Постанова

від 29.05.2015 по справі 820/19807/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 травня 2015 р. №820/19807/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 року №0000392220, яке було складено на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛОЗІВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 37915066), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року від 12.06.2014 року № 486/20-27-22-12/37915066; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.062014 року №0000402220, яке було складено на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛОЗІВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 37915066), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року від 12.06.2014 року № 486/20-27-22-12/37915066.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені податкові повідомлення - рішення відповідачем суперечить законодавству з питань оподаткування, тому підлягають скасуванню. Підставою для прийняття рішень стали висновки акту перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплаті усіх податків та зборів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року. Позивач зазначає, що у даному випадку відповідач не визнає валовими витратами покупну вартість від ТОВ «Осокор 98» придбання природного палива в сумі 1414166,69 (без ПДВ), що включені в загальну суму витрат в подальшій декларації з податку на прибуток за 2012 рік та вважає безпідставним врахування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної від 02.04.2012 року №1 на суму 1697000,03 грн., в т.ч. ПДВ - 282833,34 грн. При цьому позивач на підставі ПК України заперечує щодо того, що валові витрати підприємства та податковий кредит з ПДВ залежить від способу сплати за товар: сплати через уточнюючий розрахунок підприємства; сплата через касу підприємства готівкою, сплати векселем, погашення згідно угоди про поступку боргу від 02.04.2012 року.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що, розглядаючи питання можливості відшкодування ПДВ з державного бюджету, перевіркою встановлено, що позивач в порушення п. 185.1 ст. 185 ПК України та беручи до уваги норми ст. ст. 513, 1046 ЦК України, завищено податковий кредит з ПДВ в квітні 2013 року на суму 282833,34 грн., наслідок включення до складу суми податку, суму, яка була визначена при поверненні позики ТОВ «Осокор 98». При цьому представник відповідача зазначив, що позивачем в 2 кварталі було здійснено реалізацію дизельного пального, отриманого від ТОВ «Осокор 98» як еквівалент повернення раніше наданої безвідсоткової позики на адресу ТОВ «Лорнак». Але підприємство позивача при віднесені до складу валових витрат собівартості отриманого від ТОВ «Осокор 98» дизельного пального не враховано, що зазначене дизельне пальне отримано в якості повернення наданої ТОВ «Лорнак» безвідсоткової позики, згідно угоди про поступку договору від 02.04.2012 року укладеної між ТОВ «Осокор 98», ТОВ «Лорнак» та позивачем.. відповідно ніяких витрат позивач при отриманні раніше наданої позики не поніс.

Від представника позивача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшло клопотання,в якому представник позивача просить справу розглядати без участі представника позивача, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув про час дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, оцінивши повідомлені письмово позивачем та відповідачами обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" зареєстроване як юридична особа (а.с.95-97), перебуває на обліку в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Лозівська паливна компанія" визначено основним видом діяльності - оптова торгівля твердими, різкими, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.95-97).

Судом встановлено, Лозівською ОДПІ ГУ ДПІ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Лозівська паливна компанія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.06.2014 року №486/20-27-22-12/37915066 (а.с.15-40), в якому встановлені наступні порушення: п.п 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п.138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України та положення ст. ст. 513, 1046 ЦК України, в результаті занижено по сплаті до бюджету податок на прибуток в суму 296975 грн., у т.ч. за 2012 рік в сумі 296975 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.п.3.1.1, п.п.3.1.2 п. 3.1 розділу 3 акту перевірки; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п. 44.1 ст. 44 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК з урахуванням норм ст. ст. 513, 1046 ЦК України, що призвело до завищення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 282833 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 282 833 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства , які відображено в п.п.3.2.2 п.3.2 розділу 3 акту перевірки; п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на зальну суму 2011,18 грн.

Зазначений вище акт було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області (а.а.100-103)

Рішенням Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №3375/10/20-27-22-28 при розгляді скарги встановлено, що висновки щодо встановлених порушень визнано правомірними (а.с.104-106).

На підставі висновків акту перевірки від 12.06.2014 року №486/20-27-22-12/37915066 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 25.06.2014 року №0000392220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 353541 грн., в т.ч. за основним платежем 282833 грн. та штрафними санкціями в розмірі 70708 грн. (а.с.41);

- від 25.06.2014 року №0000402220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 371219 грн., в т.ч. за основним платежем 296975 грн. та штрафними санкціями в розмірі 74244 грн. (а.с.42).

Зазначені вище податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Харківській області ( а.с.107-115).

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.09.2014 року №5780/10/20-40- 10-04-17 залишено скаргу директора ТОВ "Лозівська паливна компанія" ОСОБА_2 без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №0000402220, №0000392220 - без змін ( а.с.116-118).

Також податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (а.с.43-49).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 року №6502/6/91-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №0000402220, №0000392220, а також рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення ( а.с.50-51).

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, викладених в акті перевірки від 12.06.2014 року №486/20-27-22-12/37915066, суд встановив наступне.

В березні 2012 року ТОВ "Лозівська паливна компанія" надано ТОВ «Лоранік» безвідсоткову позику в грошовому еквіваленті на загальну суму 1697000 грн. згідно договорів займу: від 03.03.2012 року №4/03/12 в розмірі 684000 грн. (платіжне доручення від 03.03.2012 року №4); від 24.03.2012 року №5/03/12 в розмірі 500000 грн. (платіжне доручення від 26.03.2012 року №5 - 200000 грн., платіжне доручення від 27.03.2012 року №7 - 140000 грн., платіжне доручення від 28.03.2012 року №8 - 90000 грн., платіжне доручення від 29.03.2012 року №9 - 70000 грн.); від 29.03.2012 року №6/03/12 в розмірі 513000 грн. (платіжне доручення від 29.03.2012 року №9 - 260000 грн., платіжне доручення від 30.03.2012 року №10 - 20000 грн., платіжне доручення від 02.04.2012 року №103 - 233000 грн.).

В бухгалтерському обліку надану позику відображено бухгалтерською проводкою Дт 607 КТ311, тобто відкриттям рахунку наданої позики ТОВ «Лоранік».

Зазначену позику ТОВ «Лоранік» не було повернуто позивачу.

При цьому між ТОВ «Осокор 98», ТОВ «Лорнак» та ТОВ "Лозівська паливна компанія" укладено угоду поступки вимоги від 02.04.2012 року, згідно якої ТОВ «Лоранік» (цедент) передає, а ТОВ «Осокор 98» (наступник) приймає на себе права та обов'язки цедента і стає стороною по договору займу на загальну суму 169700 грн.

Згідно п. 7 зазначеної угоди про поступку договору - умови розрахунку по договорам займу змінена, а саме: займ в розмірі 1697000 грн. повинен бути повернутий дизельним паливом в кількості 181 537 літрів.

На виконання умов угоди про поступку договору від 02.04.2012 року ТОВ «Осокор 98» здійснило передачу дизельного пального позивачу в кількості 181537 літрів.

В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена бухгалтерською проводкою ДТ607 КТ631, тобто закриття рахунку раніше наданої позики ТОВ «Лорнак».

При цьому, між ТОВ "Лозівська паливна компанія" та ТОВ «Осокор 98» укладено договір купівлі - продажу дизельного пального від 02.04.2012 року №000001. Продавцем виписана податкова накладна від 02.04.2012 року №1 та видаткова накладна від 02.04.2012 року №РН-0000011, якими визначено кількість переданого дизельного палива в кількості 181537 літри на загальну суму 1697000,03 грн.

Суд зазначає, що ТОВ "Лозівська паливна компанія" було визначено при зазначеній операції суму ПДВ - 282833, 34 грн., яка включена позивачем до складу ПДВ за квітень 2012 року.

Встановлені судом обставини не заперечуються сторонами у справі.

Проте одночасно суд зазначає, що ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 16.02.2015 року у позивача було витребувано копії первинних документів.

На ухвалу суду позивачем надано копію оголошення у газеті "Голос Лозівщини"від 18.11.2014 року про втрату фінансово - господарських документів ТОВ "Лозівська паливна компанія".

Отже, судом розглянуто справу на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання позивачем зобов'язань по оплаті товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі - продажу шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти не були списані з рахунків позивача, тобто не вибули з його власності.

При цьому суд зазначає, що оплатою за дизельне пальне не може бути повернення позики, оскільки при здійсненні господарської операції позивачем не було вилучено ніяких активів, а також враховуючи той факт, що позика надавалася одному суб'єкту господарювання ТОВ Лорнік", а повернута іншим - ТОВ "Осокор 98".

Склад валових витрат та порядок їх визначення передбачено ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.п. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139 ПК України погашення основної суми отриманих позик не відноситься до складу витрат, як не відносились ці позики до складу доходів у момент їх отримання.

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) вказано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що дохід від реалізації дизельного палива отриманого від ТОВ «Осокор 98» позивачем відображено в бухгалтерських проводках ДТ 791 Кт23. При цьому, позивач до складу витрат відніс собівартість отриманого дизельного палива, відобразивши їх у бухгалтерських проводках: ДТ 281 КТ 631, Дт 23 Кт 281, Дт 791 Кт 23- в загальний розмір, яких склав 1414166,69 грн., у т.ч. по періодам: 1) реалізовано: за квітень 2012 року - 977702,80 грн., за травень 2012 року - 382720,96 грн., за червень 2012 року - 39090,02 грн.; 2) використано у власній господарській діяльності на потреби автотранспорту при реалізації дизельного пального: за квітень - 1986,44 грн., за травень 2012 року - 12666,47 грн.

При цьому, позивачем при віднесені до складу витрат собівартості отриманого від ТОВ «Осокор 98» дизельного пального не враховано, що дизельне пальне отримано в якості повернення наданої ТОВ «Лоранік» безвідсоткової позики згідно угоди про поступку договору від 02.04.2012 року, яка була укладена між позивачем ТОВ «Лоранік» та ТОВ «Осокор 98» .

Отже, позивач ніяких витрат при отримані раніше наданої позики не поніс.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат в 2 кварталі 2012 року на суму 282833,34 грн. внаслідок включення до складу сум податку, які були визначені при поверненні позики ТОВ "Осокор 98", а також безпідставність віднесення витрат собівартості дизельного пального, отриманого від ТОВ"Осокор 98", в якості повернення наданої ТОВ "Лоранік" безвідсоткової позики до сум валових витрат в 2 кварталі 2012 року в розмірі 1414166,69 грн.

Таким чином, в ході розгляду справи підтверджується висновками податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 2 квартал 2012 рік в сумі 1414166,69 грн. та податкового зобов'язання по ПДВ за квітень 2012 року в сумі 282833,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2014 року №0000392220 та від 25.06.2014 року №0000402220 є необґрунтованими, через що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2014 року №0000392220 та від 25.062014 року №0000402220 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 08 червня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.