Постанова

від 23.06.2015 по справі 914/345/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 914/345/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І

ОСОБА_1

при секретарі Греділь М.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» , м. Львів б/н від 24.04.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2015 року

у справі № 914/345/15

за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» , м. Львів

про: стягнення 640 650,77 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_3- старший прокурор (службове посвідчення № 006924 від 01.10.12 року)

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 15.04.2015 року у справі № 914/345/15 (суддя Кітаєва С.Б.) позовні вимоги Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» , про стягнення 640 650,77 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради 609 094,66 грн. основного боргу, 28 502,29 грн. пені та 3 053,82 грн. 3 % річних. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» в дохід Державного бюджету України 12 813,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 15.04.2015 року у справі № 914/345/15, відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» - подав апеляційну скаргу.

Свою апеляційну скаргу, апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки доказам, які подані відповідачем разом з клопотанням від 14.04.2015 р. в світлі яких значно зменшується належна до сплати сума, а скаржника безпідставно позбавлено можливості брати участь у розгляді справи, оскільки суд відмовився задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, апелянт посилається на те, що 31.12.2013р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (Позивач) та ТзОВ «Галжитлобуд» (Відповідач) було укладено Договір про пайову участь №441. Відповідно до п.1 Договору ТзОВ «Галжитлобуд» зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором. Згідно п.2.2. Договору пайовий внесок на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова становить 462239,77 грн., з них 10000 грн. строк оплати до - 30.03.2014р., та 452239,77грн., строк оплати до - 30.11.2014р.. В подальшому, сторонами було укладено додаткову угоду №176 від 06.06.2014р. про внесення змін до договору про пайову участь №441 від 31.12.2013р.. Відповідно до п.1 Додаткової угоди, ТзОВ «Галжитлобуд» зобов'язаний до 30.11.2014р. сплатити Позивачу пайовий внесок у розмірі 619094,66 грн.. Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановлено, що суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Скаржник реалізував своє право на відстрочення сплати суми внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, передбачене чинним законодавством.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2015 р. у справі № 914/345/15, не конкретизуючи змісту рішення, яке він просить прийняти за наслідками апеляційного розгляду справи.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 05.05.2015 р. справу № 914/345/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/345/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Кордюк Г.Т..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.05.2015 р..

Ухвалою суду від 26.05.15 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Прокурору роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

Прокурор в судове засідання 23.06.2015 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 23.06.2015 року представник апелянта не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання (вх. № 01-04/3976/15 від 22.06.15 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці повноваженого представника. На підтвердження наведеного апелянтом до поданого клопотання додано копію наказу № 1-18/06 ,,Про відрядження'' від 18.06.2015 року директора ТзОВ ,,Галжитлобуд'' -ОСОБА_5 терміном з 18.06.2015 року по 29.06.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 23.06.2015 року також не з'явився, подав клопотання (вх. № 01-14/229/15 від 23.06.2015 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням останнього у щорічній відпустці. На підтвердження наведеного представником долучено копію наказу № 96-К від 03.06.2015 року про надання основної щорічної відпустки та допомоги на оздоровлення ОСОБА_6 на період з 22.06.2015 року по 17.07.2015 року.

Розглянувши вищенаведені клопотання, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанціїВ» ).

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 31.12.2013р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ В«ГалжитлобудВ» укладено договір №441 про пайову участь, у відповідності до п. 1 якого, відповідач зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і в порядку, передбачених цим Договором у відповідності до п. 2.2 якого відповідач зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі: 462239,77 грн., з них 10000 грн. по 30 березня 2014 року та 452239,77 грн. по 30 листопада 2014 року.

06.06.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду №176 про внесення змін до договору про сплату пайового внеску №441 від 31.12.2013 р..

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони внесли зміни до п.2.2. Договору, а саме: відповідач зобов'язаний до 30.11.2014 року сплатити позивачу пайовий внесок у розмірі 619094,66 грн..

Згідно попереднього розрахунку пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова для ТзОВ В«ГалжитлобудВ» при будівництві багатоквартирного житлового будинку з влаштування дворівневих квартир в рівні дев'ятого поверху по вул. Щеповій в ході візування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.05.2014р. №154 В«Про затвердження нових містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ В«ГалжитлобудВ» будівництві багатоквартирного житлового будинку з влаштування дворівневих квартир в рівні дев'ятого поверху на вул. ЩеповійВ» , який проведено 21.05.2014р. розмір пайового внеску становить 619094,66 грн..

Пунктом 2.2 додаткової угоди, відповідач зобов'язувався сплатити кошти на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 619094,66 грн. в декілька етапів: - 10000 грн. по 30.03.2014р.; - 609094,66 грн. по 30.11.2015р. (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).

11.04.2014 відповідач сплатив частину суми пайового внеску у розмірі 10000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Доказів сплати решти суми скаржник не подавав.

03.12.2014 позивачем на адресу скаржника направлено претензію про сплату 609094,66 грн. суми заборгованості за Договором, однак останній не надав жодної відповіді.

Відтак, суд першої інстанції підставо встановив, що станом на момент подання позовної заяви у відповідача існував основний борг в сумі 609094,66 грн. зі сплати пайового внеску, що підтверджується розрахунком заборгованості по додатковій угоді від 06.06.2014р. №176 до договору про пайову участь від 31.12.2013р. №441.

Позивач, керуючись п.2.3. договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданої позовної заяви становить 28502,29 грн. Крім того, позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних, які згідно поданої позовної заяви становлять 3053,82 грн..

Скаржник покликається на те, що відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Скаржник реалізував своє право на відстрочення сплати суми внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, передбачене чинним законодавством. Однак, при цьому скаржником не надано доказів того, як саме та у який спосіб ним реалізовано зазначене право. Окрім цього, скаржником не враховано, що праву повинен кореспондувати відповідний обов'язок зобов'язаного суб'єкта. Однак, законодавство не зобов'язує позивача погоджуватись на відстрочення оплати на умовах скаржника, а доказів досягнення сторонами спільної згоди на зміну умов договору суду не надано. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно керувався ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 3 ст. 27 1 Закону України В«Про планування та забудову територійВ» (чинному на момент укладення договору) встановлено, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Відповідно до ч. 5 ст. 27 1 Закону України В«Про планування та забудову територійВ» величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Аналогічні норми встановлені у ст. 40 чинного на момент розгляду справи Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» .

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2.3. Договору у разі порушення термінів перерахування пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на цей період, від суми коштів, що підлягають перерахуванню. Розмір несплаченої частки пайового внеску Замовника коригується на індекс інфляції від дати його розрахунку.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що такий розрахунок проведено вірно, а відтак вимога позивача про стягнення 28502,29 грн. підставно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до розрахунку сума трьох відсотків річних становить 3053,82 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції порушив провадження у даній справі 04.02.2015 р., провів три судових засідання при цьому, у зв'язку із закінченням передбаченого законом строку розгляду справи, був вимушений продовжити строк розгляду справи на 15 днів, призначивши засідання на 15.04.2015 р..

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, документи витребувані ухвалами суду не надав. 14.04.2015р. до канцелярії суду ним подано клопотання (вх.№15291/15 від 14.04.2015р.), яким він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні, оскільки директор ТзОВ В«ГалжитлобудВ» ОСОБА_5, який є єдиним представником, що уповноважений представляти інтереси товариства у судовій справі перебуває у відрядженні терміном з 14.04.2015р. по 05.05.2015р. На підтвердження цього, відповідач долучив до клопотання копію наказу про відрядження директора ТзОВ В«ГалжитлобудВ» ОСОБА_5 Клопотання підписано ОСОБА_7 (представник відповідача за довіреністю від 08.12.2014р.). До клопотання долучено копії наказу про відрядження директора ТзОВ В«ГалжитлобудВ» ОСОБА_5, довіреності від 08.12.2014р., акту №12 від 18.02.2015р., акту №10 за лютий 2015р., довідки №11 від 19.02.2015р., договірної ціни, реєстраційної картки центру адміністративних послуг Львівської міської ради. Зазначене клопотання було підставно відхилене судом першої інстанції враховуючи, що представник відповідача не з'являвся у жодне з призначених засідань при тому, що відповідач не був позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів іншим представником чи надати необхідні докази засобами поштового зв'язку. З цих підстав, скаржник безпідставно покликається на порушення його права приймати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ГалжитлобудВ» , м. Львів б/н від 24.04.2015 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2015 року у справі № 914/345/15 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 26.06.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Кордюк Г.Т.