Рішення

від 26.06.2015 по справі 135/669/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/669/14-ц Провадження № 22-ц/772/1224/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 7 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

за участю прокурора Сосницької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Ладижинської міської ради на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: відділ Держземагенства у м. Ладижин Вінницької області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та її повернення, -

встановила:

У квітні 2014 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що земельна ділянка площею 0, 1194 га в м. Ладижин Вінницької області кадастровий номер 0510600000:07:028:0006 була передана у власність ОСОБА_2 з порушенням визначеного законодавством порядку. Державний акт на право власності на землю був виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради від 04 липня 2008 року без зазначення його номера.

Згідно з протоколом 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 04 липня 2008 року № 24 на засіданні розглядалось питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери без зазначення конкретних осіб. За результатами вирішення цього питання прийнято рішення за № 892, яке не пов'язане з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2

Посилаючись на те, що державний акт на землю виданий ОСОБА_3 з порушенням вимог ст.ст. 58-61 ЗК України, в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, позивач просив визнати недійсним державний акт серії ЯЛ

№ 751059 від 05 серпня 2011 року на право власності на земельну ділянку в місті Ладижин, площею 0, 1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0006; скасувати в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за № 051060001000222 про реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку в місті Ладижин; зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, а також вирішити питання про судові витрати у справі.

Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року позов заступника прокурора Вінницької області задоволено.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ № 751059 від 05 серпня 2011 року на право власності на земельну ділянку в місті Ладижин Вінницької області, площею 0, 1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0006.

Скасовано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за № 051060001000222 про реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку в місті Ладижин площею 0, 1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0006.

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку в м. Ладижин площею 0, 1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0006 Ладижинській міській раді.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Ладижинська міська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Представник Ладижинської міської ради ОСОБА_4 та представник Держземагенства ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Сосницька І.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий з порушенням вимог закону, а саме без відповідного рішення міської ради. Оскільки земельна ділянка відповідачу видана незаконно, то підлягає скасуванню запис за № 051060001000222 про реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акта на право власності на спірну земельну ділянку.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Установлено, що земельна ділянка площею 0, 1194 га в м. Ладижин Вінницької області кадастровий номер 0510600000:07:028:0006 була передана у власність ОСОБА_2 з порушенням визначеного законодавством порядку. Державний акт на право власності на землю був виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради від 04 липня 2008 року без зазначення його номера і в межах прибережної захисної смуги.

Згідно з протоколом 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 04 липня 2008 року № 24 на засіданні розглядалось питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери без зазначення конкретних осіб. За результатами вирішення цього питання прийнято рішення за № 892, яке не пов'язано з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2

Вирішуючи спір, судом першої інстанції вірно встановлено, що державний акт на землю видано ОСОБА_2 в межах прибережної захисної смуги і без ухвалення відповідного рішення Ладижинською міською радою.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради. З положеннями цієї норми кореспондується і ст. 19 Закону України «Про землеустрій».

Громадяни набувають право власності на земельну ділянку із державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Такий порядок був задекларований частиною першою ст. 116 ЗК України в редакції 2001 року.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України в тій же редакції, у разі згоди на передачу земельної ділянки у власність відповідна, рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Реалізація положень цієї норми здійснювалась відповідно до вимог Порядку розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України від 26 травня 2004 року № 677 та надання дозволу на розробку технічної документації у власність.

За правилами ч. 10 ст. 118 ЗК України проект відведення розглядався відповідною радою з ухваленням рішення про його затвердження.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначений порядок щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 був порушений.

Відповідно до рішення Ладижинської міської ради 24 сесії 5 скликання від 04 липня 2008 року за № 892 була затверджена технічна документація із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки працівникам соціальної сфери на території м. Ладижин, за рахунок земель резервного фонду.

При вирішенні цього питання затвердженню підлягали проекти землеустрою, а не технічна документація із землеустрою, оскільки в розумінні Закону України «Про землеустрій» технічна документація готується на земельні ділянки, що перебувають у користуванні, а проекти землеустрою на новоутворюванні земельні ділянки.

Невід'ємною частиною цього рішення є додатки, в тому числі списки осіб відносно яких вирішувалось питання, про що мало б бути зазначено в самому рішенні. Однак вказане рішення таких відомостей, в тому числі і щодо ОСОБА_2, не містило.

З протоколу № 24 сесії 5 скликання від 04 липня 2008 року Ладижинської міської ради, а саме в частині, щодо вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери (п. 21) вбачається, що проект рішення з долученими до нього додатками, в тому числі і списками осіб відносно яких вирішувалось дане питання не був підготовлений. Не відображені в протоколі дані щодо кількісного складу цих осіб. Тому доводи про те, що цей протокол дає підстави вважати, що на сесії вирішувалось питання, щодо затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2, є необґрунтованими.

За наведених обставин в органів Держкомзему у м. Ладижин не було жодних законних підстав для видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку за рішенням Ладижинської міської ради № 892 від 04 липня 2008 року.

Виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю не містить запису про те, що саме рішення за № 892 Ладижинської міської ради було правовою підставою для його видачі. Зазначення номеру рішення є обов'язковою вимогою щодо заповнення державного акта.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є законним і обґрунтованим.

Разом із тим суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в частині скасування запису в книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди.

Дана позовна вимога втратила свою актуальність, зважаючи на те, що до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 16 жовтня 2012 року були внесені зміни щодо визначення органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації майнових прав. У зв'язку з чим повноваження органів Держкомзему щодо реєстрації прав на землю були припинені з 1 січня 2013 року.

«Порядок ведення книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди» втратив свою чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року. У зв'язку з цим ведення книг при реєстрації майнових прав не передбачено. Дані які вносились до таких книг перенесені до єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 10 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року припинення речових прав однією із підстав є рішення суду про припинення права власності на нерухоме майно. Отже, скасування державного акту на право власності на землю саме по собі дає відповідним органам право для внесення змін до державного реєстру.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині скасування запису в книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення процесуального законодавства, за обставин встановлених у справі, є необґрунтованими і за своїми наслідками не тягнуть скасування оскаржуваного рішення.

Не впливають на законність оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що суддя Патраманський І.О. не мав права приймати участі у розгляді справи через неприязні стосунки з міським головою м. Ладижин ОСОБА_6 Такі доводи є безпідставними, оскільки вони ототожнені інтересами Ладижинської міської ради та голови цієї ради, який не є стороною у даному спорі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року в частині скасування в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_7

Судді: /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом вірно: