Постанова

від 22.06.2015 по справі 910/28408/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа№ 910/28408/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.06.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року

у справі № 910/28408/14 (головуючий суддя Бондарчук В.В., судді Гумега О.В., Нечай О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша кредитно-фінансова

компанія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами

«Прімоколект-Капітал»

про стягнення 1 056 987,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/28408/14 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Перша кредитно-фінансова компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про стягнення 1 056 987,33 грн. - задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перша кредитно-фінансова компанія» 985 118,73 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 71 868,60 грн. 3% річних та 21 139,75 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.03.2015 року, ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/28408/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/28408/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» заперечило проти доводів зазначених у апеляційній скарзі ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал». Позивач вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним. При цьому, позивач зазначив, що помилкове визначення судом першої інстанції правової природи договору не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення, оскільки виносячи рішення суд базувався на нормах Цивільного кодексу України, що регулюють порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а саме на ст.ст. 512, 513, 514, 516, а також на положеннях ст.ст. 509, 526, 610, 614, 625, 626, 627 ЦК України, ст. 197 ГК України. Зазначені норми є загальними нормами цивільного та господарського права і є спільними і для договорів відступлення права вимоги і для договорів факторингу.

У судових засіданнях 13.05.2015 року, 03.06.2015 року та 22.06.2015 року представник ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» у судових засіданнях 13.05.2015 року, 25.05.2015 року, 03.06.2015 року та 22.06.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та письмових поясненнях по справі. Представник позивача вважає рішення суду законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Так, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про зупинення провадження по справі № 910/28408/14 до набрання законної сили рішення господарського суду м. Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/4936/15 за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія», третя особа Кредитна Спілка «Альянс Україна» про визнання договору недійсним та стягнення заборгованості.

Відмовляючи у вказаному клопотання судова колегія виходила з того, що скаржником не було надано суду доказів того, що апеляційна скарга ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» на рішення господарського суду м. Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/4936/15 взагалі прийнята до розгляду Київським апеляційним господарським судом, відтак, скаржником не надано суду доказів порушення апеляційного провадження у справі № 910/4936/15. Скаржником до зазначеного клопотання додано лише копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, які свідчать про направлення апеляційної скарги ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» на рішення господарського суду м. Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/4936/15 на адресу господарського суду міста Києва.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року також було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» про вжиття заходів до забезпечення позову. Відмовляючи у вказаному клопотанні колегія суддів зазначила, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Таких доказів позивачем суду не надано.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15.07.2011 року між ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 2/В, умовами якого передбачено, що на умовах, встановлених даним договором, позивач передає (відступає) відповідачу за плату, а відповідач приймає належні позивачу права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами. Права вимоги до боржників належать позивачеві внаслідок їх набуття (придбання) шляхом заміни у відповідному борговому зобов'язанні (кредитному договорі) первісного кредитора чи іншого попереднього кредитора (банка чи небанківської фінансової установи).

Відповідно до п. 6.1 договору, у відповідності до умов даного договору, позивач передає (відступає) відповідачу права вимоги до боржників, що зазначені та які входять до портфеля заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 343381859,71 грн., станом на дату підписання сторонами даного договору.

Згідно п. 6.2.3 договору, відповідач протягом трьох банківських днів з моменту отримання від позивача реєстру боржників, згідно п. 6.2.2 договору оплачує позивачу компенсацію у розмірі, визначеному п. 7.1 даного договору.

Пунктом 6.2.6 договору визначено, що права вимоги переходять до відповідача з моменту підписання сторонами даного договору акту приймання-передавання реєстру (додаток №2 до даного договору), після чого відповідач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання відповідачем та позивачем умов, що визначені даним пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Відступлення права вимоги за даним договором здійснюється без згоди боржників (п. 6.2.7. договору).

Умовами п. 7.1. договору передбачено, що в якості компенсації за придбання (відступлення) права вимоги, відповідач сплачує позивачеві плату у розмірі, що станом на дату підписання сторонами даного договору складає 16207623,78 грн. без ПДВ. При цьому, оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно даного договору, до кожного окремого боржника, визначається згідно додатку № 1 до даного договору. Процент оплати складає 4,72 %.

Відповідно до п. 7.2 договору, відповідач здійснює оплату позивачеві в наступному порядку: 1) шляхом перерахування 95 % суми, що вказана в п. 7.1 даного договору, на рахунок позивача п/р № 26501113126 у ПАТ «УПБ» м. Київ, МФО 300205 протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного договору (п. 7.2.1 договору); 2) 5 % суми, що вказана в п. 7.1 даного договору на рахунок позивача п/р № 26501113126 у ПАТ «УПБ» м. Київ, МФО 300205 - до 31.12.2011 р. (п. 7.2.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до повного виконання відповідних зобов'язань сторонами (п. 13.1 договору).

З матеріалів справи також вбачається, що 19.07.2011 року між ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» укладено акт приймання-передачі реєстру боржників від 15.07.2011 року до договору відступлення прав вимоги № 2/В від 15.07.2011 року.

Так, у відповідності до вказаного акту, згідно з вимогами п. 8.3 договору відступлення прав вимоги № 2/В від 15.07.2011 року, позивач передав, а відповідач прийняв реєстр боржників позивача від 15.07.2011 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.

Кількість боржників - 8636 осіб. Загальна сума заборгованості - 343381859,71 грн.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує умови договору відступлення прав вимоги № 2/В від 15.07.2011 року, та відповідно до умов п. 7.1 договору відповідач повинен був сплатити позивачу плату за відступлення права вимоги у розмірі 16207623,78 грн. Проте, 19.07.2011 року відповідач перерахував позивачу лише 15397242,59 грн. - 95% плати за відступлення прав вимоги, що підтверджується банківською випискою (копія в матеріалах справи), внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 810381,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 10.01.2012 року № 2/Л, в якому позивач просить відповідача перерахувати до 30.12.2011 року грошові кошти у розмірі 810381,19 грн. в рахунок оплати відступлення прав вимоги, що підтверджується копією фіскального чеку № 0074 від 20.01.2012 року.

Листом від 17.11.2014 року № 12/Л позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою перерахувати до 30.12.2011 року грошові кошти у розмірі 810381,19 грн. в рахунок оплати відступлення прав вимоги, що підтверджується копією фіскального чеку № 6744 від 19.11.2014 року.

Відповідач на зазначені вище листи відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Так, у грудні 2014 року ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати відступлення прав вимоги, зокрема, щодо погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 985118,73 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 71868,60 грн. - 3 % річних за період з 31.12.2011 року по 15.12.2014 року.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/28408/14 позовні вимоги ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія» до ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про стягнення 1 056 987,33 грн. - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 985 118,73 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 71 868,60 грн. 3% річних та 21 139,75 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, пунктом 7.2 договору, сторони погодили, що плата за відступлення прав вимоги здійснюється двома частинами: 95 % суми протягом 3 банківських днів з моменту підписання договором та 5 % суми - до 31.12.2011 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо плати за відступлення права вимоги та відповідач не спростував заявлених позовних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було порушено умови договору відступлення прав вимоги № 2/В від 15.07.2011 року та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 985118,73 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом.

Крім того, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача за період з 31.12.2011 року по 15.12.2014 року 3 % річних у розмірі 71868,60 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 985118,73 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 71868,60 грн. 3% річних.

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення помилково було визначено правову природу спірного договору як договір факторингу. Проте ця помилка суду не вплинула на прийняття правильного рішення у справі, тому що предметом позовних вимог позивача, і відповідно, предметом судового розгляду стали відносини позивача і відповідача щодо заміни кредитора у зобов'язанні а також неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, які встановлені договором і випливають із правовідносин щодо заміни кредитора у зобов'язанні. Зазначені правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, які є спільними і для договору відступлення права вимоги і для договору факторинга.

Пункт 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначає правочин однією із можливих підстав зміни кредитора у зобов'язанні. Отже, договір факторингу є одним із видів правочину, за яким може відбуватися заміна кредитора у зобов'язанні. Відмінність відступлення права вимоги від договору факторингу полягає у тому, що згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги відбувається для забезпечення фінансування фактором клієнта під таке відступлення.

Таким чином, між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги). Відрізняються ж вони наявністю у договорі факторингу правовідносин з фінансування під відступлення права грошової вимоги. Однак предметом спору, що розглядався судом, були саме відносини, пов'язанні із заміною кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що помилкове визначення судом правової природи договору не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення, оскільки виносячи рішення суд керувався нормами Цивільного кодексу України, що регулюють порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а саме на ст.ст. 512, 513, 514, 516, а також на положеннях ст.ст. 509, 526, 610, 614, 625, 626, 627 ЦК України, ст. 197 ГК України. Зазначені норми є загальними нормами цивільного та господарського права і є спільними і для договорів відступлення права вимоги і для договорів факторингу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року абзац 12 на п'ятій сторінці рішення та абзаци 1,2, 3 на шостій сторінці рішення, тобто посилання суду першої інстанції на договір факторингу.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/28408/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/28408/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/28408/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 26.06.2015 року