Рішення

від 25.06.2015 по справі 396/30/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1497/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Гарбуз О. А.

Доповідач Фомічов С. Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Фомічова С.Є.

суддів Єгорової С.М.

Гайсюка О.В.

при секретарі Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Чапаєва» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Чапаєва» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, який був первісним позивачем по зазначеній справі. Після смерті ОСОБА_4 позивач прийняла спадщину, як спадкоємець по закону першої черги, одержавши право на спадкування на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,76 га, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно зі ст. 1230 ЦК України ОСОБА_3 має право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві в даному майновому спорі, що виник між її батьком ОСОБА_4 та ТОВ «Чапаєва» з приводу користування земельною ділянкою та втрачених ними доходів.

3 квітня 2012 року були встановлені та погоджені в натурі межі земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,76 га, яка належала померлому ОСОБА_4. На підставі замовлення № 4081 від 26 березня 2012 року був складений акт представником державного підприємства «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» інженером Орловим М.С. в присутності представників ТОВ «Чапаєва», представника Рівнянської сільської ради та представника землевласника ОСОБА_4 Межі земельної ділянки були закріплені межовими знаками тривалого зберігання у кількості 5 штук і погоджені з суміжними землевласниками та землекористувачами - ТОВ «Чапаєва». Спірних питань не було.

У той же день, 3 квітня 2012 року, було встановлено та погоджено в натурі межі дороги до земельної ділянки позивача, які були закріплені межовими знаками тривалого зберігання у кількості 21 штука і погоджені з суміжними землевласниками та землекористувачами, про що було складено акт інженером Орловим М.С. в присутності представників ТОВ «Чапаєва», представника Рівнянської сільської ради та представника землевласника ОСОБА_4 Спірних питань не було.

05 квітня 2012 року встановлені межові знаки були знесені ТОВ «Чапаєва» та самовільно було засіяно соняшником під'їзну частину площею 1,04 га та частину земельної ділянки площею 0,3 га.

ТОВ «Чапаєва» не надає можливості вільного доступу до вказаної земельної ділянки. Згідно з актом обстеження земельної ділянки НОМЕР_1 від 30 вересня 2013 року під'їзди до земельної ділянки відсутні, засіяні озимими.

Факт самовільного зайняття під'їзної польової дороги до спірної земельної ділянки площею 1,04 га та частини земельної ділянки встановлено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21 червня 2012 року.

У 2012 році проведено індексацію грошової оцінки землі та встановлено орендну плату у розмірі 5 % від вартості землі. Відповідно, можна було отримати за період 2005-2013 роки орендну плату у розмірі не менше 3500 грн. щорічно, а починаючи з 2012 року - не менше ніж 5000 грн. за рік. А всього за період 2005-2013 роки можливо було отримати 30000 грн. орендної плати.

Посилаючись на зазначені обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог: позивач просила суд зобов'язати ТОВ «Чапаєва» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 5,76 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка за життя належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, шляхом поновлення межових знаків на під'їзній польовій дорозі та поновлення межових знаків на земельній ділянці; зобов'язати ТОВ «Чапаєва» привести земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням; стягнути з ТОВ «Чапаєва» 30000 грн. відшкодування матеріальних збитків як не отриманого доходу у розмірі орендної плати за період 2005-2013 роки.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1, кадастровий № НОМЕР_2, площею 5.7561 га, шляхом поновлення межових знаків на земельній ділянці НОМЕР_1, кадастровий № НОМЕР_2, площею 5.7561 га та під'їзній польовій дорозі в розмірі і виді, згідно актів від 03 квітня 2012 року, складеного представником ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проект інститут землеустрою».

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області привести земельну ділянку НОМЕР_1, площею 5.76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням та стягненні 30 000 гривень, відшкодування матеріальних збитків як неотримані доходи у розмірі орендної плати за період 2005-2013 роки відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 543 (п'ятсот сорок три) гривні 60 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області компенсацію понесених судових витрат в розмірі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення, в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, так як воно, на думку скаржника, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд повно з'ясував дійсні обставини справи, але дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні її позовних вимог. Просила рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_6, представника ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач ОСОБА_3 з 30 травня 2014 року є власником земельної ділянки площею 5, 7561га, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий № НОМЕР_2.

Власником спірної земельної ділянки був ОСОБА_4, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 30 березня 2002 року Новоукраїнської РДА, площею 5.76 га та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно висновку експерта № 1016,1017 судової земельно-технічної експертизи від 07 квітня 2015 року на досліджуваних земельних ділянках, які належать ТОВ «Чапаєва» та земельній ділянці площею 5,76 га під НОМЕР_1, а також на земельній ділянці, відведеній під під'їзну дорогу під неї на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області відсутні межові знаки тривалого зберігання, а також відсутнє будь-яке розмежування земельних ділянок у вигляді фізичних меж, тому фактичні площі та проходження меж встановити неможливо, відповідно порушення меж земельної ділянки площею 5,76 га під НОМЕР_1 на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області ТОВ «Чапаєва» встановити неможливо. Стосовно під'їзних шляхів до земельної ділянки площею 5,76 га під НОМЕР_1 на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, можливо зазначити, що фактично вони відсутні та не відповідають правовстановлюючим документам на цю земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів та відповідного державного акту на право власності на землю на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_3 виданого 30 березня 2002 року та технічній документації на поле. Технічно можливий проїзд на спірну земельну ділянку зазначений в технічній документації. Акти погодження та встановлення меж земельної ділянки площею 5,76 га під НОМЕР_1 на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та встановлення меж під'їзної дороги до земельної ділянки від 03 квітня 2012 року відповідають технічній документації.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. П. 4.1 цієї Інструкції передбачає, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній(частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

25 квітня 2013 року за повідомленням ОСОБА_4 розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню по факту пошкодження розмежувальних знаків та дороги ОСОБА_7 за № 12013120230000601, яке закрито 22 грудня 2013 року постановою слідчого СВ Новоукраїнського РВ УМВС у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.

Відповідач не заперечував, що гр. ОСОБА_7 працює трактористом у ТОВ «Чапаєва», яким були пошкодженні межові знаки на земельній ділянці НОМЕР_1 та під'їзному шляху до зазначеної земельної ділянки.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право позивача щодо межових знаків, підлягає поновленню за рахунок відповідача, так як виключно організація, яка має відповідну ліценцію на розроблення технічної документації та встановлення межових знаків, може встановити та поновити межові знаки на земельній ділянці НОМЕР_1, кадастровий № НОМЕР_2, площею 5.7561 га та під'їзній польовій дорозі в розмірі і виді, які були встановлені, згідно актів від 03 квітня 2012 року, складених представником ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проект інститут землеустрою». Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає його вірним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Чапаєва» привести земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням та стягнення з ТОВ «Чапаєва» 30000 грн. відшкодування матеріальних збитків як неотриманого доходу у розмірі орендної плати за період 2005-2013 роки, суд першої інстанції виходив з того, що первинним позивачем, його правонаступником та їх представником не доведено порушення їх прав щодо самовільного використання ТОВ «Чапаєва» земельної ділянки та здійснення перешкод в користуванні нею.

Колегія суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області з розгляду цивільних справ з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21 червня 2012 року, складеного державним інспектором сільського господарства за участю представника позивача ОСОБА_6, представника ТОВ ім. Чапаєва Вергун В.О. та землевпорядника Рівнянської сільської ради, встановлено самовільне зайняття частини земельної ділянки, площею близько 0.3 га, яка належить ОСОБА_4

Крім того, судом встановлено, що 25 квітня 2013 року за повідомленням ОСОБА_4 розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню по факту пошкодження розмежувальних знаків та дороги ОСОБА_7 за № 12013120230000601, яке закрито 22 грудня 2013 року постановою слідчого СВ Новоукраїнського РВ УМВС у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.

Відповідач не заперечував, що гр. ОСОБА_7 працює трактористом у ТОВ «Чапаєва», яким були пошкодженні межові знаки на земельній ділянці НОМЕР_1 та під'їзному шляху до зазначеної земельної ділянки під час виконання своїх службових обов'язків.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач, починаючи з 2012 року, не мав реальної можливості для обробки належної йому земельної ділянки

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків, порядок визначення та відшкодування яких встановлюється Кабінетом Міністрів України ( ст.152, ст.157 ЗК України).

За таких обставин, колегія суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області з розгляду цивільних справ вважає, що суд першої інстанції, встановивши вину відповідача в порушенні прав позивача щодо знищення межових знаків та перешкоджанні використовувати належну йому земельну ділянку, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області привести земельну ділянку НОМЕР_1, площею 5.76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням та стягненні 30 000 гривень, відшкодування матеріальних збитків, як неотримані доходи у розмірі орендної плати за період 2005-2013 роки.

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач повинен привести земельну ділянку НОМЕР_1, площею 5.76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, як неотримані доходи у розмірі орендної плати за період 2005-2013 роки, колегія суддів вважає, що судом встановлено та доведено матеріалами справи факт порушення прав позивача на отримання прибутку від своєї земельної ділянки лише за період 2012-2013 роки, тобто з часу, коли відповідач своїми діями перешкоджав позивачу обробляти належну йому земельну ділянку. Даний факт було встановлено у судовому засіданні, а тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача по 5000 грн. в рік, як середню вартість оренди земельної ділянки.

Посилання суду першої інстанції на відсутність законних підстав для відшкодування шкоди у разі самовільного зайняття земельної ділянки є помилковими, так як в даному випадку позивач не посилається на такі підстави для задоволення позовних вимог і не проводить розрахунок на підставі зазначених судом першої інстанції норм. У даному випадку позивач зазначає, що відповідач своїми діями перешкоджав йому в використанні належної йому земельної ділянки, а тому просить стягнути середню вартість орендної плати за земельну ділянку. Відшкодування шкоди здійснюється лише у разі встановлення самого факту завдання шкоди, порушення цивільного права чи інтересу власника землі, вини порушника та причинного зв'язку, між шкодою та діями порушника.

Суд вирішує питання про відшкодування судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України.

14 лютого 2014 року ОСОБА_3 уточнювала позовні вимоги при цьому не доплативши судовий збір, а первинний позов був оплачений лише за одну позовну вимогу, так як відповідно до пп. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 243,60 грн. та згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, в разі задоволення позовних вимог сплата судового збору покладається на відповідача, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне стягнути судовий збір в розмірі 1% ціни матеріальних збитків, що становить 100 гривень та за позовну вимогу немайнового характеру про приведення земельної ділянки в стан придатний для подальшого користування, в розмірі 243.60 гривень, суд в разі відмови в задоволенні позовних вимог несплачена частина судового збору підлягає стягненню з позивача в сумі 200 грн., за позовними вимогами про стягнення середньої вартість орендної плати за земельну ділянку.

Судові витрати понесені відповідачем у зв'язку з проведенням експертизи не підлягають відшкодуванню у зв'язку із задоволенням позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині зобов'язання ТОВ «Чапаєва» провести земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням та стягнення з ТОВ «Чапаєва» 30000 грн. відшкодування матеріальних збитків не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням, відповідно до вимог п. 3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Чапаєва» провести земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням та стягнення з ТОВ «Чапаєва» 30000 грн. відшкодування матеріальних збитків. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається і залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307-309, 313-3169 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення судових витрат скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов'язати ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області привести земельну ділянку НОМЕР_1, площею 5.76 га в стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.

Стягнути з ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 10 000 гривень відшкодування матеріальних збитків як неотриманого доходу у розмірі орендної плати за період 2012-2013 роки. Відмовити за необґрунтованістю у задоволенні вимог про відшкодування матеріальних збитків як неотриманого доходу у розмірі орендної плати за період 2005-2011 роки.

Стягнути з ТОВ «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області в дохід держави судовий збір у розмірі 343 гривні 60 копійок., а з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 200 гривень. Витрати по проведенню експертизи залишити за відповідачем ТОВ «Чапаєва».

У решті рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :