Постанова

від 28.03.2014 по справі 815/1404/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1404/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданняв залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства В«Юміс-електроВ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства В«Юміс-ЕлектроВ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000142230 та №000152230 від 27.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 року № 000142230 та № 000152230 представник позивача зазначив, що покладені податковим органом в основу акту перевірки висновки про відсутність доказів проведення господарських операцій між ним та його контрагентом - ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ», здійснені без належного аналізу первинної документації, якою оформлені господарські операції. Також висновки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо покладення відповідальності за податкову звітність ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ» на позивача не відповідають вимогам законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та доданих до неї документах ( а.с. 3-5) та додаткових поясненнях (а.с. 97-105).

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав до матеріалів справи заперечення, у яких, зокрема, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 000142230 та № 000152230, винесені через порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Вказані порушення були встановлені під час проведення позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 15.01.2014 року № 52/15-53-22-3/38477323 стосовно ПП «Юміс-Електро» код ЄДРПОУ - 38477323 з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ» код ЄДРПОУ - 38381266 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та наявність правових підстав для її задоволення.

Підприємство «Юміс-Електро» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.12.2012 року за №15561020000045398.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 78.1.1, п. 78.1. ст. 78, п. 79.2, ст. 79 Податкового кодексу Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 25.12.2013 року № 1593 та повідомлення від 25.12.2013 року №6380/7/15-32-20-02-110 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ОСОБА_3 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Юміс-Електро» код ЄДРПОУ - 38477323 з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Торгово-будівельна компанія «НОВА СТОЛИЦЯ» код ЄДРПОУ - 38381266 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

Не погодившись із актом перевірки № 52/15-53-22-3/38477323 позивачем 16 січня 2014 року до відповідача подано заперечення на акт перевірки.

27 січня 2014 року відповідачем надана відповідь позивачеві, в якій заперечення на акт перевірки № 52/15-53-22-3/38477323 залишено без розгляду.

В той же час, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 000142230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86 916 грн., в тому числі за основним платежем 69 533 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 17 383 грн та № 000152230, яким позивачеві завищено від'ємне значення суми по податку на додану вартість у розмірі 1204 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою і для податкового обліку.

Як встановлено судом між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» укладено договір на виконання робіт № 29/07-2 від 29 липня 2013 року, в якому відповідно до п. 1.1 договору «Виконавець» зобов'язується виконати електровимірювальні роботи згідно заявки «Замовника», які будуть відображені в супровідних документах, в подальшому - Роботи, «Замовник» прийняти їх та оплатити.

Між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» укладено догорів про надання послуг № 29/07-1 від 29 липня 2013 року, в якому відповідно до п.1.1 договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе виконання електромонтажних робіт на об'єктах «Замовника» згідно умовної домовленості.

Також, між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» укладено догорів про надання послуг № 06/08-1 від 06 серпня 2013 року, в якому відповідно до п.1.1 договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе виконання робочого проекту переносу сітки електропостачання порту із зони будівництва спеціалізованого перевантажувального комплекса навалювального вантажів.

Приймання Позивачем від ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЇ КОМПАНІЇ «НОВА СТОЛИЦЯ» послуг здійснювалось за податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт, наявними у матеріалах справи. Податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» оформлені відповідно до вимог законодавства та містять всі необхідні реквізити, що дає змогу встановити факт проведення господарської операції а також її зміст (факт здійснення робіт та їх вартість, тощо) (а.с.32-61).

На момент проведення господарських операцій позивача з ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ», останнього включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» також перебувало на обліку платників податків та було зареєстровано як платник ПДВ.

У період відносин позивача із ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» (серпень 2013 року) Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість.

Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (що діяв на протязі вказаного періоду), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2 того ж положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність належними та допустимими доказами факт здійснення та зміст господарських операцій, що здійснювалися між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» за період серпень 2013 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів;

б) дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що ця норма Податкового кодексу України є імперативною, та, фактично, визначає єдину підставу для нарахування податкового кредиту за операціями що відбуваються всередині України.

Згідно п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної Податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, сплачена (нарахована) сума рису на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових ладних.

Відповідно до п. 7 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року за № 1002, реєстр є основою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів операцій з поставки товарів (послуг).

Аналізуючи матеріали справи, суд не погоджується з висновками, викладеними у запереченнях відповідача щодо порушення з боку ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ» порядку визначення, відображення та сплати до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки такі порушення, у будь-якому разі, не впливають на момент видачі податкової накладної та права позивача відносити сплачені суми ПДВ до податкового кредиту за такими накладними. Також слід зауважити, що позивач жодним чином не може відповідати за порядок ведення податкової звітності своїх контрагентів. Жодних законодавчих норм з цього приводу не існує.

Відповідно, на момент проведення перевірки, у позивача були всі необхідні первинні документи (податкові накладні та акти здачі-прийому робіт), які підтверджують факт здійснення та обсяг господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «НОВА СТОЛИЦЯ». Таким чином, суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 року № 000142230 та № 000152230, а відтак вони підлягають скасуванню у повному обсязі.

На підставі вимог частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 24 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства В«Юміс-ЕлектроВ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення податкові повідомлення-рішення №000142230 та №000152230 від 27.01.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського окружного адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 28 березня 2014 року.

Суддя Л.М.Токмілова

28 березня 2014 року.