ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2015 року м. Київ К/800/55586/14
К/800/58091/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря : Іванова Д.О.
представників:
позивача: Возняк В.С., Соловчука Л.В.
відповідача 1 : Катамай Г.М.
відповідача 2 : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 року
у справі № 2а-18442/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготерра»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготерра» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енерготерра») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 року апеляційні скарги ДПІ та ГУ ДКС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач 1, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енерготерра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2010 року №1807/2302/34820176.
В акті перевірки зазначено, що під час перевірки було встановлено декларування ТОВ «Енерготерра» за період з 25.01.2007 року по 31.03.2010 року залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 6 936 100,00 грн., від'ємне значення на вказану суму виникло за результатом здійснення експортних операції.
Позивач подав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у якій задекларував до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податкового кредиту у розмірі 5 642 154,00 грн., однак дана декларація не визнана відповідачем 1, як податкова.
За результатом судового оскарження дій відповідача 1 щодо неприйняття податкової звітності ТОВ «Енерготерра» постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року, дії ДПІ щодо невизнання поданих ТОВ «Енерготерра» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень- вересень 2010 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та 3 квартали 2010 року були визнані протиправними.
У квітні 2011 року позивач повторно подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у якій задекларував до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податкового кредиту у розмірі 5 642 154,00 грн., до якої також додав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
У зв'язку з тим, що позивач заявив до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у розмірі більше 100 тис. грн., ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Енерготерра» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 30.06.2011 року №117/07-214/34820176.
Згідно висновків зазначеного акту, перевіркою підтверджено право ТОВ «Енерготерра» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 204 839 грн., відповідно декларації за квітень 2010 року та встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4 437 315,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки №117/07-214/34820176, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 року №0000417225/0, яким ТОВ «Енерготерра» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4 437 315,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження, вищевказане податкове повідомлення - рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі №2а-18442/11/2670 відповідач 1 провів позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енерготерра» з питань правильності відображення у податкових деклараціях суми від'ємного значення податку на додану вартість за періоди: березень-грудень 2009 року, січень, квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2012 року №24/15-670/34820176.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 5 642 154,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0001715668, яким ТОВ «Енерготерра» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 204 839,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит у розмірі 5 642 154,00 грн., сума якого в подальшому була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, виникла за результатом здійснення експортних операцій, на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених з компанією Nibulon S.A. (Швейцарія).
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Енерготерра» (продавець) та компанією Nibulon S.A. (покупець) укладено контракти на поставку зернових культур (кукурудзи, насіння ріпаку, пшениці) від 15.01.2009 року №PSA142-FC, від 26.10.2009 року №PSA137-FC, від 10.11.2009 року №PSA147-FC, від 02.04.2009 року №PSA180-FC, від 31.08.2009 року №PSA075-RS, №PSA079-W, №PSA076- W, №PSA077- W, №PSA078- W.
Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та компанією Nibulon S.A. підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями з відмітками митних органів про проходження митного контролю.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зберігання та відвантаження продукції відбувалось на сертифікованому зерновому елеваторі - ДП ДАК «Хліб України «Новоукраїнський КХП», який розташований у м. Новоукраїнка Кіровоградської області. Транспортування продукції відбувалось залізничним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання транспортних послуг укладених позивачем із ТОВ «Мелагрейн» та ДП «Одеська залізниця». Продукція транспортувалась на перевантажувальний термінал ТОВ СП «Нібулон», де відбувалося її приймання та відвантаження на судно.
Зернові культури, експортовані за вищевказаними контрактами, укладеними з компанією Nibulon S.A. (Швейцарія), були придбані у контрагентів-продавців ТОВ «Теплик-Агро» та ТОВ «Згода», що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (специфікаціями, рахунками-фактури, актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, тощо).
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.
За результатами здійснення вищезазначених експортних операцій ТОВ «Енерготерра» у період 2009-2010 роки задекларувало залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 6 936 100,00 грн. У податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року позивач заявив до бюджетного відшкодування частину зазначеної суми у розмірі 5 642 154,00 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.
За таких обставин, касаційні скарги відповідача 1 та відповідача 2 підлягають залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 30.06.2015 |
Оприлюднено | 06.07.2015 |
Номер документу | 46059045 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Вербицька О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні