Рішення

від 10.12.2014 по справі 314/4754/13-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4754/13-ц Провадження № 2/314/107/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Беспалько Т.Д.,

за участю секретаря Печонкіної В.П.,

за участю прокурора Бабій Є.В.,

представників відповідачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

представників третіх осіб ОСОБА_5,

ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом Запорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_8, Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: відділ Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, Державне підприємство В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» , ОСОБА_9, ОСОБА_10 акціонерне товариство В«ОСОБА_11 Сбербанку РосіїВ» про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації права власності -

ВСТАНОВИВ:

Запорізький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з вищезазначеним позовом в інтересах держави до Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_8, треті особи: відділ Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, Державне підприємство В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» , про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації права власності.

Позов прокурора уточнювався неодноразово, було замінено відповідача 2 на ОСОБА_8, залучено відповідача 3 Реєстраційну службу Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боку відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 акціонерне товариство В«ОСОБА_11 Сбербанку РосіїВ» .

Ухвалою Вільнянського райсуду Запорізької області 20.08.2014 р. накладено арешт на земельну ділянку.

Під час розгляду справи було залучено третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_10 акціонерне товариство В«ОСОБА_11 Сбербанку РосіїВ» .

Ухвалою від 21.11.2014р. позови об'єднані в одне провадження.

Позовні вимоги прокурор обґрунтував наступним.

Прокурорською перевіркою, проведеною за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, встановлено, що рішенням Петро-Михайлівської сільської ради №22 від 24.07.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9 площею 0,25 га (кадастровий №2321586800:07:001:0020) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі зазначеного рішення Петро-Михайлівської сільської ради ОСОБА_9 отримала Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 718160, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000031.

ОСОБА_9 за договором дарування від 24.12.2010 р. посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 р.№ 4072 передала вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_8, про що державним реєстратором Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6888279 від 17.10.2013р. та внесено запис №2919696 про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Крім цього, прокурор зазначав, що Петро-Михайлівською сільською радою прийнято рішення №21 від 24.07.2007, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку гр.ОСОБА_8 площею 0,25 га (кадастровий №2321586800:07:001:0019) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому на підставі зазначеного рішення ОСОБА_8 отримав Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 718161, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000030.

В своєму позові прокурор зазначав, що вказані рішення Петро-Михайлівської сільської ради прийняті, а Державні акти на право власності на земельну ділянку видані із порушеннями земельного законодавства.

По-перше, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, земельні ділянки які відведені ОСОБА_9 та ОСОБА_8, частково розташовані за межами населеного пункту на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» , а тому не могли виділятися для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передаватись у приватну власність.

По-друге, земельні ділянки відведені на підставі технічної документації із землеустрою без розроблення проекту землеустрою та без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації. У зв'язку з чим рішення сільської ради є незаконними, державні акти є недійсними, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації цих актів, в тому числі скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису №2919696 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2321586800:07:001:0020) зареєстрованого за ОСОБА_8

У судовому засіданні прокурор Бабій Є.В. підтримав позов, пояснивши, що внаслідок прийняття Петро-Михайлівською сільською радою оскаржуваних рішень без розроблення проекту землеустрою, без погодження з природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами і органом охорони культурної спадщини, а також без згоди землекористувача ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» , земельні ділянки незаконно вибули з їх володіння, було змінено її цільове призначення, чим порушено інтереси держави. Земельна ділянка, яка надавалася ОСОБА_9 підлягає витребуванню у добросовісного набувача, також необхідно скасувати державну реєстрацію права власності. Просить поновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 ОСОБА_1 позов не визнав, посилався на недоведеність прокурором обставин, викладених у позові. Зокрема, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, складений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, не відповідає уніфікованій формі, не є нормативно-правовим актом, а являється службовим документом, який не породжує у сторін прав та обов'язків, а отже, є неналежним доказом. Посилався на відсутність у ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» документа, що посвідчує право постійного користування земельними ділянками, межі земель лісогосподарського призначення не встановлені. Крім того, посилався на публічну індексно-кадастрову карту, яка розташована на офіційному веб-сайті Держземагенства, згідно з якою земельна ділянка ОСОБА_8 знаходиться в межах с. Круглик, а отже, сільська рада прийняла рішення в межах своїх повноважень. Також зазначав, що виключний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку передбачений ст.140 ЗК України , жодна із перелічених підстав прокурором не зазначена. Посилався на сплив строку позовної давності та просить в позові відмовити.

Представник відповідача 2 ОСОБА_2 позов не визнала, посилалася на недоведеність прокурором обставин, викладених у позові. Зазначила, що відсутні належно оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які посвідчують право постійного користування спірними земельними ділянками ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» . Перевірка дотримання вимог земельного законодавства проведена з порушеннями, а тому акт від 07.11.2012р., складений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, є неналежним доказом. Посилалася на лист ГУ Держземагенства в Запорізькій області в якому зазначено, що межі села Круглик зазначені в індексно-кадастровій карті, яка розташована на офіційному веб-сайті Держземагенства України, згідно з якою земельні ділянки відповідача знаходиться в межах с.Круглик, а рішення сільської ради прийнято в межах повноважень. Пояснила, що після придбання земельних ділянок відповідач ОСОБА_8 на обох земельних ділянках збудував житловий будинок, який зареєстрований у належному порядку. Земельні ділянки разом з будинком передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству В«ОСОБА_11 Сбербанк РосіїВ» . Зазначила, що ст.140, 143 ЗК Українимістять виключний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, жодна із перелічених підстав прокурором не зазначена. Посилалася на судову практику Європейського суду з прав людини, просила застосувати позовну давність та в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача 3 ОСОБА_3 позов в частині державної реєстрації прав власності не визнала, посилалася на те, що державна реєстрація прав власності проведена з дотриманням законодавства на підставі договору дарування, який є чинним, тому скасування реєстрації не позбаве можливості ОСОБА_8 повторно зареєструвати право власності на земельну ділянку на підставі чинного договору дарування. В іншій частині позовних вимог покладається на думку суду.

Представник третьої особи - відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи - Державного підприємства В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, оскільки земельна ділянка ОСОБА_8 належить до земель лісового фонду.

Представник третьої особи ОСОБА_9 проти позову заперечувала та просила відмовити. Зазначала, що ОСОБА_9 отримала у власність земельну ділянку на законих підставах. У подальшому як власник ділянки подарувала її ОСОБА_8 Жодних зауважень з боку державних органів під час оформлення нею права власноті на земельну ділянку та у подальшому під час дарування не було, тому відсутні підстави для позбавлення власності добросовісного набувача.

Представник третьої особи - ОСОБА_10 акціонерне товариство В«ОСОБА_11 Сбербанк РосіїВ» у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких послався на законність рішення Петро-Михайлівської сільської ради та відсутність підстав для припинення права власності, а також на сплив строку позовної давності. В задоволенні позову прохав відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд доходить до висновку, що обставини, які стали підставою для звернення з позовом стали відомі Запорізькому міжрайонному прокурору із нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері під час проведеної перевірки у 2013 році, таким чином, в даному випадку є підстави для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, та поновляє прокурору строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України і воно ведеться лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та погодженому, відповідно до п. 8 ч. 1 статті 29 Лісового кодексу України , центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_5 України від 21.01.1994 р. № 3853-ХІІ В«Про введення в дію Лісового кодексу УкраїниВ» , до приведення законодавства України у відповідність із Лісовим кодексом України законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу. На сьогодні є чинною Інструкція з проведення лісовпорядкування, затверджена постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.1985 року № 4 в частині, що не суперечить законодавству України.

Згідно із п.3.6.2.2 даної Інструкції лісовпорядна організація зобов'язана отримати в районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм, по землекористувачах, суміжних із територією впорядковуваного об'єкту. Відповідно до Інструкції із землевпорядкування В«межі земельних ділянок лісового фонду, що підлягають лісовпорядкуванню, визначаються на основі планів внутрішньогосподарського землевпорядкування і наносяться на їхні копії, які засвідчуються землевпорядною службою районуВ» .

Пункт 2.3.3 Інструкції визначає, що до лісовпорядної документації відносяться також: документи, які засвідчують перевірку і узгодження із органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі меж підприємства, розв'язання всіх спірних питань із суміжними землекористувачами; перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійснених після попереднього землеустрою; оригінали документів на землі, передані в довгострокове користування.

Належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, виконаних у відповідності до Інструкції з лісовпорядкування, які підтверджували б доводи прокурора щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, суду не надано. Оглянутий в судовому засідані планшет лісовпорядкування №5 (кв.19-25, 37) 1989 року не містить погоджень з органами землевпорядкування. Також не надано документів з відділу Держкомзему у Вільнянському районі про відведення та закріплення спірної земельної ділянки за лісогосподарськими організаціями або про погодження матеріалів лісовпорядкування. З доданих до позову документів неможливо ідентифікувати земельну ділянку як таку, що розташована на землях лісового фонду. Сам по собі акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, складений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області не є належним доказом на підтвердження належності земельних ділянок ОСОБА_8 до земель, наданих у користування ДП В«Запорізьке лісомисливське господарство. Суд не вважає допустимими доказами технічний звіт, складений ДП В«Харківська державна лісовпорядна експедиціяВ» за результатами інвентаризації земель лісового фонду ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» (Михайлівське лісництво, ур. Круглик, кв. 20-21), проведеної на замовлення ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» , виходячи з такого.

Як пояснив представник ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» технічна інвентаризація земель на цей час не закінчена, тому матеріали лісовпорядкування не погоджені з органом Держземагенства, як того вимагає Інструкція з лісовпорядкування. З наданого представником ДП В«Запорізьке лісомисливське господарство Проекту організації розвитку лісового господарства державного підприємства В«Запорізьке ЛМГВ» Запорізького обласного лісового та мисливського господарства Державного комітету лісового господарства України 2008р. вбачається, що розбіжності в обліку земель лісового фонду існують ще з 1979 року, так згідно акту станом на 1979 р. фактичні землі лісомисливського господарства складали на 37 га менше переданих у користування відповідно до ОСОБА_13 Міністрів Української РСР віл 15.07.1955 р. №869 В«Про десятирічний план створення та розвитку зелених зон міст і робочих селищ УРСР на 1955-1964 рокиВ» .

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом в їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

Посилання прокурора, що спірні земельні ділянки відноситься до земель Михайлівського лісництва ДП В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» не знайшло підтвердження.

Також не знайшов свого підтвердження факт розташування земельних ділянок ОСОБА_9 за межами с. Круглик.

Судом не приймається до уваги графічне зображення земельної ділянки, яке сформоване відділом Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області шляхом накладання за допомогою програмного забезпечення В«Земельный учетВ» .

У судовому засідання представник Відділу Держземагенства у Вільнянському району Запорізької області пояснив, що на цей час у своїй роботі Держземагентво не використовує програмне забезпечення В«Земельный учетВ» , а користується програмним забезпеченням В«Національна кадастрова системаВ» , де міститься індексно-кадастрова карта, аналог якої розміщено на офіційному веб-сайті Держземагенства України http://map.land.gov.uaяк публічна індексно-кадастрова карта, згідно з якою земельні ділянки ОСОБА_8 знаходиться в межах с. Круглик.

Відомості щодо меж індексно-кадастрових кварталів необхідно отримувати саме з цієї карти так як зазначає Головне управління Держземагенства у Запорізькій області у листі від 27.02.2014р. №9-8.02-341/2-14.

Зазначене не суперечить доводам прокурора про те, що межі села Круглик Вільнянського району визначені проектом встановлення меж сільських населених пунктів Вільнянського району, затвердженим розпорядженням представника Президента України у Вільнянському районі Запорізької області № 100 від 30.09.1993р.

З листа Головного управління Держземагенства в Запорізькій області встановлено, що в рамках виконання Угоди про позику (Проект В«ОСОБА_12 державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадаструВ» ) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 року, ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 року № 1776-IV , згідно п. 2 ОСОБА_13 Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 В«Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадаструВ»створена та внесена до Державного земельного кадастру чинна індексно-кадастрова карта Вільнянського району. На зазначеній карті земельні ділянки ОСОБА_8 ідентифікується в межах с. Круглик.за кадастровим номером 2321586800:07:001:0020 та 2321586800:07:001:0019.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених цією Конституцією .

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування у межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу .

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Петро-Михайлівської сільської ради №22 від 24.07.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_9 площею 0,25 га (кадастровий №2321586800:07:001:0020) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, на підставі якого отриманий Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 718160, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000031. Також рішенням Петро-Михайлівської сільської ради №21 від 24.07.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_8 площею 0,25 га (кадастровий №2321586800:07:001:0019) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та отриманий Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 718161, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000030.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачаться, що земельні ділянки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було відведено на підставі технічної документації із землеустрою без розроблення проекту землеустрою, що є з порушенням вимог Земельного кодексу України (порушення правил землеустрою).

За нормами ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення норм земельного законодавства.

Ст.155 Земельного кодексу України зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України , правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Вищевказані порушення норм Земельного кодексуУкраїни (порушення правил землеустрою) не утворюють підстав для цивільно-правової відповідальності у вигляді визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, необхідно встановлення факту порушення цим актом права власника землі - відповідної територіальної громади.

Нормами ст.ст. 78 , 83 , 84 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, що вищезазначене недотримання норм Земельного кодексу України органом місцевого самоврядування порушило право державної власності на землю, бо за формою власності земельна ділянка у селі є комунальною власністю, а її власником - територіальна громада, яка, діючи в межах своїх повноважень прийняла рішення, за якими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали земельні ділянки.

За відсутністю порушень прав власника земельної ділянки, відсутні підстави для скасування рішень Петро-Михайлівської сільської ради, а отже відсутні підстави для визнання недійсними державних актів, виданих на підставі цих рішень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 набув земельну ділянку кадастровий номер 2321586800:07:001:0020 у приватну власність за договором дарування від 24.12.2010р. посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 р.№4072. На підставі цього договору дарування проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку, державним реєстратором Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6888279 від 17.10.2013р. та внесено запис № 2919696 про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.26, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ОСОБА_13 Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703, який був чинний на час реєстрації, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат. Зазначена норма кореспондується з чинним Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим ОСОБА_13 Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (п.п.36.37.)

Договір дарування від 24.12.2010 р. посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 р.№4072 є чинним, в установленому порядку судом недійсним не визнаний. Отже, відомості про право власності не змінилися, переходу чи припинення речових прав не відбулося, тому підстави для реєстрації права власності на земельну ділянку на цей час не відпали.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування рішення державного реєстратора Вільнянського районного управляння юстиції Запорізької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6888279 від 17.10.2013р. та запису №2919696 про реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на об'єкт нерухомого майна №183945023215.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем ОСОБА_8 на земельних ділянках за кадастровими номерами 2321586800:07:001:0020 та 2321586800:07:001:0019 збудовано житловий будинок з допоміжними приміщеннями за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с.Круглик, вул.Дачна, будинок 2а, 2б. Право власності на житловий будинок зареєстровано Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.09.2013р. (індексний номер 9106929) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.09.2013р. (запис про право власності 2414318).

Стаття 375 Цивільного кодексу України зазначає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Ч.2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 120 Земельного кодексу встановлює, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічна норма міститься у статті 377 Цивільного кодексу України, де зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що в межах поділу речей на головні та приналежні, головною річчю залишається житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці, а приналежність сама ділянка, яка наслідує юридичну долю розміщеного на неї нерухомого майна.

Право власності відповідача ОСОБА_8 на збудований житловий будинок сторонами по справі не оспорюється.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічні норми містяться у Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, яка є частиною національного законодавства відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України (Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 Конвенції ратифіковано Законом України „Про ратифікацію Конвенції, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ).

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як і інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положення щодо захисту права власності також закріплені у статті 321 Цивільного кодексу України, де зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.153 Земельного кодексу України , власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Події, які могли бути підставами для припинення права власності на земельну ділянку згідно зі ст.140 Земельного кодексу України не відбулися.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено виключний перелік підстав для примусового припинення прав власності на земельну ділянку. Жодна із перелічених підстав не може бути застосована судом для припинення права власності на земельні ділянкі власника ОСОБА_8

За правилами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Прокурор не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, не надав доказів в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин, на які послалися представники відповідачів, заперечуючи проти позову, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу згідно зі ст.10 ЦПК України .

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 13, 1 9, 41 , 1 42-145 Конституції України, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ст.ст.267, 321, 33 1, 375, 377, 393 Цивільного кодексу України, ст .ст. 12, 78, 83, 84, 11 6, 120, 1 40, 143, 153, 15 5, 211 Земельного кодексу України, ст .ст. 29, 47 Лісового кодексу України, ст .55 Кодексу про адміністративні правопорушення України, Законом України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , Інструкцією з проведення лісовпорядкування, затвердженою постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.1985 року № 4, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Запорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_8, Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: відділ Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, Державне підприємство В«Запорізьке лісомисливське господарствоВ» , ОСОБА_9, ОСОБА_10 акціонерне товариство В«ОСОБА_11 Сбербанку РосіїВ» про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.Д. Беспалько

10.12.2014 року м.Вільнянськ

Суддя : Т. Д. Беспалько

10.12.2014