Постанова

від 22.06.2015 по справі 822/1866/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1866/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріЛитвинюк К.Б. за участі:представника позивача Князьського О.С., представників відповідача Коваль І.І., Дробинюк О.О., Кавецької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Пакт" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Приватне підприємство "Буд-Системс" , Приватне підприємство "Ін Кар", про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 18.05.2015 року відкрито провадження за адміністративним позовом №136 від 08.05.2015 року, в якому позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог ПК України, просить: 1) Визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Пакт" та складанню Акта №1908/22-09-22-03/21332137 від 26.12.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Пакт" з питань правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП "ІН КАР" (код ЄДРПОУ 38438640) та ПП "Буд-Системс" (код ЄДРПОУ 39097034) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року; 2) Зобов'язати відповідача, в особі Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, виключити з автоматизованої системи ДФС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та "Аудит" відомості, внесені за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Пакт", на підставі Акту №1908/22-09-22-03/21332137 від 26.12.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Пакт" з питань правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП "ІН КАР" (код ЄДРПОУ 38438640) та ПП "Буд-Системс" (код ЄДРПОУ 39097034) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року; 3) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000072203 від 16.01.2015 року, яким було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 174855,00 грн. та форми "Р" №0000062203 від 16.01.2015 року за платежем з податку на додану вартість, за основним платежем (+-збільшення) на суму 1131675,00 гривень, за штрафними санкціями - 565837,50 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, про що надала письмові заперечення без реєстраційного номера від 02.06.2015 року, яке підтвердили у суді.

Представники третіх осіб до суду не з'явилися, хоч належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п.73.3 ст.73 ПК України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідач направляв 2-ва запити позивачу №14928/10/22-09-15-01-21 від 24.10.2014 року і №15713/10/22-09-15-01/21 від 06.11.2014 року на підставі п.п.16.1.4, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2, п.п.20.1.3 п.20.1 ст.20 ПК України і вимагав у термін визначений п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України надати інформацію з документальним підтвердженням щодо взаємовідносин позивача з ПП "Ін Кар" та ПП "Буд Систем" ( стор. 12, 14 справи), що не відповідає вимогам закону, адже якщо запит зроблений в порядку ст.73 ПК України термін відповіді на нього згідно п.73.2 цієї статті - протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, а згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України - 10 днів з дня отримання запиту. Тобто, податковий орган вказує дві різні підстави направлення запиту і строк відповіді на запит, а саме ст.73 і ст.78 ПК України, хоч повинен вказати одну з цих статей Кодексу і відповідно строк, який визначається однією із статей Кодексу ( відповідно 1-ин місяць чи 10-ть днів).

Позивач виконав згадані запити про що свідчать листи за №287 від 05.11.2014 року і №299 від 14.11.2014 року ( стор. 13, 15 справи).

Згідно наказу №1934 від 19.12.2014 року, податковий орган, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України призначив проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача ( стор. 16 справи).

Допитана у суді в якості свідка головний бухгалтер ПП "Пакт" ОСОБА_7 суду пояснила, що 2-ва працівники податкової служби пред"явили наказ і направлення на проведення перевірки, яка оформлена Актом перевірки від 26.12.2014 року. При цьому безпосередньо на підприємстві вони були один день, а в інші дні вона на їх вимогу надавала їм у податкову інспекцію всі документи, які вони просили (вимагали). Вона не згідна з висновками Акту перевірки від 26.12.2014 року, так як вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам, що підтверджується наданими податковому органу документами, які описані в цьому Акті.

Пунктом 78.1 ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, у податкового органу не було підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, зважаючи на вимог ст.78 ПК України за відсутності доказів наявності цього права при призначенні цієї перевірки, адже не має обставин визначених п.п.78.1.1 і п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України на які посилається відповідач. Крім цього, якщо відповідач вважав, що є обставини для призначення перевірки в порядку ст.78 ПК України, він повинен був після отримання відповідей на запити направлені податковим органом в порядку ст.73 ПК України, зробити запит відповідно до ст. 78 ПК України і після цього за наявності однієї з обставин передбачених п.п.78.1.1 - 78.1.18 згаданої статті Кодексу призначити і провести перевірку позивача.

Позивач не оскаржував наказ №1934 від 19.12.2014 року і фактично допустив працівників відповідача до перевірки, результат якої оформлено Актом №1908/22-09-22-03/21332137 від 26.12.2014 року ( далі - Акт перевірки від 26.12.2014 року) ( стор. 18 - 37 справи). З урахуванням обгрунтування неправомірності дій відповідача, якими позивач вважає проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка як встановлена судом була документальною позаплановою і все таки - виїзною перевіркою, що підтверджено показами свідка ОСОБА_7 і іншими вищевказаними доказами, на думку суду не має протиправних дій по проведенню документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Пакт" та складанню Акту перевірки від 26.12.2014 року, тому 1-ша позовна вимога не підлягає задоволенню. Крім цього, потрібно враховувати що наказ №1934 від 19.12.2014 року вичерпав свою дію (виконаний), а Акт перевірки від 26.12.2014 року не є рішенням суб"єкта владних повноважень, яким є податкові повідомлення - рішення, які є предметом цього судового розгляду.

Щодо зобов"язальної вимоги (2-га позову), суд також вважає, що вона не може бути задоволена, враховуючи вимоги ст. 74 ПК України.

Відповідно до п.74.1 - 74.2 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно із п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, зареєстрованого в Мін'юсті України від 20.12.2012 року за № 2135/22447, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; ґ) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; г) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 глави 4 розділу II Кодексу.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що дії податкового органу щодо складання акта перевірки та фіксації в ньому виявлених порушень ще не свідчать про зміну податкових зобов'язань платника податків, адже наслідком розрахунку контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків є прийняття та надсилання останньому податкового повідомлення-рішення.

Отже, податкова інформація, яка вноситься до інформаційних баз податкового органу сама по собі не породжує негативних наслідків для платника, так як підлягає тільки використанню контролюючим органом у своїй роботі, тому відповідно ця інформація не порушує права платника за факту її просто фіксування, що свідчить про відсутність підстав для зобов"язання відповідача виключити з автоматизованої системи ДФС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та "Аудит" відомості, внесені за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Пакт" на підставі Акту №1908/22-09-22-03/21332137 від 26.12.2014 року. Наявність податкової інформації не обов"язково спричиняє винесення рішень податкового органу, але якщо вони винесені, ця інформація перевіряється при оцінці і перевірці в ході адміністративного чи судового розглядів скарг (позовів) на рішення податкового органу за результатом чого вносяться відповідні зміни до інформаційних баз. Тобто, скасування рішення податкового органу потягне відображення цього у інформаційній базі.

Згідно податкового повідомлення - рішення №0000062203 від 16.01.2015 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по ПДВ за основним платежем - 1131675 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 565837,60 гривень ( стор. 42 справи).

Податковим повідомленням - рішенням (форма "В4") №0000072203 від 16.01.2015 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України у зв"язку з чим встановлено суму завищення від"ємного значення ПДВ у розмірі 174855 гривень ( стор. 40 справи).

Відповідач визначив позивачу податкові зобов"язання в оскаржуваних податкових повідомлення - рішеннях, виходячи з оцінки взаємовідносин позивача з ПП "Ін Кар" по договору поставки №210814 від 21.08.2014 року та із ПП "Буд Систем" по договору поставки №2209/12-1 від 22.09.2014 року ( стор. 48, 73 справи). Вважає, що ПП "Ін Кар" і ПП "Буд Систем" по згаданим правочинам позивачу товар не поставляло.

Суд дає критичну оцінку цьому висновку відповідача, адже податковий орган не спростував факт отримання поставленого по вищенаведеним правочинам товару ( мідний дріт) і використання його у господарській діяльності ПП "Пакт, а висновок свій зробив з оцінки господарської діяльності ПП "Ін Кар" і ПП "Буд Систем" з іншими суб"єктами господарювання. При цьому навіть не підтвердив ці свої висновки у належний спосіб, так як тільки обмежився направленням запитів ДПІ у Приморському районі м. Одеси і ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя (стор. 156 - 161 справи), які залишились без виконання і під час розгляду справи в суді, про що свідчить лист за №7863/10/22-09-22-05/12 від 18.06.2015 року.

Згідно листа за підписом заступника начальника Кам"янець - Подільської ОДПІ №7863/10/22-09-22-05/12 від 18.06.2015 року, який у суді підтвердив представник відповідача, податковим органом з метою встановлення реальності здійснення господарських операцій продажу мідної сировини між ПП "Ін Кар" і ПП "Буд Систем" та ПП "Пакт у вересні 2014 року було надіслані 4-ри запити у інші податкові органи з метою отримання податкової інформації і реалізації права проводити зустрічні звірки даних суб"єктів господарювання щодо платників податків ( стор. 155 - 155 справи). Суд, не ставить під сумнів права податкового органу щодо збору інформації і не може робити цього, однак інформація повинна бути встановлена, а направлення запитів без результату їх вирішення по суті, на думку суду, про це не свідчить.

Також, потрібно враховувати, що податковий орган при перевірці сам встановив, що позивач має такий вид діяльності за КВЕД 27.32 - Виробництво інших видів електронних та електричних приладів та кабелів, виробництво і здійснює її (діяльність) фактично (реально) в тому числі з використанням мідної сировини, проведення позивачем оплати за поставлений товар по правочинам з ПП "Ін Кар" і ПП "Буд Систем", відображення операцій поставки товару (мідний дріт - сировина) у бухгалтерському та податковому обліках з відповідним документальним відображенням, про що свідчить як зміст Акту перевірки від 26.12.2014 року, так і докази надані позивачем: договори; податкові, видаткові, прибуткові, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення ( стор. 48 - 80 справи).

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 зазначив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Крім цього, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Також, відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, встановлено, що законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, на підставі вищевикладеного суд робить висновок, що позивач не несе обов'язку здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення попередніх періодів, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. "б" п.2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 № 1236 (далі - Порядок), орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно п.2.2 розділу ІІ Порядку, у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема: за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В1"), у тому числі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку; за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма "В4").

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною 3 цієї статті стверджено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову частково довів що діяв у межах Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов №136 від 08.05.2015 року задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000072203 і №0000062203 від 16.01.2015 року, визнавши їх протиправними.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Пакт" судовий збір у розмірі 162,40 гривень.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 26.06.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя /підпис/А.І. Петричкович "Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович