Постанова

від 29.09.2015 по справі 908/6025/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 908/6025/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року

у справі № 908/6025/14

господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Марін"

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

про стягнення 190 421,31 грн.

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Харитонова М.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Марін" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 190421,31 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21.08.2010 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі №908/6025/14 (суддя Ніколаєнко Р.А.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року (судді Горбачова Л.П., Істоміна О.А., Тарасова І.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі №908/6025/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Марін" 190 421,31 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року та вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі №908/6025/14 залишити без мін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 серпня 2010 року між ТОВ "Іст Марін" та ВАТ "Енергомашспецсталь" було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127, відповідно до умов якого (з урахуванням змін внесених Додатками №1 та №2) Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання з організації перевезень імпортних, експортних, транзитних вантажів залізничним, морським, автомобільним транспортом, перевалку вантажів відповідача в морських портах, транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), оформленню коносаментів та інших документів, виконанню інших робіт та послуг за взаємним погодженням, в межах України, а також за межами України, якщо таке перевезення є частиною мультимодального перевезення вантажу з пункту в межах України до пункту за її межами, або в зворотному напрямку. (а.с. 12-24)

Згідно п. 1.2. договору, вартість робіт та послуг, номенклатура вантажів, об'єми, напрямки, пункти відправлення та призначення, пункти перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший та терміни перевезень погоджуються сторонами додатково.

За умовами п.2.1.2 Договору Замовник, зокрема, зобов'язався виплачувати Виконавцю усі передбачені цим Договором суми без будь-яких відрахувань та затримок у рахунок можливих претензій та заліків та виплачувати Виконавцю окрему компенсацію за заздалегідь погоджені обґрунтовані витрати на додаткові роботи, пов'язані із виконанням умов цього Договору: переговори з офіційними органами, страховими товариствами, підготовка документів, сертифікатів, рекламацій, тощо.

Крім того, відповідно до п.2.2.1 договору сторони дійшли згоди, що Виконавець має право залучати до виконання своїх обов'язків за цим договором третіх осіб, за дії яких відповідає, як за свої власні; виставляти рахунки Замовнику для покриття витрат, що виникають під час надання послуг, що є предметом цього договору, з урахуванням своєї винагороди.

Згідно п. 2.2.2 договору позивач зобов'язався представляти інтереси Замовника (відповідача) у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, портами, залізницями, митними органами та іншими підприємствами; укладати від свого імені цивільно-правові договори, угоди, зокрема договори перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо; здійснювати розрахунки із третіми особами у межах договорів, укладених з метою надання послуг, які є предметом цього Договору, при цьому розрахунки здійснюються на підставі ставок та розцінок, погоджених з відповідачем; згідно з письмовим дорученням відповідача та за рахунок відповідача забезпечувати сплату морського перевезення вантажу (фрахту), митне оформлення вантажів, здійснювати оплату мита, забезпечувати дотримання необхідних формальностей, при цьому суми плат завчасно погоджуються з відповідачем у письмовій формі.

Зокрема, у п. 2.3 договору сторони дійшли згоди, що згідно з письмовою заявкою відповідача (Замовника) позивач надає додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, його вивантаження; роботи з перепакування, перемаркування, ремонту тари, зважуванню вантажів; визначення якості товару; підбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на замовника, виконання митних формальностей; одержання необхідних для імпорту, транзиту та/або експорту документів, тощо. Виплата винагороди виконавця та відшкодування витрат, пов'язаних з наданням додаткових послуг, сплачуються згідно з його рахунками.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 червня 2012 року сторони на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №42/1127 від 21 серпня 2010 року узгодили заявку № 3, яка є невід'ємною частиною договору та згідно з якою, відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання за рахунок замовника організувати перевалку та перевезення вантажу морським транспортом на наступних умовах:

- найменування вантажу - 1 одиниця "Ротор" вагою 41600 кг;

- перевалка вантажу здійснюється в порту Одеса;

- перевезення вантажу здійснюється з порту Одеса до порту Мумбаї (Індія)

контейнерний термінал "Нава Шева" на умовах СFR;

- виконавець укладає з перевізником договір на фрахтування судна;

- замовник сплачує виконавцю за перевалку та перевезення 1 (одиниця) комплексну ставку з розрахунку 23825 дол. США гривнями в еквіваленті з ПДВ за курсом НБУ на дату виставлення рахунку;

- оплата за перевалку та перевезення вантажу в розмірі 70% від загальної суми здійснюється до відправлення вантажу з порту і підписання вантажних документів. Остання сума згідно договору - протягом трьох банківських днів, але не пізніше вивозу вантажу з порту одержувача;

- планова дата відправки вантажу з порту Одеса 30 червня 2012 року. (а.с. 25)

Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року та відповідно до заявки №3 він виконав належним чином та на виконання умов договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 190421,31 грн., проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, розрахунків за отримані за договором послуги своєчасно не здійснив, що і стало підставою звернення позивача до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі №908/6025/14 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що факт надання позивачем послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №42/1127 від 21 серпня 2010 року та їх отримання відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати отриманих послуг або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідачем не надано, у зв'язку з чим, дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 190421,31 грн. є обґрунтованими. Разом з тим, визнавши, що строк позовної давності за вимогами, які випливають з договорів перевезення вантажу є скороченим та встановлений законом в один рік, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції не погодився та задовольнив позовні вимоги повністю та зазначивши, що суд першої інстанції безпідставно застосував до позовних вимог в даному господарському спорі скороченого строку позовної давності, оскільки у рішенні надано неправильну оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору та помилково визначено укладений договір про транспортно-експедиторське обслуговування як договір перевезення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Укладення договору транспортного експедирування визначено ст. 929 ЦК України. В частині першій даної статті зазначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 ст.929 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01 липня 2004 року №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ "Ітеріс" було укладено договір про надання послуг з транспортного експедирування внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних вантажів № 01.04.2012 від 17 квітня 2012 року, яким ТОВ "Ітеріс" було доручено виконання транспортно-експедиційних послуг з перевалки вантажу "Ротор" в порту Одеса.

За надання зазначених послуг ТОВ "Ітеріс" позивачу було виставлено рахунок-фактуру № 359 від 27 червня 2012 року на суму 9200 грн., який відповідно до виписки з банківського рахунку від 02.07.2012 оплачений позивачем. Також сторонами було складено акт №ОУГ-000370 здачі-прийняття робіт на загальну суму 9200,00 грн. (а.с.34-36)

На виконання умов договору № 42/1127 від 21 серпня 2010 року позивачем 20 червня 2012 року укладено договір № 3/18 фрахту для перевезення вантажу з компанією "Акмарчарт" (Талін), за яким компанія "Акмарчарт" взяла на себе зобов'язання за плату доставити на морському транспорті із порту відправлення Одеса, Україна в морський порт призначення Нава Шева, Індія вантаж - Ротор генератора (43,270 тон), а позивач зобов'язався сплатити за таке перевезення перевізникові 22500 дол. США. (а.с. 37-40)

Компанія "Акмарчарт" виставила позивачу рахунок А-20/06 від 20 червня 2012 року на передоплату за морське перевезення із порту відправлення Одеса, Україна в морський порт призначення Нава Шева, Індія у розмірі 22500 дол. США, оплата позивачем якого підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача від 27 липня 2012 року. (а.с. 42)

Також позивачем представлений лінійний коносамент від 06 липня 2012 року, який був виданий на виконання рейсу з перевезення зазначеного вантажу, зі змісту якого вбачається, що відправником є відповідач, судно, яким здійснювалось перевезення - СМА CGM Nerval, вантаж - Ротор вагою 43270 кг, порт відправлення - Одеса, порт призначення "Нава Шева", Індія.

20 серпня 2012 року між позивачем і компанією "Акмарчарт" підписаний акт надання послуг, яким підтверджується надання компанією "Акмарчарт" послуги з перевезення на морському транспорті зазначеного вище вантажу із порту відправлення Одеса, Україна в морський порт призначення Нава Шева, Індія вартістю 22500 дол. США. (а.с. 46)

З огляду на викладене позивач надав відповідачу послуги згідно з умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року та Заявки №3 до нього, а також здійснення позивачем оплати узгодженої з відповідачем вартості послуг на суму 190421,31 грн.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року сторони дійшли згоди про те, що за послуги, які надаються, Виконавець (позивач) виставляє Замовнику (відповідачу) рахунок за погодженими ставками. Замовник сплачує рахунок протягом трьох банківських днів після одержання оригіналів рахунка, акта виконаних послуг, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в заявці. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок виконавця.)

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що на оплату виконаних за договором № 42/1127 від 21 серпня 2010 року послуг щодо транспортно-експедиторського обслуговування і морського перевезення вантажу "Ротор" позивач виставив відповідачу рахунок у розмірі 190421,31 коп., що відповідно до офіційного курсу НБУ на той час дорівнювало 23825 дол. США і саме така сума була погоджена у заявці № 3 від 12 червня 2012 року, яка була підписана позивачем і відповідачем.

Проте, зазначений рахунок відповідачем залишився несплаченим, доказів здійснення оплати за надані позивачем послуги суду не надано.

На підставі положень п. 3.3. договору, обсяг фактично наданих послуг підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг, що надсилається позивачем відповідачу протягом трьох діб після виконання робіт/надання послуг.

27 липня 2012 року позивачем разом з податковою накладною від 27 липня 2012 року було надано акт надання послуг № 120709 від 27 липня 2012 року на суму 190421,31 грн., який належним чином підписаний сторонами та в якому зазначено, що заявник претензій з об'єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг) не має.

Отже, підписавши зазначений акт, відповідач фактично підтвердив належне виконання позивачем умов укладеного сторонами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року та прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані послуги. Докази відмови від підписання, або підписання зазначеного акту із будь-якими зауваженнями та запереченнями щодо якості, обсягу виконаних робіт або розрахунків за отримані послуги відповідачем у справі відсутні

З огляду на викладене, факт надання позивачем послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 42/1127 від 21 серпня 2010 року є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також приймаючи до уваги, що відповідачем заборгованість в розмірі 190421,31 грн. належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу не надано, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року зі справи № 908/6025/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков