Ухвала

від 22.06.2015 по справі 2а-1670/6704/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/12840/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2а-1670/6704/11

за позовом Приватного підприємства «СТМ-Сервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 27.07.2011 № 0000532301/2464 та № 0000542301/2465.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та обґрунтовуючи такі посилання обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області здійснено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2007 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт від 13.07.2011 № 4858/23-209/35107258. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 416952 грн.;

- п.п. 7.4.1, п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 399433 грн.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за господарськими операціями з придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «БК «Блумарін Буд», ПП «Інбуд», ФОП ОСОБА_3, - послуг з ремонту двигунів у ФОП ОСОБА_2 та будматеріалів у ТОВ «ДесаЛТД», ТОВ «Білайт прім», ПП «Комплект-СпецСервіс», оскільки вказані операції не мають реального характеру. При цьому посилається на відсутність у контрагентів трудових ресурсів та основних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також на неподання податкової звітності, відсутність за місцезнаходженням, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість постачальників контрагентів.

На підставі акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 0000532301/2464 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 520764,75 грн., в т.ч. 416952 грн. основного платежу та 103812,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000542301/2465 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 468087 грн., в т.ч. 399433 грн. основного платежу та 68654 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами в оскаржуваних судових рішеннях обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару, відомості щодо яких містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та які перебувають на обліку в податковому органу, в т.ч. як платники податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, оподаткування, звітування тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати і податковий кредит за певні допущені такими постачальниками порушення. У разі коли контрагент допустив порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій щодо придбання товарів, робіт та послуг, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договорами підряду, договорами купівлі-продажу, договорами про надання послуг, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками, довідками про вартість виконаних робіт, податковими та видатковими накладними тощо), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності. Товари, роботи та послуги придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун