Ухвала

від 22.06.2015 по справі 2270/10868/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/16339/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Варченко Н.А., Головатої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі №2270/10868/11

за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №0005012301/2752 від 05.10.2010 про зменшення суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року та №0004782301/2476 від 12.09.2011 про визначення суми податкового зобов?язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 163548 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за наслідками якої складено акт перевірки від 26 серпня 2011 року № 5830/23 5/03356128.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від?ємне значення об?єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 470127 грн. за перший квартал 2011 року, а також встановлено порушення підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме: позивачем занижено податок на додану вартість на суму 683611 грн.

Підставою для вказаних висновків податкового органу стало встановлення факту отримання позивачем у період, що перевірявся, на розрахунковий рахунок коштів з призначенням платежу «субвенція з Держбюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення» та одночасного проведення розрахунків за електроенергію з МКП «Хмельницькобленерго» та за підвищення тиску холодної води МКП «Хмельницьктеплокомуненерго».

До того ж, як було встановлено податковим органом в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством позивача було завищено податковий кредит на загальну суму 117020 грн., за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму 117020 грн., а саме: придбання спецодягу у ПП «Граль» (код ЄДРПОУ 33526344), яке по суті відвантаження не проводило і внаслідок не отримання позивачем даної продукції у нього було відсутнє право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 117020 грн.

В порушення ж підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 470127 грн., за період з першого кварталу 2009 року по перший квартал 2011 року включно у зв?язку з віднесенням до валових витрат операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, що фактично не відбувалися та не підтверджені бухгалтерськими та іншими документами, а саме, віднесення до складу валових витрат операцій з придбання спецодягу у ПП «Граль» на загальну суму 470127 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов?язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн. та штрафними санкціями 163548 грн., і №0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким було зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року.

Судова колегія знаходить правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для зменшення позивачу від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення податкових зобов?язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ПП «Граль» з огляду на підтвердження їх реального характеру.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Граль» існували договірні відносини з приводу придбання товарів з метою використання позивачем у господарській діяльності, а саме, спецодягу, виконання яких підтверджується наявними у позивача первинними документами, які стали підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, у тому числі і податковими накладними, платіжними та іншими документами.

Наявність у позивача відповідних первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірний договір та/або його виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що МКП «Хмельницькводоканал» є суб?єктом господарювання, яке надає житлово-комунальні послуги, зокрема, послуги населенню з водопостачання та водовідведення, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У зв?язку з необхідністю покриття понесених позивачем витрат на надання населенню послуг та відшкодування збитків підприємства, які становлять різницю між встановленим для позивача органом місцевого самоврядування тарифом та собівартістю надання послуг з водопостачання та водовідведення, підприємству надавались субвенції, які були спрямовані на оплату заборгованості за одержані в попередні періоди послуг з електропостачання та підвищення тиску холодної води, у вартість яких постачальниками було включено податок на додану вартість.

Формування податкового кредиту платниками, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, на час виникнення спірних правовідносин регламентувалось нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Перелік операцій, які обмежують право підприємства на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість», не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій (дотацій) у зв'язку з державним регулюванням цін.

З огляду на те, що позивач операцій які не є об'єктом оподаткування, та операцій, які звільнені від оподаткування, не здійснював, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ним не допущено порушення вимог пп.7.4.2, пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Чинним законодавством не встановлено будь-яких винятків з передбаченого п.7.4 і п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття збитків.

У разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів, суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до податкового кредиту за умови дотримання інших умов Закону щодо формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платником податків при формуванні податкового кредиту інші вимоги Закону були дотримані. Під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено інших порушень, зокрема порушень щодо оформлення податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит, чи оплати, не надано і доказів використання позивачем придбаної електроенергії в неоподатковуваних операціях.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун