Рішення

від 23.06.2015 по справі 922/1306/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 922/1306/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триос груп", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" про стягнення коштів у розмірі 69030,59 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИОС ГРУП" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення 69030,59 грн., з яких 54752,53 грн. інфляційних втрат та 14278,06 грн. 3% річних. Вказана заборгованість виникла на підставі невиконання умов договору №У-1074-10 від 29 липня 2010 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року розгляд справи відкладено на 23 червня 2015 року об 11:30 год.

19 червня 2015 року від представника позивача надійшло клопотання за вх. №885 про розгляд справи за відсутністю представника позивача за наявними матеріалами у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 23.06.2015 року. Також у наданому клопотанні представник позивача вказує, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов. Клопотання розглянуто та долучено судом до матеріалів справи.

22 червня 2015 року від відповідача надійшло клопотання за вх. № 899, в якому останній просить зобов'язати позивача надіслати матеріали позовної заяви у відповідності до ст. 56 ГПК України відповідачу та залишити позов без розгляду у разі неявки позивача у судове засідання. Надане клопотання було долучено судом до матеріалів справи.

23 червня 2015 року від відповідача надійшло повторне клопотання за вх.№902 про зобов'язання позивача надіслати копію позовної заяви на адресу відповідача та про залишення позову без розгляду.

У призначене судове засідання 23 червня 2015 року представник позивача свого повноважного представника не направив. У своєму клопотанні від 19 червня 2015 року позивач просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами та вказував повну підтримку позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи в спростування позовних вимог не надав, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо клопотання відповідача про зобов'язання позивача надіслати матеріали позовної заяви відповідачу на адресу, яку він зазначає як адресу для листування, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідач не зміг отримати позовну заяву за юридичною адресою, судом ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року було вже задоволено клопотання відповідача та запропоновано позивачу надіслати матеріали позовної заяви на адресу для листування відповідача, а саме:92702, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Горького,123. Крім того, суд зазначає, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 09 червня 2015 року, а одже мав можливість ознайомитись з матеріалами справи в порядку ст. 22 ГПК України, проте вказаним правом відповідач не скористувався.

Що стосується клопотання відповідача в частині залишення позову без розгляду у разі неявки представника позивача у судове засідання, суд зазначає, що за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

На підставі вказаного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд встановив наступне.

29 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (надалі - Власник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Триос груп" (надалі - Оператор, позивач) укладено договір №У-1074-10 (далі -Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Власник доручає, а Оператор приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт зі здійснення функцій Оператора даних комерційного обліку електричної енергії за всіма точками комерційного обліку Власника для розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії згідно вимог Додатку 2 до Договору.

Згідно пп. 2.1- 2.3 Договору, вартість робіт передбачена у додатку № 1 до Договору, платежі за договором здійснюються на підставі рахунків оператора, які виставляються не частіше разу на місяць після підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт шляхом перерахування Власником коштів на поточний рахунок оператора протягом 10 днів з дня отримання Власником рахунків Оператора.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі.

Однак, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за виконані роботи, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 187194,40 грн., про стягнення якої позивач був змушений звернутись з позовом до господарського суду Чернігівської області.

Під час розгляду справи № 927/372/13 було встановлено існування заборгованості за відповідачем у розмірі 187194,40 грн.

Згідно частини 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013 року по справі № 927/372/13 позовні вимоги були задоволені та стягнуто з відповідача 187194,40 грн. боргу та 3743, 89 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року вказане рішення було залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013 року було видано відповідний наказ від 16.07.2013 року, який був направлений на примусове виконання до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (виконавче провадження № 39550466). В подальшому дане виконавче провадження було передано на виконання Жовтневому відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у зведене виконавче провадження № 9963418.

З листа Державної виконавчої служби України від 12.02.2015 року за вих. № 15-0-26-415/32 вбачається, що матеріали всіх виконавчих проваджень, в тому числі й згаданого вище, знаходяться на території розташованій в районі проведення АТО.

Враховуючи, що погашення заборгованості відповідачем так і не відбулось, позивач звернувся до суду з позовною вимогою - стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 14278,06 грн. та інфляційних витрат у розмірі 54752,53 грн., які були донараховані позивачем за період з 13.08.2012 року по 26.02.2015 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунки 3% та інфляційних втрат, які були надані позивачем, судом встановлено, що позивачем вказані розрахунки та періоди нарахувань здійснені вірно, відповідно до діючого законодавства, а одже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14278,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 54752,53 грн. є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем. Вказане дає суду правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (91021, м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35-а, код ЄДРПОУ 31443937, п/р 260051483 в ЛОД АТ "ОСОБА_1 Аваль", МФО 304007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОС ГРУП" (49101, м.Дніпропетровськ, пр-т Пушкіна, 41-а, код ЄДРПОУ 32366246, п/р 2600301502276 у філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 305675) - 54752,53 грн. інфляційних втрат, 14278,06 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1306/15