якій страхувальник просив здійснити страхове відшкодування в сумі 59 045,26 грн., тобто з урахуванням звіту №С12-658 від 08.12.2012 року.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було переглянуто страхову справу, страхове відшкодування у розмірі більшому, ніж визначено у страховому акті №UA201208080004/L01/04 від 25.09.2012 року, не сплачено.

Так, у лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн. та пені в розмірі 1336,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №029780 від 18.11.2011 року добровільного страхування транспортних засобів в частині виплати страхового відшкодування в розмірі та строки, визначені умовами укладеного між сторонами правочину.

Заперечуючи проти вказаного позову відповідач вказав на те, що страховиком було належним чином виконано свої обов'язки за договором №029780 від 18.11.2011 року, а саме здійснено розрахунок та виплату страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі транспортного засобу, оскільки за наслідками проведеної вказаним учасником оцінки вартості автомобіля до моменту настання страхового випадку та ціни відновлювального ремонту встановлено, що остання складає більш ніж 70% відсотків вартості транспортного засобу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/3692/13 позов ТОВ «Оміа Україна» до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 74 377,59 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ТОВ «Оміа Україна» страхове відшкодування у сумі 73 040,94 грн., пеню у сумі 1 183,25 грн. та господарські витрати у сумі 5 821,11 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 08.08.2012 року о 10 годині 30 хвилин у Солом'янському районі міста Києва по вул. Уманській, 23/9 за участю транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1, є страховим випадком у розумінні ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» та п.3.5.2 договору №029780 від 18.11.2011 року.

При цьому, судова колегія також вважає необґрунтованим визначення відповідачем розміру страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі транспортного засобу виходить з наступного.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За умовами п.10.1 договору №029780 від 18.11.2011 року у разі настання страхового випадку страховик визначає суму страхового відшкодування на підставі умов договору.

Відповідно до п.2.1.20 укладеного між сторонами правочину повна загибель транспортного засобу (конструктивна загибель) - це випадок, коли вартість ремонту колісного транспортного засобу (в тому числі, витрати на встановлення розміру збитку та транспортування пошкодженого автомобіля до місця ремонту) складає 70% і більше відсотків ринкової вартості такого транспортного засобу, визначеної на момент настання страхового випадку.

У п.10.6.9 спірного правочину зазначено, що при повній загибелі транспортного засобу страхове відшкодування виплачується як різниця ринкової вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку та ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. При цьому, залишки пошкодженого транспортного засобу залишаються у страхувальника. Вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається на підставі результатів незалежної автотоварознавчої експертизи або рахунку станції технічного обслуговування офіційного дилера, або встановленої самостійно страховиком за допомогою систем Audatex або Eurotax.

Як вказувалось вище, розмір страхового відшкодування, що підлягав сплаті страхувальнику, страховиком було визначено на підставі звіту №04857/КВ від 17.09.2012 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт», в якому визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 складає 82 853,57 грн. (враховуючи податок на додану вартість на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали), а ринкова вартість автомобіля становить 117 822,20 грн.

Одночасно, заперечуючи проти визначеного відповідачем розміру страхового відшкодування, позивачем було представлено звіт №С12-658 від 08.12.2012 року, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт».

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду не може прийняти надані сторонами звіти, як належний доказ оцінки ринкової вартості автомобіля, його ремонту та вартості після ДТП, що були складені ТОВ «Декра Експерт» та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», з огляду на наступне.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

У пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи питання відносно доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

За змістом ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що сторонами, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів складання звіту №04857/КВ від 17.09.2012 року безпосередньо суб'єктами оціночної діяльності, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у суду відсутні підстави вважати, що оцінка ринкової вартості автомобіля Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 та його відновлювального ремонту була проведена ТОВ «Декра Експерт» у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому, як правильно вказав місцевий господарський суд, обидва звіти складені безпосередньо на замовлення сторін, а викладені в них висновки відрізняються настільки, що повністю спростовують позицію кожного відносно конструктивної загибелі транспортного засобу, тобто у сукупності зі встановленими обставинами звіти позивача і відповідача містять зовсім протилежні висновки відносно вказаного питання.

Так, з метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи місцевим господарським судом, ухвалою від 08.04.2013 року було призначено судову експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судового експерта поставлено, такі питання: яка дійсна ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2007 до його пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 08.08.2012 року о 10:03 год. на вул.Уманській, 23/9 в м.Києві?; яка дійсна вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2007, що дорівнює вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, яка трапилась 08.08.2012 року о 10:03 год. на вул.Уманській, 23/9 в м.Києві?; чи перевищує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2007р. 70% його ринкової вартості?

За результатами проведення експертизи було складено висновок №3536/13-54 від 23.07.2013 року, в якому зазначено, що ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 117 966,82 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного становить 47 662,58 грн., та вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2007р. не перевищує 70% його ринкової вартості.

В зв'язку із запереченнями відповідача, щодо визначення судовим експертом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, місцевим господарським судом ухвалою від 21.11.2014 року було призначено по справі повторну судову експертизу, проведення якої доручено Харківськму науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України. За результатами проведення повторного експертного дослідження судовим експертом складено висновок автотоварознавчої експертизи №14087 від 22.04.2015 року.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, результат експертного дослідження не відповідає всім, визначеним ст.3 Закону України «Про судову експертизу» принципам судово-експертної діяльності, якими є законність, незалежність, об'єктивність і повнота дослідження.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується, що при визначенні відповіді на запитання суду щодо ринкової вартості транспортного засобу експертом враховано строк експлуатації 4,9166 років, тоді як за даними технічного паспорту роком випуску транспортного засобу є 2007р., а дорожньо-транспортна пригода сталась 08.08.2012р., тобто, на момент настання страхового випадку строк експлуатації автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 перевищував п'ять з половиною років.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України щодо ринкової вартості транспортного засобу не може вважатись повним та об'єктивним.

Колегія суддів звертає увагу що за приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно було взято до уваги висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3536/13-54 від 23.07.2013 року щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_3, а саме, ринкова вартість вказаного автомобіля складає 117 966,82 грн.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується, що висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в частині відповіді на запитання суду щодо ринкової вартості транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2007, не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Отже, при визначенні суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» на підставі договору №029780 від 18.11.2011 року за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.08.2012 року, місцевий господарський суд правомірно застосував ринкову вартість автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 на рівні 117 966,82 грн.

Щодо визначення вартості відновлювального ремонту транспортного «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 6 договору №029780 від 18.11.2011 року сторонами погоджено варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня».

За умовами п.10.23 договору у разі обрання умови виплати страхового відшкодування «Майстерня» розрахунок суми страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених із страховиком рахунків і способу ремонту станції технічного обслуговування, яка виконує роботи, спираючись на часові норми виробника, а також ціни запасних частин і матеріалів офіційних імпортерів, які вказані в системі Audatex або Eurotax.

У разі, якщо вартість відновлювального ремонту, визначена станцією технічного обслуговування, перевищує розмір збитку, визначеного суб'єктом оціночної діяльності, страхове відшкодування може бути розраховане саме на підставі актів виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату відновлювального ремонту (п.10.23.2 договору №029780 від 18.11.2011 року).

Отже, з огляду нате, що сторонами було погоджено наведений вище варіант виплати страхового відшкодування, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме рахунок станції технічного обслуговування є належним доказом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. При цьому, судом враховано, що документи стосовно проведення ремонту, складені станцією технічного обслуговування, за умовами п.10.23.2 договору №029780 від 18.11.2011р. мають переважне значення над висновками суб'єктів оціночної діяльності, що повністю відповідає також умовам п.6 вказаного договору щодо варіанту виплати страхового відшкодування «Майстерня».

Як свідчать матеріали справи, 14.08.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» було виставлено рахунок-фактуру №СМУ00017838, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 82 217,26 грн.

Як встановлено судом, на час розгляду справи у суді першої інстанції, транспортний засіб «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 було відновлено, та остаточна вартість відновлювального ремонту становила 81 329,64 грн. Зазначене підтверджується актами №36045 від 23.12.2013 року на суму 71 944,43 грн., №36044 від 23.12.2013 року на суму 9155,61 грн. та №36043 від 23.12.2013 року на суму 229,60 грн. виконаних робіт-послуг, що складені ТОВ «Саміт Моторз Україна» та скріпленні підписами представників та печатками вказаної особи і ТОВ «Оміа Україна».

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що ТОВ «Саміт Моторз Україна» є авторизованою станцією технічного обслуговування автомобілів марки «Toyota», з якою ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» тривалий час веде співробітництво.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було оплачено вартість відновлювального ремонту, що підтверджується платіжними дорученнями №3788 від 16.10.2013 року на суму 65 138 грн. та №4035 від 16 191,64 грн.

Отже, враховуючи зазначене вище, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 81 329,64 грн. Тобто, фактичні витрати, що були понесені позивачем на ремонт автомобіля.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ринкова вартість автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_3 становила 117 966,82 грн., а вартість його відновлювального ремонту складала 81 329,64 грн. судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку визначення страховиком розміру страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі є безпідставним та неправомірним, оскільки фактично вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не перевищує 70% його ринкової вартості (117 966,82 *70% = 82 576,77 грн., тоді як 81 329,64 грн. дорівнює 68,94% вартості колісного транспортного засобу).

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, у даному випадку у страховика виник обов'язок з виплати страхового відшкодування саме з урахуванням вартості відновлювального ремонту, що визначена в актах авторизованої станції технічного обслуговування.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів повної оплати позивачу страхового відшкодування, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 73040,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому правомірно задоволені місцевим господарським судом.

При цьому, судом прийнято до уваги, що при розрахунку суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, позивачем було враховано суму грошових коштів, що були сплачені відповідачем у досудовому порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вирахування заявником франшизи в розмірі 681,50 грн. у даному випадку є безпідставним, оскільки в страховому акті №UA201208080004/L01/04 від 25.09.2012 року страховиком вже було враховано розмір безумовної франшизи, а отже фактично страхувальник має право на отримання більшого страхового відшкодування, ніж заявлено до стягнення, проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, суд не може на власний розсуд змінювати позовні вимоги чи спонукати позивача до їх уточнення.

Що стосується заявленої до стягнення пені за період з 03.10.2012 року по 03.04. року в розмірі 1336,65 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.9.5.5 договору №029780 від 18.11.2011 року страховик за несвоєчасну сплату страхового відшкодування сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем передбачених договором №029780 від 18.11.2011 року строків сплати страхового відшкодування. Позивачем за період з 03.10.2012 року по 03.04.2013 року нараховано неустойку в розмірі 1336,65 грн.

Проте, як вірно вказав місцевий господарський суд, наведений заявником розрахунок є невірним, з огляду на наступне. За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, заяву про настання страхового випадку було отримано відповідачем 11.09.2012 року, тобто, саме з наведеної дати слід відраховувати передбачені умовами спірного правочину 30 робочих днів для виплати страхового відшкодування, тобто останнім строком виплати було 23.10.2012 року, а право на нарахування неустойки виникло 24.10.2012 року.

Здійснивши перевірку розрахунку пені зробленого судом першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому правомірно було стягнуто з відповідача пеню в сумі 1183,25 грн., а не 1336,65 грн. як просив позивач.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Оміа Україна» до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн. та пені в сумі 1336,65 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що оскільки, в актах визначена ціна містить знижку в розмірі не менш як 15%, то, для розрахунку слід застосовувати повну ціну ремонту, виходячи з наступного.

Відповідно до п.15 ст.1 Закону України «Про ціни та ціноуворення в Україні» ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ціна робіт, наведена в актах №36045 від 23.12.2013 року, №36044 від 23.12.2013 року та №36043 від 23.12.2013 року, свідчить про волевиявлення позивача та станції технічного обслуговування щодо саме такої вартості робіт і саме в такому розмірі у ТОВ «Оміа Україна» виникає зобов'язання з оплати ремонтних робіт. До того ж, як встановлено судом та зазначалось вище, позивачем було оплачено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_3 саме у розмірі 81 329,64 грн. Тобто, колегія вважає, що розраховувати страхове відшкодування у даному випадку слід саме з урахуванням наданої СТО знижки та понесених фактичних витрат позивача на відновлення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/3692/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/3692/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3692/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 05.10.2015 року