Рішення

від 02.07.2015 по справі 922/3015/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р.Справа № 922/3015/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватної промислово - торговельної фірми "Юсі", м. Харків до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма "ДАНК", м. Харків про визнання частково недійсними договорів та припинення зобов'язань та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків до Приватної промислово - торговельної фірми "Юсі", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Приватне підприємство "Ера", м.Харків про звернення стягнення на предмет застави за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Олійник К.Ю. за довіреністю б/н від 18.11.2014 р.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Полетаєвої Т.Ю. за довіреністю № 20 від 12.06.2015р.

3- х осіб - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Приватна промислово - торгівельна фірма "Юсі" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" про визнання недійсним пункту 3.4 договору №02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012р. та пункту 3.4 договору №02/2-08-145 від 30.12.2013р., укладених між Приватною промислово - торгівельною фірмою "Юсі" в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління Куценка О.В., а також про визнання припиненими зобов'язання за даними договорами.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що умова про повну відповідальність заставодержателя (майнового поручителя) за зобов'язанням боржника по кредитному договору, викладена в п. 3.4 договору застави № 02/2-08-145 та п. 3.4 договору застави № 02/2-08-242, порушує права позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та суперечить положенням статті 24 Закону України "Про заставу" та ч. 4 статті 591 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про визнання припиненими зобов'язання за даними договорами, обгрунтовує їх тим, що на балансі позивача відсутні товари в обороті згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 та у Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" відсутнє право власності на зазначені товари, а тому вважає, що відсутність товарів в обороті (заставного майна) є підставою для визнання зобов'язань за спірними договорами застави припиненими.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 червня 2015 року о 12:30 годині. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватну фірму "ДАНК" та витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2015 року розгляд справи відкладено на 02 липня 2015 р. о 11:00 год.

19 червня 2015 року відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав до господарського суду зустрічну позовну заяву (вх.№25122), в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Ера" перед Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" за договором №02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року в розмірі 35184490,52 грн., звернути стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72932093,41 грн., згідно Договору №02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, що належить на праві власності Приватній промислово - торговельній фірмі "Юсі".

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року по справі № 922/2770/14 (суддя Калініченко Н.В.) первісний позов задоволений повністю, зокрема стягнуто з Приватного підприємства "Ера" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" заборгованість за договором № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року в розмірі 35 184 490,52 грн., з яких: 30 432 171,27 грн. залишок поточної заборгованості за кредитом; 2 229 998,56 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом; 268 456,16 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 2 113 199,65 грн. прострочена заборгованість за процентами; 64 051,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 76 613,67 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів. В забезпечення виконання зобов`язань за договором № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством "Банк Меркурій" було укладено договір № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, у зв`язку з чим відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) має право як заставодержатель задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2015 р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Приватне підприємство "Ера".

В судовому засіданні 02.07.2015р. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) повідомив про надання клопотання (вх. №25135 від 19.06.2015р.) про долучення до матеріалів справи додаткових документів згідно додатку, яке судом задоволено та надані документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судовому засіданні повідомив про надання клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів згідно додатку (вх. №26609 від 02.07.2015р.), яке судом задоволено та надані документи долучено до матеріалів справи.

Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №26765 від 02.07.2015р.), в якому заперечував проти задоволення зустрічного позову, зокрема посилаючись на те, що передані в заставу товари в обороті були реалізовані, а позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не було придбано нових товарів та не було укладено відповідної додаткової угоди на їх заміну, продані товари перестали бути предметом застави за договором № 02/2-08-242 від 31.10.2012 року, а банк, яка заставодержатель втратив всі переваги заставного кредитора.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) підтримав первісний позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав зустрічний позов та заперечував проти задоволення первісного позову, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.23257 від 08.06.2015 року), зокрема посилаючись на те, що відсутність заставленого за договором майна (товарів в обороті) не є підставою для припинення зобов'язань за цим договором. Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним п.3.4 вищезазначених договорів застави товарів в обороті, зазначив, що під час укладення даних договорів, сторонами було допущено технічну описку щодо повної відповідальності заставодержателя (майнового поручителя) за зобов`язаннями боржника по кредитному договору.

В судовому засіданні, призначеному на 02 липня 2015 р. о 11:00 год. судом оголошувалась перерва до 14:30 год. 02 лютого 2015 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представникам сторін надати докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

Представник позивача за первісним позовом надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів згідно додатку (вх. №26697 від 02.07.2015р.), яке задоволено судом та надані документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів згідно додатку (вх. №26709 від 02.07.2015р.), яке задоволено судом та надані документи долучені до матеріалів справи.

02 липня 2015 року через канцелярію суду від 3-їх осіб - ПФ "Данк" та ПП "Ера" надійшли клопотання (вх. №№ 26640, 26639) про розгляд справи за відсутністю їх представників, в яких вони заперечують проти зустрічного позову та визнають первісний позов повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання 3-х осіб про розгляд справи за відсутністю їх представників, вважає, що неявка зазначених осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому зазначені клопотання задоволені судом.

02 липня 2015 року представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав також клопотання про витребування доказів (вх.№26708).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2015 р. відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством "Банк Меркурій" було укладено договір № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року (договір № 02/2-08-242) та договір № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року (договір № 02/2-08-145).

Від імені Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)) договори підписано директором Савич В.М., від імені відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" - Першим заступником Голови правління Куценко О.В., а також скріплено печатками сторін.

Договори застави були укладені в забезпечення вимог ПАТ "Меркурій", що виникають із договору невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року (кредитний договір). Кредитний договір укладено між ПАТ "Банк Меркурій" та Приватною фірмою "ДАНК". Розмір кредиту згідно з кредитним договором складає 5 000 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення 21 жовтня 2013 року. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору розмір процентів за користування кредитом становить 12% річних.

28 грудня 2012 року між ПАТ Банком "Меркурій", Приватною фірмою "Данк" (далі - ПФ "Данк") та Приватним підприємством "Ера" (далі ПП - "Ера") був укладений договір про переведення боргу, згідно якого частково зобов'язання ПФ "Данк" за кредитним договором в сумі 3 799 800,00 доларів США перейшли до ПП "Ера". Додатковою угодою від 28 грудня 2012 року до кредитного договору заборгованість ПФ "Данк" за кредитним договором встановлювалась в сумі 2 000 000,00 доларів США, ПП "Ера" в сумі 3 799 800,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2013 року, під 12 % річних окремо для кожного позичальника.

Додатковою угодою до договору від 28 грудня 2012 року, укладеного між відповідачем та ПФ "Данк" переведено частину суми кредиту - 2 000 000,00 доларів США в гривневий еквівалент - 16 170 000,00 гривень станом на момент укладання додаткової угоди. Додатковою угодою № 10 від 18 жовтня 2013 року відповідач та ПП "Ера" внесли зміни до п. 1.4 та п. 1.2 кредитного договору, якими визначили, що кінцевий термін повернення заборгованості - 16 жовтня 2014 року та було встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 3 798 900,00 доларів США.

26 грудня 2013 року між ПАТ Банк "Меркурій", ПФ "Данк" та ПП "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно умов якого, зобов'язання ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 225 000,00 доларів США (з яких 148 814,95 доларів США - заборгованість за кредитом, 76 185,05 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) частково перейшли до ПФ "Данк".

Додатковою угодою №12 від 26 грудня 2013 року до кредитного договору було змінено термін повернення заборгованості на 16 жовтня 2014 року та збільшено суму до 3 649 785,05 доларів США. Договором відступлення права вимоги від 11.01.2014 року між ПАТ Банк "Меркурій", ПФ "Данк", ПП "Ера", за яким право вимоги до ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 900 788,19 доларів США частково передано Позивачу, а заборгованість ПП "Ера" по кредиту перед ПАТ Банк "Меркурій" залишилась в сумі 2 748 996,86 доларів США.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2014 року, яке було залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі № 922/2770/14 було стягнуто з ПП "Ера" на користь відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заборгованість за договором №02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року в розмірі 35 184 490, 52 грн., з яких 30 432 171,27 грн. залишок поточної заборгованості за кредитом; 2 229 998,56 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом; 268 456,16 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 64 051, 21 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 76 613,67 пені за несвоєчасне погашення процентів.

Судом встановлено, що у зв'язку з переведенням частини боргу з ПФ "Данк" на ПП "Ера", 28.12.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір до договору №02/2-08-242, яким сторони визначили, що договір застави забезпечує вимоги, що виникають із кредитного договору № 02/1-25К-84 за яким позичальником є ПП "Ера" на суму 3 799 800 доларів США.

Відповідно до п. 1.2. договорів застави позивач передав Банку "Меркурій" у заставу товари в обороті, що належать йому на праві власності, склад яких визначається згідно додатків № 1 до договорів, які є невід'ємною частиною договорів.

Відповідно до додаткового договору від 30.12.2013 року до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, предметом застави є товари в обороті вартістю 72 932 093,41 грн., згідно переліку товарів в обороті, що передаються в заставу.

Отже, ринкова вартість товарів в обороті за договором застави № 02/2-08-242 становить 72 932 093,41 грн., з урахуванням 20 % ПДВ. Ринкова вартість товарів в обороті за договором застави № 02/2-08-145 становить 3 005 716,52 грн., з урахуванням 20 % ПДВ.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про заставу" предметом застави товарів в обороті або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючи вироби, готова продукція тощо.

Частина 3 ст. 1 Закону України "Про заставу" встановлює, що застава виникає, зокрема, на підставі договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Статтями 583 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручителя).

Відповідно до змісту договору застави № 02/2-08-242 та договору застави № 02/2-08-145, позивач є майновим поручителем за кредитним договором (основним зобов'язанням), а не боржником.

Однак, пунктом 3.4 договору застави № 02/2-08-242 та пунктом 3.4 договору застави від № 02/2-08-145 встановлено, що у випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог, Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна заставодавця.

Згідно частини 4 статті 591 Цивільного кодексу України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про заставу" задоволення вимог заставодержателя в разі недостатньої суми, вирученої від реалізації предмета застави. У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

У п. 4.3.5. Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз`яснено, що з огляду на приписи статті 583 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1 та 11 Закону України "Про iпотеку" заставодавцем (iпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе вiдповiдальнiсть перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Суд дійшов висновку, що умова про повну відповідальність заставодержателя (майнового поручителя) за зобов'язанням боржника по кредитному договору, викладена в п. 3.4 договору застави № 02/2-08-145 та п. 3.4 договору застави № 02/2-08-242, порушує права позивача та суперечить положенням статті 24 Закону України "Про заставу" та ч. 4 статті 591 Цивільного кодексу України.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 3.4 договору № 02/2-08-242 та визнання недійсним пункту 3.4 договору № 02/2-08-145 підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 та договором № 02/2-08-145 та зустрічної позовної вимоги про звернення стягнення на товари в обороті заставлені за договором № 02/2-08-242, суд дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Дослідивши докази надані позивачем, судом було встановлено, що 07.11.2014 року ПАТ Банк "Меркурій" направив позивачу лист № 4543/02/3, в якому було зазначено, що 13.11.2014 року представниками банку буде здійснюватись документальна та фактична перевірка, зокрема, товарів в обороті відповідно до додатку №1 до договору застави № 02/2-08-145 та додатку №1 до договору застави № 02/2-08-242.

12.11.2014 року позивач направив до ПАТ Банк "Меркурій" лист-відповідь в якому зазначив, що станом на 12.11.2014 року на балансі ППТФ "ЮСІ" відсутні товари в обороті за договором застави № 02/2-08-242 та договором застави № 02/2-08-145 та зазначав, що товари були реалізовані в процесі господарської діяльності та зважаючи на складну економічну ситуацію ППТФ "ЮСІ" не має змоги придбати нові аналогічні товари.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу, 13.11.2014 року представниками Банку "Меркурій" разом з представником позивача була проведена документальна та фактична перевірка товарів в обороті, зокрема, відповідно до додатку №1 до договору застави № 02/2-08-242 та додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 та складено акт про проведення перевірки наявності, стану та умов зберігання заставленого майна.

Під час судового засідання було досліджено акти від 13.11.2014 р. та балансову довідку № 475 відповідно до яких, товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 відсутні на балансі ППТФ "ЮСІ" та у позивача відсутнє право власності на вказані товари.

Частина 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У п. 2.5-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надані роз'яснення, що частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке.

Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Таким чином, на балансі позивача відсутні товари в обороті згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 та у Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" відсутнє право власності на зазначені товари.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Суд завертає увагу на те, що з огляду на положення ст. 40-42 Закону України "Про заставу" фактично виникає проміжок часу, коли предмета застави немає, та є загроза, що заставодавець, реалізувавши заставлені товари, не матиме змоги придбати нові, на які поширювалися б заставні зобов'язання, а банк - заставодержатель втрачає всі переваги заставного кредитора та можливість реалізації права на звернення стягнення на заставне майно. При цьому, договір застави товарів в обороті або переробці не має однієї із основних речово-правових ознак застави - права слідування, а тому, коли майно вибуло із власності заставодавця, воно перестає бути предметом застави, на відміну від загального правила, передбаченого ст. 27 Закону України "Про заставу".

Частина 1 статті 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Майновий поручитель відповідає за виконання зобов'язань боржником заставленим майном. З наданих суду балансової довідки № 475, акту від 13.11.2014 р. та пояснень представників сторін вбачається, що товари зазначені в додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 реалізовані. Таким чином, судом не встановлено наявності у ППТФ "Юсі" майна, на яке може бути звернуто стягнення за договором №02/2-08-242 в рахунок погашення заборгованості ПП "Ера".

Відповідно до п. 2.3.5 договорів застави заставодавець зобов'язаний при відчуженні майна на протязі кварталу замінити його іншим майном або іншими товарами, на які заставодавець має право власності та на вимогу заставодержателя підписати додатковий договір до цього договору. Майно, що передається на заміну заставленого майна, повинно бути такої ж ліквідності та вартості або більшої вартості.

В статті 7 Закону України "Про заставу" вказано, що заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок заміни предмета застави при заставі товарів в обороті або у переробці регулюється розділом III цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Договори застави товарів в обороті № 02/2-08-242 та № 02/2-08-145 містять пункт 2.3.5., в якому зазначено, що у разі відсудження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншим майном або іншими товарами, перелік яких погоджується з заставодержателем шляхом підписання додаткового договору до договору застави.

Узгодженого сторонами нового переліку товарів з зазначенням їх індивідуальних ознак до суду не надано. Отже, передані в заставу товари в обороті були реалізовані та перестали бути предметом застав, а згоди щодо товарів, якими вони замінюються, сторони не досягли.

Згідно статті 597 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Стаття 28 Закону України "Про заставу" є спеціальною нормою, яка регулює питання припинення правовідносин, які виникають з договорів застави. Зазначений перелік обставин для припинення правовідносин є виключним, однак жодної з вказаних обставин не було доведено позивачем за первісним позовом під час судового засідання.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що з урахування положень статті 28 Закону України "Про заставу" відсутність товарів в обороті (заставного майна) не є підставою для визнання зобов'язань за спірними договорами застави припиненими, а вимога за первісним позовом про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та за договором № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року не підлягає задоволенню.

Суд завертає увагу на те, що відсутність можливості у заставодавця придбати нові товари не є непереборною силою чи будь-якою іншою обставиною, настання якої позивач за первісним позовом не міг і не повинен був передбачити, та які зумовлюють неможливість виконання зобов'язання, виходячи зі змісту ст. 607 Цивільного кодексу України, а є підставою, яка унеможливлює звернення стягнення на заставне майно згідно ст. 40-42 Закону України "Про заставу".

Зважаючи на це вимога за зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72 932 093,41, згідно договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року не підлягає задоволенню, а тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання первісного позову до суду, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу, суд керується ст.4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2.11 пункту 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір за задоволені судом дві вимоги немайнового характеру.

Частина 4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд, постановляючи рішення на користь сторони, відшкодовує їй судовий збір за рахунок іншої сторони. Це правило поширюється й на випадки, коли сторона, з якої належить стягнути судовий збір, звільнена від сплати судового збору до бюджету.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач за первісним позовом просить покласти на Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій".

За таких обставин, судовий збір в розмірі 2 436,00грн. судом покладається на ПАТ Банк "Меркурій".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання зустрічного позову до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

У випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується (п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на наведене, судовий збір у даній справі за подання зустрічного позову не стягується.

Керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 217, 583, 591, 597, 607 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3, 7, 11, 24, 27, 28, 40, 42 Закону України "Про заставу", ст.ст.1, 2, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року, укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління Куценка О.В.

Визнати недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління Куценка О.В.

Відмовити в задоволенні первісного позову в частині визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та за договором № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року, укладеними між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління Куценка О.В.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, код ЄДРПОУ 14360386) на користь Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5; код ЄДРПОУ 21178268) судовий збір у сумі 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.07.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова