Ухвала

від 18.06.2015 по справі 815/1404/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1404/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Юміс-електро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Юміс-Електро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000142230 та №000152230 від 27.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що покладені податковим органом в основу акту перевірки висновки про відсутність доказів проведення господарських операцій між ним та його контрагентом - ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ», здійснені без належного аналізу первинної документації, якою оформлені господарські операції. Також висновки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо покладення відповідальності за податкову звітність ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ» на позивача не відповідають вимогам законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №000142230 та №000152230 від 27.01.2014 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підприємство «Юміс-Електро» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.12.2012 року за №15561020000045398.

На підставі пп. 78.1.1, п. 78.1. ст. 78, п. 79.2, ст. 79 Податкового кодексу Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до Наказу ДШ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 25.12.2013 року № 1593 та повідомлення від 25.12.2013 року №6380/7/15-32-20-02-110 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту Жилюк Ганною Василівною проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Юміс-Електро» код ЄДРПОУ - 38477323 з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ» код ЄДРПОУ - 38381266 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

Не погодившись із актом перевірки № 52/15-53-22-3/38477323 позивачем 16 січня 2014 року до відповідача подано заперечення на акт перевірки.

27 січня 2014 року відповідачем надана відповідь позивачеві, в якій заперечення на акт перевірки № 52/15-53-22-3/38477323 залишено без розгляду.

В той же час, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 000142230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86 916 грн., в тому числі за основним платежем 69 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 383 грн. та № 000152230, яким позивачеві завищено від'ємне значення суми по податку на додану вартість у розмірі 1204 грн.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» укладено договір на виконання робіт № 29/07-2 від 29 липня 2013 року, в якому відповідно до п. 1.1 договору «Виконавець» зобов'язується виконати електровимірювальні роботи згідно заявки «Замовника», які будуть відображені в супровідних документах, в подальшому - Роботи, «Замовник» прийняти їх та оплатити.

Між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» укладено догорів про надання послуг № 29/07-1 від 29 липня 2013 року, в якому відповідно до п.1.1 договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе виконання електромонтажних робіт на об'єктах «Замовника» згідно умовної домовленості.

Також, між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» укладено догорів про надання послуг № 06/08-1 від 06 серпня 2013 року, в якому відповідно до п.1.1 договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе виконання робочого проекту переносу сітки електропостачання порту із зони будівництва спеціалізованого перевантажувального комплексу навалювального вантажів.

Приймання Позивачем від ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЇ КОМПАНІЇ «НОВА СТОЛИЦЯ» послуг здійснювалось за податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт, наявними у матеріалах справи. Податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» оформлені відповідно до вимог законодавства та містять всі необхідні реквізити, що дає змогу встановити факт проведення господарської операції а також її зміст (факт здійснення робіт та їх вартість, тощо) (а.с.32-61).

На момент проведення господарських операцій позивача з ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ», останнього включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» також перебувало на обліку платників податків та було зареєстровано як платник ПДВ.

У період відносин позивача із ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» (серпень 2013 року) Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, судова колегія не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких апелянтом було сформовано податковий кредит.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Разом з тим 16.06.2015 року до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Приватного підприємства "Юміс-електро" про закриття провадження у справі через примирення сторін.

10 квітня 2015 року позивачем подано контролюючому органу заяву про застосування податкового компромісу. 17 квітня 2015 року за вих. № 10201/10/15-53-22-05 Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області було винесено рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України закріплено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з доданої до заяви копії платіжного доручення №3139 від 17.04.2015 року Приватним підприємством "Юміс-електро" сплачено до Державного бюджету України 3476,65 грн., що складає п'ять відсотків від суми податкового зобов'язання.

За приписами пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Частиною 2 ст. 203 цього Кодексу передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи, що заява позивача про закриття провадження у справі не суперечить процесуальному закону та не порушує права, свободи або інтереси відповідача по справі, колегія суддів приходить до висновку про можливість її задоволення та закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 157,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року визнати нечинною.

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Юміс-електро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин