Рішення

від 19.06.2015 по справі 921/364/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2015 р.Справа № 921/364/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Техноторг-ЛізингВ» , пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54000

до відповідача1: Фермерського господарства В«БарселонаВ» , с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854

до відповідача2: Фермерського господарства В«Золотий жайвірВ» , с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854

про cтягнення заборгованості та вилучення майна

за участю представників сторін

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № б/н від 04.01.2015 р.)

відповідача1: не з'явився

відповідача2: не з'явився

В судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Техноторг-ЛізингВ» звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства В«БарселонаВ» та Фермерського господарства В«Золотий жайвірВ» про стягнення з Фермерського господарства В«Золотий жайвірВ» 106 195,21 грн. (72 080,80 грн. - основна заборгованість, 10 489,13 грн. - пеня, 13 200,00 грн. - штраф, 1 492,17 грн. - три відсотки річних, 8 933,11 грн. - інфляційні втрати) та вилучення майна у Фермерського господарства В«БарселонаВ» , а саме комбайн зернозбиральний КЗС - 1218 у комплекті із жаткою з транспортним візком.

Позовні вимоги обгрунтовуються неналежним виконанням відповідачами1,2 зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 653 від 16.08.2012 року, внаслідок чого позивач просить стягнути заборгованість по ставці лізингодавця та повернути предмет лізингу.

Ухвалою суду від 08.04.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначався в судовому засіданні на 21.04.2015 року.

Ухвалою суду від 21.04.2015 року, у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 08.04.2015 року, розгляд справи відкладався до 07.05.2015 року.

Ухвалою суду від 07.05.2015 року, у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача1 в судове засідання та невиконання відповідачами1,2 вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи відкладався до 03.06.2015 року.

Ухвалою суду від 07.05.2015 року задоволено клопотання позивача про витребування у відповідачів1,2 письмових доказів та витребовувалось: у відповідача1 первинні документи, що підтверджують передачу комбайну зернозбирального КЗС-1218, (2012 р.в., заводський номер 0213,двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер 43010ВЕ у комплекті із жаткою та транспортним візком), що є предметом договору фінансового лізингу № 653 від 16.08.2012 р., а у разі відсутності таких документів - письмові пояснення з приводу місцезнаходження зазначеного вище комбайну; у відповідача2 первинні документи, що підтверджують одержання комбайну зернозбирального КЗС-1218, (2012 р.в., заводський номер 0213,двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер 43010ВЕ у комплекті із жаткою та транспортним візком), що є предметом договору фінансового лізингу № 653 від 16.08.2012 р., а у разі відсутності таких документів - письмові пояснення з приводу місцезнаходження зазначеного вище комбайну.

Ухвалою суду від 03.06.2015 року за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів - по 23.06.2015 року.

Ухвалою суду від 03.06.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів1,2 та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи відкладався до 19.06.2015 року.

03.06.2015 року судом, у зв'язку з невиконанням відповідачами1,2 вимог ухвал суду, направлено окремі ухвали.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач1 явки повноважного представника в судове засідання призначене на 19.06.2015 року не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, через канцелярію суду подав заперечення № 07 від 19.06.2015 року, в якому зазначив, що позов не визнає, оскільки він не забезпечений належними та допустимими доказами.

Відповідач2 явки повноважного представника в судове засідання призначене на 19.06.2015 року не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, через канцелярію суду подав заперечення № 40 від 19.06.2015 року, в якому зазначив, що позов не визнає, оскільки він не забезпечений належними та допустимими доказами.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачами1,2 витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

16.08.2012 року між позивачем та відповідачем1 було укладено договір фінансового лізингу № 653 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався набути у власність та передати у користування відповідачу1 комбайн зернозбиральний КЗС-1218 у комплекті із жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 320 000,00 грн., а відповідач1 зобов'язався прийняти предмет лізингу, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, у розмірі та строки, визначені сторонами в додатку № 1 до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання по Договору щодо передачі в користування відповідачу1 предмету лізингу виконав належним чином, що підтверджується підписаним обома сторонами ОСОБА_1 № 653-1 від 03.09.2012 року прийому передачі у фінансовий лізинг за Договором фінансового лізингу № 653 від 16.08.2012 р. (копія ОСОБА_1 міститься в матеріалах справи).

Згідно умов Договору відповідач1 зобов'язався: сплатити Лізингодавцю авансовий платіж у розмірі 200 000,00 грн. (п. 2.1.1.); сплатити разову комісію у розмірі 500,00 грн. на протязі 3 календарних днів з моменту підписання цього Договору (п. 2.1.2.); сплачувати лізингові платежі у розмірі та строки, визначені у Розрахунку лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові та/або інші платежі за цим Договором як під час користування предметом лізингу, так і під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації, модернізації предмета лізингу, неможливості використання предмета лізингу через аварію, механічний дефект тощо.

Відповідно до п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25 жовтня 2013 р., але у будь-якому разі до моменту повного виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за цим Договором.

Додатком № 1 до Договору визначено порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів.

07.06.2013 року позивачем та відповідачем1 підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, кою визначено, що з 01.06.2013 року розмір ставки лізингодавця дорівнює 24% річних. У зв'язку зі зміною розміру ставки лізингодавця сторони дійшли згоди викласти розрахунок лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції.

27.12.2013 року між позивачем, відповідачем1 та відповідаем2 укладено договір про переведення боргу (далі по тексту - Договір переведення боргу), відповідно до умов якого відповідач1 перевів борг перед позивачем за Договором на відповідача2, внаслідок чого відповідач1 з моменту укладення Договору переведення боргу перестав бути стороною за Договором, а замість нього став відповідач2.

Пунктом 3 Договору переведення боргу визначено, що з моменту укладення цього договору відповідач1 припиняє бути стороною Договору, замість нього стороною за Договором стає відповідач2.

Згідно п. 5 Договору переведення боргу, підписуючи цей Договір, Новий боржник (відповідач2) підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником (відповідачем1) та Кредитором (позивачем).

Пунктом 6 Договору переведення боргу визначено, що переведення боргу за цим Договором не тягне за собою жодних інших змін умов Основного договору, укладеного між Первісним боржником (відповідачем1) і Кредитором (позивачем), окрім тих, що пов'язані із зміною Первісного боржника (відповідача1) Новим боржником (відповідачем2).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.9. Договору передбачено, що сторони домовились, що у разі існування у Лізингоодержувача заборгованості за своїми грошовими зобов'язаннями за цим Договором, до повного погашення такої заборгованості грошові кошти, що надходитимуть від Лізингоодержувача, в незалежності від призначення платежу, зазначеного Лізингоодержувачем, будуть спрямовуватися Лізингодавцем та вважатимуться такими, що сплачені Лізингоодержувачем на погашення такої заборгованості в наступній послідовності: - в першу чергу погашається заборгованість по лізинговій ставці; - в другу чергу погашається заборгованість по пені, штрафам та іншим належним з Лізингоодержувача платежам, включаючи, але не обмежуючись страховими платежами, транспортним збором, платою за реєстраційні послуги; - в третю чергу погашається частина залишкової вартості предмета лізингу.

З долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог вбачається, що заборгованість відповідача2, як Нового боржника, по лізингових платежах станом на 26.01.2015 року складає суму 399 720,83 грн., з яких 72 080,80 грн. - ставка лізингодавця, 327 640,03 грн. - компенсація вартості активу.

З долучених позивачем до позовної заяви банківських виписок та поданих відповідачами1,2 копій платіжних доручень про часткову сплату лізингових платежів, вказана вище сума заборгованості підтверджується. Відповідачами1,2 не спростовано факту заборгованості по лізинговим платежам перед позивачем.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача2 по основній заборгованості лише заборгованість по ставці лізингодавця на суму 72 080,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 10.4. Договору передбачено, що за порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши розрахунок нарахування пені, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно з врахуванням Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» нараховано пеню, за несвоєчасну сплату ставки лізингодавця, в розмірі 10 489,13 грн.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що за порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань більш ніж на 7 календарних днів, Лізингоодержувач додатково до пені, передбаченої п. 10.4. цього Договору, сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 15% від вартості предмету лізингу згідно п. 1.2. цього Договору, за кожен день такого порушення.

Відповідно до п. 1.2. Договору вартість предмета лізингу складає 1 320 000,00 грн.

Сума штрафу, визначеного п. 10.5. Договору, складає 198 000,00 грн. Однак, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1% від вартості предмету лізингу, а саме в сумі 13 200,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позовних вимог позивачем нараховано, за несвоєчасну сплату ставки лізингодавця, відповідачу2 інфляційні втрати у розмірі 8 933,11 грн. та три проценти річних у розмірі 1 492,17 грн., які є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами1,2, позивачем правомірно заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача2 106 195,21 грн., з яких 72 080,80 грн. - основна заборгованість, 10 489,13 грн. - пеня, 13 200,00 грн. - штраф, 1 492,17 грн. - три відсотки річних, 8 933,11 грн. - інфляційні втрати.

Крім того, п. 11.2. Договору сторони передбачили, що Лізингодавець має право вимагати повернення йому предмету лізингу, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача, в тому числі, якщо Лізингоодержувач не сплатив платежі, передбачені п.п. 2.1.1.-2.1.4. Договору або сплатив їх не у повному обсязі і прострочка по оплаті складає більше 30 календарних днів.

Позивачем 10.02.2015 року на адреси відповідачів1,2 надіслано листи з вимогою повернути предмет лізингу у зв'язку з простроченою заборгованістю. Дані листи відділенням поштового зв'язку було повернуто позивачу з відмітками В«за закінченням терміну зберіганняВ» .

Пунктом 15.1. Договору сторони погодили про те, що всі письмові повідомлення одна одній за цим Договором вони надсилатимуть за адресами, визначеними в розділі 16 цього Договору. У разі повернення органами зв'язку таких повідомлень стороні, що їх направляла, у зв'язку із неможливістю вручення такого повідомлення адресату (назнаходження за зазначеною адресою, відмова одержати повідомлення тощо), таке повідомлення вважатиметься належним чином врученим на дату відповідної відмітки органу зв'язку на поштовому відправленні про неможливість його вручення адресату.

Судом встановлено, що позивачем вимоги про повернення предмету лізингу надсилалися відповідачам1,2 за адресами вказаними у Договорі.

Оскільки, відділенням поштового зв'язку повернуто листи позивачу адресовані відповідачам 16.03.2015 року то відповідно вимоги вважаються врученими відповідачам саме 16.03.2015 року.

Відповідно до п 3.3. Договору повернення предмету лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю здійснюватиметься протягом 3 календарних днів з моменту одержання повідомлення Лізингодавця згідно п. 11.2. Договору про повернення предмету лізингу. Тобто предмет лізингу мав бути повернутий позивачу не пізніше 19.03.2015 року.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що повернення предмету лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю буде здійснюватися за адресою: м. Тернопіль, об'їзна траса Львів-Кіровоград-Знам'янка, 123 км.

Станом на час розгляду справи суду не надано доказів повернення відповідачами позивачу предмету лізингу.

Згідно п. 9.1. Договору, у разі, якщо предмет лізингу не буде повернуто Лізингоодержувачем Лізингодавцю у порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору, Лізингодавець має право вимагати вилучення предмета лізингу у Лізингоодержувача та передачі його Лізингодавцю.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що вилучення предмету лізингу у Лізингоодержувача здійснюється за вибором Лізингодавця або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у судовому порядку.

В матеріалах справи містяться докази перебування предмету лізингу у відповідача1, а саме: підписаним між позивачем та відповідачем1 ОСОБА_1 № 653-1 прийому-передачі у фінансовий лізинг за Договором фінансового лізингу № 653 від 16.08.2012 року та листом № 5860 від 05.08.2014 року Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області.

Слід зазначити, що лист Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області датований після укладення між позивачем, відповідачем1 та відповідачем2 Договору про переведення боргу.

Хоча, згідно Договору переведення боргу стороною Договору фінансового лізингу став відповідач2, доказів передачі відповідачем1 відповідачу2 предмету лізингу суду не надано.

Право власності на предмет лізингу за позивачем підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії АС № 254408 від 01.10.2012 р. (копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи заборгованість відповідача2 перед позивачем щодо лізингових платежів та право позивача вимагати повернення предмету лізингу у разі наявності заборгованості та те, що доказами, які містяться в матеріалах справи, встановлено перебування предмету лізингу у відповідача1 то відповідно позивачем правомірно заявлено дану позовну вимогу і така підлягає до задоволення.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по ставці лізингодавця, штрафних санкціях та в частині вилучення у відповідача1 предмету лізингу.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідачів1,2 у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ст.ст. 509, 525, 526, 546, 547, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Золотий жайвір", с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854 (ідентифікаційний код 35578504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54000 (ідентифікаційний код 34234628) 72 080 грн. 80 коп. заборгованості за заставкою лізингодавця, 10 489 грн. 13 коп. пені, 13 200 грн. 00 коп. штрафу, 1 492 грн. 17 коп. - 3% річних, 8 933 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 2 123 грн. 90 коп. судового збору.

3. Вилучити у Фермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854 (ідентифікаційний код 33579349) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54000 (ідентифікаційний код 34234628) комбайн зернозбиральний КЗС-1218, 2012 р.в., заводський номер 0213, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер 43010ВЕ у комплекті із жаткою та транспортним візком.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854 (ідентифікаційний код 33579349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54000 (ідентифікаційний код 34234628) 26 400 грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 червня 2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.