Ухвала

від 30.06.2015 по справі 817/1243/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/39538/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівтранссервіс»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

30.04.2014р. до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівтранссервіс» (далі Товариство) 7070грн. та пені за порушення термінів їх сплати в сумі 21,20грн. звернулось Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році. На цій підставі позивач просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі7070грн. та пеню за порушення термінів їх сплати в сумі 21,20грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7.07.2014р. скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому позивач зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідача зареєстровано у Фонді як роботодавця - юридичну особу, що використовує найману працю. Відповідно до звіту Товариства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 10 осіб, отже, згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-XII), для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. В той же час, середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів на підприємстві протягом 2013 року склала 0 чол.

Частиною першою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 вказаного Закону визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Порядок подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, а також форми цієї звітності затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19 грудня 2005 року №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (чинний до 12 липня 2013 року), відповідно до якого про наявність вакансій підприємство подає звіт за формою №3-ПН.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Згідно Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство протягом 2013 року інформувало державну службу зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках лише 26.11.2013р. та 16.12.2013р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених звітів (а.с.15-16).

Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме, неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7.07.2014р., залишивши в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз