Постанова

від 02.07.2015 по справі 810/1355/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1355/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Трубізького міжрайонного управління водного господарства на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 у справі за адміністративним позовом Трубізького міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И Л А:

Трубізьке міжрайонне управління водного господарства звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДФІ Київської області про визнання протиправними та скасувати пункти 5, 6, 7, 8 та 9 вимоги про усунення порушень № 10-16/318 від 04.03.2013 та повторну вимогу №10-16/420 від 22.03.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

27.02.2014 через канцелярію апеляційного суду представником Трубізького міжрайонного управління водного господарства Тимчуком В.О. подано клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 клопотання Трубізького міжрайонного управління водного господарства про призначення комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі задоволено.

Призначено у справі № 810/1355/13-а комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу.

Для вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджується документально висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача : 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо порушення позивачем п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1.-1-2000 "Про затвердження правил визначення вартості будівництва" затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 174 від 27.08.2000 що встановлено п. 7 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013)?

2. Чи підтверджується документально висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо завищення позивачем обсягів та вартості виконаних робіт в розмірі 462 763, 25 грн. що встановлені п. 7 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013) ?

3. Чи перевищує вартість робіт визначених в актах форми № КБ-2в встановлені договірні ціни у порушеннях визначених відповідачем у п. 7 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013)?

4. Чи підтверджується документально висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо порушення позивачем п. 20, п. 23 Постанови КМУ "Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" від 28.02.2002, ст. 13 БК України що встановлені п. 9 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 5 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013)?

5. Зобов'язати сторони надати доступ експертам, за їх вимогами, до документів, інформації та виробничих, господарських потужностей позивача, досліджуваних об'єктів нерухомості, надавати копії належним чином засвідчених документів.

Зупинено провадження у справі № 810/1355/13-а на час призначення судом експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду поновлено провадження у справі.

Так, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 5 вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Послуги ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та СПД ОСОБА_4 надавались відповідно до п. 14 «Послуги і зберігання матеріальних цінностей» розділу ІІ «Надходження бюджетних установ та організацій від господарської та виробничої діяльності» Постанови КМ України № 1379 від 20.07.1999.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що зазначений пункт міг застосовуватись також для послуг із збереження товарно-матеріальних цінностей на бетонній площадці на території виробничої бази, якщо вона була пристосована для цього і відповідала вимогам з їх складування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надавав вищевказані послуги на пристосованій для цього складовій території, про що свідчать укладені договори між позивачем та АТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та СПД ОСОБА_4, що жодним чином не спростовано контролюючим органом в акті ревізії та під час судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що позивач міг надавати зазначені послуги протягом 2011 року, оскільки лише 26.10.2011 Постановою КМ України № 1101 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів» затверджено перелік платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України № 1743 від 16.11.2002 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. N 1379», в тому числі і п. 14 цієї Постанови.

Позивач надавав послуги для АТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та СПД ОСОБА_4 саме у відповідності до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 1743 від 16.11.2002. Укладеними договорами з СПД ОСОБА_4, що містяться в матеріалах справи не передбачено використання замовником послуг товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються. Жодних доказів того, що замовником послуг - СПД ОСОБА_4 використовував товарно-матеріальні цінності, що зберігались позивачем контролюючим органом суду не надано.

У зв'язку з викладеним, висновок відповідача про те, що за період з 01.07.2010 по 01.01.2013 Трубізьким МУВГ отримано доходів від платних послуг, що не передбачені відповідним Переліком, у сумі 82 595,13 грн є необґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 5 Вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 6 вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пояснень позивача, Управлінням 31.12.2011 припинено договірні відносини з ФОП ОСОБА_4, у зв'язку з чим майно вказаної особи (1 контейнер та готова продукція) були вивезені з Броварської дільниці.

Наявність матеріальних цінностей (стаціонарна пилорама, пиломатеріали, тимчасові споруди складських приміщень (4 контейнери), готова продукція, тощо), ФОП ОСОБА_4 на території Броварської дільниці (с. Заворичі) станом на час проведення ревізії позивач обґрунтовує тим, що вони зберігались підприємством на підставі договору № 181 від 25.12.2012 (термін дії до 31.01.2013) про збереження матеріальних цінностей.

Факт наявності майна СПД ОСОБА_4 на території Броварської дільниці саме з 25.12.2012 по 31.01.2013 підтверджено пояснювальною запискою начальника Броварської експлуатаційної дільниці ОСОБА_5, інженерів-гідротехніків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Доказів зберігання позивачем матеріальних цінностей СПД ОСОБА_4 протягом усього 2012 року відповідачем не надано. Крім того, відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, а термін дії договору № 181 від 25.12.2012 тривав до кінця січня 2013 року, що свідчить про передчасність висновку контролюючого органу про недоотримання доходів від надання послуг зі збереження майна в сумі 7 100 грн.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про те, що протягом 01.01.2012 - 25.12.2012 Трубізьким МУВГ недоотримано доходів від надання послуг з відповідального збереження майна в сумі 7 100,00 грн є необгрунтованим, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 6 Вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 7 вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту п. 7 Вимоги слідує, що в ході ревізії питання законності видатків на виконання програм (заходів) у сфері водного господарства встановлено порушення п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000, що призвело до витрат Управління на суму 462 763,25 грн, в т.ч. 59 988,43 грн - сума заробітної плати, врахованої в актах виконаних робіт та фактично отримана субпідрядником, яка не підтверджена даними бухгалтерського обліку, 402 774,89 грн. - витрати, враховані в актах виконаних робіт та фактично отримані, але не підтверджені даними бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, від Управління вимагається відобразити в обліку дебіторську заборгованість за різницю у вартості виконаних робіт, провести претензійно-позовну роботу з підрядником щодо відшкодування зайвих виплат бюджетних коштів у сумі 462 763,25 грн з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовуються тим, що в обревізований період на виконання плану завдань по КПКВ 2407050 (5001070) «захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь» позивачем укладені договори з наступними підрядниками:

- із ТОВ «Трубіжводексплуатація» на виконання робіт по об'єктах «Захист від підтоплення с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району» та «Розчищення р. Осинка в с. Княжичі Броварського району».

- із ТОВ «Водобуд» на виконання робіт по об'єктах «Першочергові заходи по захисту від підтоплення житлових масивів м. Переяслав-Хмельницька та с. Стовпяги Переяслав-Хмельницького району» і «Заходи із захисту від підтоплення території с. Козлів Переяслав-Хмельницького району».

- із ДП «Укрводсервіс» на виконання робіт по об'єктах «Захист від підтоплення с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району» та «роботи, пов'язані з поліпшенням екологічного стану та благоустроєм прибережної території Канівського водосховища в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області».

Позивач стверджує, що при виконанні вказаних робіт використовувалась сучасна техніка, що дозволило виконати роботи у менші терміни, тому використання показників відпрацьованих машино-годин є необґрунтованим при перевірці дотримання вимог закону при здійсненні розрахунків.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження, викладеного у висновку експертів № 09/10/15 від 03.02.2015 висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо порушення позивачем п. 3.3.10.1 ДБН 1.1-1-2000 «Про затвердження правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики» № 174 від 27.08.2000, що встановлені п. 7 вимоги відповідача № 10/16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013) не підтверджується документально.

Висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо завищення позивачем обсягів та вартості виконаних робіт в розмірі 462 763, 25 грн, що встановлені п. 7 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013) не підтверджується документально з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку.

Вартість робіт, визначена в актах форми КБ-2в, не перевищує встановлені договірні ціни.

Так, в дослідницькій частині висновку зазначено, що за підсумком вивчення документів, що містяться в матеріалах справи, випливає, що: за контрактом № 01/07/10 від 01.07.2010 вид вартості робіт визначено динамічним, за договором № 01/12 від 01.12.2010 вид вартості робіт визначено твердим, за договором № 1611 від 16.11.2011 вид вартості робіт визначено твердим, за договором № 237-1 від 06.11.2008 вид вартості робіт визначено динамічним, додатковою угодою №6 від 01.12.2011 до договору №237-1 вид вартості робіт визначено динамічним.

За договорами з твердою договірною ціною.

Експерти відмітили, що нормами п. 3.3.9 ДБН Д. 1.1-1-2000, які регулюють взаєморозрахунки, передбачено за твердої договірної ціни виконання взаєморозрахунків на основі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеній договірною ціною, що в даному випадку дозволяє підряднику пред'являти замовнику до сплати вартість ресурсів, визначену локальними кошторисами до договірної ціни без документального підтвердження вартості ресурсів та без проведення моніторингу ринку пропозицій виробників щодо рівня цін ресурсів в регіоні. Зазначене також підтверджується роз'ясненнями Міністерства регіонального розвитку та будівництва України у Збірнику № 8 офіційних документів та роз'яснень «Ціноутворення у будівництві» за 2009 рік, згідно яких при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт вартісні показники твердої договірної ціни є підставою для складання первинних облікових документів і в щомісячному підтвердженні їх немає потреби.

Окрім того, вимоги п 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 відносяться до взаєморозрахунків за динамічними договірними цінами, згідно яких вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні.

Таким чином, вимоги п. 7 Баришевської об'єднаної державної фінансової інспекції за № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013) щодо порушення позивачем п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» в частині договорів № 01/12 від 01.12.2010 на суму 8708,76 грн № 1611 від 16.11.2011 на суму 135931,25 грн з ПДВ не підтверджуються.

Відповідність/перевищення вартості робіт, відображених в актах форми № КВ-2в, встановленим договірним цінам перевірявся експертами вибірково шляхом накопичення будівельних обсягів по ідентичних роботах, їх вартості одиниці за даними актів та їх порівнянням з даними локальних кошторисів, що передували в часі договірній ціні та на базі яких складався розрахунок договірної ціни.

Згідно такого порівняння в частині договорів № 01/12 від 01.12.2010 та № 1611 від 16.11.2011 за складовими вартості робіт (обсягами, вартостями одиниці робіт тощо), визначеними актами за формою КБ-2в, повністю відповідає та не перевищує встановлених договірних цін.

За договорами з динамічною договірною ціною.

Так, за контрактом № 01/07/10 від .01.07.2010 понесені витрати по заробітній платі на суму 45422,91+9084,58 грн з ПДВ. Висновок про завищення заробітної плати зроблено на основі перевірки дорожніх листів екскаваторів за липень 2010 року, за яких вказано 632 машиногодини, а в підсумковій відомості ресурсів акту виконаних будівельних робіт за липень 2010 року передбачено 1081,7763 машиногодини по ціні за одиницю 100,99 грн. Окрім того, для підтвердження завищень заробітної плати застосовано дані головної книги підрядника по рахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати», де нарахована заробітна плата становить 30620,98 грн за липень 2010 року, в той час, коли заробітна плата за актом складає 54041 грн.

Експерти звернули увагу на той факт, що у відомості ресурсів зазначеної кількості машино-годин (1081,7763) не існує, в документі вказано 612,986 машиногодин за поточною ціною одиниці 140,48 грн та 468,7903 маниногодини за поточною ціною одиниці 100,99 грн, тобто, даних вказаних в акті ревізії за фактом не існує.

Окрім того, нормою 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000, на порушення якої посилається інспекція, передбачено, що вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні. Тобто, нормованими (незмінними, фіксованими) є величини витрат трудових (витрати труда робітників та їх заробітна плата) та матеріально-технічних (будівельні машини і механізми, будівельні матеріали, вироби та конструкції) ресурсів, нормована кількість яких залежить лише від виконаного будівельного обсягу, до величини якого інспекцією претензій не висувалось.

В разі, якщо є необхідність зміни нормованих величин в певному виді робіт, то на стадії інвесторської кошторисної документації проектувальниками розробляється індивідуальна ресурсна елементна кошторисна норма, яка потребує затвердження шляхом проведення відповідної експертизи та яку потім врахують та відобразять при укладанні договору підряду (п.п. 1.2.5, 2.12.1, 2.12.2-2.12.4 ДБН Д. 1.1-1-2000). Підставою для розроблення проектними організаціями індивідуальних кошторисних норм можуть служити акти, що складаються спільно замовниками і проектними організаціями, які враховують усі чинники, що ускладнюють виробництво будівельних і монтажних робіт на конкретному об'єкті. У випадку, якщо обґрунтовані витрати підрядника, спричинені зміною умов виконання робіт, перевищують відповідну нормативно-розрахункову вартість робіт, підрядник може вносити пропозицію щодо розроблення та затвердження індивідуальних ресурсних елементних кошторисних норм в складі проекту (п. 3.2.7.7 ДБН Д. 1.1-1-2000). В першу чергу до індивідуальної ресурсної елементної кошторисної норми вносяться нові дані про витрати праці робітників-будівельників (монтажників), потім витрати труда машиністів, машини і механізми, матеріали згідно обов'язкового додатку К ДБН Д. 1.1-1-2000.

В даному випадку подібного не виконувалось, в зв'язку з чим нормовані величини витрат трудових ресурсів за вказаних в акті приймання виконаних підрядних робіт обсягах не підлягають змінам (зменшенню або збільшенню).

У відповідності до норми 3.3.6 ДБН Д. 1.1-1-2000 уточнення динамічних договірних цін здійснюється на підставі обґрунтовуючих розрахунків підрядника виходячи з мінімальної вартості матеріально-технічних ресурсів, що склалася на момент уточнення. Тобто, динамічні ціни уточнюються по двох показниках - виконаних по факту підрядником будівельних обсягах та вартості матеріально-технічних ресурсів.

Нормами частини першої ст. 320 ГКУ передбачено, що замовник має право, не втручатись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються. Аналогічно обмежується сфера втручання замовника робіт в будівництво в господарську діяльність підрядника вимогами підрозділу 3.3 «Особливості погодження договірних цін і розрахунків за обсяги виконаних робіт» ДБН Д.1.1-1-2000 в цілому та окремо п. 3.3.10.1, яким передбачено визначення вартості прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт на основі нормативних витрат трудових та матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених договірною ціною. В переліку прав замовника робіт у відповідності до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві зазначається його право здійснювати у будь-який час, не втручаюсь у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт. Заповнення табелю обліку робочого часу (типова форма первинної облікової документації підприємства) згідно наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» відноситься до компетенції працівників кадрової служби підрядної організації, і, відповідно не перевіряється замовником робіт. Перевірка даних головної книги підрядника по рахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» саме відноситься до втручання в господарську діяльність підрядника. Окрім того, такі величини як заробітна плата за актами форми КБ-2в та заробітна плата за рахунком 661 у відповідності до норм не є взаємозалежними, це окремі самостійні величини, що регулюються різними законодавчими актами.

Таким чином, вимоги п. 7 Баришевської об'єднаної державної фінансової інспекції за №10-16/318 від 04.03.2013 (п. 3 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013) щодо порушення позивачем п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» в частині контракту № 01/07/10 від 01.07.2010 на суму 54507,49 грн з ПДВ не підтверджуються.

Відповідність/перевищення вартості робіт, відображених в актах форми №КБ-2в, встановленим договірним цінам перевіряється вибірково шляхом накопичення будівельних обсягів по ідентичних роботах, їх вартості одиниці за даними актів та їх порівнянням з даними локальних кошторисів, що передували в часі договірній ціні та на базі яких складався розрахунок договірної ціни.

Як вбачається з наведеного порівняння в частині контракту № 01/07/10 від 01.07.2010 за складовими вартості робіт (обсягами, вартостями одиниці робіт тощо), визначеними актами за формою КБ-2в, повністю відповідає та не перевищує встановленої договірні ціни.

У відповідності до договору № 237 від 05.11.2008, укладеного між Замовником Трубізьким міжрайонним управлінням водного господарства та Підрядником ДП «Водбуд», його предметом є роботи по об'єкту «Першочергові заходи по захисту від підтоплення житлових масивів м. Переяслав-Хмельницького та с. Стовпяги». Для виконання робіт підрядником ДП «Водбуд» укладено договір № 237-1 від 06.11.2008 з субпідрядником ОВ «Трубіжводексплуатація», як випливає з акту ревізії. Останній договір в матеріалах справи відсутній, проте, в наявності додаткові угоди № 5 та № 6 з актами виконаних будівельних робіт до них. Договір № 237-1 від 06.11.2008 наданий додатково у відповідь на клопотання експерта. Інспекцією перевірялись договір субпідряду № 237-1 та додаткова угода № 6 до нього. Зауваження, які пред'являються в акті ревізії аналогічні за змістовним навантаженням до контракту № 01/07/10 від 01.07.2010, - інспекцією вимагається змінити нормативні витрати трудових ресурсів, що суперечить вимогам ДБН Ц. 1.1 -1 -2000.

На арк. 56 акту (а.с. 99, т. 1) зазначається про те, що ревізією фінансово-господарської діяльності Трубізького міжрайонного управління водного господарства виявлено порушень на загальну суму 1132502,61 грн, в тому числі проведення зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення обсягів та вартості виконаних робіт 462763,25 грн. Але нормативні величини витрат трудових ресурсів не є обсягом робіт.

Прямою нормою частини другої ст. 838 Цивільного кодексу України передбачено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (такі обмеження в матеріалах справи відсутні). Тобто, суб'єкт господарювання Трубізьке міжрайонне управління водного господарства та суб'єкт господарювання ТОВ «Водбуд» не мають між собою будь-яких зобов'язань.

Таким чином, вимоги п. 7 Баришевської об'єднаної державної фінансової інспекції за №10-16/318 від 04.03.2013 року (п. з повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013) щодо порушення позивачем п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» в частині договору № 237-1 від 06.11.2008 на суму 24293,59 грн та додаткової угоди № 6 від 01.12.2011 до договору № 237-1 на суму 179333,73 грн з ПДВ не підтверджуються.

Підтвердити або спростувати відповідність таких складових вартості робіт як обсяги та вартість одиниці робіт, визначених в актах форми № КБ-2в, встановленим договірним цінам в частини договору № 237-1 від 06.11.2008 року на суму 24293,59 грн та додаткової угоди № 6 від 01.12.2011 до договору № 237-1 на суму 179333,73 грн з ПДВ не вбачається можливим в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи та складі додатково наданої документації розрахунків договірних цін, локальних кошторисів до договору №237- від 06.11.2008 на суму 24 293, 59 грн та додаткової угоди № 6 від 01.12.2011 до договору № 237-1 на суму 179 333, 73 грн з ПДВ не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи та складі додатково наданої документації розрахунків договірних цін, локальних кошторисів до договору № 237-1 та додаткової угоди № 6. Проте, перевищення вартості виконаних робіт встановлених договірних цін можливо визначити шляхом порівняння загальної вартості за актами з вартостями, визначеними договором № 237-1 та додатковою угодою № 6. Загальна вартість згідно актів виконаних підрядних робіт за договором № 237-1 від 06.11.2008 та за додатковою угодою № 6 до договору № 237-1 становить 600 000 грн з ПДВ та 699 340,8 грн з ПДВ відповідно, а вартість робіт за договором № 237-1 та додатковою угодою № 6 складає 600 000 грн з ПДВ та 2 418 921 грн з ПДВ. Експерти звернули увагу на ціну за додатковою угодою № 5, яка становить 1 719 580 грн з ПДВ, якщо від загальної вартості за д/у № 6 відняти загальну вартість за д/у № 5, то отримуємо 2418921-1719580 = 699341 грн з ПДВ, тобто, отримуємо загальну вартість робіт за збільшеними обсягами виключно за додатковою одою № 6, а не в цілому за договором № 237-1 з врахуванням додаткових угод №№1-6 до нього.

Як вбачається з порівняння загальна вартість робіт, виконаних за договором № 237-1 від 06.11.2008 та загальна вартість робіт, виконаних за додатковою угодою № 6 до договору № 237-1 від 06.11.2008, не перевищують визначені договорами ціни, а є освоєними в повному грошовому обсязі.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 7 Вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 8 Вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовуються тим, що вказані роботи виконувались у листопаді 2010 року двома екскаваторами марок ЕО-5015 та ЕО-3211, і бульдозером на базі трактора ДТ-75. У зв'язку з несприятливими погодними умовами, що склались на час виконання робіт, для забезпечення їх якості, проведено додаткове перекидання ґрунту.

У ході ревізії перевіряючими зроблено висновок про те, що при виконанні екскаваторних робіт на об'єкті «Здійснення заходів щодо ліквідації підтоплення с. Сотниківка Яготинського району» позивачем завищено розмір списаного пального, оскільки замовниками підтверджено лише 2 085 л., у той час коли фактично списано 4 290 л.

В результаті вказаного від Управління вимагається стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей (ПММ), кошти в сумі 16 458,12 грн.

Однак, такий висновок контролюючого органу не підтверджено документально у відповідності до висновків будівельно-технічного дослідження експертів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині скасування п. 8 Вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 9 Вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013, колегія суддів зазначає наступне.

У ході ревізії перевіряючими зроблено висновок про те, що у перевіряємому періоді за рахунок коштів загального фонду позивачем протиправно здійснювалось покриття видатків (заробітна плата і нарахування) на суму 419 879,44 грн, які повинні здійснюватись за рахунок спеціального фонду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що розрахунок видатків на оплату праці по загальному та спеціальному фонду проводився відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказу Державного комітету України по водному господарству від 23.03.2006 №48 «Про умови оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів посад (професій) працівників організацій меліорації та водного господарства» у редакції наказу Державного комітету України по водному господарству № 155 від 26.07.2010 та Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 185 від 02.06.2011 «Про умови оплати праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників організацій меліорації та водного господарства Державного агентства водних ресурсів України» (зі змінами).

Згідно висновку судово-економічного дослідження, викладеного у висновку експертів № 09/10/15 від 03.02.2015 за результатами дослідження, висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо порушення позивачем п. 20, п. 23 Постанови КМ України «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002, ст. 13 БК України, що встановлені п. 9 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 5 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013), документально та нормативно не підтверджується.

В результаті судово-економічного дослідження експертами встановлено наступне:

Баришівською об'єднаною Державною фінансовою інспекцію проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Трубізького міжрайонного управління водного господарства за II півріччя 2010 року, 2011 рік та завершений період 2012 року, за результатами якої складений акт № 10-25/09 від 30.01.2013 (надалі - акт ревізії).

Згідно п. 9 вимоги №10-16/318 від 04.03.2013 «Про усунення недоліків та порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Трубізького міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012», Баришевська об'єднана Державна фінансова інспекція, в зв'язку з виявленими порушеннями ст. 13 Бюджетного кодексу України № 2456-УІ від 08.07.2010 та п. 20, 23, Постанови КМУ «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» № 228 від 28.02.2002, встановленими за актом ревізії, вимагала:

провести коригування бюджетних асигнувань загального фонду по КЕКВ 2111 по КЕКВ 2120 та здійснити відшкодування касових видатків загального фонду по КЕКВ 2111 та КЕКВ 2120 коштами спеціального фонду в сумі 419879,44 гривень. (У вимозі зазначено коди економічної класифікації видатків відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 21.06.12 №754, який набрав чинності з 01.01.2013).

В пункті 5 повторної вимоги Баришевської об'єднаної Державної фінансова інспекції № 10-16/420 від 22.03.2013 «Про усунення недоліків та порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Трубізького міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012» також вказано, що в зв'язку з виявленими порушеннями ст. 13 Бюджетного кодексу України № 2456-УІ від 08.07.2010 та п. 20, 23, Постанови КМУ «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» № 228 від 28.02.2002, встановленими за актом ревізії, необхідно:

провести коригування бюджетних асигнувань загального фонду по КЕКВ 2111 по КЕКВ 2120 та здійснити відшкодування касових видатків загального фонду по КЕКВ 2111 та КЕКВ 2120 коштами спеціального фонду в сумі 419879,44 грн. (У вимозі зазначено коди економічної класифікації видатків відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 754 від 21.06.2012, який набрав чинності з 01.01.2013).

На підставі ст. 13, п. 9 ст. 51 Бюджетного кодексу України № 2456-ІУ від 08.07.2010, ст. 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995, п. 20, п. 23, п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМ України № 228 від 28.02.2002, експерти дійшли висновку, що оскільки:

ні нормами Бюджетного кодексу України, ні Порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМ України № 228 від 28.02.2002 не визначено, що у випадку виплати заробітної плати (її частини) робітнику, який приймав участь у наданні послуг, доходи від яких відносяться до спеціального фонду підприємство зобов`язане проводити коригування бюджетних асигнувань загального фонду та здійснити відшкодування касових видатків загального фонду коштами спеціального фонду. При цьому, експерти зазначають, що при наданні відповідних послуг, крім безпосередніх виконавців - працівників бюджетної організації, приймають участь і працівники адміністративного апарату бюджетної організації (економісти при складанні калькуляції, робітники відділу продажу та юристи, при укладанні договорів на виконання будь-яких послуг, робітники бухгалтерії при обліку коштів від надання додаткових послуг, робітники канцелярії, при реєстрації документообігу, тощо);

законодавство України передбачає можливість виплати додаткової заробітної плати - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці у вигляді надбавок, доплат преміювання, тощо;

виплати додаткової заробітної плати не є обов`язковою. Рішення про її виплату приймається керівництвом за результатами відповідного періоду та наявності відповідних коштів,

то, за результатами дослідження, висновки в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 10-25/09 від 30.01.2013 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 щодо порушення позивачем п. 20, п. 23 Постанови КМ України «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМ України № 228 від 28.02.2002, ст. 13 Бюджетного кодексу України, що встановлені п. 9 вимоги відповідача № 10-16/318 від 04.03.2013 (п. 5 повторної вимоги відповідача № 10-16/420 від 22.03.2013), документально та нормативно не підтверджуються.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що позовна вимога в частині скасування п. 9 Вимоги підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування повторної вимоги № 10-16/420 від 22.03.2013, то вона підлягає задоволенню, так як дана позовна вимога є похідною, оскільки повторна вимога за своїм змістом відповідає пунктам 5, 6, 7, 8 та 9 вимоги про усунення порушень № 10-16/318 від 04.03.2013.

Тому, у зв`язку з тим, що пункти 5, 6, 7, 8, 9 Вимоги № 10-16/318 від 04.03.2013 є необгрунтованими та підлягають скасуванню, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування повторної вимоги № 10-16/420 від 22.03.2013.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Трубізького міжрайонного управління водного господарства - задовольнити .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Трубізького міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування вимог задовольнити .

Скасувати пункти 5, 6, 7, 8, 9 вимоги Державної фінансової інспекції Київської області про усунення порушень № 10-16/318 від 04.03.2013 та повторну вимогу № 10-16/420 від 22.03.2013.

Стягнути з Державного бюджету на користь Трубізького міжрайонного управління водного господарства судовий збір у розмірі 1 147, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 03.07.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.