Постанова

від 24.11.2015 по справі 911/1597/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа№ 911/1597/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.10.2015 року по справі № 911/1597/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року по справі № 911/1597/15 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма

"Білогородка"

до 1. Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області

2. Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі

про визнання права власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2015 року у справі № 911/1597/15 позов задоволено повністю. Визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" на земельну ділянку в межах села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області під господарськими дворами площею 83,8518 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" Стягнуто з Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" 73 080,00 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1, Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області по справі № 911/1597/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксов В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1579/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року відновлено Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено розгляд справи на 13.10.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1579/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року по справі № 911/1579/15 прийнято апеляційну скаргу Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області до провадження зазначеною колегією.

В зв'язку з неявкою представників відповідача-2, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2015 року.

Судове засідання, призначене на 27.10.2015 року, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. на лікарняному.

23.10.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року по справі № 911/1597/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1597/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року прийнято апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року по справі № 911/1597/15 до розгляду зазначеною колегією та розгляд справи призначено на 24.11.2015 року о 10:55.

У зв'язку з виходом судді Куксова В.В. з відпустки та перебуванням судді Тарасенко К.В. в інших судових засіданнях, розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1597/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року по справі № 911/1579/15 прийнято апеляційну скаргу Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області до провадження зазначеною колегією.

Представник відповідача-1 був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-1 - без задоволення.

Представники відповідача-2 в судові засідання не з'являлись, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що повторно неявка відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року по справі № 911/1597/15 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.07.1997 року Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Київській області (орган приватизації) за договором безоплатної передачі державного майна № 118 передав у власність товариству покупців радгоспу "Білгородський" державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу "Білгородський", який знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна 60, розташований на земельній ділянці розміром 2993,га, що є об'єктом приватизації згідно з наказом регіонального відділення від 04.04.1997 № 2/16-ВП.

Відповідно до розділу 2 договору № 118 безоплатної передачі майна, право власності на об'єкт приватизації переходить до товариства покупців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Підписання сторонами акту прийому-передачі є підставою для видачі товариству свідоцтва про право власності на об'єкт приватизації.

Згідно із свідоцтвом про право власності № 16 від 07.07.1997 року майно радгоспу "Білогородський" є власністю товариства покупців, відповідно до договору купівлі-продажу №118 від 01.07.1997 року.

31.07.1997 року на зборах уповноважених товариства покупців радгоспу "Білгородський" прийнято статут КСП "Білогородка".

Пунктом 4.2 статуту КСП передбачено, що суб'єктом права власності у підприємстві є юридична особа, а його члени в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства. Землі підприємства, відповідно до розділу 6 статуту, належать йому на праві колективної власності, що посвідчується державним актом, це право зберігається при вході до його складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм, асоціацій та інших об'єднань. При банкрутстві або ліквідації підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у відання місцевої Ради народних депутатів. Припинення права підприємства на земельну ділянку або її частину допускається тільки у випадку, в порядку і на підставах, передбачених Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство та іншими актами законодавства України. Відповідно до положень розділу 11 статуту у випадку злиття, поділу, приєднання, перетворення КСП, до нового підприємства (підприємств) переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідній частині (частинах) майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Відповідно до частин 4 та 6 ст. 5 ЗК України (в редакції 1992 року) у колективну власність були передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (сільськогосподарські та не сільськогосподарські угіддя). Право колективної власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право колективної власності на землю (статті 22, 23).

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю № 106 від 23.01.1999 року КСП "Білогородка"належало на праві колективної власності 2531,8 га земель, та відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 203 від 23.01.1999 року - 383,8 га земель на праві постійного користування.

Відповідно до пункту 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Відповідно до частин першої - третьої ст. 5 ЗК України від 1990 року, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

01.03.2000 року рішенням установчих зборів засновників заснований сільськогосподарський кооператив "Білогородка" шляхом добровільного об'єднання членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка" на засадах членства, об'єднання пайових внесків для участі у спільній сільськогосподарській діяльності. Згідно з Статутом кооператив є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка".

Відповідно до п. 9.10 статуту земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооперативу на землю зберігається і у разі входження його до складу кооперативного об'єднання. Дозволяється члену кооперативу частку отриманого земельного паю, який передається в оренду кооперативу, зменшувати до 2 га. Член кооперативу може вийти зі складу членів кооперативу із своїм земельним паєм лише в кінці сільськогосподарського року. Член кооперативу може вийти з кооперативу в свої земельний та майновий пай залишити в кооперативі.

01.03.2000 року між комісією з реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка" та сільськогосподарським кооперативом "Білогородка" був укладений договір № 1 безоплатної передачі майна, за умовами якого комісія зобов'язалась передати у власність кооперативу "Білогородка" майно колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка", вартістю 15 404 000 грн. за актом прийому-передачі майна.

01.03.2000 року на виконання умов договору № 1 між комісією з реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка" та сільськогосподарським кооперативом "Білогородка" був підписаний акт прийому-передачі майна кооперативу "Білогородка", відповідно до якого передано основні засоби на суму 10 528 900,00 грн., оборотні засоби на суму 301 100,00 грн., майно загальнодержавної власності, яке передається в господарське відання без права відчуження на суму 4 574 000,00 грн. При цьому, спірна земельна ділянка у вказаному акті відсутня.

28.09.2001 року Києво-Святошинською РДА зареєстровано Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка", яке утворено шляхом перетворення СГК "Білогородка" за рішенням загальних зборів членів (протокол №2 від 07.09.2001р.) і є його правонаступником за майновими правами та обов'язками, у розмірі, пропорційному частині майна, набутого товариством в результаті правонаступництва за кооперативом. Розділом 4 Статуту зокрема передбачено, що майно товариства становлять основні фонди та обігові кошти, земля, а також цінності, вартість яких відображена на самостійному балансі Товариства. Товариства є власником, в тому числі, майна, землі та коштів, переданих йому засновниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Джерелами формування майна є вклади учасників, доходи від реалізації продукції, робіт, послуг, інші джерела, не заборонені законодавством.

За договором безоплатної передачі майна від 01.11.2001 року СГК "Білогородка" передав у власність СТОВ "Агрофірма "Білогородка" майно цілісного майнового комплексу згідно з Актом прийому-передачі майна (з додатком №1 - розшифровка про наявність основних фондів (нерухомості) Агрофірми "Білогородка").

30.09.2004 року Києво-Святошинською РДА зареєстровано Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка", яке перейменовано з СТОВ "Агрофірма "Білогородка", і є правонаступником його майнових і немайнових прав та зобов'язань. Товариство організує свою діяльність на базі власності учасників товариства, а також на господарському використанні переданих товариству у платне користування майнових паїв та переданих товариству в оренду земельних часток (паїв) їх власниками (членами кооперативу та/або пайовиками перетвореного у кооператив КСП "Білогородка". Пунктами 5.1 та 6.1 Статуту Товариства визначено, що останнє є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу та іншого майна набутого на підставах, що не заборонені законом. Товариство здійснює свою діяльність на землях, які перейшли до нього в результаті правонаступництва, належать йому на праві власності або за договором оренди.

Згідно ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. Відповідно до пункту 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР, що діяв на момент передачі майна СТОВ "Агрофірма "Білогородка"(01.11.2001 року), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Таким чином, відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, у СТОВ "Білогородка" виникло право власності на отримані від Сільськогосподарського кооперативу "Білогородка" об'єкти нерухомого майна, які останнім були отримані від КСП "Білогородка".

Як вбачається з протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових сертифікатів від 28.04.2005 року позивачем були викуплені майнові сертифікати на майно КСП на загальну суму 4 662 795,00 грн., про що Білогородською сільською радою було видано свідоцтво на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка" (майновий сертифікат) серії КИ-ХІІІ №1206834.

В червні-грудні 2005 року позивачем зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна та отримано витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

15.09.2005 року рішенням власників майнових паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Білогородка" - співвласників колективної власності на землю вирішено земельні ділянки під господарськими будівлями і дворами передати у власність власникам будівель та споруд, що розташовані на цих ділянках.

19.09.2005 року рішенням № 11 відповідача-1 надано дозвіл позивачу на розробку технічної документації по інвентаризації земель для подальшого закріплення за господарськими спорудами згідно існуючого законодавства.

20.01.2006 року рішенням № 20 відповідача-1 "Про затвердження технічної документації із землеустрою" затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок зайнятих господарським спорудами і будівлями позивача, а також дворами в межах Білогородської сільської ради. Відмовлено позивачу в приватизації земельної ділянки зайнятої дворами, господарськими спорудами і будівлями, так як не виконано рішення загальних зборів пайовиків.

14.07.2006 року рішенням № 35 відповідача-1 "Про стан використання земель зайнятих господарськими дворами ТОВ "АФ "Білогородка" рішення за № 20 Білогородської сільської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою" скасовано, відмовлено позивачу у затверджені технічної документації з інвентаризації земельних ділянок під будівлями та спорудами щодо складання державних актів на земельні ділянки в межах с. Білогородка. При цьому, в рішенні відповідача-1 зазначено, що в результаті перевірки встановлена невідповідність технічної документації фактичним розмірам земельної ділянки, оскільки до неї включені землі, що належать фізичним особам - пайовикам КСП "Білогородка", а розмір частини земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд позивача завищена.

26.06.2007 року рішенням відповідача № 153 "Про припинення користування земельними ділянками ТОВ "Агрофірма "Білогородка" як правонаступника КСП "Білогородка" припинено право користування позивача на земельні ділянки загальною площею 84,1729 га, віднесено земельні ділянки загальною площею 84,1729 га до земель запасу Білогородської сільської ради.

25.11.2010 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-а-1101/2010 позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення VІІІ сесії V скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.06.2007 року № 153 "Про припинення користування земельними ділянками позивача як правонаступника КСП "Білогородка".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 року у справі №2-а-1101/10 постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2011 року постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 року у справі № 2-а-1101/10 залишено без змін.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України за обставинами справи державні акти на право колективної власності і на право постійного користування землею, на які посилаються суди попередніх інстанцій видані КСП "Білогородка". Відповідно до матеріалів справи та статуту не вбачається правонаступництво позивача щодо КСП "Білогородка". В частині висновків судів про набуття права власності третьою особою на землю у зв'язку з правонаступництвом не відповідають дійсності і нормами земельного законодавства не передбачене правонаступництво права власності в таких випадках.

У постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 року у справі № 9/370-07/8/16 встановлено, що колективному сільськогосподарському підприємству "Білогородка" було передано у колективну власність земельну ділянку площею 2531,8 га, що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю № 106 від 23.01.1999 року. Згідно з державним актом на право постійного користування землею № 203 від 23.01.1999 року, КСП "Білогородка" було передано в постійне користування земельну ділянку площею 383,8 га.

Судами було встановлено, що майновий фонд КСП "Білогородка" оцінений на суму 4 814 000 грн. в 2000 році розпайований між 827 власниками, яким видані майнові сертифікати.

В 2004 році TOB "Агрофірма "Білогородка" викупила у власників майнові сертифікати на суму 4662795 грн. що складає 94,8% майнових сертифікатів та 96,9% від загальної вартості майнового фонду в сумі 4 814 000 грн. Тобто було викуплено майно, яке включає будівлі та споруди, інвентар, обладнання та устаткування. Будівлі та споруди цілісного майнового комплексу зареєстровані в БТІ як власність TOB "Агрофірма "Білогородка" в 2005 році.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі про визнання права власності на земельну ділянку в межах села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області під господарськими дворами площею 83,8518 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка".

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК у поєднанні з нормами ст. 125 ЗК суд 1-ої інстанції виходив з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на об'єкти, які на ній знаходяться.

Тобто, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - право власності або право користування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.06.2012 по справі №3-30гс12.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи, що позивач придбав у власність нерухоме майно (приміщення, споруди), право власності на яке зареєстрував у встановленому законом порядку і зазначене майно знаходиться на спірній земельній ділянці площею 83,8518 га, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку, площею 83,8218 га, на якій розташовані господарські будівлі та споруди, що належать ТОВ "Агрофірма "Білогородка" на праві власності є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів з зазначеним погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення у позивача права власності на нерухоме майно) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.

Отже, вказаною нормою не було передбачено автоматичного переходу до набувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій це майно знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, витягів від 2005 року ТОВ «Агрофірма «Білогородка» належать на праві власності приміщення: по вул. Шевченка, буд. 18г пл. 922,8 кв.м.; буд. 18в пл. 932,4 кв.м.; буд. 18б пл. 866,5 кв.м.; буд. 18а; по вул. Шевченка, буд. 16г пл. 48,8 кв.м.; по вул. Будівельній, буд 17, літ А, Б, В, Г, Д, Ж, К, Л, М; буд 17в, літ А, Б, В, Г, Д, Ж, З, К, Л; буд 17г, літ А, Б, В, Г, Д, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О; буд 17б, літ А, Б, В, Г, Д, Ж, З, К, Л; по вул. Шевченка, буд. 18е пл. 974,2 кв.м.; буд. 18д пл. 928,7 кв.м.; буд. 16а пл. 495,6 кв.м.; по вул. Садовій, буд. 1з, пл. 1000,8 кв.м.; по вул. Будівельній, буд. 17а, літ А пл. 473,5 кв.м., літ Б 10429,4 кв.м. (а.с. 66-78, т. 1).

Як встановлено судом колективне сільськогосподарське підприємство "Білогородка" набуло права колективної власності на земельну ділянку площею 2531,8 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва, що було посвідчено відповідним державним актом.

Щодо земельної ділянки у розмірі 83,5818 га, то позивачем не подано суду доказів, підтверджуючих необхідність передачі саме спірної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" для обслуговування вищевказаних приміщень.

Крім того, як вбачається з витягів з реєстру права власності на нерухоме майно позивачем за договорами купівлі-продажу від 2006 року було продано частину нерухомого майна, а тому вимоги позивача не можуть бути задоволенні (а.с. 160-169).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача, тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити з підстав недоведеності позивачем виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача-1, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року по справі № 911/1597/15 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.06.2015 року у справі № 911/1597/15 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 60; ідентифікаційний код 00849416) на користь Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 33; ідентифікаційний код 04358477) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/1597/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов