Рішення

від 24.06.2015 по справі 922/2469/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 червня 2015 року Справа № 922/2469/15

Провадження №18пд/913/81/15

За позовом виробничо-комерційного приватного підприємства «Маг» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 міської ради , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 09.12.2014;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 12.07.2014 № 041041900274, державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011, реєстраційний № 441290004000343, яка укладена між сторонами за позовом.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 12.05.2015 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

У відзиві на позовну заяву відповідач також заявив про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

12.07.2010 між сторонами за позовом був укладений договір оренди землі (зареєстрований 29.07.2010 за № 041041900274) згідно якому, відповідач передав позивачу в оренду строком до 16.06.2035 земельну ділянку загальною площею 0,0961 га, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 9; земельна ділянка надана позивачу під комплекс будівель та споруд (пункти 1, 2, 8 договору).

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 350899,54 грн.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 21053,97 грн. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 11 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: 1754,50 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

29.03.2011 ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_3, села Воєводівка», яким затверджено нову грошову оцінку землі.

У зв'язку із встановленням нової грошової оцінки землі (на виконання вищевказаного рішення ОСОБА_1 міської ради ) 27.10.2011 між сторонами за позовом укладено додаткову угоду (зареєстрована 27.10.2011 за № 441290004000343) до договору оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 29.07.2010 за № 041041900274).

Зазначеною додатковою угодою пункти 5, 9 та 11 договору оренди землі викладені у новій редакції:

Пункт 5: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:06:006:0020 становить: 657602,69 грн.».

Пункти 9, 11: «Орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі:

з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 26304,11 гривень на рік, що складає 4 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 29592 гривень на рік, що складає 4,5 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 32880,13 гривень на рік, що складає 5 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.07.2014 по 31.12.2014 - 36168,15 гривень на рік, що складає 5,5 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.01.2015 - 39456,16 гривень на рік, що складає 6 % від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 2192,01 гривень, з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 2466,01 гривень, з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 2740,01 гривень, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 3014,01 гривень, з 01.01.2015 - 3288,01 гривень, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.».

Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.

Позивач у позовній заяві вказав, що додаткова угода була укладена в зв'язку із затвердженням ОСОБА_1 міською радою нової грошової оцінки землі (рішення відповідача від 29.03.2011 № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_3, села Воєводівка»).

Постановою Сєверодонецького міського суду від 03.08.2012 по адміністративній справі № 2а/1227/3807/2012 (за позовом ТОВ «ЛІА ЛТД» до ОСОБА_1 міської ради ), яке залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014, визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.03.2011 № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_3, села Воєводівка».

На думку позивача, так як рішення відповідача, яким затверджена нормативна грошова оцінка землі, визнано протиправним та скасовано судом і не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття (а на підставі цього рішення був визначений розмір орендної плати, який встановлено у додатковій угоді ), вказаний у додатковій угоді розмір орендної плати розраховано незаконно.

На підставі вказаних доводів, позивач заявив вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 12.07.2014 № 041041900274, державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011, реєстраційний № 441290004000343, яка укладена між сторонами за позовом.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 12.05.2015 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Зокрема відповідач зазначив, що його рішення від 29.03.2011 № 431 є скасованим з дати набрання судовим рішенням законної сили, тобто з 01.04.2014, а не з дати прийняття цього рішення.

Відповідач вказав, що оспорювана додаткова угода може бути припинена лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за нею користування земельною ділянкою.

У відзиві на позовну заяву відповідач також заявив про застосування позовної давності. Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності, так як право на позов у позивача виникло в день реєстрації оспорюваної додаткової угоди (27.10.2011).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

На час укладання договору оренди землі від 12.07.2010 (зареєстрований 29.07.2010 за № 041041900274) діяла нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням ОСОБА_1 міської ради від 19.01.1998 № 1212 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища ОСОБА_3».

Саме нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням ОСОБА_1 міської ради від 19.01.1998 № 1212 була підставою для встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий № 4412900000:06:006:0020 та розміру орендної плати, які встановлені сторонами у пунктах 5, 9, 11 договору оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 29.07.2010 № 041041900274).

29.03.2011 ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_3, села Воєводівка», яким затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земель.

27.10.2011 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі відповідно до якої, на виконання рішення ОСОБА_1 міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_3, села Воєводівка» від 29.03.2011 № 431, внесли зміни до пунктів 5, 9 та 11 договору (зміст цих пунктів наведено у даному рішенні вище).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди сторони встановили, що ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.

Пунктом 4 рішення ОСОБА_1 міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_3, села Воєводівка» від 29.03.2011 № 431 визнано таким, що втратило чинність з 01.07.2011, рішення ОСОБА_1 міської ради від 19.01.1998 № 1212 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста ОСОБА_1, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища ОСОБА_3».

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 по адміністративній справі № 1227/3807/2012 (за позовом ТОВ «ЛІА ЛТД» до ОСОБА_1 міської ради ) визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.03.2011 № 431.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 постанова суду 1-ї інстанції була скасована, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 постанову суду апеляційної інстанції від 11.10.2012 скасовано, залишено в силі постанову суду 1-ї інстанції від 03.08.2012.

Таким чином, 01.04.2014 набрав чинності судовий акт, згідно з яким рішення відповідача від 29.03.2011 № 431 (на підставі якого укладено додаткову угоду від 22.07.2011 року) скасовано як протиправне.

Оспорюваною додатковою угодою від 27.10.2011 позивачу було збільшено розмір орендної плати на підставі рішення відповідача від 29.03.2011 № 431.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України , відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані не чинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання не чинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже для надання оцінки відповідності спірної додаткової угоди вимогам законодавства на момент її вчинення, тобто на 27.10.2011, має бути з'ясовано питання щодо дійсності на вказаний момент рішення відповідача від 29.03.2011 № 431, яке було визнане протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

Пунктом 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» встановлено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання не чинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта не чинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта .

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, враховуючи, що рішення відповідача від 29.03.2011 № 431 адміністративним судом було визнано протиправним та скасовано - суд вважає, що зазначений акт суб'єкта владних повноважень не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття , тобто від 29.03.2011, в тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Судом встановлено, що під час дії оспорюваної додаткової угоди, в якій закріплена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 657602,69 грн. , управлінням Держземагенства у м. Сєвєродонецьку Луганської області позивачу було надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.08.2014 № 2366-с, згідно якого грошова оцінка становить 350899,54 грн. (саме такий розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки був встановлений первісно у договорі оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 29.07.2010 за № 041041900274) до внесення у нього змін оспорюванню додатковою угодою ).

Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 657602,69 грн., яка була встановлена на підставі рішення відповідача від 29.03.2011 № 431 (яке скасоване судом ) і яка зазначена в оспорюваній додатковій угоді від 27.10.2011, вищевказаним витягом не підтверджується і можливо дійти висновку, що вона не існує.

Відповідач заперечує проти врахування при вирішенні даного спору положень постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7, оскільки зазначену постанову було прийнято пізніше, ніж постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012, якою визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 29.03.2011 № 431.

Разом з цим, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум вищого спеціалізованого суду за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

Тобто, надані у постановах пленуму вищого спеціалізованого суду роз'яснення містять не законодавчі норми, а інтерпретаційні положення, що розкривають зміст відповідних норм законодавства, сприяють формуванню єдиної судової практики їх застосування.

Тому, доводи відповідача про те, що постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 не має зворотної дії у часі, та на необов'язковість її застосування господарськими судами, суд вважає такими, що не відповідають встановленій законом правовій природі роз'яснень пленуму вищого спеціалізованого суду.

Слід також врахувати, що за період після прийняття постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 і до теперішнього часу не було внесено жодних змін до законодавчої норми, якій надається тлумачення у вищенаведеному пункті постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7, а саме, до ст.162 КАС України , якою передбачено скасування або визнання не чинним рішення суб'єкта владних повноважень як різні дії адміністративного суду, що, відповідно, мають різні правові наслідки.

Щодо посилання відповідача на ст. 236 Цивільного кодексу України та на ст. 207 Господарського кодексу України , що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє, а також на п.п. 2.29 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» , відповідно до якого договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою, суд зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога про визнання додаткової угоди недійсною, а не визнання недійсним договору оренди в цілому (отже, відповідно, не йдеться про повернення вже здійсненого користування земельною ділянкою).

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд звертає увагу, на те, що дійсність договору оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 29.07.2010 № 041041900274), до внесення до нього змін додатковою угодою від 27.10.2011, не оспорюється позивачем.

Тобто, правовим наслідком визнання недійсною з дня укладення, зазначеної додаткової угоди, є перерахунок орендної плати виходячи з розміру, узгодженого сторонами до укладення спірної додаткової угоди - що, на відміну від повернення користування земельною ділянкою, можливо здійснити.

Таким чином, доводи відповідача, що спірна додаткова угода може бути визнана недійсною лише на майбутнє, суперечать приписам ст. 236 Цивільного кодексу України і ст. 207 Господарського кодексу України .

Згідно п. «в» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України .

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, враховуючи, що оспорювана додаткова угода була укладена на підставі і на виконання протиправного рішення відповідача, яке не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, вищевказану додаткову угоду слід визнати недійсною.

Аналогічної правової позиції притримується також і Вищий господарський суд України при розгляді подібних справ (копії постанов ВГСУ від 14.04.12015 по справі № 922/4130/14, від 31.03.2015 по справі № 922/4505/14 долучені до матеріалів справи ).

Відповідач заявив про застосування позовної давності, строк якої на думку відповідача пропущено позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно, днем початку перебігу вказаного строку є не дата укладення та реєстрації спірної додаткової угоди в управлінні Держкомзему - 27.10.2011, а дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення від 29.03.2011 № 431, яке було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 року (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення відповідача від 29.03.2011 № 431 ).

Суд дійшов зазначеного висновку з огляду на те, що на час укладення спірної додаткової угоди та її державної реєстрації позивач не знав і не міг довідатися про те, що рішення від 29.03.2011 № 431 прийнято з порушенням встановленої процедури, норм податкового і бюджетного законодавства, прав землекористувачів м. Сєвєродонецька тощо.

Зазначені обставини, що існували на момент укладення та державної реєстрації спірної додаткової угоди, були встановлені лише в ході судового розгляду відповідної адміністративної справи і стали підставою для визнання протиправним та скасування в судовому порядку рішення відповідача від 29.03.2011 № 431, на виконання якого було укладено спірну додаткову угоду.

За таких обставин, враховуючи, що перебіг позовної давності за даним позовом, у відповідності з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України , розпочався 01.04.2014, і що позовну заяву було подано позивачем 12.05.2015 (тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності), суд вважає посилання відповідача на пропуск строку позовної давності безпідставними.

За таких обставин, вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 12.07.2014 № 041041900274, державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011, реєстраційний № 441290004000343, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1218 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 12.07.2014 (договір зареєстровано 29.07.2010 за № 041041900274), державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011, реєстраційний № 441290004000343, яка укладена між ОСОБА_1 міською радою (м. Сєвєродонецьк Луганської області) та виробничо-комерційним приватним підприємством «Маг» (м. Сєвєродонецьк Луганської області).

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, 32, ідентифікаційний код 26204220, на користь виробничо-комерційного приватного підприємства «Маг» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Космонавтів, 25-а/68, ідентифікаційний код 19080220, судовий збір в сумі 1218,00 грн. ; наказ видати.

24 червня 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30 червня 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко