Рішення

від 24.06.2015 по справі 390/1135/15-ц

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1135/15-ц

Провадження № 2/390/459/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Пасічника Д.І.,

при секретарі - Кулик К.І.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 232429,00 грн., мотивуючи тим, що відповідачем порушено умови договору позики в частині своєчасного повернення грошових коштів, що є предметом позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав письмове заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви, надав пояснення по обставинам справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в задоволенні позовної заяви, надала пояснення по обставинам справи. Крім того, надала заяву про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що позивач звернувся до суду 02 червня 2015 року, право на звернення за договором позики у позивача виникло з 08.04.2011 року, тобто з дня невиконання договору позики грошей, а тому відповідно строки позовної давності були порушенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на суму 300000 гривень 00 коп., строком до 08 квітня 2011 року.

Відповідач ОСОБА_2 одержав 08.04.2010 року від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300000 гривень 00 копійок, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 08.04.2010 року, оформленою в договорі позики грошей, посвідченому приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

В порядку ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, відповідач отримав кошти відповідно до договору, що підтверджується оформленим належним чином письмовим договором позики, який нотаріально посвідчений. Всі інші твердження сторін, зокрема представника позивача, про те що відповідач виконував свої зобов'язання шляхом сплати періодичних платежів і в період до лютого 2015 року частково повернув позику в сумі сто тисяч гривень; а також твердження відповідача про те, що він повністю розрахувався за договором позики; не підтверджені належними допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.60 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 порушив виконання зобов'язань перед позивачем, оскільки суду не надано будь-яких письмових доказів, повернення грошей.

Однак позов задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском строків позовної давності з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Загальна позовна давність, відповідно до ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3 та 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд за клопотанням сторони не визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач в позовній заяві вказала, що відповідач повернув борг за договором позики грошей частково, відповідач в судовому засіданні вказував що повернув суму боргу за договором в повному обсязі, але матеріалами справи факт повернення грошей не підтверджуються, таким чином суд вважає, що відповідач порушив виконання зобов'язань перед позивачем.

Крім того, 08 квітня 2014 року сплинув строк позовної давності повернення боргу за договором позики грошей, а позивач звернулася до суду 02 червня 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, з клопотанням про визнання поважними причини пропущення позовної давності до суду позивач не зверталася, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд відмовляє позивачці у стягненні судових витрат із відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 214, 257, 261, 267, 526, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя «підпис»

З оригіналом згідно

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_6