Постанова

від 24.06.2015 по справі 908/6025/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 908/6025/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бобрик О.А. дов. б/н від 10.07.2013 року.

відповідача - Карабут М.В. дов. № 17/31 від 25.06.2014 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Марін", м. Одеса (вх. № 2022 З/3-12)

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2015 року по справі №908/6025/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Марін", м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 190 421,31 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Іст Марін" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" 190421,31 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2015р. по справі №908/6025/14 (суддя Ніколаєнко Р.А.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення Запорізької області від 16.02.2015 року по справі №908/6025/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Іст Марін" 190 421,31 грн. заборгованості та вартість понесених останнім витрат по оплаті судового збору за подачу позовної заяви і апеляційної скарги у загальному розмірі 5 714 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції правомірно було встановлено наявність заборгованості відповідача за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010, разом з тим, судом помилково застосовано до спірних правовідносин спеціальний термін позовної давності, який встановлено до вимог, які випливають з договорів перевезення вантажу, у той час, як, на думку скаржника, між сторонами виник спір, пов'язаний з наданням транспортно-експедиторських послуг, до яких застосовується загальний термін позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2015.

В судовому засіданні 13.05.2015 було оголошено перерву у розгляді справи до 24.06.2015 року.

13.05.2015 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Запорізької області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2010 між ТОВ "Іст Марін" та ВАТ "Енергомашспецсталь" було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127, відповідно до умов якого (з урахуванням змін внесених Додатками №1 та №2) Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання з організації перевезень імпортних, експортних, транзитних вантажів залізничним, морським, автомобільним транспортом, перевалку вантажів відповідача в морських портах, транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), оформленню коносаментів та інших документів, виконанню інших робіт та послуг за взаємним погодженням, в межах України, а також за межами України, якщо таке перевезення є частиною мультимодального перевезення вантажу з пункту в межах України до пункту за її межами, або в зворотному напрямку. (а.с. 12-24)

Згідно п. 1.2. договору, вартість робіт та послуг, номенклатура вантажів, об'єми, напрямки, пункти відправлення та призначення, пункти перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший та терміни перевезень погоджуються сторонами додатково.

За умовами п.2.1.2 Договору Замовник, зокрема, зобов'язався виплачувати Виконавцю усі передбачені цим Договором суми без будь-яких відрахувань та затримок у рахунок можливих претензій та заліків та виплачувати Виконавцю окрему компенсацію за заздалегідь погоджені обґрунтовані витрати на додаткові роботи, пов'язані із виконанням умов цього Договору: переговори з офіційними органами, страховими товариствами, підготовка документів, сертифікатів, рекламацій, тощо.

Крім того, відповідно до п.2.2.1 договору сторони дійшли згоди, що Виконавець має право залучати до виконання своїх обов'язків за цим договором третіх осіб, за дії яких відповідає, як за свої власні; виставляти рахунки Замовнику для покриття витрат, що виникають під час надання послуг, що є предметом цього договору, з урахуванням своєї винагороди.

Згідно п. 2.2.2 договору позивач зобов'язався представляти інтереси Змовника (відповідача) у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, портами, залізницями, митними органами та іншими підприємствами; укладати від свого імені цивільно-правові договори, угоди, зокрема договори перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо; здійснювати розрахунки із третіми особами у межах договорів, укладених з метою надання послуг, які є предметом цього Договору, при цьому розрахунки здійснюються на підставі ставок та розцінок, погоджених з відповідачем; згідно з письмовим дорученням відповідача та за рахунок відповідача забезпечувати сплату морського перевезення вантажу (фрахту), митне оформлення вантажів, здійснювати оплату мита, забезпечувати дотримання необхідних формальностей, при цьому суми плат завчасно погоджуються з відповідачем у письмовій формі.

Зокрема, у п. 2.3 договору сторони дійшли згоди, що згідно з письмовою заявкою відповідача (Замовника) позивач надає додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, його вивантаження; роботи з перепакування, перемаркірування, ремонту тари, зважуванню вантажів; визначення якості товару; підбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на замовника, виконання митних формальностей; одержання необхідних для імпорту, транзиту та/або експорту документів, тощо. Виплата винагороди виконавця та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням додаткових послуг, сплачуються згідно з його рахунками.

Матеріали справи також свідчать про те, що 12.06.2012 сторони на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №42/1127 від 21.08.2010 узгодили заявку № 3, яка є невід'ємною частиною договору та згідно з якою, відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання за рахунок замовника організувати перевалку та перевезення вантажу морським транспортом на наступних умовах:

- найменування вантажу - 1 одиниця "Ротор" вагою 41600 кг;

- перевалка вантажу здійснюється в порту Одеса;

- перевезення вантажу здійснюється з порту Одеса до порту Мумбаї (Індія)

контейнерний термінал "Нава Шева" на умовах СFR;

- виконавець укладає з перевізником договір на фрахтування судна;

- замовник сплачує виконавцю за перевалку та перевезення 1 (одиниця) комплексну ставку з розрахунку 23825 дол. США гривнями в еквіваленті з ПДВ за курсом НБУ на дату виставлення рахунку;

- оплата за перевалку та перевезення вантажу в розмірі 70% від загальної суми здійснюється до відправлення вантажу з порту і підписання вантажних документів. Остання сума згідно договору - протягом трьох банківських днів, але не пізніше вивозу вантажу з порту одержувача;

- планова дата відправки вантажу з порту Одеса 30.06.2012. (а.с. 25)

Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 та відповідно до заявки №3 він виконав належним чином та на виконання умов договору надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 190421,31 грн., проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, розрахунків за отримані за договором послуги своєчасно не здійснив, що і стало підставою звернення позивача до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2015р. по справі №908/6025/14 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Вирішуючи даний господарський спір виходив з того, що факт надання позивачем послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 та їх отримання відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті отриманих послуг або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідачем не надано, у зв'язку з чим, дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 190421,31 грн. є обґрунтованими. Разом з тим, визнавши, що строк позовної давності за вимогами, які випливають з договорів перевезення вантажу є скороченим та встановлений законом в один рік, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Питання укладення договору транспортного експедирування визначено ст.929 ЦК України. В частині першій даної статті зазначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 ст.929 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01.07.2004 року №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність". (далі - Закон).

Згідно зі ст.1 Закону, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 між позивачем та ТОВ "Ітеріс" було укладено договір на надання послуг по транспортному експедируванню внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних вантажів № 01.04.2012 від 17.04.2012, яким ТОВ "Ітеріс" було доручено виконання транспортно-експедиційних послуг з перевалки вантажу "Ротор" в порту Одеса.

За надання вказаних послуг ТОВ "Ітеріс" позивачу було виставлено рахунок-фактуру № 359 від 27.06.2012 на суму 9200 грн., який відповідно до виписки з банківського рахунку від 02.07.2012 оплачений позивачем. Також сторонами було складено акт №ОУГ-000370 здачі-прийняття робіт на загальну суму 9200,00 грн. (а.с.34-36)

Крім того, на виконання умов договору № 42/1127 від 21.08.2010 позивачем 20.06.2012 укладено договір № 3/18 фрахту для перевезення вантажу з компанією "Акмарчарт" (Талін), за яким компанія "Акмарчарт" взяла на себе зобов'язання за плату доставити на морському транспорті із порту відправлення Одеса, Україна в морський порт призначення Нава Шева, Індія вантаж - Ротор генератора (43,270 тон), а позивач зобов'язався сплатити за таке перевезення перевізникові 22500 дол. США. (а.с. 37-40)

Компанія "Акмарчарт" виставила позивачу рахунок А-20/06 від 20.06.2012 на передоплату за морське перевезення із порту відправлення Одеса, Україна в морський порт призначення Нава Шева, Індія у розмірі 22500 дол. США, оплата позивачем якого підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача від 27.07.2012. (а.с. 42)

Також позивачем представлений лінійний коносамент від 06.07.2012, який був виданий на виконання рейсу по перевезенню зазначеного вантажу, зі змісту якого вбачається, що відправником є відповідач, судно, яким здійснювалось перевезення - СМА CGM Nerval, вантаж - Ротор вагою 43270 кг, порт відправлення - Одеса, порт призначення "Нава Шева", Індія.

20.08.2012 між позивачем і компанією "Акмарчарт" підписаний акт надання послуг, яким підтверджується надання компанією "Акмарчарт" послуги по перевезенню на морському транспорті зазначеного вище вантажу із порту відправлення Одеса, Україна в морський порт призначення Нава Шева, Індія вартістю 22500 дол. США. (а.с. 46)

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання відповідачу послуг згідно з умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 та Заявки №3 до нього, а також здійснення позивачем оплати узгодженої з відповідачем вартості послуг на суму 190421,31 грн.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 сторони дійшли згоди, що за послуги, які надаються, Виконавець (позивач) виставляє Замовнику (відповідачу) рахунок за погодженими ставками. Замовник сплачує рахунок протягом трьох банківських днів після одержання оригіналів рахунка, акта виконаних послуг, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в заявці. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок виконавця.)

Так, матеріали справи свідчать про те, що на оплату виконаних за договором № 42/1127 від 21.08.2010 послуг щодо транспортно-експедиторського обслуговування і морського перевезення вантажу "Ротор" позивач виставив відповідачу рахунок у розмірі 190421,31 коп., що відповідно до офіційного курсу НБУ на той час дорівнювало 23825 дол. США і саме така сума була погоджена у заявці № 3 від 12.06.2012, яка була підписана позивачем і відповідачем.

Проте, вказаний рахунок відповідачем залишився несплаченим, доказів здійснення оплати за надані позивачем послуги суду не надано.

На підставі положень п. 3.3. договору, обсяг фактично наданих послуг підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг, що надсилається позивачем відповідачу протягом трьох діб після виконання робіт/надання послуг.

27.07.2012 позивачем разом з податковою накладною від 27.07.2012 було надано акт надання послуг № 120709 від 27.07.2012 на суму 190421,31 грн., який належним чином підписаний сторонами та в якому зазначено, що заявник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Отже, підписавши зазначений акт, відповідач фактично підтвердив належне виконання позивачем умов укладеного сторонами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 та прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані послуги. Доказів відмови від підписання, або підписання зазначеного акту із будь-якими зауваженнями та запереченнями щодо якості, обсягу виконаних робіт або розрахунків за отримані послуги відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, факт надання позивачем послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 колегія суддів вважає доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також беручи до уваги, що відповідачем заборгованість в розмірі 190421,31 грн. належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в зазначеній сумі правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу, у зв'язку з чим, керуючись приписами ст. 258 ЦК України, у відповідності до якої до вимог, пов'язаних з перевезенням вантажу, встановлено спеціальну позовну давність, а також враховуючи заявлене відповідачем клопотання, застосував до спірних правовідносин скорочену позовну давність в один рік.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки вважає, що судом першої інстанції було надано неправильну оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору та помилково визначено укладений договір про транспортно-експедиторське обслуговування як договір перевезення, що призвело до безпідставного застосування до позовних вимог в даному господарському спорі скороченого строку позовної давності.

Так, за умовами п. 1.1. укладеного договору сторони встановили, що відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання саме з організації перевезень імпортних, експортних, транзитних вантажів залізничним, морським, автомобільним транспортом, перевалку вантажів відповідача в морських портах, транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), оформленню коносаментів та інших документів, виконанню інших робіт та послуг за взаємним погодженням, в межах України, а також за межами України, якщо таке перевезення є частиною мультимодального перевезення вантажу з пункту в межах України до пункту за її межами, або в зворотному напрямку.

Таким чином, зазначений предмет договору повністю узгоджується з предметом договору транспортного експедирування, встановленого приписами ч. 1 ст. 929 ЦК України та ч. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», якими визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування" та визначив, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання. Отже, однією з основних відмінностей договору на транспортне-експедиторське обслуговування від договору перевезення вантажу є те, що предметом договору перевезення є власно переміщення/перевезення вантажу, а договору на транспортно-експедиторське обслуговування є надання супутніх послуг пов'язаних з таким переміщенням/перевезенням вантажу.

Зі змісту п. 1.1. договору вбачається, що позивач прийняв на себе зобов'язання не з перевезення вантажів відповідача, а саме з організації їх перевезення (тобто організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що матеріалами справи та встановленими по справі обставинами підтверджується, що за укладеним договором між сторонами склалися правовідносини транспортного експедирування, колегія суддів приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності три роки, встановленої ст.257 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин скороченої позовної давності в один рік. Проте, в порушення норм матеріального права, суд першої інстанції вказаним обставинам належної оцінки не надав, чим безпідставно обмежив право позивача на судовий захист.

Твердження відповідача про те, що між сторонами наявні відносини з перевезення вантажів не відповідають умовам Договору та приписам ст.929 Цивільного кодексу України, а відтак до них не може застосовуватися скорочена позовна давність.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статей 44, 49 ГПК України, а також приймаючи до уваги результати розгляду даної справи, судові витрати за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Марін", м. Одеса задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від Запорізької області від 16.02.2015 року по справі №908/6025/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення.

Позов задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ПАТ «Єнергомашспецсталь», код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Марін", м. Одеса (65029, м. Одеса, вул.. пішонівська, 12/1, кв. 23, код ЄДРПОУ 37222615) 190 421,31 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010, а також 3809, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1905,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 року

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.