Рішення

від 25.06.2015 по справі 911/1597/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 911/1597/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«БілогородкаВ»

до 1. Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

2. Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі

про визнання права власності на земельну ділянку

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №406/01 від 31.12.2014);

від відповідача 1 ОСОБА_2 (дов. б/н від 25.05.2015);

ОСОБА_3 (дов. б/н від 25.05.2015);

від відповідача 2 не з'явились.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/1597/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«БілогородкаВ» (далі - позивач) до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач-1) та до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі (далі - відповідач-2) про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці площею 83,8518 га у зв'язку з чим просить визнати право власності на зазначену земельну ділянку на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) та ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2015 порушено провадження по справі №911/1597/15 та призначено її до розгляду на 28.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2015 розгляд справи відкладено на 11.06.2015.

11.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 11.06.2010 (вх. №13725/15) про припинення провадження у справі, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на наступне.

Відповідач 1 просить припинити провадження по справі №911/1597/15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процессуального кодексу Україин, посилаючись на те, що вже є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а саме рішення у справі №9/370-07/8/16 за позовом ТОВ «Агрофірма «Білогородка» до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району, Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі про визнання права власності на земельну ділянку, площею 83,8518 га, що знаходиться в межах села Білогородка Київської області.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позивач у справі №9/370-07/8/16 звертався до господарського суду Київської області з позовом на підставі ст. 328 Цивільного кодексу України та ст. 30 Земельного кодексу України (в редакціях чинних на момент спірних відносин), обгрунтовуючи свої вимоги обставинами правонаступнцтва колективного сільськогосподарського підприємства і сільськогосподарського кооперативу «Білогородка».

Звертаючись з позовом у справі №911/1597/15 позивач обгрунтовує свої позовні вимоги іншими обставинами, а саме, що він на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) та ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) є власником нерухомого майна та відповідно земельної ділянки, на якій зазначене майно знаходиться.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що підстави позову у справах №911/1597/15 та №9/370-07/8/16 не є тотожними.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2012 у справі № 5024/2447/2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 розгляд справи відкладено на 18.06.2015.

17.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.06.2015 (вх. №14391/15) з документами для долучення до матеріалів справи.

18.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача-1 надійшла заява б/н від 18.06.2015 (вх. №14424/15) про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/1597/15 на 15 днів, розгляд справ відкладено на 25.06.2015.

24.06.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представнкиа позивача надійшли пояснення на відзив №226/01 від 23.06.2015 (вх.№ 14951/15 від 24.06.2015).

25.06.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшло клопотання від 25.06.2015 (вх.№14997/15 від 25.06.2015), згідно якого просить зобовязати позивача провести інвентаризацію земель колективної власності КСП «Білогородка» на яких розташовані будівлі ТОВ «Агрофірма «Білогородка» в межах села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області та надати до суду відповідну документацію.

Суд відхиляє зазначене клопотання відповідача 1 у звязку з його необгрунтованістю з огляду на те, що в матеріали справи вже долучено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель колективної власності КСП «Білогородка» на яких розташовані будівлі та споруди, що належить ТОВ «Агрофірма «Білогородка» в межах села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 45-100), зокрема міститься перелік майна, безоплатно переданого колективному сільськогосподарському товариству, правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «Білогородка» та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

25.06.2015 електронними засобами звязку до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов лист, згідно якого останній просив слухати справу без участі свого представника.

У судовому засіданні 25.06.2015 представник позивача підтримав позов повністю і просив задовольнити його, представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.1997 Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Київській області (орган приватизації) за договором безоплатної передачі державного майна № 118 передав у власність товариству покупців радгоспу «Білгородський» державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу «Білгородський», який знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна 60, розташований на земельній ділянці розміром 2993,га, що є об'єктом приватизації згідно з наказом регіонального відділення від 04.04.1997 № 2/16-ВП. Відповідно до розділу 2 Договору № 118 безоплатної передачі майна, право власності на об'єкт приватизації переходить до товариства покупців з моменту підписання сторонами ОСОБА_3 прийому-передачі. Підписання сторонами ОСОБА_3 прийому-передачі є підставою для видачі товариству свідоцтва про право власності на об'єкт приватизації.

Згідно із Свідоцтвом про право власності №16 від 07.07.1997 майно радгоспу "Білогородський" є власністю товариства покупців, відповідно до договору купівлі-продажу №118 від 01.07.1997.

31.07.1997р. на зборах уповноважених товариства покупців радгоспу «Білгородський» прийнято статут КСП «Білогородка». Пунктом 4.2 статуту КСП передбачено, що суб'єктом права власності у підприємстві є юридична особа, а його члени в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства. Землі підприємства, відповідно до Розділу 6 статуту, належать йому на праві колективної власності, що посвідчується державним актом, це право зберігається при вході до його складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм, асоціацій та інших об'єднань. При банкрутстві або ліквідації підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у відання місцевої Ради народних депутатів. Припинення права підприємства на земельну ділянку або її частину допускається тільки у випадку, в порядку і на підставах, передбачених Земельним кодексом України , Законом України "Про селянське (фермерське) господарство та іншими актами законодавства України. Відповідно до положень розділу 11 статуту у випадку злиття, поділу, приєднання, перетворення КСП, до нового підприємства (підприємств) переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідній частині (частинах) майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Відповідно до частин 4 та 6 ст. 5 ЗК України (в редакції 1992р.) у колективну власність були передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (сільськогосподарські та не сільськогосподарські угіддя). Право колективної власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право колективної власності на землю (статті 22, 23).

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю №106 від 23.01.1999р. КСП "Білогородка"належало на праві колективної власності 2531,8 га земель, та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №203 від 23.01.1999р. - 383,8 га земель на праві постійного користування.

Відповідно до пункту 6 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Відповідно до частин першої - третьої ст. 5 ЗК України від 1990 року, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

01.03.2000 рішенням установчих зборів заснований сільськогосподарський кооператив «Білогородка» шляхом добровільного об'єднання членів КСП «Білогородка». СГК «Білогородка» відповідно до пункту 1.1 власного Статуту, є правонаступником КСП «Білогородка». Пунктом 9.1 Статуту встановлено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством. Відповідно до п. 9.10 земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих Кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооперативу на землю зберігається і у разі входження його до складу кооперативного об'єднання. Земельні відносини регулюються Земельним кодексом та іншим законодавством.

За договором безоплатної передачі майна від 01.03.2000 комісія з реорганізації згідно з рішенням загальних зборів уповноважених КСП передала у власність правонаступника - СГК «Білогородка» майно КСП, загальною залишковою вартістю 15404000 грн. за ОСОБА_3 прийому-передачі майна кооперативу «Білогородка» від 01.03.2000 з додатком №1 (розшифровка про наявність основних фондів/нерухомості).

28.09.2001 Києво-Святошинською РДА зареєстровано Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка», яке утворено шляхом перетворення СГК «Білогородка» за рішенням загальних зборів членів (протокол №2 від 07.09.2001) і є його правонаступником за майновими правами та обов'язками, у розмірі, пропорційному частині майна, набутого товариством в результаті правонаступництва за кооперативом. Розділом 4 Статуту зокрема передбачено, що майно товариства становлять основні фонди та обігові кошти, земля, а також цінності, вартість яких відображена на самостійному балансі Товариства. Товариства є власником, в тому числі, майна, землі та коштів, переданих йому засновниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Джерелами формування майна є вклади учасників, доходи від реалізації продукції, робіт, послуг, інші джерела, не заборонені законодавством.

За договором безоплатної передачі майна від 01.11.2001 СГК «Білогородка» передав у власність СТОВ «Агрофірма «Білогородка» майно цілісного майнового комплексу згідно з ОСОБА_3 прийому-передачі майна (з додатком №1 - розшифровка про наявність основних фондів (нерухомості) Агрофірми «Білогородка»).

30.09.2004 Києво-Святошинською РДА зареєстровано Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка», яке перейменовано з СТОВ «Агрофірма «Білогородка», і є правонаступником його майнових і немайнових прав та зобов'язань. Товариство організує свою діяльність на базі власності учасників товариства, а також на господарському використанні переданих товариству у платне користування майнових паїв та переданих товариству в оренду земельних часток (паїв) їх власниками (членами кооперативу та/або пайовиками перетвореного у кооператив КСП «Білогородка». Пунктами 5.1 та 6.1 Статуту Товариства визначено, що останнє є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу та іншого майна набутого на підставах, що не заборонені законом. Товариство здійснює свою діяльність на землях, які перейшли до нього в результаті правонаступництва, належать йому на праві власності або за договором оренди.

Згідно ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. Відповідно до пункту 6 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР , що діяв на момент передачі майна СТОВ "Агрофірма "Білогородка"(01.11.2001р.), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Таким чином, відповідно до ст. 128 ЦК УРСР , у СТОВ "Білогородка" виникло право власності на отримані від Сільськогосподарського кооперативу "Білогородка" об'єкти нерухомого майна, які останнім були отримані від КСП "Білогородка".

В подальшому, як свідчать матеріали справи, позивачем ТОВ "Агрофірма "Білогородка", були викуплені майнові сертифікати на майно КСП на загальну суму 4662795 грн, про що Білогородською сільською радою було видано Свідоцтво на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КИ-ХІП №1206834.

На підставі вищевикладеного позивачем ТОВ «АФ «Білогородка» зареєстровано право власності на обєкти нерухомого майна та отримано витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких дадані до матеріалів справи.

15.09.2005 рішенням власників майнових паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка" - співвласників колективної власності на землю вирішено земельні ділянки під господарськими будівлями і дворами передати у власність власникам будівель та споруд, що розташовані на цих ділянках, а також вирішено для визначення площі земельних ділянок колективної власності, необхідних для обслуговування господарських будівель та споруд провести відповідну інвентаризацію.

19.09.2005 рішенням №11 Білгородської сільської ради надано дозвіл позивачу на розробку технічної документації по інвентаризації земель для подальшого закріплення за господарськими спорудами згідно існуючого законодавства.

20.01.2006 рішенням №20 Білгородської сільської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою" затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок зайнятих господарським спорудами і будівлями позивача, а також дворами в межах Білогородської сільської ради. Відмовлено позивачу в приватизації земельної ділянки зайнятої дворами, господарськими спорудами і будівлями, так як не виконано рішення загальних зборів пайовиків.

14.07.2006 рішенням №35 Білгородської сільської ради "Про стан використання земель зайнятих господарськими дворами ТОВ "АФ "Білогородка" рішення за №20 Білогородської сільської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою" скасовано, відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації з інвентаризації земельних ділянок під будівлями та спорудами щодо складання державних актів на земельні ділянки в межах с. Білогородка.

26.06.2007 рішенням Білгородської сільської ради №153 "Про припинення користування земельними ділянками ТОВ "Агрофірма "Білогородка", як правонаступника КСП "Білогородка", припинено право користування позивача на земельні ділянки загальною площею 84,1729 га, віднесено земельні ділянки загальною площею 84,1729 га до земель запасу Білогородської сільської ради.

25.11.2010 постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №2-а-1101/2010 визнано незаконним та скасовано рішення VІІІ сесії V скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.06.2007 за №153 "Про припинення користування земельними ділянками Позивача як правонаступника КСП "Білогородка".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі №2-а-1101/10 постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2010 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2011 постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі №2-а-1101/10 залишено без змін. Ухвала мотивована тим, що відповідно до матеріалів справи та статуту не вбачається правонаступництво позивача щодо КСП "Білогородка".

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі №9/370-07/8/16 встановлено, що колективному сільськогосподарському підприємству "Білогородка" було передано у колективну власність земельну ділянку площею 2531,8 га, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю №106 від 23.01.1999. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею № 203 від 23.01.1999, КСП "Білогородка" було передано в постійне користування земельну ділянку площею 383,8 га.

Судами встановлено, що весь майновий фонд КСП "Білогородка" оцінений на суму 4814000 грн. в 2000 році розпайований між 827 власниками, яким видані майнові сертифікати.

В 2004 році TOB "Агрофірма "Білогородка" викупила у власників майнові сертифікати на суму 4662795 грн. що складає 94,8% майнових сертифікатів та 96,9% від загальної вартості майнового фонду в сумі 4814000грн. Тобто було викуплено майно, яке включає будівлі та споруди, інвентар, обладнання та устаткування. Будівлі та споруди цілісного майнового комплексу зареєстровані в БТІ як власність TOB "Агрофірма "Білогородка" в 2005 році.

Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто ці факти носять преюдиційний характер і приймаються судом як аксіоматична істина і повторному доведенню та оспорюванню в господарських судах вони не підлягають.

Зазначені вище обставини були встановлені постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі №9/370-07/8/16, а тому є преюдиційними фактами, які не потребують доказування.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Пунктами 2.11, 2.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК у поєднанні з нормами ст. 125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на об'єкти, які на ній знаходяться.

Тобто, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - право власності або право користування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.06.2012 по справі №3-30гс12.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи, що позивач придбав у власність нерухоме майно (приміщення, споруди), право власності на яке зареєстрував у встановленому законом порядку і зазначене майно знаходиться на спірній земельній ділянці площею 83,8518 га, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку, площею 83,8218 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди, що належать ТОВ «Агрофірма «Білогородка» на праві власності є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування наслідків спливу позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України , слід зазначити наступне.

Приписами статей 256 та 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивач дізнався про порушення його права в 2007 році, отже перебіг загальної позовної давності тривалістю у три роки почався з 2007 року.

Разом з тим, ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктами 4.4, 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. Переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54 , 56 , 57 ГПК .

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду Київської області за захистом свого права в жовтні 2007 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2007р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. позов задоволено повністю. Постановою ВГСУ від 10.07.2008р., залишеною без змін постановою ВСУ від 21.10.2008р. справа направлена на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Справа прийнята для нового розгляду суддею господарського суду Київської області Чорною Л.В. ухвалою від 04.03.2009р. Ухвалою від 16.04.2010р. справа прийнята до провадження суддею господарського суду Київської області Христенко О.О.

Ухвалою від 20.04.2010р. провадження у справі зупинено до завершення розгляду кримінальної справи № 98-031 Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області. Судом було встановлено, що у даній кримінальній справі здійснюється розслідування обставин злочину щодо службового підроблення тексту протоколу зборів співвласників майнових та земельних паїв від 11.05.2004р., за яким приймалося оскаржуване рішення Білогородської сільської ради №153 від 26.06.2007р. про припинення права користування позивача на спірну земельну ділянку під господарськими дворами. Оскільки згідно позиції постанови ВГСУ від 10.07.2008 суд має обов'язково дослідити обставини прийняття співвласниками КСП «Агрофірма «Білогородка» рішення про передачу земель, які безпосередньо не використовуються у товарному сільськогосподарському виробництві, до земель запасу Білогородської сільської ради, суд дійшов висновку в порядку ст. 79 ГПК України про неможливість розгляду даної справи до завершення розгляду кримінальної справи № 98-031 Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області.

Ухвалою від 11.02.2014р. провадження у справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.07.2014 у справі № 9/370-07/8/16 позов задоволено; визнано за позивачем право власності на земельні ділянки загальною площею 83,8518 га в межах села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, на яких розміщені господарські будівлі та споруди, що належать позивачу на праві власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, яка була залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року, рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Таким чином, пред'явлення в межах трьохрічного строку позовної давності ТОВ «Агрофірма «Білогородка») позову, предметом якого є вимога про визнання права власності на спірну земельну ділянку, свідчить про переривання строку позовної давності в порядку ч. 2 ст. 264 ЦК України , і, як наслідок, про початок його перебігу заново.

За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що з позовом у даній справі позивач звернувся до господарського суду Київської області 14.04.2015, що підтверджується відбитком канцелярії господарського суду Київської області №1665/15 від 14.04.2015 на позовній заяві, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України та про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем 1 позивачем не пропущено.

Належних обґрунтувань, з посиланнями на норми права, які б спростовували наведені висновки суду відповідачами не наведено.

З огляду на зазначене суд відмовляє в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

В силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку, площею 83,8218 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди, що належать ТОВ «Агрофірма «Білогородка» на праві власності є обґрунтованою, відповідачами належними та допустими доказами не спростована та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст 44, ч. 2. ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 60; ідентифікаційний код 00849416) на земельну ділянку в межах села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області під господарськими дворами площею 83,8518 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»

3. Стягнути з Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 33; ідентифікаційний код 04358477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 60; ідентифікаційний код 00849416) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 26.06.2015

Суддя В.М. Антонова