Постанова

від 09.06.2015 по справі 911/4614/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 911/4614/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривльов В.В. - за довіреністю

від відповідача: Бобошко В.М. - за довіреністю

від третьої особи: Бобошко В.М. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» на рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 (дата підписання 27.02.2015)

по справі № 911/4614/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна»

третя особа Бурковська Віра Вікторівна

про стягнення 175 997,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» про стягнення 175 997,51 грн. заборгованості, з яких: 148 000,00 грн. сума основного боргу по договору про надання відновлювальної кредитної лінії №39К-51С від 26.06.2013, 16 197,73 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 11 799,78 грн. пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2014 залучено до участі у справі Бурковську Віру Вікторівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.02.2015 по справі № 911/4614/14 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» - 148 000,00 грн. боргу по сплаті кредиту, 16 197,73 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 11 799,78 грн. пені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» в дохід Державного бюджету України 3519,95 грн. судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 по справі №911/4614/14, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що внаслідок невиконання позичальником ТОВ «Концерн Росавто-Україна» за договором відновлювальної кредитної лінії №39К-51С від 26.06.2013 зобов'язання з повернення суми кредиту у визначений договором строк 24 червня 2014 року, у кредитора - ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» як заставодержателя виникло право звернення стягнення на предмет застави - майнові права на депозитні вклади у сумі 10 000,00 доларів США та 10 000,00 євро, розміщених у ПАТ «КБ «Південкомбанк». Оскільки договорами застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1 та №393-51С/2 від 26.06.2013 передбачений особливий порядок звернення стягнення на предмет застави, на підставі цих договорів, до ПАТ «КБ «Південкомбанк» автоматично, в позасудовому порядку та без укладення додаткових угод, перейшли майнові права на депозитні вклади. Таким чином, ПАТ «КБ «Південкомбанк» набув право власності на депозитні вклади заставодавця Бурковської В.В. у межах суми заборгованості позичальника ТОВ «Концерн Росавто-Україна» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі №911/4614/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л.,Станік С.Р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 по справі №911/4614/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.04.2015.

22.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 по справі №911/4614/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

27.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 по справі №911/4614/14, у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 28.04.2015 оголошено перерву до 26.05.2015.

30.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 продовжено строк розгляду спору у справі №911/4614/14 на п'ятнадцять днів, у судовому засіданні 26.05.2015 оголошено перерву до 09.06.2015.

03.06.2015 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

05.06.2015 через відділ документального забезпечення суду відповідач подав пояснення до апеляційної скарги.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 09.06.2015 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» як позичальником укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 39К-51С, відповідно до умов якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів з лімітом кредитування в сумі 160000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20 % річних, з кінцевим строком дії кредитної лінії - до 24 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1.2 договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором) забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, що розміщені в ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» Бурковською Вірою Вікторівною згідно Договору банківського вкладу № 355Д-51Ф від 28.08.2012, у розмірі 10 000,00 доларів США та згідно Договору банківського вкладу № 356Д-51Ф від 28.08.2012, у розмірі 10 000,00 евро.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок № 20624014745001 у Немішаївському відділенні Київської філії ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК». Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами) на цілі, визначені в п. 1.1 договору, шляхом зарахування на поточний рахунок Позичальника на підставі письмової заяви Позичальника.

Згідно п. 2.2 Кредитного договору моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок №26004014745001 суми відповідного траншу кредиту.

Моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок Кредитора, зазначений в п. 2.1 договору, грошових коштів на суму траншу кредиту (п. 2.3 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.4 Кредитного договору термін користування позичальником кожним траншем кредиту не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п.2.5 Кредитного договору Кредитор нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості Позичальника перед Кредитором.

Згідно з п.2.6 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні.

Відповідно до п.2.7 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360» (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії.

Згідно з п.2.8 Кредитного договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії, на рахунок № 20680014745001.

Відповідно до п.3.3.4-3.3.5 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти та комісії на умовах договору, а також повернути Кредитору в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений п.1.1 договору.

Згідно з п.4.2 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цих договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання Позичальником умов, встановлених підпунктом 3.3.5 договору, Кредитор має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості Позичальником.

Відповідно до п.8.3. Кредитного договору договір набуває чинність з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору Банк згідно меморіальних ордерів за період з 26.06.2013 по 21.02.2014 перерахував на поточний рахунок Позичальника №26005030386001 кредитні кошти на загальну суму 683 000,00 грн., однак, відповідач в порушення умов договор у встановлений строк до 24 червня 2014 року кредитні кошти не повернув, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту в сумі 148 000,00 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 16 197,73 грн. та 11 799,78 грн. пені за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» як заставодержателем та Бурковською Вірою Вікторівною як заставодавцем укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1, за умовами якого договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з договору про надання відновлювальної кредитної лінії №39К-51С від 26.06.2013, укладеного між заставодержателем (позивачем) і позичальником (відповідачем). Відповідно до договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майнових прав, наданих в заставу на умовах договору застави.

Відповідно до п.1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець передав в заставу заставодержателю майнові права на депозитний вклад в сумі не меншій ніж 10 000 доларів США, що розміщений на рахунку № 26350024456001, відкритому у Немішаївському відділенні ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК». Депозитний вклад розміщений на підставі договору банківського вкладу № 355Д-51Ф «Стандарт» від 28.08.2012.

Також 26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» як заставодержателем та Бурковською Вірою Вікторівною як заставодавцем укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/2, за умовами якого договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з договору про надання відновлювальної кредитної лінії №39К-51С від 26.06.2013, укладеного між заставодержателем (позивачем) і позичальником (відповідачем). Відповідно до договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майнових прав, наданих в заставу на умовах договору застави.

Відповідно до п.1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець передав в заставу заставодержателю майнові права на депозитний вклад в сумі не менше ніж 10 000 Євро, що розміщений на рахунку № 26350024456001, відкритому у Немішаївському відділенні ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК». Депозитний вклад розміщений на підставі договору банківського вкладу № 356Д-51Ф «Стандарт» від 28.08.2012.

Вищевказані договори застави містять аналогічні умови.

Згідно з п.2.1.6. договорів застави в разі невиконання та/або неналежного виконання умов кредитного та/або цього договору заставодержатель отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Пунктом 3.1.5 договорів застави передбачено, що заставодавець має право у випадку невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем/позичальником зобов'язань за цим та/або за Кредитним договором вимагати дострокового виконання забезпечених предметом застави зобов'язань та за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Відповідно до п.5.4. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю права вимоги, що випливає із заставленого майна. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у заставодержателя з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу». При цьому, уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод. Після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором, на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання за цим Договором (в межах заборгованості Позичальника припиняються, і на підставі меморіального ордеру Заставодержателем без будь-яких додаткових узгоджень із Заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку, зазначеному в пункті 1.2 цього Договору, із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою. Передбачене цим пунктом списання здійснюється заставодержателем відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

26.05.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 37 про запровадження в ПАТ «КБ «Південкомбанк» тимчасової адміністрації, строком до 25.08.2014.

26.09.2014 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №101 «Про початок ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» відповідно до плану врегулювання з 26.09.2014, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача строком на 1 рік з 26.09.2014.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1-ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1-ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 51 Закону України «Про заставу» передбачено, що при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону; вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право; в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав відповідачу кредит у повному обсязі, однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 148 000,00 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 16 197,73 грн.

Доказів на спростування зазначених обставин відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 148 000,00 грн. боргу по сплаті кредиту та 16 197,73 грн. процентів за користування кредитом, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежними виконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 11 799,78 грн., нарахованої за загальний період з 06.03.2014 по 14.10.2014.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.4.2 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цих договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання Позичальником умов, встановлених підпунктом 3.3.5 договору, Кредитор має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості Позичальником.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення кредиту та за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11 799,78 грн.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені з моменту введення тимчасової адміністрації обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дія мораторію на нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) поширюється на зобов'язання банку перед кредиторами і не встановлює обмежень щодо нарахування штрафних санкцій за простроченими зобов'язаннями боржників перед банком.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем внаслідок задоволення останнім своїх вимог за кредитним договором шляхом переведення на нього майнових прав Бурковської Віри Вікторівни, відповідно до п.5.4 договорів застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1 та №393-51С/2 від 26.06.2013.

Як встановлено судом в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» та Бурковською Вірою Вікторівною укладено два договори застави майнових прав на депозитний вклад №393-51С/1 та №393-51С/2 від 26.06.2013. Відповідно до п.5.4. цих договорів звернення стягнення на предмет застави здійснюється позивачем у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Бурковською Вірою Вікторівною позивачу права вимоги, що випливає із заставленого майна. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у Позивача з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до Позивача з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу». При цьому уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

Відповідач вважає, що внаслідок цієї умови договору до позивача автоматично перейшло право вимоги на депозитний вклад, внаслідок чого останній задовольнив свої вимоги за кредитним договором, тому спірна заборгованість відповідача відсутня.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком позивача, при цьому п.5.4. договорів застави визначає процедуру звернення стягнення на заставлене майно, у разі виявлення позивачем бажання реалізувати це право. Тому не можна говорити про автоматичне звернення стягнення на заставлене майно та перехід до позивача права вимоги незалежно від його бажання реалізувати своє право на звернення стягнення на заставлене майно.

Щодо наданого відповідачем заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23.04.2015 у справі № 760-2880-15-ц за позовом Бурковської В.В. до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» про припинення застави майнових прав на депозитні вклади, то судова колегія зазначає, що вказане заочне рішення прийнято після прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст. 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Росавто-Україна» на рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 у справі № 911/4614/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Київської області від 11.02.2015 у справі № 911/4614/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 911/4614/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік