Постанова

від 24.06.2015 по справі 908/450/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 908/450/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року у справі за позовомПриватного підприємства "Міра-Січ" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" Приватного підприємства "Міра-Січ" стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у січні 2015 року, ПП "Міра-Січ" звернулось до господарського суду з позовом у якому просило стягнути з ПАТ "Запоріжвогнетрив" 644 722,92 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 18-110 від 05.02.2014 року, 43 331,27 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 7 068,34 грн. 3 % річних.

ПАТ "Запоріжвогнетрив" подало зустрічну позовну заяву до ПП "Міра-Січ" про стягнення 10 073,43 грн. неустойки, передбаченої п. 7.2 договору поставки № 18-110 від 05.02.2014 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 року первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Запоріжвогнетрив" на користь ПП "Міра-Січ" 644 722,92 грн. заборгованості, 43 331,27 грн. інфляційних втрат, 7 068,34 грн. 3 % річних та 13 902,44 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору. У задоволені зустрічного позову ПАТ "Запоріжвогнетрив" про стягнення з ПП "Міра-Січ" 10 073,43 грн. неустойки відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою ПАТ "Запоріжвогнетрив", у якій воно посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені первісних позовних вимог відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 18-110 від 05.02.2014 року, за умовами якого ПП "Міра-Січ" (постачальник) зобов'язалось поставити ПАТ "Запоріжвогнетрив" (покупець) товар/продукцію/матеріали відповідно до п. 1.1 договору, а останній прийняти та оплатити вартість цього товару.

Кількість, номенклатура ресурсів визначаються специфікаціями до даного договору, які є його невід'ємними частинами (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору строки поставки ресурсів зазначаються в специфікаціях. У випадку поставки ресурсів у відповідності із графіком - графік зазначається у листі-заявці до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та включать в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за поставлені ресурси здійснюється протягом строку, зазначеного в специфікаціях (100% оплати на протязі 60 календарних днів), який вираховується з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених в п. 6.4 договору.

Відповідно до п. 6.4 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи, товарно-транспортну накладну та накладну на поставлені ресурси при поставці автомобільним транспортом; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); інші документи, зазначені в специфікаціях.

У випадку порушення строків або об'ємів поставок ресурсів, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості не поставлених в строк ресурсів (п. 7.2 договору).

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19.05.2014 року по 26.08.2014 року позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом прийняв без будь-яких зауважень товар загальною вартістю 644 722,92 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими на те представниками відповідача та скріплені печаткою, що останнім не оспорюється, зокрема і у касаційній скарзі.

Але отримавши товар у визначені договором строки відповідач його не оплатив і на час розгляду спору судом його борг складає 644 722,92 грн., а тому обґрунтовано визнавши безпідставними посилання на порушення умов договору постачальником господарський суд першої інстанції і апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку, що позивач вправі вимагати сплати відповідачем боргу з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача за первісним позовом на користь позивача заборгованість у сумі 644 722,92 грн., 43 331,27 грн. інфляційних втрат та 7 068,34 грн. 3 % річних і підстав для скасування чи зміни судових рішень у цій частині за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Не підлягає задоволенню касаційна скарга на рішення і у частині відмови у задоволені зустрічного позову, оскільки висновки суду про те, що товар поставлено у строки, зазначені у погодженій сторонами специфікації відповідає дійсним обставинам справи, яким дана належна правова оцінка і доводами касаційної скарги це не спростовується.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова