Ухвала

від 22.06.2015 по справі 826/3427/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/43921/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року

у справі №826/3427/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Техно-Сервіс»

до Державної податкової інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми «Техно-Сервіс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року №0012382204, а також присудив з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків - ТОВ «Дінекс» за січень, лютий, березень 2011 року, про що склали акт від 01 листопада 2012 року №950/22-4/21452048, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у січні - березні 2011 року на 473 256,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року №0012382204, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 473 257,00 грн., з яких 473 256,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для висновку контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту спірного періоду на 473 256,00 грн., слугувала інформація баз даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відносно контрагента позивача - ТОВ «Дінекс», яким не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем за січень 2011 року у розмірі 181 009, 00 грн., за лютий 2011 року - 136 199,00 грн. та за березень 2011 року - 192 692, 00 грн.

Крім того, за висновками відповідача, у ТОВ «Дінекс» відсутні трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання, необхідні для виконання господарських зобов'язань за договорами укладеними з позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Дінекс».

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Дінекс» було укладено ряд господарських договорів, а саме:

- від 15 листопада 2010 року №1511 на виконання робіт по монтажу та пусконалагоджування системи диспетчеризації та автоматизації устаткування;

- від 24 листопада 2010 року №2411 на виконання робіт по монтажу структурованих кабельних мереж;

- від 01 грудня 2010 року №0112 на виконання робіт по монтажу та наладці охоронної та тривожної сигналізації;

- від 25 січня 2011 року №2501 на виконання робіт по монтажу та наладці охоронної та тривожної сигналізації;

- від 22 лютого 2011 року №2202 на виконання робіт по монтажу та наладці охоронної та тривожної сигналізації.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, реєстром отриманих податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, звіту про партії товарів, розрахунками з вітчизняними постачальниками, банківськими виписками.

Крім того, факт використання отриманих позивачем робіт у своїй подальшій господарській діяльності підтверджується, зокрема, копіями договору на виконання робіт з монтажу системи димовидалення та системи протипожежної автоматики та інших договорів та угод; довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати); реєстром актів вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт; актом вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт; актом приймання виконаних будівельних робіт; зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва; договірної ціни на монтаж системи димовидалення та системи протипожежної автоматики на об'єкті: «Будівництво підземних приміщень торговельного призначення із закладами громадського харчування на станції «Васильківська» Київського метрополітену», що здійснюється у 2010 році; загальновиробничими витратами на будову; локальним кошторисом; підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису; підсумковою відомістю ресурсів; актом здачі-прийняття виконаних робіт; банківськими виписками.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України , підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У той же час, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Дінекс».

Крім того, висновок податкового органу про те, що відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також недекларування ним податкових зобов'язань, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі №826/3427/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.