Ухвала

від 30.06.2015 по справі 810/434/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/19842/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

у справі №810/434/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінєст» (надалі - ТОВ «Фінєст»)

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі - Броварська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ №0007692204 від 04.09.2014р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2015р, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фінєст» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вірій» та ТОВ «Барбо» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт №492/10-06-22-04/39117631 від 19.08.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено наступні порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.3, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2014 року;

- п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1.2 п.1, п.п.2.2, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, прийнято з порушенням встановленого порядку виписки податкові накладні.

На підставі висновків цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0007692204 від 04.09.2014р. згідно з яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість із врахування штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Вірій» (Постачальник) та ТОВ «Фінєст» (Покупець) укладено Договір поставки від 01.04.2014р. №458, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар згідно із замовленням Покупця, а Покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження цін, та оплатити товар у строки, зазначені в п. 3.2 даного договору.

Між ТОВ «Барбо» (Постачальник) та ТОВ «Фінєст» (Покупець) укладено договір поставки від 03.03.2014р. №113, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар згідно із замовленням Покупця, а Покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження цін, та оплатити товар у строки, зазначені в п. 3.2 даного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення про оплату за доставку ТМЦ, які наявні в матеріалах справи.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Посилання податкового органу на акти Броварської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача обґрунтовано не взято попередніми судовими інстанціями до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а при перевірці та звірці господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

Слід також зазначити, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ №0007692204 від 04.09.2014р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун