Рішення

від 06.06.2006 по справі 1/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2006 р.   Справа № 1/16   

За позовом:  ТзОВ “Юджин -Сервіс”, юридична адреса: м.Львів, вул.Куліша, 40/11; фактична адреса:   79044 м.Львів, вул.Чупринки, 71

До відповідача: ЗАТ “Магній”, 77305 м.Калуш, вул.Шахтарська, 2

                                                                                 Суддя  Соботник В.В.

                                            При секретарі судового засідання  Трінчук О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явилися

Від позивача:  не з'явилися

У засіданні брали участь:   

          Сторонам  в судовому засіданні 02.02.02 роз'яснено права та обов'язки, встановлені ст.ст.20, 22 ГПК України.

          02.02.06 оголошена перерва в судовому засіданні до 06.06.06.

Суть спору:  заявлена вимога про стягнення 1527787грн.39коп., в тому числі: 543587грн.20коп. заборгованості; 68439грн.00коп. - пені згідно договору за період з 01.07.05 по 31.12.05; 387349грн.20коп. -  штрафних санкцій передбачених договором; 7929грн.90коп. - 3% річних; 20147грн.15 коп. -  інфляційних втрат; 238грн.23коп. - збитків, спричинених виставленням податкового повідомлення-рішення № 0005321630/0 від 10.08.05; 96грн.71коп. - штрафу та пені, спричинених рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Пенсійним фондом України; 500000грн.00коп. - моральної шкоди.           

          Заявою від 16.05.06 (вх.№ 3529, том ІІ арк.21) позивач  подав заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з перерахуванням сум пені, річних, та інфляційних втрат, відмовившись від стягнення пені за період з 01.07.05 по 13.11.05 в сумі 17748грн. 70коп., а саме  просить стягнути з відповідача 543587грн.20коп. заборгованості по договору на охоронні послуги № 03/08/04Б від 25.08.04; 50690грн.29коп. пені передбачених договором за період з 14.11.05 по 16.05.06; 387349грн. штрафних санкцій передбачених договором; 13459грн.05коп. річних за період з 01.01.05  по 16.05.06 ; 29931грн.71коп. інфляційних втрат за період 01.02.05 по 01.03.06; 238грн.23грн. збитків, спричинених виставленням податкового повідомлення-рішення № 0005321630/0 від 10.08.05 ДПІ у Галицькому районі міста Львова, оплачених платіжним дорученням № 59 від 04.11.05; 96грн.71коп. штрафу та пені, спричинених виставленням рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Пенсійним фондом України, оплачених платіжними дорученнями № 358, № 360, № 365, № 366 від 17.02.06; 500000грн.00коп. моральної шкоди.

          В судовому засіданні 24.05.06 позивач на виконання вимог ухвали суду від 16.05.06 подав письмове обгрунтування (том ІІ арк.81) порядку зарахування отриманих від відповідача коштів по договору на охоронні послуги від 25.08.04, заяву про уточнення позовних вимог (том ІІ арк.79), вказуючи в ній про те, що позовною заявою станом на дату прийняття позову до розгляду розмір пені та штрафу, який він просив стягнути з відповідача обчислений невірно, а саме пеня обчислена виходячи із розміру вказаному в п.5.5 договору без врахування обмеження, встановленого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, в зв'язку з чим, він 16.05.06 подав уточнення до позовної заяви з перерахунком пені.  В зв'язку з обгрунтуванням порядку зарахування перерахованих відповідачем грошових сум та зменшення розміру штрафу, позивач зменшив розмір штрафу (том ІІ ст.80) замість заявлених раніше 387349грн.20коп., просить стягнути 272293грн.50коп., та видати наказ про повернення з бюджету зайво сплаченого державного мита в сумі 6477грн.57коп.

          Таким чином, з врахування вищевикладеного, предметом розгляду даної справи є заявлені позивачем вимоги про стягнення 1410296грн.69коп., в тому числі:        

- 543587грн.20коп. заборгованості за надані послуги по актах виконаних робіт за період, починаючи з 02 травня 2005 року  за надані послуги по охороні території заводу ЗАТ "Магній" в сумі 53870грн.20коп. (акт від 01.06.05) по грудень 2005 року включно (акт від 01.01.06) за надані послуги по охороні територій цеха галоїдопохідного етилену 1,2 дихлоритан, який розміщений на території хімічного заводу ЗАТ "Лукор", теплотраси ТЕЦ ЗАТ "Магній", заводу ЗАТ "Магній";

- пені в сумі 50690грн.29коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (п.5.5 договору) за період з 14.11.05 по 16.05.06;

- штрафу в сумі 272293грн.50коп. (п.5.6 договору);

- річних в сумі 13459грн.05коп. за період з 01.01.05 по 16.05.06;

- інфляційних втрат в сумі 29931грн.71коп. за період з 01.02.05 по 01.03.06;

- збитки в сумі 238грн.23грн. спричинених виставленням податкового повідомлення-рішення № 0005321630/0 від 10.08.05 ДПІ у Галицькому районі міста Львова, оплачених платіжним дорученням № 59 від 04.11.05;

- штрафу та пені в сумі 96грн.71коп., спричинених виставленням рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Пенсійним фондом України, оплачених платіжними дорученнями № 358, № 360, № 365, № 366 від 17.02.06;

- моральної шкоди в сумі 500000грн.00коп.  

          В судовому засіданні 02.06.06 оголошувалась перерва до 06.06.06  за клопотанням сторін (вх.№ 4021 від 02.06.06, том ІІ  арк.91).

          В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на наступне.

          25.08.04 сторони уклали договір № 03/08/04 Б з послідуючими додатками до нього на охоронні послуги об'єктів відповідача.

          За надані позивачем послуги відповідач взяв на себе обов'язок здійснити оплату шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача (п.2.1 - 2.2 договору) до 10 числа поточного місяця.

          Як виконавець по договору, позивач повністю виконав умови договору на охоронні послуги, про що свідчать акти виконаних робіт від 21.09.04 по 01.01.06, які підписані відповідачем. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору щодо оплати наданих послуг виконав частково. Заборгованість відповідача складає 543847грн.20коп. за надані послуги  по актах виконаних робіт за період, починаючи  з  02 травня 2005 року  по охороні території заводу ЗАТ "Магній" в сумі 53870грн.20коп. (акт від 01.06.05) по грудень 2005 року включно (акти від 01.01.06) за надані послуги по охороні територій цеха галоїдопохідного етилену 1,2 дихлоритан, який розміщений на території хімічного заводу ЗАТ "Лукор", теплотраси ТЕЦ ЗАТ "Магній", заводу ЗАТ "Магній".

          Посилаючись на ст.49, 526, 546, 549, 611, 625 ЦК України, п.6 ст.232 ГК України, Закону України  "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умови договору (п.5.5, п.5.6) внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, позивач просить також стягнути пеню, штраф, річні, інфляційні втрати.

          Позивач вказує на те, що в зв'язку з систематичним невиконанням умов договору відповідачем, він  позбавлений можливості виплачувати заробітну плату працівникам, які виконують функції охоронців на об'єктах, що тягне за собою конфліктні ситуації між керівництвом та його працівниками, плинність та недостаню кількість кваліфікованих кадрів, скарги працівників в інспекцію праці, що тягне за собою перевірки і може призвести до притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної та кримінальної відповідальності. Позови до суду працівників, яким прострочено виплату заробітної плати  суттєво впливають на ділову репутацію товариства; - заборгованість перед бюджетом по сплаті податків тягне за собою автоматичне нарахування штрафних санкцій і пені в бюджет.

          Все вищенаведене тягне за собою постіне вилучення оборотних коштів, недостатність активів, необхідних для розвитку підприємства, а також кредиторську заборгованість перед іншими підприємствами та організаціями. Як доказ  вищенаведеного позивач долучив до матеріалів справи оборотні відомості по рахункам № 361, № 631, бухгалтерську довідку про виплату  заробітної плати, документи по цивільній справі гр.Лазоришина В.В., платіжне доручення про сплату штрафних санкцій та пені до Пенсійного фонду, рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, платіжне доручення про сплату штрафних санкцій до бюджету, податкове повідомлення рішення за несвоєчасну сплату податків в бюджет.

          З врахуванням наведеного позивач  з посиланням на норми ст.ст.623-627 ЦК України просить стягнути з відповідача 238грн.23коп. спричинених виставленням податкового повідомлення-рішення № 0005321630/0 від 10.08.05, оплачених платіжним доручення № 59 від 04.11.05; 96грн.71коп. штрафу та пені, спричинених рішенням про застосуванням фінансових санкцій та пені Пенсійним фондом, оплачених платіжними дорученнями №№ 358, 360, 365, 366 від 17.02.06 та 500000грн.00коп. моральної шкоди.

          Не заперечуючи факт та суму наданих позивачем послуг по договору  № 03/08/04 Б від 25.08.04, відповідач заявлений позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність. При цьому вказує на наступне.

          Згідно п.2.1 договору передбачено, що розмір плати за надані позивачем послуги встановлюються протоколом узгодження ціни. Однак, такий протокол сторонами не підписано, а тому вважає, що розмір плати за надані послуги сторонами не узгоджено.

          В порушення п.2.2 договору позивач не направляв рахунки або інформаційні повідомлення на оплату наданих послуг за період, який є предметом розгляду справи, в зв'язку з чим у нього відсутня підстава для здійснення оплати за надані послуги,  строк оплати в зв'язку з цим ще не настав, а тому прострочення оплати відсутнє і як наслідок у позивача не має підстав для стягнення штрафніх санкцій, річних та інфляційних втрат, а також збитків та моральної шкоди.

          Спростовуючи доводи відповідача, позивач вказує на те, що позиція відповідача стосовно того, що у нього відсутнє прострочення в оплаті наданих послуг з підстав не отримання ним рахунків, безпідставна через фактичне визнання відповідачем такого прострочення станом на 09.12.05, про що свідчить лист відповідача № 97/1108 (том ІІ арк.27-28). Позивач вказує на те, що він вчасно  надавав відповідачу рахунки на оплату послуг, про що свідчать банківські виписки в кількості 9 шт., які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається факт оплати відповідачем послуг з посиланням на призначення платежу: "відповідно виставленого рахунку".

          Також спростовуючи твердження відповідача щодо відсутності прострочки, позивач посилається на п.2.2 договору, в якому вказаний строк платежу не пізніше десятого числа поточного місяця і вважає, що строк вичерпно встановлений і прострочення боржника внаслідок неоплати до 10-го числа виникало кожного наступного місяця з 11 числа. Договір в частині строків оплати не може вважатись безстроковим і таким, до якого застосовується вимоги ч.ІІ ст.530 ЦК України.

          Крім того, позивач вказує на те, що відповідач визнав прострочення платежу станом на 11.01.06, підписавши акт звірки розрахунків, складений сторонами на виконання вимог суду, який долучений до матеріалів справи (том ІІ арк.4).

          Встановлюючи наявність матеріального права, про захист якого просить позивач, належність цього права позивачу та факт порушення відповідачем цього права, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників, розглянувши доводи, на яких грунутються позовні вимоги та заперечення проти них, з врахуванням належності фактичних даних і допустимості засобів доказування, оцінивши надані позивачем докази, які безпосередньо були досліджені у судовому засіданні і які долучені до матеріалів справи, та оцінивши все в сукупності, суд встановив наступне.

          В силу ст.11 ЦК України договір є підставою виникнення  цивільно-правового зобов'язання, зміст якого складають права та обов'язки учасників, визначені умовами договору, який є правовою формою узгодження волі двох або декількох сторін спрямованих на досягнення певного результату і на нього поширюються загальні положення щодо зобов'язань, встановлених р.І книги V ЦК України. Відповідно до принципу свободи договору, сторони на власний розсуд визначають його зміст і формують його умови, які з моменту його укладення є одинаково обов'язковими для виконання сторонами. Невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань тягне наслідки передбачені ЦК України.

          Заключений сторонами  25.08.04 договір на охоронні послуги № 03/08/04 Б за його природою є договором про надання послуг (ст.901 ЦК України). Договір про надання послуг є двосторонньо зобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник в свою чергу зобов'язаний  оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

          На виконання умов вказаного договору позивач як Виконавець виконав взяті на себе зобов'язання по наданню послуг з охорони об'єктів відповідача.

          Факт надання позивачем послуг (абзац ІІ п.2.2 договору) підтверджується актами приймання виконаних робіт (том І арк.25-62) та не заперечується відповідачем.

          Істотною умовою договору про надання послуг є його оплатність, шляхом покладення на замовника  обов'язку оплатити виконавцеві послугу. Норма ч.І ст.902 ЦК України встановлює, що замовник зобов'язаний  оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, встановленими договором. Тобто законодавець зв'язує три елементи в єдину істотну умову договору - розмір оплати, порядок оплати і строк оплати.

          В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань по договору щодо оплати наданих ним послуг.

          Дослідивши умови та порядок розрахунків, обумовлених сторонами в договорі, суд встановив, що в п.2.2 договору сторони погодили, що оплата відповідачем наданих послуг проводиться на підставі рахунків або інформаційних повідомлень шляхом перерахування 100% грошової суми на рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця.

          Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана  вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а  кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Юридичним об'єктом зобов'язання є та поведінка особи, яку вправі вимагати кредитор.

          Аналізуючи умови п.2.2 договору, суд встановив, що позивач  взяв на себе зобов'язання надати охоронні послуги та направити відповідачу рахунок на оплату наданих послуг, а відповідач - відповідно, прийняти надані послуги та на підставі рахунків або інформаційних повідомлень не пізніше 10-го числа поточного місяця оплатити їх вартість шляхом 100% перерахування на рахунок позивача

          Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Позивач вказує на те, що відповідач був зобов'язаний оплатити надані послуги до 10 числа поточного місяця, оскільки він не здійснив оплату у вказаний строк, то має місце прострочення виконання зобов'язання, яке позивач рахує з 11 числа місяця, при цьому не пов'язуючи строк виконання відповідачем зобов'язання з своїм обов'язком направити йому рахунок, внаслідок чого у відповідача виникло б зобов'язання його оплатити у встановлений договором строк, тобто не пізніше 10 числа.

          В силу договору та суті зобов'язання на кредитора покладається вчинення певних дій, без яких боржник не може виконати свої обов'язки. Здійснення та захист цивільних прав нерозривно пов'язані з фактором часу.

          З визначенням строку, яким є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, чинне цивільне законодавство пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, необхідність вчинення передбачених законом чи договором дій, можливість примусового здійснення порушеного права тощо.

          Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.ст.251-254 ЦК України).

          Стаття 1 ГПК України встановлює, що якщо юридична особа вважає, що її право порушено, вона може звернутися до господарського суду. Юридична заінтересованість осіб, які звертаються до суду з позовом про захист своїх суб'єктивних прав і законних інтересів має бути обумовлена наявністю спірних правовідносин сторін. Звертаючись з даним позовом, позивач не врахував, що доказове право України встановлює  як право так і обов'язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати клопотання, свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування. Сторони подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов'язок по доказуванню, оскільки норми ст.129 Конституції України, ст.33 ГПК України встановлюють правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це правило випливає з обов'язку по доказуванню і сприяє суду у встановленні об'єктивної істини, як необхідної умови для захисту спірних прав. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, довести наявність суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся, довести, що воно дійсно порушене, подати докази, що стверджують позов. Обов'язок по доказуванню полягає у необхідності виконання відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання.           

          Виходячи з норми ст.38 ГПК України, приписи якої встановлюють, що суд також є суб'єктом доказування, бере участь в доказовій діяльності сторін, з метою повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, суд неодноразово витребовував від позивача рахунки або інформаційні повідомлення про оплату наданих послуг (п.2.2 договору) та докази їх направлення відповідачу (ухвала від 07.03.06, ухвала від 21.03.06, ухвала від 11.04.06, ухвала від 16.05.06, ухвала від 24.05.06, том І арк.1, том ІІ арк.1, 19, 30, 85).

          Позивач частково виконав вимоги суду, надавши рахунки за весь період надання ним охоронних послуг відповідачу. Однак, докази направлення вказаних рахунків позивач суду не представив.

          В судовому засіданні позивач пояснив, що інформаційні повідомлення, можливість направлення яких передбачена п.2.2 договору, ним відповідачу не направлялись, порядок оплати послуг (п.2.5 договору) сторонами не змінювався.

          Факт отримання рахунків-фактур № 0000136 від 28.03.05; №СФ-0000135 від 03.03.05; №СФ-0000099 від 17.01.05, №СФ-0000132 від 03.03.05, №СФ-000018 від 03.03.05 відповідачем не заперечуються та підтверджується банківськими виписками від 12.04.05; від 26.04.05; від 19.05.05, по яких останній здійснив оплату. Однак,  вказані рахунки направлені позивачем на оплату послуг за період, який не стосується періоду вказаного ним в позовній заяві.          

          Системний аналіз поданих позивачем рахунків (том ІІ арк.33-70) в сукупності з банківськими виписками (том І арк.63-74)  свідчить про наступне:

–          позивач в односторонньому порядку змінював порядок і строки оплати наданих ним послуг, що унеможливлювало відповідача здійснити оплату до 10 числа поточного місяця. Так, за послуги надані в жовтні рахунок № СФ 0000056 датований 14.10.04, за послуги надані в грудні рахунок № СФ 0000087  датований 13.12.04, за послуги надані в січні рахунок № СФ 0000056 датований 17.01.05, за послуги надані в лютому рахунки  № СФ 0000118, № СФ 0000132, № СФ 0000135 датовані  03.03.05, за послуги надані в березні рахунки № СФ 0000136,  № СФ 0000137, № СФ 0000138 датовані 28.03.05, за послуги надані в липні рахунки  № СФ 0000181, № СФ 0000182, № СФ 0000183 датовані 12.07.05, за послуги надані в серпні рахунки № СФ 0000199, № СФ 0000200, № СФ 0000201 датовані 10.08.05, за послуги надані в листопаді рахунки № СФ 0000147, № СФ 0000148, № СФ 0000149 датовані 10.11.05;

–          здійснення відповідачем оплати по рахунках  № СФ 0000071 від 05.11.04, № СФ 0000087 від 13.12.04, № СФ 0000056 від 17.01.05, № СФ 0000099 від 17.01.05, № СФ 0000118, № СФ 0000132, № СФ 0000135 від  03.03.05,  № СФ 0000136 від 28.03.05 не в строк до 10 числа поточного місяця, при непредставленні позивачем доказів їх направлення відповідачу, унеможливлює встановити реально наявність чи відсутність факту прострочення оплати відповідачем навіть при застосуванні приписів ч.ІІ ст.530 ЦК України;

–          останній рахунок, який був направлений позивачем відповідачу –рахунок № СФ-0000136 від 28.03.05 (банківська виписка з особового рахунку за 12.04.05) за надані  в березні 2005 року охоронні послуги території заводу на суму 54251грн.20коп. і оплачені відповідачем частково в сумі 45000грн. Доказів направлення рахунків починаючи за період  з березня за наданні охоронні послуги теплотраси ТЕЦ (акт прийому виконаних робіт від 01.04.05) та цеха галоїдопохідного етилену (акт прийому виконаних робіт від 01.04.05) по грудень 2005 року (акт прийому виконаних робіт від 01.01.06) позивач суду також не подав. За таких обставин, за вказаний період у відповідача не було підстав для оплати наданих послуг, і як наслідок не виникало зобов'язання  внаслідок відсутності рахунків здійснювати оплату наданих позивачем послуг.

          Вищенаведене спростовує твердження позивача про те, що право вимоги у позивача, відповідно - прострочення зобов'язання відповідача виникло з 02.05.05 за період починаючи  з по акту прийому виконаних робіт за охорону території заводу в травні 2005 року від 01.06.05 на суму 53870грн.20коп. по грудень 2006 року по актам від 01.01.06. При відсутності рахунків від позивача відповідач останні платежі здійснив 01.07.05 в сумі 50000грн.00коп. та 23.08.05 в сумі 71809грн.60коп. з посиланням на договір без посилки на період наданих послуг за який здійснюється платіж, тому позивач здійснив зарахування вказаних сум в рахунок оплати наданих ним послуг по квітень включно з врахуванням в оплату послуг в травні 2005 року 381грн.20коп.

          Крім того, суд зазначає, що формулювання викладене в п.2.2 умов оплати наданих послуг є нечітким, наслідком чого є різне тлумачення сторонами строку та умов виконання зобов'язання.

          На думку суду, умови викладені у вказаному пункті є фактично завуальованим закріпленням умов анологічним за змістом положенням ч.ІІ ст.530 ЦК України.

          Як вбачається з матеріалів справи позивач не здійснив в обумовлений сторонами в договорі свій обов'язок направити відповідачу рахунок на оплату наданих послуг, отримання якого дало б можливість відповідачу оплатити його до 10 числа поточного місяця, то має місце прострочення кредитора (ст.613 ЦК України).

          Час прострочення кредитора відповідно продовжує строк виконання зобов'язання боржником.

          Таким чином, оскільки з врахуванням вищевикладеного строк виконання зобов'язання відповідаче не настав, у відповідача не виникло зобов'язання оплатити надані позивачем послуги.

          Затримка у виконанні зобов'язання, зумовлена простроченням кредитора, не вважається простроченням боржника.

          Посилання відповідача на неузгодженість розміру плати за надані послуги спростовується додатками до договору (том І арк.21-24, том ІІ арк.5-7), підписаними актами прийому послуг (том І арк.25-62).

          Посилання позивача як на доказ визнання відповідачем прострочення свого зобов'язання по оплаті наданих послуг і як на доказ виникнення у відповідача обов'язку виконати перед позивачем свої грошові зобов'язання на лист відповідача № 97/1108 від 09.12.05 та на підписаний ним акт звірки розрахунків, виходячи з принципу допустимості доказів у господарському процесі є безпідставними і не приймаються судом до уваги.

          Вказаний лист відповідача свідчить тільки про надання відповідачем на пропозицію позивача згоди на припинення договору, про відсутність можливості своєчасно оплатити надані послуги, а ні як не свідчить про виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

          Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік –процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачем для прийняття рішень. Таким чином ЦК України не регулює питання бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності суб'єктами владних повноважень. Вказані відносини регулюються законом України "Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні".

          Згідно з ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку, порядок ведення бухгалтерського обліку здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні (положення) стандарти бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, ведення підприємством бухгалтерського обліку та надання фінансової звітності є виконання підприємством вище викладених вимог нормативних актів. Оформлення та підписання документів, що стосуються ведення бухобліку та формуються на підставі документів бухобліку не породжує для відповідача виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Відображення у обліку товариства наявності чи відсутності заборгованості, по-перше, не може визнаватися вчиненням дії по визнанню цього боргу, а лише дією на виконання законних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку на підприємстві; по-друге, такі дії не є дією по відношенню до цього боргу, тобто не спрямовані на його визнання; по-третє, такі дії (підписання акту звірки) не породжують для підприємства виникнення заборгованості.

Дії юридичної особи по визнанню чи не визнанню заборгованості не впливає на ведення бухгалтерського обліку.

          Акт звірки бухгалтерів є документом, за якими бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо. Акт звірки є документом, що фіксує тотожність відображення певних господарських операцій в обліку сторін.

          Будь-яких інших доказів, які б свідчили про виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані послуги позивачем суду надано.

          На підставі вищевикладеного, виходячи з того, що судовій оцінці, яка спрямовується на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, що мають значення для правильного вирішення справи, підлягають тільки докази, які безпосередньо були досліджені  в судовому засіданні з врахуванням належності фактичних даних, дослідивши обставини справи –склад юридичних фактів, маючи за мету встановити  їх реальне існування, а не припущення про їх існування, оцінивши подані документи та встановивши відсутність  суб'єктивного права, за захистом якого  звернувся позивач, та доказів, які б підтверджували обгрунтованість його вимог, суд прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог як в частині стягнення суми заборгованості, так і решти заявлених вимог про стягнення пені в сумі 50690грн.29коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 14.11.05 по 16.05.06;  штрафу в сумі 272293грн.50коп.; річних в сумі 13459грн.05коп. за перід з 01.01.05 по 16.05.06; інфляційних втрат в сумі 29931грн.71коп. за період з 01.02.05 по 01.03.06; збитків та моральної шкоди.

          В зв'язку із зменшенням позивачем позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 17748грн.70коп. та штрафу в сумі 115055грн.70коп., які суд розцінює як відмову від позову,  провадження у справі в цій частині слід припинити, в наслідок чого, виходячи з вимог ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № -93 (із змінами і доповненнями) суд не вбачає підстав для повернення державного мита, сплаченого позивачем від суми вимог, провадження по яких підлягає припиненню.

          Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до положень ст.49 ГПК України, у разі відмови в позові державне мито покладається на позивача.

          Оскільки позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних втрат на суму 15313грн.71коп., то у відповідності до ст.46 ГПК України державне мито підлягає достягненню з позивача в дохід державного бюджету.

          На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.33, 46, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № -93 (із змінами і доповненнями), суд

В И Р І Ш И В:

          В позові в частині стягнення основного боргу в сумі 543587грн.20коп.,  пені в сумі 50690грн.29коп.  за період з 14.11.05 по 16.05.06, штрафу в сумі 272293грн.50коп., річних в сумі 13459грн.05коп. за період з 01.01.05 по 16.05.06, інфляційних втрат в сумі 29931грн.71коп. За період з 01.02.05 по 01.03.06,  збитків в сумі 238грн.23грн. спричинених виставленням податкового повідомлення-рішення № 0005321630/0 від 10.08.05 ДПІ у Галицькому районі міста Львова, оплачених платіжним дорученням № 59 від 04.11.05, штрафу та пені в сумі 96грн.71коп., спричинених виставленням рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Пенсійним фондом України, оплачених платіжними дорученнями № 358, № 360, № 365, № 366 від 17.02.06 та моральної шкоди в сумі  500000грн.00коп. - відмовити.

          В частині стягнення пені в сумі 17748грн.70коп. За період з 01.07.05 по 31.12.05 та штрафу в сумі 115055грн.70коп. - провадження у справі припинити.

          Стягнути з ТзОВ “Юджин -Сервіс”, (юридична адреса: м.Львів, вул.Куліша, 40/11; фактична адреса:  м.Львів, вул.Чупринки, 71 (ідентифікаційний код 32894052) в дохід Державного бюджету України 153грн.13коп. недоплаченого державного мита.

          Суддя                                                            В.В. Соботник                                        

Рішення  виготовлене в повному

обсязі 14.06.06.

                                                                                          Виготовлено в діловодстві