Рішення

від 27.01.2012 по справі 22-ц-5741/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-5741/11Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Категорія 44Доповідач у 2 інстанціїБілоконь 27.01.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого -судді Сержанюка А.С.,

суддів - Білоконь О.В., Верланова С.М.,

при секретарі - Хворостяній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою виконуючого обовВ»язки Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної ради та Головного управління Держкомзему в Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 12 листопада 2007 року між ним, з одного боку, та ОСОБА_3, з іншого боку, було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень ), а у відповідача виник обов'язок повернути йому 100 000 грн. до 01 березня 2008 року. Але у визначений договором строк, відповідач борг не повернув. Тому позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 100 000 грн., шляхом звернення стягнення на земельну ділянку розміром 1,4346 га, розташовану на території Фастівецької сільської ради, яка належить відповідачу на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю серії ЯА №598524, виданого Фастівською районною державною адміністрацією 14.11.2005 року в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 12.11.2007 року.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року позов задоволено.

Звернено стягнення на земельну ділянку розміром 1,4346 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224986900:01:002:0046, яка розміщена в адміністративних межах Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, право на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №598524 від 14.11.2005 року, зареєстрованим за № 01:05:032:00241.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 1.4346 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224986900:01:002:0046, яка розміщена в адміністративних межах Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 316880 від 22 грудня 2005 року, зареєстрованим за № 010532501343.

Не погоджуючись з цим рішенням, в.о. Фастівського міжрайонного прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, мотивуючи тим, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем з однієї сторони та відповідачем з іншої сторони, 12 листопада 2007 року укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 100 000 грн., які остання зобов'язалась повернути до 01 березня 2008 року. Проте до вказаного у розписці часу борг не повернуто, зобов'язання не виконано.

Оскільки у ОСОБА_4 не має грошових коштів та цінного рухомого майна для повернення боргу готівкою або звернення стягнення на майно, у судовому засіданні вона запропонувала провести розрахунок з ОСОБА_2 шляхом передання у його власність своєї земельної ділянки. Позивач не заперечував проти отримання у власність земельної ділянки, власником якої є відповідач, у якості розрахунку за Договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Статтею 139 ч.2 ЗК України передбачено звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України - до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Роз'яснюючи судам застосування норм земельного законодавства Пленум Верховного суду України в п. В«ЄВ»розділу 18 постанови В«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справВ» звернув увагу всіх судів, що не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов'язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо) на земельні ділянки, щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб (пункт 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу).

Також приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції порушив вимоги ст.139 Земельного кодексу України, якою встановлено імперативний припис, згідно якого при зверненні стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводиться у формі аукціону. У зв'язку з цими вимогами суд першої інстанції не вповноваженні припиняти право власності відповідача на земельну ділянку та визнавати право власності за позивачем, оскільки земельна ділянка, на яку звернено стягнення, повинна була реалізовуватись через земельні торги.

Проте, судом першої інстанції не було враховано вищезазначені вимоги закону.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу виконуючого обовВ»язки Фастівського міжрайонного прокурора Київської області, який діє в інтересах держави, в особі Київської обласної ради та Головного управління Держкомзему в Київській області задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: