Постанова

від 15.06.2015 по справі 820/18180/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2015 р. № 820/18180/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_4М.) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 238287, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 59571, 75 грн., видане Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відносно ФОП ОСОБА_4;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 181150, 46 грн. та штрафних санкцій на суму 45287, 62 грн., видане Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відносно ФОП ОСОБА_4;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.09.2014 р. про накладення штрафних санкцій на суму 510, 00 грн., видане Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відносно ФОП ОСОБА_4;

- визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.09.2014 р. № 0006041703/НОМЕР_4 про донарахування єдиного внеску на суму 5304, 10 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки ці висновки не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідно до його вимог фізична особа-підприємець, як платник податків та зборів, наділена правом відносити на свої витрати та зменшувати відповідну частину доходів із видатків направлених на поліпшення своїх власних основних фондів, оскільки чинне законодавство України наділяє таким правом всіх без виключення ФОП, в тому числі і позивача ФОП ОСОБА_4

У зв'язку із чим вважає також правомірним включення нею до складу податкового кредиту витрат на ремонт, відновлення і поліпшення об'єктів нерухомого майна, що використовуються в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4

Як стверджує позивач всі будівельні матеріали та придбані поліпшення для об'єктів оренди, які були перераховані в акті перевірки № 2372/20-36-17-02-12/НОМЕР_4 (стор. 30 - 42 вказаного акту) були всі без виключення використані в ході відновлювального та поліпшувального ремонту об'єктів оренди, які використовуються в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 Таким чином, висновок про те, що ФОП ОСОБА_4 завищила свій податковий кредит - не відповідає вимогам чинного законодавства України і є необгрунтованим, оскільки не спирається на будь-які фактичні докази, і прямо спростовується документами оглянутими в ході проведення планової перевірки.

Щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту витрат за податковими накладними на загальну суму ПДВ - 54 172,70 грн. які підписані посадовими особами відмінними від тих, що вказані в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач вказує, що всі наявні у ФОП ОСОБА_4 податкові накладні, які отримані нею під час здійснення власної господарської діяльності та перевірені під час проведення планової перевірки у серпні-вересні 2014 р., підписані тими ж особами які зазначені в Єдиному реєстрі податкових накладних як посадові особи суб'єктів господарювання, які наділені правом підписувати податкові накладні. Таким чином, донарахування на загальну суму 53162, 81 грн. є безпідставними, оскільки не підтверджуються документально.

З приводу донарахування штрафних санкцій у розмірі 510, 00 грн. позивач вказує, що з акта перевірки від 08.09,2014 р. № 2372/20-36-17-02-12/НОМЕР_4 та доповнення до цього акта, від 22.09.2014 р., № 1642/20-36-17-02-15, взагалі не вбачається чому саме нараховано цей штраф. Не вказано які порушення було допущено позивачем, які помилки в ході здійснення обліку господарської діяльності було допущено.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких позов не визнав та зазначив, що при прийнятті ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р. з податку на додану вартість в ході перевірки згідно АС «Архіва електронної звітності» та наданих до перевірки податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлено, що від постачальників будівельних матеріалів були надані податкові накладні на загальну суму ПДВ - 54172, 70 грн. підписаних особами відмінними від посадової особи, що наклала електронний цифровий підпис в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушеннями вимог п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2013 р. в порушення пп.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями підприємцем завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 238875 грн., в тому числі за 2012 р. в сумі 86384 грн., за 2013 р. у сумі 152491 грн. Завищення податкового кредиту за серпень - грудень 2012 р., січень - грудень 2013 р. виникло за рахунок безпідставного включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням будматеріалів, квітів та інш., які відповідно наданих до перевірки документів, не були використані у підприємницькій діяльності та станом на 31.12.2012 р. на залишках не лічаться, по податковим накладним (стор. 30-42 акту), у зв'язку з чим підприємцем в порушення пп.198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ - 110829, 9 грн., з них за 2012 р. - 75310, 87 грн., за 2013 р. - 35519, 03 грн.

За податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_2 від 22.09.2014 р. по податку на доходи фізичних осіб, як вказує відповідач, воно було винесено у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді до складу доходу помилково віднесено суми податку на додану вартість, нарахованого на вартість реалізованих товарів (робіт, послуг). Перевіркою правильності визначення доходу, отриманого протягом 2012 р. 2013 року встановлено його завищення на суму 624276, 41 грн. Таким чином, в порушення вимог пп. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПКУ фізична особа-підприємець ОСОБА_4 завищила доходи за 2012 р., 2013 р. на суму 624276, 41 грн. (стор. 11-14 акта).

Також перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у дод. 5 за 2012 р. 2013 р. річної податкової декларації, встановлено: безпідставне завищення витрат на загальну суму 1728954, 48 грн. (за 2012 рік - 492642, 77 грн., за 2013 - 1236311, 71 грн.), за рахунок:

- віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у власних приміщеннях, розташованих за адресами: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2-а, м. Харків, пр. Московський, 179-б та вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп'ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373, 55 грн.;

- за рахунок віднесення суми податку на додану вартість до суми вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у розмірі 513747, 58 грн.;

- за рахунок віднесення до витрат вартості послуг по благоустрою території за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72, яка не пов'язана з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_5 на суму 20833, 35 грн.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 надано запит (№ 1291/10/20-36-17-02-14 від 05.08.2014р.) щодо надання копій документів, які підтверджують показники фінансово-господарської діяльності. До пакету документів наданих ФОП ОСОБА_4 на запит, долучені лише акти списання будівельних матеріалів, без вказання о'бєктів на який витрачено дані будматеріали. Згідно наданих первинних документів ФОП ОСОБА_4 були закуплені наступні матеріали: арматура, цемент, грунтівка, плити потолочні, труби ПВХ, фарба та інше. Відповідно наданих документів ФОП ОСОБА_4 вказано про проведення ремонтних робіт в нежитлових будівлях за адресами: м. Харків. вул. Хабарова, 2-а, м. Харків, пр. Московський 179-б.

Однак, у наданих актах списання матеріалів від 31.12.2012 р., 31.03.2013 р.,30.06.2013 р., 30.09.2013 р., 31.12.2013 р., відсутні будь - які підтвердження про використання матеріалів у ремонтних роботах. Крім того, ФОП ОСОБА_4 до перевірки не надано документальне підтвердження, в яких саме роботах вказані матеріали були використані. При цьому протягом 2012 р., 2013 р. за штатом підприємця рахувався 1 найманий робітник, який згідно трудового договору займав посаду адміністратора, тобто у штаті підприємця були відсутні наймані робітники, які мали будівельні спеціальності. Враховуючи вищенаведене, на підставі наданих документів, не можливо визначити які саме ремонтні роботи були проведені та які самі матеріали були використані при його проведенні.

Таким чином, включення до складу витрат 2012 р., 2013 р. вартості матеріалів на ремонтні роботи, та вартості придбаних товарів (чайник,пилосос,комп'ютер,фотокамера та інш.), які не буди реалізовані протягом перевіряємого періоду, та не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 р. на суму 1207205, 4 грн. є безпідставним.

Також, ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді до складу витрат помилково віднесено суми податку на додану вартість, нарахованого на вартість придбаних товарів (робіт, послуг). Таким чином, в порушення вимог пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПКУ фізична особа-підприємець ОСОБА_4 завищила витрати за 2012 р., 2013 р. на суму 513747, 58 грн.

Також, як вказує відповідач, перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до складу витрат включалися послуги з благоустрою території за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 в сумі 20833, 35 грн. у 2013 р., які надавалися сторонньою організацією ТОВ «СКСВ Легіон». Вказані послуги отримано в межах укладеного з ТОВ «СКСВ Легіон» договору підряду №29/07-10 від 29.07.2013 р., відповідно до якого ТОВ «СКСВ Легіон» за завданням Замовника - ФОП ОСОБА_4 надає послуги щодо благоустрою території за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 2-а, що не відповідає предмету договору.

Таким чином, в порушення пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПКУ ФОП ОСОБА_4 безпідставно включено до складу витрат послуги по благоустрою території за адресою: м. Харків. пр. Гагаріна, 72 в сумі 20833, 35 грн. у 2013 р., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємця.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.09.2014 про накладення штрафних санкцій було прийнято у зв'язку з тим, що перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_4 обов'язків щодо подання звітності встановлено, що протягом ІІІ-ІV кв. 2012 р. підприємець нараховував та виплачував заробітну плату найманому працівнику, але податковий розрахунок за ф. № 1ДФ за ІІІ-ІV кв. 2012 р. ФОП ОСОБА_4 до ОДПІ не надано, чим порушено п. 176.2 ст.176, п. 51.1 ст. 51, пп. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПКУ № 2755-VІ.

У зв'язку із виявленими порушеннями було розраховано відхилення суми чистого оподатковуваного доходу, на яку нараховується єдиний внесок: 2012 рік - 82380, 07 грн., 2013 рік - 140951, 6 грн. Єдиний внесок у розмірі 34,7% (на підставі п. 4 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») було розраховано наступним чином: єдиний внесок за 2012 рік - 82380,07грн.*34,7% = 28585, 88 грн., єдиний внесок за 2013 рік - 140951, 6 грн. * 34,7% = 48910, 20 грн.

Штрафна санкція у розмірі 5304, 1 грн. відповідно до рішення №0006041703/НОМЕР_4 була розрахована відповідно до п. 2, п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: штрафна санкція за 2012р: 28585,88* 10%= 2858, 58 грн.; штрафна санкція за 2013 р: 48910,20*5%=2445, 51 грн. Штрафна санкція за перевіряємий період: 2858, 58 + 2445, 51 = 5304,1 грн.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи , суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 22 червня 2012 року, що підтверджується копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-13 т.1), перебуває на обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та відповідно до свідоцтва № 200055341 зареєстрована як платник податку на додану вартість (а.с. 14 т.1).

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківський області проведено перевірку ФОП ОСОБА_4 за результатами якої складений акт від 08.09.2014 р. №2372/20-36-17-02-12/НОМЕР_4 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_4) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з „25В» В«червняВ» 2012р. по „31В» „грудняВ» 2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з „ 25В» В«червняВ» 2012р. по „31В» „грудняВ» 2013 р.» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 15 - 59 т.1).

Згідно висновку акта перевірки встановлено наступні порушення позивачем:

1. п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПКУ №2755 від 02.12.2010р., в результаті чого встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, в частині невірного відображення доходної та витратної частини обліку у 2012 р., 2013 р.;

2. пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, ст. 138, пп.139.1.1, пп..139.1.6 п.139.1 ст.139 , п.177.4, п.177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., у результаті занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 181150, 46 грн.;

3. п.6.2 ст. 6 II р. Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано суму єдиного внеску у розмірі - 77496, 08 грн.;

4. п. 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.199.1 ст. 199, п. 201.1, 201. 10 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4 занижено податок на додану вартість на загальну суму 238287,0 грн., а саме: за серпень 2012р. у сумі 27196 грн., за вересень 2012р. у сумі 13188 грн., за жовтень 2012р. у сумі 12267 грн., за листопад 2012р. у сумі 10761 грн., за грудень 2012р. у сумі 17960 грн., за січень 2013р. у сумі 12045 грн., за лютий 2013р. у сумі 14590 грн., за березень 2013р. у сумі 9357 грн., за квітень 2013р. у сумі 4824 грн., за травень 2013 р. у сумі 6293 грн., за червень 2013р. у сумі 12756 грн., за липень 2013р. у сумі 25681 грн., за серпень 2013р. у сумі 39713 грн., за вересень 2013р. у сумі 17476 грн., за жовтень 2013р. у сумі 4980 грн., за листопад 2013р. у сумі 7315 грн., за грудень 2013р. у сумі 1885 грн.

5. п. 176.2 ст. 176, п. 51.1 ст. 51, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ №2755-ІV, в частині неподання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартали 2012 р.

Не погодившись із висновками акта перевірки ФОП ОСОБА_4 до Індустріальної ОДПІ було подано письмові заперечення № 12/09/14-1 від 12.09.2014 р. до акта перевірки (а.с. 1-8 т.3).

22.09.2014 року за № 1642/20-36-17-02-15 Індустріальною ОДПІ позивачу було направлено листа «Про надання доповнення до акту» (а.с. 60-83 т.1).

Листом від 24.09.2014 року за № 1661/20-36-17-62-14 Індустріальна ОДПІ повідомлено ФОП ОСОБА_4 про залишення без розгляду письмових заперечень у зв'язку із порушенням терміну їх подання (а.с. 9 т. 3).

На підставі вищевказаних висновків акта та доповнень до нього податковим органом 22.09.2014 року були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 238287, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 59571, 75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 181150, 46 грн. та штрафних санкцій на суму 45287, 62 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про накладення штрафних санкцій на суму 510, 00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0006041703/НОМЕР_4 про донарахування єдиного внеску на суму 5304, 10 грн. (а.с. 84 - 87 т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

По прийнятому податковому повідомленню - рішенню № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р. суд зазначає, що донарахування за ним відбулося за наступними висновками акта перевірки.

Так, Індустріальна ОДПІ , зокрема стверджує про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог п. 201.1 ст. 201 ПКУ через віднесення до податкового кредиту податкових накладних, на загальну суму ПДВ - 54172, 70 грн., підписаних особами відмінними від посадової особи, що наклала електронний цифровий підпис в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246 передбачено, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника: другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Продавець, що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця: другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування: другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця...».

Крім того, на підставі абз. б) п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податків зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні при розгляді справи судом були досліджені, зазначені в акті перевірки податковим органом податкові накладні та надані позивачем витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

Як вбачається з інформації, яка міститься у витягах з Єдиного реєстру податкових накладних, прізвища, ім'я та по-батькові осіб, що уповноважені виписувати податкові накладні від імені продавців співпадають з прізвищами, іменами та по-батькові осіб, які підписали ці податкові накладні (а.с. 11-193 т. 3), що спростовує вищевказаний висновок податкового органу.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 р., яким позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб, було прийнято податковим органом, на підставі наступних висновків акта перевірки.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2012 р., 2013 р., відображеного в розділі III податкової декларації та додатку 5 до декларації, на підставі відомостей, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, відомостей про суми розрахунків, відомостей про рух коштів на розрахунковому рахунку встановлено розбіжності.

ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді до складу доходу помилково віднесено суми податку на додану вартість, нарахованого на вартість реалізованих товарів (робіт, послуг). Таким чином, в порушення вимог пп. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПКУ фізична особа-підприємець ОСОБА_4 завищила доходи за 2012 р., 2013 р. на суму 624276, 41 грн.

Крім того, як встановлено в акті перевірки перевіркою правильності визначення витрат, понесених підприємцем протягом 2012 р., 2013 року встановлено його завищення на суму 513747, 58 грн., у тому числі: за 2012 - 60724, 17 грн., за 2013 - 453023, 41 грн.

ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді до складу витрат помилково віднесено суми податку на додану вартість, нарахованого на вартість придбаних товарів (робіт, послуг). Таким чином, в порушення вимог пп. 139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ фізична особа-підприємець ОСОБА_4 завищила витрати за 2012 р., 2013 р., на суму 513747, 58 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган, в порушення зазначених приписів податкового законодавства, не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів помилкового віднесення як до складу доходу сум податку на додану вартість, нарахованих на вартість реалізованих товарів, так і фактів помилкового віднесено до складу витрат сум податку на додану вартість, нарахованих на вартість придбаних товарів, що позбавляє можливості позивача спростувати або підтвердити вказані факти, а суд перевірити та надати відповідну правову оцінку зазначеним в акті перевірки фактам.

А тому, зазначений висновок податкового органу суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Щодо епізоду про безпідставного завищення витрат за рахунок віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у

приміщеннях, розташованих за адресами: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -а, м. Харків, пр. Московський, 179-б та вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп'ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373, 55 грн. суд зазначає наступне.

При судовому розгляді справи встановлено, що власником приміщення розташованого за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -а (нежитлова будівля літ. «Б-3», загальною площею 758, 4 кв.м.) є ОСОБА_6, що підтверджується копіями: декларації про готовність об'єкта до експлуатації, витягу про державну реєстрацію прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічного паспорту ( а.с. 172-193 т.2).

Також, як вбачається з матеріалів справи, власником приміщень розташованих за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, 179-б (нежитлові приміщення 7-го поверху № 13, 14 в нежитловій будівлі літ. «Г-9», загальною площею 91, 1 кв.м.; нежитлові приміщення 7-го поверху № 7 в нежитловій будівлі літ. «Г-9», загальною площею 141, 5 кв.м.) є ОСОБА_6, що підтверджується копіями: договорів купівлі - продажу, витягів з державного реєстру правочинів, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту (а.с. 194 - 212 т.2).

Як вбачається з матеріалів справи між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ПП «Харківбудконтакт» (підрядник) був укладений договір № 01.08.12 від 01.08.2012 року. Згідно додатку до зазначеного договору - «Перелік об'єктів замовника на яких виконуються роботи передбачені договором» сторони погодили, що роботи, визначені п. 1.1. Договору будуть проводитись на наступних об'єктах Замовника:

- нежитлова будівля, розташована за адресою: Україна, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -А;

- нежитлові приміщення № 7, № 13, № 14 на 7 (сьомому) поверсі, що розташовані за адресою: Україна, м. Харків, пр. Московський, 179-б;

- приміщення 1 (першого) поверху, загальною площею 88, 6 кв. м., що розташоване за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 укладено договори на проведення ремонтних робіт у приміщеннях, які їй не належать, крім того, позивачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАСУ не встановлено фактів реєстрації будь-яких речових прав на вказане майно за позивачем у відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

При цьому, суд не приймає до уваги договір доручення від 23.06.2012р. № 1/12 укладеного між ФОП ОСОБА_4 (Повірений) та гр. ОСОБА_6 (Довіритель), де Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується вчиняти юридичні дії спрямовані на управління та збереження майна Довірителя підтримання його в належному технічному стані, проведення поточного та капітального ремонтів майна визначеному в ньому Договорі, за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним з наступного.

Згідно п. 4.1. договору за вчинення дій, визначених цим Договором, Довіритель виплачує Повіреному плату (комісійну винагороду), у розмірі 1000, 00 грн., щомісяця. Як зазначено раніше, а саме у п. 1.1. дії мають бути вчиненими за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним, тобто не за кошти, отримані ним від здійснення власної підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст. 1000 ЦК України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Статтею 1007 ЦК України визначено обов'язки довірителя. Зокрема, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Так, частиною 2 цієї статті встановлено, що довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення та відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення (ч. 3 цієї ж статті).

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ч. 4 ст. 1007 ЦКУ).

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 безпідставно відносила протягом перевіряємого періоду до витрат вартість матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у

приміщеннях, розташованих за адресами: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -а, м. Харків, пр. Московський, 179-б та вартість придбаних товарів (чайник, пилосос, комп'ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року, оскільки набувачем за укладеними ФОП ОСОБА_4 у подальшому договорів оренди нерухомого майна є не позивач, а довіритель якому й належить вказане нерухоме майно.

У наданих до матеріалів справи актах списання матеріалів від 31.12.2012 р., 31.03.2013 р.,30.06.2013 р., 30.09.2013 р., 31.12.2013 р. (а.с. 194-209 т. 3), відсутні будь - які підтвердження про використання матеріалів у ремонтних роботах. Крім того, ФОП ОСОБА_4 до перевірки не надано документальне підтвердження, в яких саме роботах вказані матеріали були використані. При цьому протягом 2012 р., 2013 р. за штатом підприємця рахувався 1 найманий робітник, який згідно трудового договору займав посаду адміністратора, тобто у штаті підприємця були відсутні наймані робітники, які мали будівельні спеціальності. Враховуючи вищенаведене, на підставі наданих документів, не можливо визначити які саме ремонтні роботи були проведені та які самі матеріали були використані при його проведенні.

Крім того, як зазначає позивач, товарно-матеріальні цінності, які придбавались позивачем і не були будівельними за своїм призначенням, купувались з метою забезпечення функціонування об'єктів оренди за вказаними адресами, та були передані в орендне використання разом із такими об'єктами, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, що були укладені із ТОВ «АКБ ОФ Бріг» та ЧПТП «Бріг» (а.с. 205-210 т. 6).

Разом з тим, оскільки вигодонабувачем за договорами оренди, які позивач укладав із третіми особами, є довіритель за договором доручення від 23.06.2012 р. № 1/12 ОСОБА_6, в тому числі й орендна плата, в розмір якої входить й користування товарно-матеріальними цінностями, які придбавались позивачем і не були будівельними за своїм призначенням, то суд погоджується із висновком відповідача про те, що вказані ТМЦ придбавалися позивачем без мети їх використання у власній подальшої господарської діяльності підприємця. Крім того, ці витрати згідно положень ЦК та договору доручення носять компенсаційний від довірителя характер.

Через вищевказане суд також погоджується із висновком відповідача про наявність підстав для донарахування сум ПДВ за вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р. про порушення позивачем пп.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в якій зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 238875 грн., в тому числі за 2012 р. в сумі 81758 грн., за 2013р. у сумі 152491 грн., а саме: за серпень 2012 р. у сумі 27196 грн., за вересень 2012р. у сумі 12982 грн., за жовтень 2012р. у сумі 12814 грн., за листопад 2012р. у сумі 10871 грн., за грудень 2012р. у сумі 18224 грн., за січень 2013 р. у сумі 10006 грн., за лютий 2013р. у сумі 14590 грн., за березень 2013р. у сумі 9374 грн., за квітень 2013 р. у сумі 4824 грн., за травень 2013 р. у сумі 6227 грн., за червень 2013 р. у сумі 11468 грн., за липень 2013 р. у сумі 25671 грн., за серпень 2013 р. у сумі 39576 грн., за вересень 2013 р. у сумі 17476 грн., за жовтень 2013 р. у сумі 4984 грн., за листопад 2013 р. у сумі 7296 грн., за грудень 2013р. у сумі 999 грн. Завищення податкового кредиту за серпень - грудень 2012 р., січень - грудень 2013 р. виникло за рахунок безпідставного включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням будматеріалів, квітів та інш., які відповідно наданих до перевірки документів, не були використані у підприємницькій діяльності та станом на 31.12.2014 р. на залишках не лічаться.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до складу витрат включалися послуги з благоустрію території за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 в сумі 20833, 35 грн. 2013р., які надавалися стороннєю організацією ТОВ «СКСВ Легіон» (код ЄДРПОУ 34390030). Вказані послуги отримано в межах укладеного з ТОВ «СКСВ Легіон» (код ЄДРПОУ 34390030), договору підряда №29/07-10 від 29.07.2013 р., відповідно до якого ТОВ «СКСВ Легіон» (код ЄДРПОУ 34390030) за завданням Замовника ФОП ОСОБА_4 надає послуги щодо благоустрою території за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 2-а, що не відповідає предмету договору.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на документи, надані до матеріалів справи: рішення «Про надання дозволу на збереження самочинного будівництва та розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації, обслуговування об'єктів» від 25.12.2013 року № 1374/13, витягу з протоколу № 15 засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва від 04.12.2013 року, попередній договір № 36П-1311 від 17.10.2013 р., пропозицію про його укладання, акт погодження меж земельної ділянки б/н, б/д (а.с. 238 - 244 т. 1), оскільки земельна ділянка за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 не належить позивачу та не перебуває у його користуванні.

Доказів зворотнього судом, при виконанні вимог ст. 11 КАСУ, не виявлено, а позивачем до суду не надано.

При судовому розгляді справи не встановлено фактів реєстрації будь-яких речових прав на вказане майно за позивачем у відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Таким чином, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_4 безпідставно включено до складу витрат послуги по благоустрою території за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 в сумі 20833,35 грн. 2013 р., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємця.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи.

Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Суб'єктом права приватної власності відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України є фізичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 1 ст. 51 ЦК України).

Розділ IV ПК України, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, регулював питання сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2., п. 177.3 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) на доходи фізичних осіб.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

П.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, як встановлено при судовому розгляді справи за результатами перевірки встановлено, що протягом ІІІ-IV кв. 2012 р. підприємець нараховував та виплачував заробітну плату найманому працівнику, але податковий розрахунок за ф. № 1ДФ за ІІІ-IV кв. 2012 р. ФОП ОСОБА_4 до ОДПІ не надано, чим порушено п. 176. 2 ст. 176, п. 51.1 ст. 51, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ №2755-VІ.

Пунктом 51.1. ст. 51 ПКУ встановлено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно п. 176.2. (б) ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

У п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 ПКУ встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 2.1. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 р., № 1020, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Згідно п. 119.2. ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За таких обставин суд вважає правомірним застосування відповідачем санкції до позивача за неподання податкового розрахунку за ф. № 1ДФ за ІІІ та за IV кв. 2012 р.

У зв'язку із виявленими порушеннями перевіряючи ми було розраховано відхилення суми чистого оподатковуваного доходу, на яку нараховується єдиний внесок: 2012 рік - 82380, 07 грн., 2013 рік - 140951, 6 грн. Штрафна санкція у розмірі 5304, 1 грн. відповідно до рішення №0006041703/НОМЕР_4 була розрахована відповідно до п. 2, п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Водночас, у зв'язку із вищевстановленими обставинами по справі, суд вважає необґрунтованим донарахування позивачу частини штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 2045, 79 грн. згідно рішення № 006041703/НОМЕР_4 від 22.09.2014 року.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог відповідно до оцінених судом доказів у їх сукупності та встановлених судом обставин у справі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2014 року про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування суми податку в розмірі 5018, 92 грн. (п'ять тисяч вісімнадцять гривень 92 копійки) за основним платежем та 1254, 73 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири гривні 73 копійки) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 року про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині донарахування суми податку в розмірі 87337, 09 грн. (вісімдесят сім тисяч триста тридцять сім гривень 09 копійок) за основним платежем та 21834, 28 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні 28 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.09.2014 року про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників в частині донарахування суми 170, 00 грн. (сто сімдесят гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати рішення № 006041703/НОМЕР_4 від 22.09.2014 року про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 2045, 79 грн. (дві тисячі сорок п'ять гривень 79 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.