Постанова

від 14.11.2011 по справі 30/5005/10095/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 року Справа № 30/5005/10095/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Крутовських В.І.,

секретар судового засідання: Фузейникова В.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №31 від 01.01.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.09.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Транс місія»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011 року у справі №30/5005/10095/2011

за позовом державного підприємства «ОСОБА_3 залізниця», м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства «Транс місія», м.Дніпропетровськ

про стягнення 19 080 грн.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року державне підприємство «ОСОБА_3 залізниця»(далі по тексту ДП «ОСОБА_3 залізниця») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Транс місія»(далі по тексту ПП «Транс місія») на свою користь 19 080 грн. штрафу за неправильне зазначення останнім маси вантажу у залізничній накладній та понесених судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011року у справі №30/5005/10095/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено; стягнуто з ПП «Транс місія»на користь ДП «ОСОБА_3 залізниця»19 080грн. штрафу, 190 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011 року у справі №30/5005/10095/2011 змінити, зменшивши розмір штрафу, який присуджено до стягнення.

Скаржник зазначає, що:

- при заповненні ним залізничної накладної мала місце технічна помилка щодо порядку зазначення маси вантажу у ній;

- відповідачем були вчинені всі можливі дії для попередження негативних наслідків неправильного заповнення перевізних документів, але дані факти не знайшли свого відображення в оскарженому рішенні;

- пред'явлений до стягнення штраф є надмірним за порушення, вчинене відповідачем; позивач, в даному випадку, не зазнав збитків, тому місцевий господарський суд мав зменшити його розмір.

10.11.2011 року до канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли уточнення до апеляційної скарги, якими відповідач, посилаючись на відсутність порушень з його боку вимог законодавства щодо оформлення перевізних документів та на правильність визначення ним маси вантажу у залізничній накладній, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ДП «ОСОБА_3 залізниця»у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України «Про транспорт», Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі по тексту Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України)).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно ч.1 ст.22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи в лютому 2011 року зі станції Кегичівка Південної залізниці відповідач відвантажив вагон №95541009 з насінням соняшниковим на адресу закритого акціонерного товариства «Пологівський МЕЗ», що підтверджується накладною №43179036 від 02.02.2011 року, в свою чергу залізниця зобов'язалась доставити вагон на станцію призначення -ОСОБА_3 залізниці і видати його вантажоодержувачу.

Користуючись правом, наданим їй ст.24 Статуту Залізниць України, залізниця перевірила правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого було виявлено, що у вагоні №95541009 маса нетто насіння соняшникового на 21 450 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що складено комерційний акт АА №036109/8 від 02.02.2011 року, в якому зазначено, що 02.02.2011 року проведене контрольне переважування вищезазначеного вагону в статичному режимі на справних 150т. вагонних вагах станції Синельникове-1, державна повірка ваг від 17.09.2010 року. По документу значиться: насіння соняшника, насипом, тара 21 300 кг., нетто 60 500 кг. Фактично у наявності: брутто 60 350 кг., тара з документа 21 300 кг., нетто 39 050 кг. Вагон прибув за справними ЗПУ відправника ПП «Транс Місія»на пломбі-шайбі станції відправлення Кегичівка Південної залізниці, люки закриті, доступ до вантажу відсутній, в технічному відношенні вагон справний.

Провізна плата, як зазначено в накладній №43179036 (вагон №95541009), складає 3 816 грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилась на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому позивач, у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України, нарахував відповідачеві штраф в сумі 19 080 грн., який правомірно стягнутий місцевим господарським судом оскарженим рішенням.

Стосовно оформлення залізничної накладної скаржник послався на положення п.2.1 Правил оформлення перевізних документів та додатку №3 до зазначених правил, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, тоді як оформлення перевізних документів здійснювалось в лютому 2011 року. У випадку, що розглядається, перевезення спірного вагону здійснене груповою відправкою ф. ГУ-29-Б, оформлення якої передбачене п.6.7 Правил оформлення перевізних документів, згідно якого на зворотному боці накладної та інших документів комплекту у відповідних графах указуються номери всіх вагонів із зазначенням для кожного вагона його роду, числа осей, вантажопідйомності, маси вантажу, маси тари.

Зауваження відповідача про виправлення станцією відправлення даних щодо маси насіння соняшникового у квитанції про приймання вантажу до перевезення, колегія суддів прийняти до уваги не може, з огляду на наступне.

Згідно п.1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються. У разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Накладна, у відповідності до ст.6 Статуту залізниць України, є основним перевізним документом встановленої форми та є обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу. В даному випадку на станцію призначення разом з вантажем була відправлення накладна без жодних виправлень, завірена підписом відповідального працівника вантажовідправника.

Щодо зменшення розміру штрафу слід зазначити, що, по-перше, у відповідності із п.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання; по-друге, ст.233 Господарського кодексу України, на яку посилається скаржник, передбачає можливість (не обов'язковість) такого зменшення у виняткових випадках, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора та у разі, коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Вказана норма не є імперативною та застосовується за визначених у законі умов на розсуд суду. При цьому суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Відмова місцевого господарського суду у зменшенні розміру штрафу не є порушенням норм матеріального (ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.551 Цивільного кодексу України) та процесуального (п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України) права.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Транс місія»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011 року у справі №30/5005/10095/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя В.І. Крутовських

(Повний текст постанови складено 15.11.2011р.)