Постанова

від 12.08.2015 по справі 922/3015/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа № 922/3015/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 25.05.15 р.;

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, за довіреністю № 19 від 12.06.15 р.;

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного банку В«МеркурійВ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку В«МеркурійВ» , м. Харків (вх. №3803 Х/3-12)

на рішення та ухвалу господарського суду Харківської області від 02.07.2015 по справі №922/3015/15

за позовом Приватної промислово - торгівельної фірми "Юсі", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма В«ДанкВ» , м. Харків

про визнання частково недійсними договорів та припинення зобов'язань, -

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків

до Приватної промислово - торгівельної фірми "Юсі", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Приватне підприємство В«ЄраВ» , м. Харків

про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року позивач, Приватна промислово-торгівельна фірма В«ЮСІВ» , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Банк В«МЕРКУРІЙВ» , в якій просив суд визнати недійсним пункт 3.4. договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та пункт 3.4. договору № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року , укладені між Приватною промислово-торговельною фірмою В«ЮСІВ» в особі директора ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Банк В«МеркурійВ» , в особі Першого заступника Голови правління ОСОБА_4, а також про визнання припиненими зобов'язання за даними договорами.

19.06.2015 до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій", який просив суд в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Ера" перед Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" за договором №02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року в розмірі 35184490,52 грн., звернути стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72932093,41 грн., згідно Договору №02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, що належить на праві власності Приватній промислово - торговельній фірмі "Юсі".

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2015 по справі №922/3015/15 (суддя Чистякова І.О.) первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року, укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" в особі директора ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління ОСОБА_4 Визнано недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" в особі директора ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління ОСОБА_4

В задоволенні первісного позову в частині визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та за договором № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року, укладеними між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" в особі директора ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління ОСОБА_4 - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ Банк "Меркурій" на користь ППТФ "ЮСІ" судовий збір у сумі 2 436,00 грн.

ПАТ банк В«МеркурійВ» з даним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом при винесенні даного рішення норм матеріального та процесуального права, просив:

1. скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 року по справі № 922/3015/15 та задовольнити клопотання АТ БАНКУ В«МЕРКУРІЙВ» про витребування у ППТФ В«ЮсіВ» доказів, а саме:

- облікових регістрів руху товарів (роздруківку з програми В« 1С:БухгалтеріяВ» ) за всіма субрахунками синтетичних рахунків 28 В«ТовариВ» у тому числі 281 (товари на складі), 282 (товари в торгівлі), 283 (товари на комісії), 20 В«Виробничі запасиВ» , 22 В«Малоцінні та швидкозношувальні предметиВ» , 23 В«ВиробництвоВ» , 26 В«Готова продукціяВ» , 36 В«Розрахунки з покупцями та замовникамиВ» , 37 В«Розрахунки з різними дебіторамиВ» , 68 В«Розрахунки за іншими операціямиВ» за період з 31.10.2012 року (дату укладення Договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті) по 30.06.2015 року.

- щоквартальної фінансової звітності та річної фінансової звітності з відмітками про їх приймання відповідними органами за період з 31.10.2012 року (дату укладення Договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті) по 30.06.2015 року.

2. скасувати частково рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 року по справі № 922/3015/15 і прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги АТ БАНКУ В«МЕРКУРІЙВ» задовольнити в повному обсязі, а саме: в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Ера" перед ПАТ Банк "Меркурій" за договором № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29.10. 2012 в розмірі 35 184 490,52 грн., звернути стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72 932 093,41 грн., згідно Договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, що належить на праві власності ППТФ В«ЮсіВ» . В іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник зауважує на тому, що ухвалою господарського суду від 02.07.2015 суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ПАТ банк В«МеркурійВ» про витребування у ППТФ В«ЮсіВ» доказів на підтвердження наявності та руху товарів в обороті протягом дії договору застави та наявності товарів в обороті на останню звітну дату (30.06.2015 року), посилаючись на те, що саме факт відсутності товарів в обороті було покладено в основу рішення про відмову ПАТ банк В«МеркурійВ» у задоволенні його вимог, скаржник вважає, що задоволення клопотання про витребування доказів дозволило б встановити рух товарів в обороті ППТФ В«ЮсіВ» на протязі дії договору застави. До того ж, вважає, що відсутність товарів в обороті на окремо визначену дату не є підставою для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно, чого судом першої інстанції безпідставно не було враховано.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 апеляційну скаргу ПАТ банк В«МеркурійВ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку В«МеркурійВ» було прийнято до провадження та призначенно до розгляду на 17.08.2015 року.

ППТФ В«ЮсіВ» у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом - без задоволення.

За розпорядженням в.о. голови суду від 12.08.2015, у зв'язку із хворобою судді Потапенко В.І., склад колегії по розгляду справи №922/3015/15 було змінено та утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

В судове засідання представники третіх осіб не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що Харківським апеляційним господарським судом з метою встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що неявка в судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача за зустрічним позовом, заслухавши уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29 жовтня 2012 року між ПАТ Банком "Меркурій" та Приватною фірмою "ДАНК" укладений договір № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (надалі кредитний договір, відповідно до умов якого, встановлений ліміт кредитної лінії в розмірі 5000 000,00 доларів США . ( а.с. 23-25 )

В забезпечення вимог ПАТ В«Банк В«МеркурійВ» по кредитному договору між Приватною промислово-торговельною фірмою В«ЮСІВ» та Публічним акціонерним товариством В«Банк МеркурійВ» було укладено договір застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012 року (далі - договір застави від 31.10.2012) та договір застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 року (далі - договір застави від 30.12.2013). Укладені договори з боку ППТФ В«ЮсіВ» підписано директором ОСОБА_3, а з боку ПАТ Банк "Меркурій" - Першим заступником Голови правління ОСОБА_4, а також скріплені печатками підприємств. (а.с. 11, 18-21)

У п. 1.2. договорів застави від 31.10.2012 та від 30.12.2013 зазначено, що позивач за первісним позовом передав Банку у заставу товари в обороті, що належать йому на праві власності, склад яких визначається згідно додатків № 1 до договорів застави.

Згідно п. 1.3. договору № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року та договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 та додатків №1 до них, вартість заставленого майна за договором від 31.10.2012 становить 50403467,49 грн., за договором від 30.12.2013 року - 3005716,52 грн.

У відповідності до п. 3.4. договорів застави товарів в обороті, сторони визначили, що у випадку, коли суми вирученої від продажу майна недостатньо для повного задоволення вимог, заставодержатель має право одержати суму , якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна заставодавця.

28.12.2012 року між ПАТ Банком "Меркурій", Приватною фірмою "Данк" та Приватним підприємством "Ера" був укладений договір про переведення боргу, згідно якого частково зобов'язання ПФ "Данк" за кредитним договором в сумі 3 799 800,00 доларів США перейшли до ПП "Ера". Додатковою угодою від 28 грудня 2012 року до кредитного договору заборгованість ПФ "Данк" за кредитним договором встановлювалась в сумі 2 000 000,00 доларів США, ПП "Ера" в сумі 3 799 800,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2013 року, під 12 % річних окремо для кожного позичальника.

Додатковою угодою до договору від 28 грудня 2012 року, укладеного між відповідачем та ПФ "Данк" переведено частину суми кредиту - 2 000 000,00 доларів США в гривневий еквівалент - 16 170 000,00 гривень станом на момент укладання додаткової угоди. Додатковою угодою № 10 від 18 жовтня 2013 року відповідач та ПП "Ера" внесли зміни до п. 1.4 та п. 1.2 кредитного договору, якими визначили, що кінцевий термін повернення заборгованості - 16 жовтня 2014 року та було встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 3 798 900,00 доларів США.

26 грудня 2013 року між ПАТ Банк "Меркурій", ПФ "Данк" та ПП "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно умов якого, зобов'язання ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 225 000,00 доларів США (з яких 148 814,95 доларів США - заборгованість за кредитом, 76 185,05 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) частково перейшли до ПФ "Данк".

Додатковою угодою №12 від 26.12.2013 до кредитного договору було змінено термін повернення заборгованості на 16.10. 2014 року та збільшено суму до 3 649 785,05 доларів США. Договором відступлення права вимоги від 11.01.2014 року між ПАТ Банк "Меркурій", ПФ "Данк", ПП "Ера", за яким право вимоги до ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 900 788,19 доларів США частково передано Позивачу, а заборгованість ПП "Ера" по кредиту перед ПАТ Банк "Меркурій" залишилась в сумі 2 748 996,86 доларів США.

Встановлені по справі обставини також свідчать, що у зв'язку з переведенням частини боргу з ПФ "Данк" на ПП "Ера", 28.12.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір до договору застави №02/2-08-242, яким було забезпечено вимоги, що виникають із кредитного договору № 02/1-25К-84 за яким позичальником є ПП "Ера" на суму 3 799 800 доларів США. (а.с. 93)

Відповідно до додаткового договору від 30.12.2013 року до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, предметом застави є товари в обороті вартістю 72 932 093,41 грн., згідно переліку товарів в обороті, що передаються в заставу. (а.с. 97-99)

Звертаючись до господарського суду ППТФ В«ЮсіВ» посилалось на те, що умова п. 3.4. договору застави № 02/2-08-145 та п. 3.4 договору застави № 02/2-08-242, якою встановлено повну відповідальність заставодержателя (майнового поручителя) за зобов'язанням боржника по кредитному договору, порушує права позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та суперечить положенням статті 24 Закону України "Про заставу" та ч. 4 статті 591 Цивільного кодексу України. Крім того, обґрунтовуючи вимоги про визнання припиненими зобов'язання за даними договорами, зауважує на тому, що на балансі ППТФ В«ЮсіВ» відсутні товари в обороті згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145. До того ж, посилаючись на відсутність права власності ППТФ В«ЮсіВ» на зазначені товари, а також відсутність товарів, зазначених у додатку №1 в обороті (заставного майна) вважає це підставою для визнання зобов'язань за спірними договорами застави припиненими.

ПАТ банк В«МеркурійВ» , звертаючись до господарського суд із зустрічною позовною заявою просив суд в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Ера" перед ПАТ банк В«МеркурійВ» за договором №02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29 жовтня 2012 року в розмірі 35184490,52 грн., встановленої рішенням господарського суду Харківської області від 21.102014 по справі №922/2770/14, звернути стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72932093,41 грн., згідно Договору №02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, що належить на праві власності ППТФ В«ЮсіВ» . Посилаючись на укладений між ППТФ В«ЮсіВ» та ПАТ банк В«МеркурійВ» в забезпечення виконання зобов`язань за договором № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 29.10.2012 договір застави товарів в обороті №02/2-08-242 від 31.10.2012 року, вважав про наявність у ПАТ банк В«МеркурійВ» права як заставодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна ППТФ В«ЮсіВ» .

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що умова про повну відповідальність заставодержателя (майнового поручителя) за зобов'язанням боржника по кредитному договору, викладена в п. 3.4 договору застави № 02/2-08-145 та п. 3.4 договору застави № 02/2-08-242, порушує права ППТФ В«ЮсіВ» та суперечить положенням статті 24 Закону України "Про заставу" та ч. 4 статті 591 Цивільного кодексу України. Стосовно позовної вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 та договором № 02/2-08-145 та зустрічної позовної вимоги про звернення стягнення на товари в обороті заставлені за договором № 02/2-08-242, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів дійшов висновку, що на балансі позивача відсутні товари в обороті згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145. Разом з тим, за висновками суду, відсутність товарів в обороті (заставного майна) не є підставою для визнання зобов'язань за спірними договорами застави припиненими, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та за договором № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013.

Крім того, посилаючись на приписи ст. 607 Цивільного кодексу України, визнав вимогу за зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72 932 093,41, згідно договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року такою, що не підлягає задоволенню та відмовив у задоволенні зустрічного позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України В«Про заставуВ» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України В«Про заставуВ» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Частина 3 статті 3 Закону України В«Про заставуВ» встановлює, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Частина 1 статті 572 ЦК України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як забезпечувальне зобов'язання має додатковий характер щодо основного (забезпеченого) зобов'язання. Цивільний кодекс України зазначає, що заставодавцем може бути як боржник за основним зобов'язанням так і третя особа (майновий поручитель), а заставодержателем, може бути лише кредитор за основним зобов'язанням.

Статтями 583 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручителя).

За змістом укладеного договору застави № 02/2-08-242 та договору застави № 02/2-08-145, позивач в даному випадку є майновим поручителем за кредитним договором (основним зобов'язанням), а не боржником. Пунктом 3.4 вказаних договорів передбачено, що у випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог, Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна заставодавця.

В контексті правової позиції, викладеної у п. 4.3.5. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24.11.2014 року № 1, визначено, що з огляду на приписи статті 583 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1 та 11 Закону України "Про iпотеку" заставодавцем (iпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе вiдповiдальнiсть перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Також, за приписами ч. 4 ст. 591 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 24 Закону України "Про заставу", у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням викладених законодавчих приписів, колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що умова про повну відповідальність заставодержателя (майнового поручителя) за зобов'язанням боржника по кредитному договору, викладена в п. 3.4 договору застави № 02/2-08-145 та п. 3.4 договору застави № 02/2-08-242, порушує права позивача та суперечить положенням статті 24 Закону України "Про заставу" та ч. 4 статті 591 Цивільного кодексу України.

Крім того, дослідженням матеріалів справи встановлено, що 07.11.2014 року ПАТ Банк "Меркурій" на адресу ППТФ В«ЮсіВ» було направлено лист № 4543/02/3, яким позивача за первісним позовом повідомлено, що 13.11.2014 представниками банку буде здійснюватись документальна та фактична перевірка товарів в обороті, зокрема, відповідно до додатку №1 до договору застави № 02/2-08-145 та додатку №1 до договору застави № 02/2-08-242.

12.11.2014 року ППТФ В«ЮсіВ» направив до ПАТ Банк "Меркурій" лист-відповідь в якому зазначив, що станом на 12.11.2014 року на балансі ППТФ "ЮСІ" відсутні товари в обороті за договором застави № 02/2-08-242 та договором застави № 02/2-08-145, а також повідомив, що товари були реалізовані в процесі господарської діяльності та зважаючи на складну економічну ситуацію ППТФ "ЮСІ" не має змоги придбати нові аналогічні товари.

13.11.2014 року представниками ПАТ банк В«МеркурійВ» разом з представником ППТФ В«ЮсіВ» була проведена документальна та фактична перевірка товарів в обороті, зокрема, відповідно до додатку №1 до договору застави № 02/2-08-242 та додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145, за результатами якої складено акт про проведення перевірки наявності, стану та умов зберігання заставленого майна.

Дослідженням судом актів від 13.11.2014 р. встановлено, що товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 у ППТФ "ЮСІ" відсутні, а також відсутнє і право власності на вказані товари.

Наявною в матеріалах справи балансовою довідкою № 475 також підтверджується, що товари зазначені в додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145 на балансі ППТФ В«ЮсіВ» відсутні.

Таким чином, наданими по справі доказами підтверджується факт, що на балансі позивача відсутні товари в обороті згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-242 та товари згідно додатку № 1 до договору застави № 02/2-08-145, а також відсутність у ППТФ В«ЮсіВ» права власності на зазначені товари.

В апеляційній скарзі заявник просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 року по справі № 922/3015/15, якою було відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ банк В«МеркурійВ» про витребування у ППТФ В«ЮсіВ» доказів, які на думку позивача за зустрічним позовом підтверджують наявність та рух товарів в обороті ППТФ В«ЮсіВ» протягом дії договору застави та наявності товарів в обороті на останню звітну дату (30.06.2015 року), а саме:

- облікові регістри руху товарів (роздруківку з програми В« 1С:БухгалтеріяВ» ) за всіма субрахунками синтетичних рахунків 28 В«ТовариВ» у тому числі 281 (товари на складі), 282 (товари в торгівлі), 283 (товари на комісії), 20 В«Виробничі запасиВ» , 22 В«Малоцінні та швидкозношувальні предметиВ» , 23 В«ВиробництвоВ» , 26 В«Готова продукціяВ» , 36 В«Розрахунки з покупцями та замовникамиВ» , 37 В«Розрахунки з різними дебіторамиВ» , 68 В«Розрахунки за іншими операціямиВ» за період з 31.10.2012 року (дату укладення Договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті) по 30.06.2015 року.

- щоквартальну фінансову звітність та річну фінансову звітність з відмітками про їх приймання відповідними органами за період з 31.10.2012 року (дату укладення Договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті) по 30.06.2015 року.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Предметом спору в даній справі за зустрічним позовом є вимога ПАТ банк В«МеркурійВ» про звернення стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72932093,41 грн., згідно Договору №02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, що належить на праві власності Приватній промислово - торговельній фірмі "Юсі".

В свою чергу, предметом розгляду у даній справі є встановлення факту наявності або відсутності заставного майна, узгодженого сторонами у переліку №5 до договору №02/2-08-242 від 31.10.2012 року, а не всіх товарів, що знаходились в обороті ППТФ В«ЮсіВ» за період з 31.10.2012 року (дату укладення Договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті) по 30.06.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що за умовами п. 2.3.5 договорів застави, заставодавець зобов'язаний при відчуженні майна на протязі кварталу замінити його іншим майном або іншими товарами, на які заставодавець має право власності та на вимогу заставодержателя підписати додатковий договір до цього договору. Майно, що передається на заміну заставленого майна, повинно бути такої ж ліквідності та вартості або більшої вартості.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про заставу» заміна предмета застави може здійснюватись тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було узгоджено декілька переліків заставних товарів в обороті після їх реалізації, разом з тим, матеріали справи не містять доказів, а ПАТ банк В«МеркурійВ» таких доказів ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано, якими б підтверджувалось, що після встановлення факту відсутності майна, що є предметом застави за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012, про що зазначено в Акті про проведення перевірки наявності заставленого майна від 13.11.2014, між сторонами укладалось додаткову угоду, якою було погоджено перелік нових товарів із зазначенням їх індивідуальних ознак або узгоджено заміну заставленого майна. Встановлене, в свою чергу, дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що передані в заставу товари в обороті були реалізовані та перестали бути предметом застави, згоди щодо товарів, якими вони замінюються, сторони не досягли. У зв'язку з чим, посилання скаржника на неправомірність відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів колегія суддів вважає безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України, ухвала місцевого господарського суду про відмову у витребуванні доказів не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 2 вказаної статті, скаржник може викласти лише свої заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, які включаються до апеляційної скарги на рішення суду, таким чином, вимога ПАТ банк В«МеркурійВ» про скасування ухвали суду першої інстанції від 02.07.2015 є законодавчо необґрунтованою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеним належними та допустимими доказами факт відсутності у ППТФ "Юсі" майна, на яке може бути звернуто стягнення за договором №02/2-08-242 в рахунок погашення заборгованості ПП "Ера".

Стаття 28 Закону України "Про заставу" є спеціальною нормою, яка регулює питання припинення правовідносин, які виникають з договорів застави.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, застава припиняється: припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Зазначений перелік обставин для припинення правовідносин є виключним. Разом з тим, позивачем за первісним позовом настання жодної з вказаних обставин не було доведено.

Крім того, враховуючи встановлені по справі обставини та норми діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність можливості у заставодавця придбати нові товари не є непереборною силою чи будь-якою іншою обставиною, настання якої позивач за первісним позовом не міг і не повинен був передбачити, та які зумовлюють неможливість виконання зобов'язання, виходячи зі змісту ст. 607 Цивільного кодексу України.

А тому, з урахуванням вказаних законодавчих приписів, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність товарів в обороті (заставного майна) не є підставою для визнання зобов'язань за спірними договорами застави припиненими, а вимога ППТФ В«ЮсіВ» про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та за договором № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що відсутність товарів в обороті не є підставою для відмови в позові про звернення стягнення на товари в обороті, а враховуючи специфіку застави товарів в обороті, відсутність у заставодавця цих товарів на дату перевірки, на думку скаржника, не є свідченням неможливості звернення стягнення на нього з огляду на те, що це майно може бути набуто у власність заставодавця в майбутньому.

Положеннями ст. 42 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 40 вказаного Закону, при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу.

Таким чином, при реалізації заставодавцем товару фактично виникає проміжок часу, коли предмета застави немає, та є загроза, що заставодавець, реалізувавши заставлені товари, не матиме змоги придбати нові, на які поширювалися б заставні зобов'язання, а банк - заставодержатель втрачає всі переваги заставного кредитора та можливість реалізації права на звернення стягнення на заставне майно. При цьому, договір застави товарів в обороті або переробці не має однієї із основних речово-правових ознак застави - права слідування, а тому, коли майно вибуло із власності заставодавця, воно перестає бути предметом застави, на відміну від загального правила, передбаченого ст. 27 Закону України "Про заставу".

Тобто, заставодержатель при заставі товарів в обороті в разі їх відчуження іншому власникові не має права вимагати звернення стягнення на ці товари, що перейшли у власність іншого власника.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що будучи способом забезпечення зобов'язань, застава товарів в обороті є ризиковим способом забезпечення зобов'язань, в якому банк несе ризик вибору контрагента, якому він вірішив надати кредит та укласти договір застави товарів в обороті.

Водночас, законодавство передбачає обов'язок заставодавця у разі відчуження заставлених товарів замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості (стаття 43 Закону "Про заставу").

Однак, аналізуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановила, що ПАТ банк В«МеркурійВ» звернувся до ППТФ В«ЮсіВ» з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, яке у ППТФ В«ЮсіВ» відсутнє.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога ПАТ банк В«МеркурійВ» про звернення стягнення на предмет застави - товари в обороті вартістю 72 932 093,41, згідно договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року є безпідставною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини справи та норми права, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів і вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області, які відповідають матеріалами справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судовому акту не вбачається.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх позовних вимог, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги ПАТ банк В«МеркурійВ» , що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 у справі №922/3015/15.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1. ч.1 ст. 103, ст. 105, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного банку В«МеркурійВ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку В«МеркурійВ» , м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 у справі №922/3015/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 17.08.2015 р.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.