Постанова

від 23.06.2015 по справі 909/203/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 909/203/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І. Желік М.Б.

при секретарі Греділь М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград вих. № 534-10 від 07.05.2015 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 року

у справі № 909/203/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз", м.Київ

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра", м. Яремче Івано-Франківської області

про: стягнення солідарно заборгованості в розмірі 1 557 852,67 грн. із них: 1 328 620,18 грн. основного боргу, 20 639,11 грн. - 3% річних, 208 593,38 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: Шалінська І.В. - представник на підставі довіреності б/н від 17.03.2015 р.;

від відповідача-1: Єрьоменко В.М. - представник на підставі довіреності № 1257-10 від 12.12.2014 р.; Глазков А.С. - представник на підставі довіреності № 2-13/Кр від 05.01.2015 р.;

від відповідача-2: не з'явився.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 року у справі № 909/203/15 (суддя Булка В.І. ) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Креатив" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра", про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 1 557 852,67 грн. із них: 1 328 620,18 грн. основного боргу, 20 639,11 грн. - 3% річних, 208 593,38 грн. інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Креатив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" 1 328 620,18 грн. основного боргу, 20 529,91 грн. - 3% річних, 208 593,38 грн. інфляційних втрат, 33 672,05 грн. судового збору. В стягненні 109,20 грн. 3% річних - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 року у справі № 909/203/15, відповідач-1 - Приватне акціонерне товариство "Креатив"- подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення відповідача 1 (апелянта) відносно не погодження основної умови договору-ціни. В період з 19.08.2014 року по 21.08.2014 року Позивач поставив Відповідачу 1 товар на загальну суму 2 395 704,22 грн. Як зазначає апелянт в ході здійснення вищеописаної господарської діяльності позивач зареєстрував та надав відповідачу -1 податкові накладні, а саме: №2 від 21.08.2014 року (сума ПДВ 76822,33) та № 3 від 20.08.2014 року (сума ПДВ 180 380,59 грн.) на загальну суму 257 202,92 грн. Інших податкових накладних, як зазначає апелянт, на адресу відповідача 1 не надходило.

Окрім того, апелянт зазначає про те, що при поданні відповідачем 1 звітності до податкової інспекції було виявлено, що у позивача анульовано свідоцтво платника ПДВ, а отже в період з 19.08.2014 року по 21.08.2014 року, позивач не мав статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого, на думку апелянта, здійснені протягом вказаного періоду операції з поставки насіння соняшника за договором поставки № С14-00061 від 15.08.2014 року не підлягали оподаткуванню. Також апелянт наголошує на тому, що позивач відповідно до умов договору після анулювання свідоцтва платника ПДВ був зобов'язаний припинити поставки товару до відновлення такого свідоцтва, відповідно останній не виконав свого прямого обов'язку , що призвело до неузгодженості ціни по договору.

Апелянт також зазначає про неправомірність задоволення судом першої інстанції 3 % річних та інфляційних втрат. Дане твердження останній обгрунтовує тим, що відповідно до ч.4 ст.613 ЦК України та з урахуванням факту порушення позивачем п.6.3 договору відповідач 1 звільняється від сплати зазначених сум.

На підставі вищенаведеного, скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 р. у справі № 909/203/15 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2015р. справу № 909/203/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 02.06.2015 р..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 р. задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вих. № 633-10 від 25.05.2015 року (вх. № 01-04/3292/15 від 25.05.2015 р.). Судове засідання, призначене на 02.06.2015 р. об 11:30 год. у справі № 909/203/15, ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Марка Р.І., внесено зміни у склад судової колегії по справі № 909/203/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Юрченко Я.О..

Ухвалою суду від 02.06.2015 року розгляд справи відкладався на 09.06.2015 року, з підстав викладених у ній.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року, у зв'язку із зайнятістю судді Юрченка Я.О. у складі іншої судової колегії, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 909/203/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Марко Р.І..

Ухвалою суду від 09.06.2015 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у ній.

Представникам роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 23.06.15 року представники апелянта з'явились, апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у ній. Також представники апелянта надали усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання 23.06.2015 року також з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача 2 в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (продавцем), 15.08.15 укладено договір поставки №С14-00061.

Відповідно до п.1 1 вказаного вище договору, продавець (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність покупця (відповідача 1), а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору, товар поставляється на умовах DAP склад покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договором за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область .

У п. 4.1 договору сторонами визначено орієнтовну суму договору - 2 300 000,00грн.

У видаткових накладних вказується остаточна ціна на партію товару (п.4.2.13 договору).

За умовами п.3.2 договору термін поставки товару - 7 днів після здійснення передплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання Товару у випадку порушення терміну поставки продавцем.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в період з 19.08.14 по 21.08.14 позивач поставив, а відповідач отримав товар в кількості 539,46 т. на загальну суму 2395704,22грн. Даний факт підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №543 від 19.08.14 на загальну суму 852 486,70грн.;

- №544 від 20.08.14 на загальну суму 1 082 283,56грн.;

- №545 від 21.08.14 на загальну суму 460 933,96грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви (оригінали видаткових накладних оглянуто судом в засіданні суду). Вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Крім того, матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних, які свідчать про отримання товару. Більше того, судом в засіданні перевірено довіреність видану Рудій О.В. на отримання насіння соняшнику урожаю 2014 року, яка підтверджує повноваження представника відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", Рудої О.В. на отримання товару від позивача.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі, а саме: №1 від 19.08.14, №2 від 20.08.14, №3 від 21.08.14, які підписані представником відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", Давидовим Ю.Г. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20.11.13, та скріплені печаткою.

Пунктом 4.1. договору сторонами встановлено, що покупець (відповідач 1) зобов'язаний здійснити оплату вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (позивача) на підставі рахунку-фактури та документів, передбачених п.п.3.7. та3.8. даного договору та проведення досліджень товару на відповідність вимогам п.2.1 даного договору. Оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар визначеної відповідно до п.4.2 даного договору.

В засіданні суду представник позивача вказав, що відповідач 1 частково сплатив за товар, а саме: 801 360,00грн. Борг відповідача станом на день судового засідання становить 1 328 620,18грн.

Позивач направив на адресу відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", вимогу вих.№30/09-2014-0061 від 30.09.14. Відповідач 1 відповіді не надав, борг не оплатив.

23.01.15 позивач звернувся до відповідача 1 повторно з вимогою погасити борг. Однак , відповідач 1 не відреагував на лист-вимогу, заборгованість не сплатив.

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 1 20 639,11грн.- 3% річних та 208 593,38грн. інфляційних втрат (за період з 05.09.2014 по 12.03.2015).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи, борг відповідача 1 перед позивачем за неналежне виконання умов договору поставки №С14-00061 від 15.08.2014 становить 1 557 852,67грн. із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. - 3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат.

Крім того, представник позивача вказує на те, що між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" (відповідач 2) укладено договір поруки від 15.08.2014 року.

Згідно п.1 договору, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПрАТ "Креатив" (боржника) по оплаті кредитору будь-яких сум, що виникають або можуть виникнути згідно з положеннями договору поставки №С14-00061 від 15.08.14, в тому числі, але не обмежуючись, штрафних санкцій та інших платежів.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник (п.2 договору).

У випадку невиконання боржником зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому, у випадку забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за договором іншими поруками всі поручителі виступають солідарними боржниками перед кредитором.

Як наслідок, позивач просить суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Креатив", Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра" 1 557 852,67грн. заборгованості із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. -3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції позивач належним чином виконав свої зобов'язання, поставив і передав у власність відповідача 1 товар на загальну суму 2 395 704,22грн., що підтверджується матеріалами справи. Однак, відповідач 1 всупереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 328 620,18грн., яка підтверджується матеріалами справи. Колегія суддів також погоджується із висновков суду першої інстанції щодо врахування останнім дій, що свідчать про визнання відповідачем боргу, а саме часткова сплата відповідачем основного боргу. Більше того, останній платіж відповідачем здійснено 30.04.2014 року в розмірі 2 000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Судом першої інстанції встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем 1 та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним місцевим господарським судом за допомогою ІПС "Законодавство", з відповідача на користь позивача підставно підлягає стягненню 3% річних в розмірі 20 529,91грн. (за період визначений позивачем). В стягненні 109,20грн. - 3% річних - слід відмовити. Також колегія суддів погоджується із правильністю нарахування інфляційних втрат в сумі 208 593,38грн. (в межах заявлених позивачем позовних вимог).

Відповідач 1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач 1 порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за поставлений товар. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем 1 позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач 1 борг не погасив.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" укладено договір поруки від 15.08.14, відповідно до якого:

- поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПрАТ "Креатив" по оплаті кредитору будь-яких сум, що виникають або можуть виникнути згідно з положеннями договору поставки №С14-00061 від 15.08.14, в тому числі, але не обмежуючись, штрафних санкцій та інших платежів;

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі. що і боржник;

- у випадку невиконання боржником зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому, у випадку забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за договором іншими поруками всі поручителі виступають солідарними боржниками перед кредитором.

Приписами ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції підставно встановлено, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 1 557 743,47грн. є обґрунтованою та правомірною.

У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що у позивача анульовано свідоцтво платника ПДВ, а отже в період з 19.08.2014 року по 21.08.2014 року, позивач не мав статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого, на думку апелянта, здійснені протягом вказаного періоду операції з поставки насіння соняшника за договором поставки № С14-00061 від 15.08.2014 року не підлягали оподаткуванню. Однак наведене твердження апелянта є безпідставне оскільки що дане питання позивачем врегульовано в суді під час розгляду справи, а саме: заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Судом першої інстанції також підставно зазначено про те, що твердження відповідача 1 щодо не надання позивачем всіх товаророзпорядчих документів передбачених договором не заслуговують на увагу, оскільки обов'язок оплатити товар виникає у покупця після прийняття самого товару чи товаророзпорядчих документів на нього. Факт отримання відповідачем 1 товару, обумовленого договором, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи та визнано самим відповідачем 1. Як вбачається з видаткових накладних, у них вказано назву та кількість товару, що поставляється. Тобто, факт здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, які підписані відповідачем без зауважень та відповідають вимогам бухгалтерських документів. Крім того, матеріали справи містять акти приймання - передачі (оригінали оглянуто в засіданні суду), що підтверджують належну передачу позивачем та прийняття відповідачем товару, обумовленого договором, та ряд документації. Таким чином, позивачем виконано всі зобов'язання згідно з п.3.7., п.3.8., п.3.10 та п.5.1. договору, а також, що дослідження товару на відповідність вимогам п.2.1 проведено, зауваження до якості/кількості поставленого товару відсутні. За таких обставин, місцевий суд підставно не взяв до уваги твердження відповідача про неотримання документів, оскільки такі твердження є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Крім того, ст. 666 Цивільного кодексу України, вставлено якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Доказів вчинення відповідачем дій, передбачених даною нормою права, суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив повну оплату за товар, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

Факт отримання відповідачем товару в засіданні суду підтвердив представник відповідача. Наявність заборгованості за отриманий товар, обумовлений договором, в сумі 1 594 344 344,22грн. (станом на 20.11.2014 року) визначено самим відповідачем 1 у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.08.2014 року по 20.11.2014 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 оглядового лист Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.13 вказано, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

За умовами ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Колегія суддів враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 328 620,18 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 р. у справі № 909/203/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 року у справі № 909/203/15 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 26.06.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.