Рішення

від 24.06.2015 по справі 912/5040/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 рокуСправа № 912/5040/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошевська В.В., судді Болгар Н.В. та Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/5040/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик", м. Кіровоград

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

- гр. ОСОБА_1, м. Знам'янка, Кіровоградська область

про стягнення 343 962,40 грн

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи (ПАТ КБ "Приватбанк")- участі не брали;

від 3-ї особи (ОСОБА_1Є.) - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") подано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (надалі - ТОВ "Атлантик") грошових коштів: 279 907,45 грн суми основного боргу, 8 627,28 грн - 3 % річних та 55 427,67 грн інфляційних нарахувань на суму основного боргу.

В обґрунтування поданого позову позивач послався на умови укладеного між сторонами договору еквайрингу від № 009-Т/12137 від 01.10.2013 та вказав про невиконання відповідачем умов договору щодо повернення грошових коштів, отриманих за недійсною у зв'язку з відсутністю попередньої авторизації та опротестованою операцією з використанням платіжної картки фізичної особи ОСОБА_1

Заявою від 16.02.2015 позивач виправив описку по тексту позовної заяви стосовно посилань на пункти договору еквайрингу та виключив із позовної заяви одну із обставин, із настанням якої обґрунтовано виникнення права вимоги повернення коштів, а саме - недійсність операції, і вказав, що підставою поданого позову є опротестування відповідної платіжної операції (том І а.с. 139-140).

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та з огляду на те, що первісними підставами позову були одночасно дві обставини - це недійсність платіжної операції, а також її опротестування, враховуючи процесуально визначену обмеженість суду щодо розгляду справи в межах підстав та предмета заявленого позову, господарський суд здійснює розгляд справи з урахуванням вищезазначеної заяви позивача та вказаної у заяві підстави позову, а саме - опротестування платіжної операції .

Крім того, позивачем неправильно визначено загальну ціну позову в розмірі 343 962,24 грн, оскільки заявлені до стягнення 279 907,45 грн суми основного боргу, 8 627,28 грн 3% річних, 55 427,67 грн інфляційних нарахувань в їх сумарному підрахунку становлять 343 962,40 грн загальної суми.

У зв'язку з наведеним, та враховуючи, що предметом поданого позову є стягнення: 279 907,45 грн суми основного боргу, 8 627,28 грн 3% річних та 55 427,67 грн інфляційних нарахувань, господарський суд розглядає справу відповідно до правильної ціни позову, що становить 343 962,40 грн.

Відповідачем позовні вимоги заперечено повністю, про що надано до справи відзив на позов, на підставі наступних обставин: на момент проведення операції з платіжною карткою ОСОБА_1 11.10.2013 порядок проведення попередньої авторизації сторонами визначений не був; при здійсненні вказаної операції було отримано з платіжного терміналу два чеки, один з яких містив код авторизації № 295781, що свідчить про успішне проведення операції авторизації (відзив від 12.02.2015, том І а.с. 102-103); заявлені до стягнення грошові кошти не є збитками, оскільки елементи цивільного правопорушення в даному випадку відсутні, а здійснення процедури повернення грошових коштів від продавця (чаржбек) ще не означає та не доводить факту нанесення матеріальних збитків обслуговуючому банку (відзив від 03.03.2015, том І а.с. 174-175).

При прийняті позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі господарським судом на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) та фізичну особу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Згідно ухвал господарського суду від 11.03.2015 розгляд справи здійснюється колегією у складі трьох суддів.

В судовому засіданні 26.05.2015 господарський суд в новому складі суду та в присутності представника позивача перейшов до розгляду справи по суті. Представником позивача підтримано позовні вимоги повністю з урахуванням внесених виправлень згідно заяви від 16.02.2015.

В наступне судове засідання, яке призначено на 24.06.2015 о 10.00 год, представник позивача не з'явився, натомість подав письмове клопотання від 15.06.2015, в якому просив суд не проводити розгляд справи без участі представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а у разі його запізнення через участь в іншій справі, визнати причини такого запізнення поважними (том ІІ а.с. 21).

Господарський суд вказане клопотання відхиляє, оскільки норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають право суду не проводити судове засідання у визначений судом день та час.

Оскільки представник позивача приймав участь в інших судових засідання, що проводились у даній справі, та надав суду пояснення стосовно поданого позову, тоді як обов'язковою явка представника позивача в судове засідання 24.06.2015 не визнавалась, господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 24.06.2015 не забезпечив, однак такий представник приймав участь в інших судових засіданнях, що проводились у даній справі, в яких наводив обставини своїх заперечень проти позову та надав до матеріалів справи письмові відзиви на позов.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (том ІІ а.с. 16), господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 24.06.2015 за відсутності представника відповідача.

Третя особа - ПАТ КБ "Приватбанк" згідно заяви просить розглядати справу за відсутності представника (том І а.с. 74).

Третя особа - гр. ОСОБА_1 в засідання суду не з'являвся, будь-яких пояснень щодо поданого позову не подав. Ухвали суду, що надсилались на адресу даної особи повернуті до суду без їх вручення адресату з відміткою: "За закінченням терміну зберігання", однак господарський суд вважає вказану особу такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки всі процесуальні документи надсилались на адресу ОСОБА_2, яка вказана позивачем у позовній заяві та за якою дана особа зареєстрована як громадянин (том І а.с. 178). Відомості щодо іншої можливої адреси місця проживання ОСОБА_3 сторонами суду не повідомлено та в матеріалах справи відсутні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, наведені в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) та ТОВ "Атлантик" (Організація) укладено договір еквайрингу № 009-Т/12137, за умовами якого Банк: здійснює технологічне, інформаційне та розрахункове обслуговування Організації, а також відшкодування Організації грошових коштів за операції, що здійснюються з використанням платіжних карток на обладнанні, що надається Банком Організації; приймає на себе зобов'язання здійснити переказ грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Організації на суму усіх операцій, здійснених працівниками Організації на обладнанні Банку з використанням дійсних платіжних карток міжнародних платіжних систем Visa Inc та Master Card Wordwide їх законними держателями в місцях реалізації товарів (робіт, послуг) Організації, на підставі наданих Банку сліпів з отриманими відбитками реквізитів платіжних карток або електронних звітів; Організація - приймає в обслуговування дійсні платіжні картки міжнародних платіжних систем Visa Inc та Master Card Wordwide з метою проведення оплати вартості проданих товарів (робіт, послуг) (том І а.с. 22- 24).

Строк дії договору протягом 1 календарного року з моменту його підписання сторонами та з його автоматичною пролонгацією на кожний наступний рік на тих же умовах якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не повідомить про свій намір розірвати договір.

08.10.2013 згідно акта приймання-передачі обладнання Банк передав, а Організація прийняла у тимчасове користування обладнання для прийому платіжних карток в оплати за товари (том І а.с. 34).

Відповідно до заявки на реєстрацію місць реалізації товарів (робіт, послуг) Організації, що приймають в оплату платіжні картки міжнародних платіжних систем Visa Inc та Master Card Wordwide (додаток 1 до договору еквайрингу), присвоєно реєстраційний номер Організації TERMINAL 00015065 та реєстраційний номер Організації MERCHAT 009003000000346, за якими, як повідомляє позивач, ідентифікується відповідач в платіжній системі при проведенні операцій з платіжними картками (том І а.с. 25).

Як повідомляє позивач та що не заперечується відповідачем, 11.10.2013 відповідач в автосалоні "Атлантик" за адресою: м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 11/11, корпус 6, з використанням наданого йому платіжного терміналу провів транзакцію із застосуванням платіжної картки міжнародної платіжної системи Master Card (карта № 516875********1919) на суму 284 170,00 грн та відповідно до умов вищевказаного договору еквайрингу і Правил Міжнародної платіжної системи Master Card Wordwide 11.10.2013 фактично отримав від позивача на свій поточний рахунок, з урахуванням утриманої позивачем комісійної винагороди, 279 907,45 грн.

В подальшому позивачем було з'ясовано, що вказана платіжна карта Master Card (карта № 516875********1919) випущена/емітована банком ПАТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) і станом на день проведення операції (11.10.2013) залишок коштів по вказаній картці складав 0,00 грн.

16.10.2013 ПАТ КБ "Приватбанк" опротестував операцію, проведену 11.10.2013 на суму 284 170,00 грн шляхом надіслання позивачу чаржбека по коду 4808 (авторизація отримана не була), при якому з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" списано суму 284 170,00 грн (том І а.с. 49, 50).

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 07.11.2013 звернувся до ТОВ "Атлантик" з письмовою вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 284 170,00 грн внаслідок того, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" отримав чаржбек (претензію) від банка-емітента платіжної карти (том І а.с. 53).

05.12.2014 позивач повторно направив ТОВ "Атлантик" письмову вимогу про повернення зазначених коштів та сплату 3% річних і інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неповернення такої суми (том І а.с. 53-55).

У зв'язку з несплатою відповідачем спірної суми грошових коштів, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 279 907,45 грн коштів за опротестованою операцією та 9 121,92 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, мотивуючи свої вимоги положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 у справі № 912/1258/14 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Атлантик" про стягнення 279 907,45 грн, як безпідставно отриманих коштів, та 9 121,92 грн процентів відмовлено (том І а.с. 39-41). За висновком господарського суду, наведеним у вказаному судовому рішенні, грошові коштів в розмірі 279 907,45 грн не є безпідставно набутими відповідачем, оскільки їх набуто за наявності правових підстав, а саме договору еквайрингу № 009-Т/12137 від 01.10.2013.

Дане рішення залишено без змін судом апеляційної і касаційної інстанцій та є таким, що набрало законної сили (том І а.с. 42-48).

Вищенаведені обставини та неповернення ТОВ "Атлантик" грошових коштів за опротестованою платіжною операцією в розмірі 279 907,45 грн в добровільному порядку, стало підставою для звернення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з позовом у даній справі.

При вирішення даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (п. 1.9. ст.1 Закону).

Згідно визначення, наведеного в Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 N 223, яке було чинним на момент укладення між сторонами договору еквайрингу та здійснення 11.10.2013 платіжної операції, еквайринг - це діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання і здійснення операцій з видачі готівки користувачам спеціальних платіжних засобів, які не є клієнтами емітента, а також проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів; еквайрингова установа (далі - еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг (пункт 1.4. Положення).

В розділі 5 названого Положення передбачалось, що еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи. Еквайр зобов'язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування торговців і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами із застосуванням спеціальних платіжних засобів, на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати спеціальні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Цей договір не повинен містити обмежень щодо приймання спеціальних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем.

За положеннями Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК).

Статті 6, 627 Цивільного кодексу України закріплюють свободу договору, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказаним положення кореспондують норми ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, якими передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За правилами пункту 5.4. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням від 30.04.2010 N 223 в договорі еквайрингу мають бути наявними умови, обов'язковість яких визначена вказаним пунктом, та інші умови відповідно до законодавства України або на розсуд еквайра та торговця.

Укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Атлантик" договір еквайрингу № 009-Т/12137 від 01.10.2013, яким визначено права та обов'язки Банку і Організації, містить пункт 3.3.20., яким передбачено обов'язок Організації протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку повернути йому раніше отримані грошові кошти за недійсним операціями та операціями, опротестованими законними держателями платіжних карток, емітентами, іншими членами та учасниками платіжної системи.

Матеріалами справи підтверджується опротестування банком-емітентом платіжної операції, проведеної відповідачем 11.10.2013 із застосуванням платіжної картки міжнародної платіжної системи Master Card (карта № 516875********1919) через платіжний термінал 00015065/009003000000346 на суму 284 170,00 грн.

Так, 16.10.2013 ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" направлено chargeback з кодом причин опротестування - 4808, внаслідок чого з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" списано суму платежу в розмірі 284 170,00 грн по транзакції, проведеної 11.10.2013 за платіжною карткою № 516875********1919. Вказане підтверджується відповідними виписками та роздруківками по рахункам, вчиненими через спеціальне програмне забезпечення, які містяться в матеріалах справи (том І а.с. 49, 50).

Згідно Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5 Закону). Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч. 4 ст. 5 Закону).

Враховуючи вказане, а також специфіку такого правового явища, як договір еквайрингу і електронних відносини, які склались між сторонами, господарський суд вважає зазначені вище документи належними доказами на підтвердження зафіксованих в них обставин.

Крім того, опротестування відповідної платіжної операції та списання коштів з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" підтверджується листами ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" від 17.04.2014, та листом Представництва Міжнародної платіжної системи Master Card від 15.07.2014 ( том І а.с. 51, 52, 186).

Як слідує із зазначених вище документів, процес оспорення транзакції від 11.10.2013 за карткою № 516875********1919 ініційовано банком-емітентом ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк", у зв'язку з тим, що операція проведена без авторизації.

Натомість відповідач у відзиві на позов звертає увагу на те, що при здійснені операції з платіжною карткою було отримано з платіжного терміналу два чеки, один з яких містив код авторизації № 295781, що, на думку відповідача, свідчить про успішне проведення авторизації (том І а.с. 102-103).

Господарський суд враховує, що підставами для стягнення коштів, на які посилається позивач згідно поданого позову та з урахуванням заяви від 16.02.2015 (том І а.с. 139-140), є обставини опротестування операції, проведеної 11.10.2013 з використанням платіжної картки ОСОБА_1 №516875********1919. Пункт 3.3.20. договору еквайрингу, яким позивач обґрунтовує свою вимогу, передбачає дві окремі підстави, за наявності яких у відповідача виникає обов'язок повернути грошові кошти за вимогою банку, це: недійсність операції (в тому числі внаслідок відсутності авторизації); опротестування операції законними держателями платіжних карток, емітентами, іншими членами та учасниками платіжної системи.

У зв'язку з наведеним, оскільки встановлення обставин наявності чи відсутності авторизації не впливає на факт того, що спірна платіжна операція є опротестованою банком-емітентом, господарський суд не приймає доводи відповідача щодо наявності авторизації при проведенні платіжної операції та не досліджує вказані обставини.

Як вже зазначалося, пунктом 3.3.20. договору еквайрингу № 009-Т/12137 від 01.10.2013 передбачений обов'язок Організації (відповідача у справі) повернути за вимогою Банку протягом трьох банківських днів раніше отримані грошові кошти за недійсними операціями та операціями опростестованими законними держателями платіжних карток, емітентами, іншими членами та учасниками платіжної системи.

Отже, з настанням такої обставини, як опротестування операції, у позивача виникає право вимагати повернення грошових коштів, а у відповідача - обов'язок повернути за вимогою Банку раніше отримані грошові кошти за опротестованою операцією.

З матеріалів справи слідує, що 07.11.2013 позивач направив відповідачу лист, в якому вказав про опротестування платіжної операції від 11.10.2013 за платіжною карткою №516875********1919 та просив повернути грошові кошти в розмірі 284 170,00 грн, які були отримані за вказаною операцією (том І а.с. 53). Відповідач отримав вказаний лист 08.11.2013, що підтверджується підписом про отримання та печаткою ТОВ "Атлантик", поставленими на примірнику листа.

05.12.2014 позивач знову направив відповідачеві лист з вимогою повернути грошові кошти, який отримано останнім 11.12.2014, свідченням чого є відмітка про вручення на поштовому повідомленні (а.с. 54, 55).

Однак, грошові кошти відповідачем на письмову вимогу Банку не повернуто.

В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з наведеним, враховуючи доведеність матеріалами справи обставин опротестування банком-емітентом платіжної операції від 11.10.2013 за платіжною карткою №516875********1919 та списання з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" грошових коштів за опротестованою операцією, у зв'язку з чим у відповідача в силу положень пункту 3.3.20. договору еквайрингу № 009-Т/12137 від 01.10.2013 виникло зобов'язання повернути за вимогою Банку раніше отримані грошові кошти за опротестованою операцією, враховуючи виставлення позивачем відповідної вимоги та сплив строку для повернення коштів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в частині стягнення 279 907,45 грн суми основного боргу.

При цьому, враховано, що відповідач за опротестованою операцією фактично отримав 279 907,45 грн, оскільки позивачем відповідно до умов договору еквайрингу № 009-Т/12137 від 01.10.2013 утримано із суми 284 170,00 грн комісійну винагороду в розмірі 4 262,55 грн.

Одночасно, господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача від 03.03.2015 щодо недоведення позивачем складу цивільного правопорушення, оскільки заявлена до стягнення сума не кваліфікується позивачем як збитки. Відповідачем в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів та не доведено обставин належного виконання ним умов договору еквайрингу, а саме пункту 3.3.20. щодо компенсації відповідних сум на користь банку, зважаючи, що обставини, які зумовлюють вчинення таких дій настали та документально підтверджені, а банк звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів за опротестованою операцією. При цьому, наведений пункт договору не передбачає додавання до письмової вимоги Банку документів на підтвердження опротестування платіжної операції.

Також господарський суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача на підставі частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних нарахувань за період прострочення повернення грошових коштів, виходячи з наступного.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена наведеною нормою відповідальність застосовується до правовідносин зобов’язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов’язань.

У силу положень ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Як зазначено вище, обов'язок відповідача повернути Банку грошові кошти, отримані за опротестованою операцією, встановлено пунктом 3.3.20. договору еквайрингу та передбачено строк для їх повернення - протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку.

Укладений між сторонами договір еквайрингу не містить визначення словосполучення "банківський день", однак, як правило, під таким словосполученням розуміють робочий день банку.

Матеріалами справи встановлено, що письмова вимога Банку від 07.11.2013 про повернення грошових коштів отримана відповідачем 08.11.2013, а отже останнім днем повернення грошових коштів є 13.11.2013 (9 і 10 листопада 2013 року вихідні дні (субота, неділя)).

Таким чином, нарахування позивачем 3% річних, розпочинаючи з 11.11.2013 є не неправильним. Однак, розмір 3% річних в межах періоду прострочення з 14.11.2013 по 30.11.2014 (кінцевий день нарахування згідно розрахунку позивача) на суму боргу 279 907,45 грн складає 8 788,32 грн, що перевищує суму, заявлену до стягнення позивачем, яка становить 8 627,28 грн.

Інфляційні нарахування за період з листопада 2013 по жовтень 2014 на суму простроченого платежу 279 907,45 грн за розрахунком суду становлять 55 438,81 грн, тоді як позивач просить стягнути за вказаний період 55 427,67 грн інфляційних.

На підставі викладеного, позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених сум, а саме 8 627,28 грн 3% річних та 55 427,67 грн інфляційних нарахувань.

Отже, позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення з ТОВ "Атлантик" 279 907,45 грн основного боргу, 8 627,28 грн 3% річних та 55 427,67 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (25006, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 11/11, корп. 6, ідентифікаційний код 32892542) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) 279 907,45 грн основного боргу, 8 627,28 грн 3% річних та 55 427,67 грн інфляційних нарахувань, а також 6 879,25 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.06.2015.

Головуючий суддя В.В.Тимошевська

Суддя Н.В. Болгар

Суддя О.Б. Шевчук