Ухвала

від 22.06.2015 по справі 826/4363/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/45358/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року

у справі №826/4363/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Стандарт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Стандарт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд АР Крим постановою від 07 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2012 року №0006222203, а також присудив з відповідача на користь позивача, понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КБ Оксідон», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Фелікс Ко» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року, про що склали акт від 05 листопада 2012 року №7271/22-317/21679749, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період листопад - грудень 2010 року, січень - березень 2011 року на 283 720,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28 листопада 2012 року №0006222203, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 330 901,00 грн., з яких 283 720,00 грн. за основним платежем та 20 181,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для висновку контролюючого органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту перевіреного періоду за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ «КБ Оксідон», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Фелікс Ко», слугували висновки службової записки від 05 березня 2012 року №630, відповідно до якої співробітниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено, що посадові особи зазначених контрагентів не мають причетності до фінансово-господарської діяльності вказаних товариств.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «КБ Оксідон», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Фелікс Ко».

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач уклав ряд договорів, за результатом виконання яких сформував податковий кредит, а саме:

- договір про надання юридичних послуг від 01 жовтня 2010 року № КБО/Ю-011010 з ТОВ «КБ Оксідон»;

- договір про передпродажну підготовку від 01 грудня 2010 року № КБОА/ПП-011210 з ТОВ «КБ Оксідон»;

- договір для надання послуг супроводження продажу товарів від 01 листопада 2010 року № ТПКС/СП-011110 з ТОВ «ТПК «Салтіс»;

- договір для надання послуг супроводження продажу товарів від 01 листопада 2010 року № ТПКС/СП-011110 з ТОВ «ТПК «Салтіс»;

- договори для надання послуг супроводження продажу товарів від 01 січня 2011 року № ФКО-1 та від 01 лютого 2011 року № ФКО-5 з ТОВ «Фелікс КО»;

- договір для надання послуг супроводження продажу товарів від 01 січня 2011 року №ФКО-4 з ТОВ «Фелікс КО».

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами прийому-передачі робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Суми податку на додану вартість по отриманим від зазначених контрагентів податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року, грудня 2010 року, січня 2011 року, лютого 2011 року та березня 2011 року, а також відображені у Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

З огляду на те, що спірні правовідносини відбувалися у період дії різних нормативно-правових актів застосуванню підлягають як норми Закону України «Про податок на додану вартість» так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні вимоги до формування платником податків складу податкового кредиту закріплені положеннями Податкового кодексу України, а саме - підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Відтак, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ТОВ «КБ Оксідон», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Фелікс Ко».

Крім того, висновок податкового органу про те, що наявність інформації про посадових осіб зазначених контрагентів, які не мають відношення до результатів господарської діяльності вказаних підприємств, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі №826/4363/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.