Рішення

від 25.07.2012 по справі 2-811/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6334/12 Справа № 2-811/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Гарант Агро4» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ТОВ «Гарант Агро 4» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання факту вчинення правочину,

встановив:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовними вимогами до ТОВ «Гарант Агро4» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, які є їх власністю, розміром 5,130 га пай № 551 та розміром 5,060 га пай № 552, розташовані на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223885900-02-001-0551 і 1223885900-02-001-0552, шляхом зобов'язання відповідача повного звільнення від буд-яких посівів, машин, устаткування, іншої техніки, будівель та споруд тощо.

Зобов'язати ТОВ «Гарант Агро4» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою розміром 5,060 га (пай № 5525,130 га (пай № 551), розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, , та які є їх власністю, згідно .

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони є власниками зазначених земельних ділянок.

20 січня 2005 року між ними та відповідачем укладені договори оренди земельних ділянок строком на 5 років. 16.11.2009 року цей договір було розірвано за спільною згодою сторін, про що було укладено угоду про розірвання договору оренди, зареєстровану у Троїцькій сільській раді 15.01.2010 року за № 358, 364.

Однак відповідач продовжує користуватися зазначеними земельними ділянками, здійснюючи на ній сільськогосподарські роботи.

На неодноразові звернення з вимогою припинити використання належної мені земельної ділянки, відповідач відмовляв, посилаючись на те, що між ними 08.06.2010 року нібито укладені нові договори оренди земельної ділянки строком на 7 років. Однак жодних договорів з відповідачем щодо оренди земельної ділянки вони не укладали і наміру укладати не мали, про що свідчать звернення до прокурора Петропавлівського району від 07.06.2011 року, заява до Троїцької сільської ради від 15.11.2010 року, заяви до відділу Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 30.05 2011 року та 08.06.2011 року, лист до відповідача від 15.11.2010 року.

У зв'язку з тим, що відповідач перешкоджає користуватися земельними ділянками, які є їх власністю, вони вимушені звернутися до суду з цим позовом.

ТОВ «Гарант Агро 4» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання факту вчинення правочину.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову. Зустрічний позов ТОВ «Гарант Агро 4» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставлять питання про скасування зазначеного рішення суду, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню в частині відмови у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3І, з ухваленням нового рішення в цій частині з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є власниками земельних ділянок розміром 5,130 га пай № 551 та розміром 5,060 га пай № 552. Дані земельні ділянки розташовані на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державними актами серії 111- ДП № 058764 та серії 111-ДП № 058765, виданими головою районної державної адміністрації 27 лютого 2002 року.

20 січня 2005 року між сторонами по справі укладені договори оренди земельних ділянок строком на 5 років. 15.01.2010 року сторони уклали угоди про розірвання вказаних договорів за № 358 та 364. Дані угоди зареєстровані у Троїцькій сільській раді.

Позивачам стало відомо від відповідача, що 08.06.2010 року між ними украдені нові договори оренди тих самих земельних ділянок строком на 7 років.

Враховуючи встановлені обставини та надані докази суд прийшов до висновку, що між сторонами були укладені договорі оренди, оскільки у зверненнях до прокуратури, відділу Дежкомзему, сільської ради, позивачі наполягали на тому, щоб вказані договори не були зареєстровані.

Разом з тим, суд першої інстанції погодився з твердженням позивачів, керуючись п. 8 Постановою Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 N 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що відповідач користується земельними ділянками по неукладеним договорам оренди, та прийшов до висновку про відмову у позові, оскільки само по собі користування не підлягає захисту.

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки розміром 5,130 га пай № 551 та розміром 5,060 га пай № 552, розташовані на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223885900-02-001-0551 і 1223885900-02-001-0552, є власністю позивачів /т. 1 а.с.9, т. 2 а.с.9/.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Згідно з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, і відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" , який у силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Договори оренди земельних ділянок, які знаходяться в матеріалах справи/т.2 а.с. 60, 68/ не зареєстровані у встановленому законом порядку, тому не є вчиненими, та не створюють юридичних наслідків.

В даному випадку відповідач безпідставно користується земельними ділянками позивачів, тому право власності позивачів підлягає захисту.

Відповідно довідки Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 16.07.2012 року на теперішній час земельні частки, які належать позивачам, засіяні кукурудзою.

Позивачі в апеляційному суді пояснили, що вони не заперечують, щоб відповідач звільнив та повернув належні їм земельні ділянки після збору відповідачем врожаю кукурудзи.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання усунути перешкоди у користуванні позивачами земельних ділянок шляхом їх звільнення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги про звільнення земельних ділянок від буд-яких машин, устаткування, іншої техніки, будівель та споруд, тощо, не підлягають задоволенню, оскільки позивачами не доведено, що на зазначених земельних ділянках знаходяться машини, устаткування, інша техніка, будівлі та споруди.

Крім того, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про повне звільнення від посівів також не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено такого захист прав та інтересів.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року в частині відмови у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення.

Зобов'язати ТОВ «Гарант Агро4» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою розміром 5,130 га (пай № 551), розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223885900-02-001-0551, шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки.

Зобов'язати ТОВ «Гарант Агро4» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою розміром 5,060 га (пай № 5525,130 га (пай № 551), розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223885900-02-001-0552, шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.

СУДДІ: