Постанова

від 30.06.2015 по справі 914/3645/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа № 914/3645/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Данко Л.С.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу за вих. № 3307/9-15 від 27.03.15 Харківської міської ради, м. Харків та апеляційну скаргу б/н від 25.05.15 Приватного підприємства „ПЛ Лізинг", м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14

у справі № 914/3645/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Приватні інвестиції", м. Київ

до відповідача-1 Приватного підприємства „ПЛ Лізинг", м. Львів

до відповідача-2 Харківського комунального підприємства „Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного Прапора ім.60-річчя Радянської України, м. Харків (припинено провадження за рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Харківської міської ради, м. Харків

про звернення стягнення на предмет застави.

за участю представників:

від позивача - Миська Т.Г - представник (довіреність б/н від 02.06.12);

від відповідача-1 - Гузар Р.М. - представник (довіреність № 07/03 від 10.03.14);

від третьої особи - Горобинська Н.М. - представник (довіреність № 08-11/4683/2-14 від 24.12.14);

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3645/13 розподілено до розгляду в складі колегії - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Данко Л.С., Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13 позов задоволено, в рахунок погашення боргу за Кредитним договором №150/06-к від 05.12.06 звернено стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави №1245 від 17.05.2007 року та за договором застави №2201 від 05.09.07, а саме 47 тролейбусів ВАТ "Тролза" м.Енгельс, виробництва Російська Федерація, 10 тролейбусів ЗіУ 682Г-016.02, виробництва ВАТ "Тролза" м. Енгельс, Російська федерація, та 10 трамвайних вагонів марки 71/619/КТ, виробництва ФДУП "Усть-Катавський вагонобудівний завод ім. С. М. Кірова", м. Усть-Катов, Російська федерація, шляхом передачі вище переліченого майна у власність ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції" та визнано за позивачем право власності на це майно. Припинено провадження у справі відносно відповідача-2 Харківського комунального підприємства „Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного Прапора ім.60-річчя Радянської України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13, Харківська міська рада звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 27.03.15 за вих. № 3307/9-15 (подана через канцелярію Господарського суду Львівської області 30.03.15 відповідно до відмітки на поштовому конверті).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.15 розгляд апеляційної скарги Харківської міської ради вих. № 3307/9-15 від 27.03.15 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13 призначено на 13.05.15 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 - Харківську міську раду.

В апеляційній скарзі скаржник зіслався на порушення оскаржуваним рішенням прав Харківської міської ради, з огляду на те, що за інформацією Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 23.03.15 протягом 2006-2011 років через головного розпорядника бюджетних коштів - Департамент транспорту Харківської міської ради, на відшкодування вартості предмету лізингу за договором фінансового лізингу № 13/06/21 від 07.11.06, спрямував 48 144 566 грн. з бюджету м. Харкова, 4 174 566 грн. - з державного бюджету. А відтак, Харківська міська рада набула права власності на частину предмету лізингу за цим договором.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що на час прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі спірне майно (трамваї та тролейбуси) входили до ліквідаційної маси банкрута, а тому всі спори щодо будь-яких активів боржника повинні розглядатися тільки в межах ліквідаційної процедури з виключенням майна з ліквідаційної маси. Натомість, протягом розгляду справи № 5023/5435/12 про банкрутство ХКП «Міськелектротранс» позивач у справі до ХКП «Міськелектротранс» із жодними вимогами не звертався.

Також, скаржник вказує, що судом першої інстанції не досліджено обставин щодо переходу до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права вимоги за портфелем заборгованостей відповідно до умов договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.11, укладеного між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та ПАТ «Кредобанк», та не надано правової оцінки правовідносинам, що виникли на підставі договору фінансового лізингу № 13/06/21 від 07.11.06, укладеного між ПП «ПЛ «Лізинг» та ХКП «Міськелектротранс», та договору фінансового лізингу, укладеного між ТОВ «Кредит Фонд» та ПП «ПЛ «Лізинг».

Крім того, скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням припинено провадження у справі відносно відповідача ХКП «Міськелектротранс» без посилання на підстави такого припинення.

В додаткових поясненнях від 22.05.15 Харківська міська рада зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не врахував, що даний майновий спір не підлягає вирішенню господарським судом за правилами позовного провадження, оскільки порядок відчуження (продажу) майна боржника, яке включено до ліквідаційної маси останнього, врегульований ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і таке відчуження (продаж) здійснюється у ліквідаційній процедурі у межах справи по банкрутство.

В поясненнях на апеляційну скаргу відповідача-1, Харківська міська рада вказує, що суд першої інстанції порушив вимоги ГПК України щодо прийняття позову майнового характеру без сплати судового збору, щодо прийняття до провадження уточненої позовної заяви, відповідно до якої було одночасно змінено предмет та підставу позову. Крім того, Харківська міська рада зазначає, що договорами застави № 1245 від 17.05.07, № 2201 від 05.09.07 не передбачено можливість переведення прав заставодержателя на третю особу, натомість передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється заставодержателем на підставі виконавчого напису нотаріуса. Окрім цього, скаржник вказує, що суд першої інстанції прийняв рішення без з'ясування обставин справи, а саме не встановив обставини щодо наявності додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.11, оплати новим кредитором банку ціни відступлення портфеля заборгованостей, підписання акту прийому-передачі портфеля заборгованості та встановлення переходу прав вимоги до нового кредитора.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13, ПП „ПЛ Лізинг" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 25.05.15.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не були досліджені підстави набуття права вимоги за договорами застави № 1245 від 17.05.07, № 2201 від 05.09.07, розмір та види забезпечення за договорами застави, дотримання прав боржника при виконанні вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, скаржник вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто судом без участі відповідача-1, який не був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

Позивач подав суду відзиви на апеляційні скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.15 задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради в порядку ст. 69, 102 ГПК України.

Представник Харківської міської ради брала участь у судових засіданнях від 2505.15, від 30.06.15 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні від 30.06.15 представники учасників судового процесу навели свої доводи та міркування, викладені відповідно в апеляційних скаргах та відзивах на них.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 30.06.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін та третьої особи, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.12.06 між ПАТ "Кредобанк" (надалі - банк) та ПП "ПЛ Лізинг" (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №150/06-к, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Шляхом укладення додаткового договору № 1 від 15.01.09, договору № 2 від 24.05.07, договору № 3 від 13.06.07 та договору № 5 від 05.09.07 до кредитного договору були внесені зміни та доповнення.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.2. кредитного договору та внесених змін до нього розмір кредиту становить 45 753 660 грн., датою остаточного повернення кредиту є 04.12.11.

Згідно із п. 2.1.2. кредитного договору та внесених змін до нього призначенням кредиту є оплата за 53 тролейбуси і 10 трамвайних вагонів згідно договору № 13/06/04 від 07.11.06, укладеного між ПП "ПЛ Лізинг" (Лізингодавець), ТОВ "ДУОТРАНС" (продавець) та ХКП "Міськелектротранс" (м. Харків) згідно договору фінансового лізингу № 13/06/21 від 07.11.06.

Згідно із п. 3.2. кредитного договору та внесених змін до нього позичальник зобов'язується надати банку наступні види забезпечення:

1. Транспортні засоби - 47 тролейбусів та 10 трамвайних вагонів, що належать ПП "ПЛ Лізинг" та знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 5, заставною вартістю 35 079 750 грн.

2. Транспортні засоби - 10 тролейбусів, що належать ПП "ПЛ Лізинг" та знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 5, заставною вартістю 5 362 750 грн.

3. Частина майнових прав на надходження лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу №13/06/21 від 07.11.06, укладеного ПП "ПЛ Лізинг" м.Львів (Лізингодавець) з Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" (Лізингоодержувач), заставною вартістю 75 070 280 грн.

Загальна вартість забезпечення становить 113 480 580 грн.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору та внесених змін до нього позичальник зобов'язується надати в заставу майно (майнові права) оціночною вартістю не менше 113 480 580 грн.

Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню -за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Відповідно до п.11.1. кредитного договору він набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Надалі, між ПАТ "Кредобанк" (надалі - заставодержатель) та ПП "ПЛ Лізинг" (надалі - заставодавець) було укладено договір застави № 1245 від 17.05.07 та договір застави № 2201 від 05.09.07.

Відповідно до пунктів 2 вказаних договорів застави для забезпечення своєчасного повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним, комісійних та пені ПП "ПЛ Лізинг" передає банку у заставу транспорт, а саме 47 (сорок сім) тролейбусів та 10 (десять) трамвайних вагонів, а також 10 (тролейбусів), вказані в актах перевірки наявності та оцінки вартості майна, що передається в заставу від 08.05.07 та від 14.08.07, які є невід'ємною частиною цих договорів застави.

Заставне майно відповідно до п. 5 договору застави № 1245 з урахуванням його ліквідності оцінено сторонами договору на суму 35 079 750 грн.

Заставне майно відповідно до п. 5 договору застави № 2201 з урахуванням його ліквідності оцінено сторонами договору на суму 5 362 750 грн.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - моменту його нотаріального посвідчення.

Як зазначає позивач у зв'язку з невиконанням ПП "ПЛ Лізинг" умов кредитного договору ПАТ "Кредобанк" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" з позовною заявою про стягнення боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Постійно діючого Третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 12.11.10 у справі № 18/2010-ТС позов ПАТ "Кредобанк" задоволено частково, стягнуто з ПП "ПЛ Лізинг" грошові кошти на загальну суму 47 586 342,92 грн. Дане рішення набрало законної сили.

В матеріалах справи відсутні докази виконання чи часткового виконання відповідачем-1 рішенням Постійно діючого Третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 12.11.10 у справі № 18/2010-ТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 1/94ТР від 28.03.11 задоволено заяву ПАТ "Кредобанк" та видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" у справі №18/2010-ТС за позовом ПАТ «Кредобанк» до ПП "ПЛ Лізинг" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 1/94ТР від 08.07.13 задоволено заяву ПАТ "Кредобанк" та замінено позивача з ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.11 між ПАТ "Кредобанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (новий кредитор) був укладений договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги, за яким первісний кредитор передає новому кредитору права поряд з іншими вимоги за кредитним договором та за всіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у Додатку № 1. Як вбачається з наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.11, новий кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" набуває права вимоги за кредитним договором № 150/06-к від 05.12.06 (сума 45 753 660 грн.).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між первісним та новим кредиторами на виконання вимог п. 3.2. договору факторингу від 29.11.11 був підписаний Акт прийому-передачі портфеля заборгованості від 14.12.11, а 13.12.11 на виконання п. 4.1. договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги новий кредитор перерахував на рахунок первісного кредитора ціну купівлі за викуп портфеля заборгованості на основі договору факторингу від 29.11.11 шляхом відступлення права вимоги на суму 211 695 318,92 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 5 від 13.12.11. Оригінали вищезазначених документів були оглянуті судовою колегією в судовому засіданні 30.06.15.

Надалі, як вбачається з матеріалів справи, 16.12.11 між ПАТ "Кредобанк" (первісний заставодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (новий заставодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за договорами застави, відповідно до умов якого у зв'язку із укладенням між первісним заставодержателем та новим заставодержателем договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.11, згідно з яким первісний заставодержатель відступив новому заставодержателю всі права вимоги за договорами, перелік яких наведений в додатку № 1 до договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги б/н від 29.11.11 (надалі - основне зобов'язання), які укладені між первісним заставодержателем та боржниками - перелік яких наведений в додатку № 1 до договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги б/н від 29.11.11 (надалі - боржники), первісний заставодержатель відступає, а новий заставодержатель набуває права первісного заставодержателя, належні первісному заставодержателю за договорами застави, перелік яких наведений в додатку № 1 до даного договору (надалі - договори застави). До нового заставодержателя переходять права первісного заставодержателя у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 1.2. договору відступлення прав за договорами застави, за цим договором новий заставодержатель одержує право замість первісного заставодержателя в разі невиконання або неналежного виконання боржниками своїх зобов'язань за договорами, перелік яких наведений в додатку № 1 до договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги б/н від 29.11.11 перед новим заставодержателем, одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в заставу відповідно до договорів застави переважно перед іншими кредиторами заставодавців у порядку, визначеному договорами застави та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У додатку № 1 до договору про відступлення прав за договорами застави від 16.12.11 наведено перелік договорів застави, права за якими відступається. Зокрема, у додатку №1 вказані договір від 17.05.07 № 1245 та договір від 05.09.07 № 2201.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухового майна від 23.10.13 вищезазначене рухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухового майна, в якому зазначено, що обтяжувачем є позивач у даній справі .

Як зазначено у позовній заяві, відповідачем рішення третейського суду не виконано, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 586 342,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26.04.13 направляв на адресу за місцем реєстрації відповідача-1 цінним листом з описом вкладення письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання № 285 від 26.04.13. Проте, даний лист повернувся позивачу у зв'язку з тим, що закінчився термін зберігання листа у поштовому відділені відповідача.

Крім цього, для належного інформування відповідача позивачем було направлено цінними листами з описами вкладення копії повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання на адресу за місцем реєстрації директора відповідача - Свідзинського Ю. В. та учасника відповідача - Ришарда Лучина. Лист направлений Свідзинському Ю. В. повернувся, а Ришард Лучин отримав адресовані йому копії повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Львівської області із позовною заявою (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.13) про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави №1245 від 17.05.2007 року, та за договором застави №2201 від 05.09.2007 року в рахунок погашення боргу за Кредитним договором №150/06-к від 05.12.2006 року, а саме 47 тролейбусів ВАТ "Тролза" м.Енгельс, виробництва Російська Федерація, 10 тролейбусів ЗіУ 682Г-016.02, виробництва ВАТ "Тролза" м. Енгельс, Російська федерація, та 10 трамвайних вагонів марки 71/619/КТ, виробництва ФДУП "Усть-Катавський вагонобудівний завод ім. С. М. Кірова", м. Усть-Катов, Російська федерація, перелік яких викладений у заяві про уточнення позовних вимог, шляхом передачі вище переліченого майна у власність ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції" та визнання за позивачем права власності на це майно.

Доводи відповідача-1 про те, що позивачем при поданні заяви про уточнення позовних вимог було одночасно змінено предмет та підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки у відповідній заяві позивач конкретизував (доповнивши словами «…забезпечувального обтяження») свої позовні вимоги, не змінюючи при цьому ні предмет, ні підстави позову. (Т. І, а.с. 155-156).

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями цього Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 25.04.13 та 26.04.13 зареєстровано звернення стягнення на рухоме майно, що зазначено вище, а отже позивачем виконано всі вимоги, передбачені нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Враховуючи умови укладених між сторонами забезпечувальних договорів та договору про відступлення права вимоги за договорами застави та приписи вищенаведених норм законодавства, з урахування способів захисту цивільних прав та інтересів судом, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договорами застави шляхом визнання права власності на це майно за позивачем.

Щодо припинення провадження у справі відносно відповідача-2 - Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» Ордена Трудового Червоного Прапора ім.60-річчя Радянської України на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у справі була подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 27.02.14, відповідно до якої позивач відмовився від позову заявленого до відповідача-2 та просив суд задоволити позовні вимоги, заявлені до відповідача - ПП «ПЛ Лізинг» у повному обсязі, а також просив суд змінити статус відповідача-2 (ХКП «Міськелектротранс») та залучити його до участі в справі в якості третьої особи. За результатами розгляду даної заяви, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, правомірно на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі відносно Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» Ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Стосовно доводів скаржника щодо правомірності розгляду саме Господарським судом Львівської області справи про визнання права власності на майно, яке є предметом лізингу та включено до ліквідаційної маси у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції зазначає, що на час винесення місцевим господарським судом оспорюваного рішення (14.05.14) відомості про включення в ліквідаційну масу банкрута спірного майна в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно включено в ліквідаційну масу Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» вже після прийняття рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ХКП «Міськелектротранс» - Шапка І.С. у листі за № 5435/12-05/05 від 05.05.14 зазначила, що спірне майно, що є власністю ПП "ПЛ Лізинг" і знаходиться в заставі ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції" згідно переліку до позовної заяви від 16.08.13 та витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №№ 39950478, 41373632, зберігається за відповідними договорами відповідального зберігання, однак власник майна не відповідає на її листи з пропозицією прийняти це майно із зберігання (Т. ІІ, а.с. 100-102).

Тобто, даним листом підтверджено наявність в натурі усього спірного майна, на яке звернено стягнення за рішенням суду, на час винесення оспорюваного рішення у цій справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ч. 1 ст. 1080 ЦК України).

Разом з цим, на спростування доводів скаржника судова колегія зазначає, що договори застави № 1245 від 17.05.07, № 2201 від 05.09.07 не містять умови про заборону щодо відступлення іншим особам права вимоги за договорами застави

Щодо доводів скаржника про порушення правил виключної підсудності, то вони судом апеляційної інстанції оцінені як такі, що не відповідають приписам процесуального законодавства, оскільки виключна підсудність справ визначається залежно від предмета спору у справі, яким у даній справі є стягнення кредитної заборгованості за рахунок заставленого майна. Отже, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають при виконанні господарських договорів, до таких позовів застосовуються загальні правила підсудності, що визначені ст. 15 ГПК України.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають в неналежному повідомленні відповідача-1 про час та місце судового засідання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як вбачається з наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії витягу з ЄДРЮОФОП за станом на 07.10.13, адресою місцезнаходження ПП "ПЛ Лізинг" є 79014, м. Львів, вул. Некрасова, 45. Саме на цю адресу судом першої інстанції надсилалися всі процесуальні документи, які поверталися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Дана адреса також підтверджена і самим відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі від 25.05.15. Крім того, як підтверджено представником відповідача у судовому засіданні від 30.06.15, офіційна адреса юридичної особи ПП "ПЛ Лізинг" за станом на даний час не змінена.

За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце судового засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не було враховано факт несплати позивачем суми судового збору в належному розмірі, не є підставою для скасування чи зміни оспорюваного рішення. При цьому, суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України провів розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, скаржником - ПП «ПЛ Лізинг» при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13, яким позов задоволено повністю, сплачено судовий збір у розмірі 573,50 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, у разі подання позовної заяви майнового характеру.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги, заявлені у даній справі, є вимогами майнового характеру, оскільки позивач просив суд звернути стягнення на рухоме майно шляхом передачі його у власність позивача та визнання за позивачем права власності на це майно вартістю 40442500 грн., а тому сума судового збору з врахуванням максимального встановленого розміру (1147 грн. *60 мінімальних заробітних плат) становила 68 820 грн.

Зважаючи на майновий характер позовних вимог, розмір позовних вимог та розмір мінімальної заробітної плати за станом на 01.01.15 ( рік, в якому була подана апеляційна скарга до суду), максимальний розмір судового збору при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13 становить 36 540 грн. (1218 грн. *30 розмірів мінімальних заробітних плат).

Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги з вимогою повністю скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13 становить 36 540 грн. З урахуванням часткової сплати скаржником судового збору та норм ст. 49 ГПК України сума судового збору в розмірі 35 966,50 грн. підлягає достягненню з відповідача за результатами вирішення даного спору в суді апеляційної інстанції в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для скасування такого.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу за вих. № 3307/9-15 від 27.03.15 Харківської міської ради, м. Харків залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу б/н від 25.05.15 Приватного підприємства „ПЛ Лізинг", м. Львів залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.14 у справі № 914/3645/13 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

5. Стягнути з Приватного підприємства "ПЛ Лізинг" (79014, м.Львів, вул. Некрасова, буд.45, код ЄДРПОУ 31526117) в доход спеціального фонду Державного бюджету України в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 35 966,50 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

6. Місцевому господарському суду видати наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 02.07.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.