Рішення

від 18.06.2015 по справі 908/2508/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/87/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 Справа № 908/2508/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

за участю секретаря судового за сідання Ільїної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2508/15

за позовом: Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області, м. Василівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс", с. Степне

про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння майна

за участю представників:

від позивача - Ошурков О.В., довіреність № 01-02-23/58 від 05.02.15 р.

від відповідача - Данилюк К.М., довіреність № 23 від 18.05.15р.

прокурор - Машков Д.І., посвідчення № 033331 від 13.05.15 р.

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс" про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння майна.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові.

Позивач у справі - Василівська районна рада Запорізької області, підтримав позов прокурора, та виклав свою позицію письмово у нормативних обґрунтуваннях № 01.02-09/150 від 15.05.15р.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс", в порядку ст. 59 ГПК України, надав суду відзив на позовні заяву, відповідно до якого проти позову заперечує у звіку із наступним:

- до укладення договору купівлі-продажу № 157 від 21.01.14р. зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.14р. індексний номер № 10108942, нотаріусом було перевірено наявність будь-яких обтяжень на нерухоме майно, а також перевірено право власності продавця за договором, ніяких обтяжень чи заборон виявлено не було. Сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору купівлі-продажу, тому ТОВ «Простір Сервіс» і було придбано спірне майно;

- при укладанні вказаного договору ТОВ «Простір Сервіс» не знало та не могло знати про те, що продавець (власник) нерухомого майна нібито не мав права його відчужувати;

- в рішенні Василевського районного суду Запорізької області від 16.04.15р. у справі № 2-681/20101 та в самому позові заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області до ТОВ «Простір Сервіс» не одноразово наголошується що Конях ін О.Г. (продавець за договором купівлі-продажу № 157 від 21.01.14р.) є добросовісним набувачем;

- позивачем не наведено підстав за законом для витребування майна у добросовісного набувача, а ТОВ «Простір Сервіс» є добросовісним набувачем спірного майна.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі Банк, та Комунальним підприємством «Центральна районна аптека № 31», як Позичальником, укладено Кредитний договір № 12-043/02-01 про відкриття кредитної лінії від 21.11.06р., відповідно до п. 2.1. якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 100000, 00 грн. (ліміт кредитної лінії).

В якості забезпечення вимог за вказаним договором, 27.11.06 р., між Банком, як Іпотекодержателем, та Територіальною громадою Василевського району в особі Василівської районної ради Запорізької області, як Іпотекодавцем, укладено договір Іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, предметом якого (п.1.2.) є майно -приміщення аптеки № 243, що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, Василівського району Запорізької області, вул. Комсомольська, буд. 21а, реєстраційний № 15694621, що належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на приміщення аптеки № 243, виданого виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області 23 травня 2002 року, зареєстрованим в РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області в книзі № 1 номер запису № 190, та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області 14 листопада 2006 року за № 12493995.

Протягом 2007-2008 років відносно зазначеного нерухомого майна укладено ряд угод про відступлення права вимоги за вищезазначеними договорами. Зокрема, всі права за укладеним 19.04.2008 р. договором про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 12-043/02-01 про відкриття кредитної лінії від 21.11.06р., а також за укладеним 23.04.2008 р. договором відступлення права вимоги за договором іпотеки, перейшли до приватного підприємства "Дельфа-Плюс", а у подальшому на підставі договору від 28.08.2008 р. № 5307 - до Грідіної О.М.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі від 16.09.2008 р. у справі № 000400 за позовом Грідіної О.М. до комунального підприємства «Центральна районна аптека № 31» право власності на спірне нерухоме майно визнано за позивачем.

Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 16.10.2008 р. у справі № 6-197/08 задоволено заяву Грідіної О.М. про видачу виконавчого документа та видано виконавчий лист за вказаним рішенням третейського суду. Районним комунальним підприємством "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради Запорізької області 01.12.2008 р. проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості за Грідіною О.М.

За договором купівлі-продажу від 01.12.2008 року право власності на вказане нерухоме майно перейшло до Бабки Ю.С., а за договором купівлі-продажу від 02.12.2008 року - до Коняхіна О.Г.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 28.08.2009 року у справі № 6-22/2009, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09.12.2009 р., рішення третейського суду скасовано.

Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 04.08.2009 р. у справі № 22ц-1201/09 за апеляційною скаргою прокуратури ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 16.10.2008 р. скасовано, постановлено нову ухвалу, якою Грідіній О.М. відмовлено у задоволені заяви про видачу виконавчого документу.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. у справі № 2-681/2010 за позовом прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області до Коняхіна О.Г., Районного комунального підприємства "Василівське бюро технічної інвентаризації", Василівської районної ради Запорізької області, за участю третіх осіб: Комунального підприємства "Центральна районна аптека №31" Василівської районної ради Запорізької області, Грідіної О.М., Бабки Ю.С., вказаний позов задовлено, зокрема витребувано із володіння Коняхіна О.Г. вбудоване приміщення аптеки загальною площею 784, 7 кв.м, позначене на плані літерою "А-2", реєстраційний номер 115694621, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Василівка, вул. Комсомольська, буд. 21-а. Зобов'язано Василівське БТІ скасувати державну реєстрацію зазначеного приміщення аптеки за Грідіною О.М., Бабкою Ю.С. та Коняхіним О.Г. та поновити державну реєстрацію на нього за територіальною громадою в особі Василівської районної ради Запорізької області; у задоволенні зустрічних позовних вимог Коняхіна О.Г. відмовлено.

В результаті оскарження рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. у справі № 2-681/2010 воно залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.07.2012 р.

На виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. у вказаній справі 04.07.2013 р. проведено державну реєстрацію права власності на вбудоване приміщення аптеки за Василівською районною радою Запорізької області.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2013 р. за апеляційною скаргою Дзякун Ю.В. рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову прокуратури відмовлено, зустрічний позов Коняхіна О.Г. задоволено, визнано останнього добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна, зобов'язано Василівську районну раду Запорізької області звільнити зазначене приміщення аптеки.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2013 р., яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2013 р., задоволено заяву Дзякун Ю.В., допущено поворот виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р., зобов'язано Реєстраційну службу Василівського РУЮ Запорізької області скасувати державну реєстрацію приміщення аптеки за територіальною громадою Василівського району в особі Василівської районної ради та поновити її за Коняхіним О.Г.

На виконання вказаної ухвали суду 14.01.2014 р. проведено державну реєстрацію права власності на вбудоване приміщення аптеки за Коняхіним О.Г.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.09.2014 р., рішення апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2013 р., ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2013 р. скасовано, залишено повторно в силі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. у справі № 2-681/2010.

Разом з тим, за договором купівлі-продажу від 21.01.2014 року, який зареєстрований в реєстрі за № 157, право власності на спірний об'єкт нерухомості перейшло до ТОВ "Простір Сервіс" та зареєстровано за останнім і на час вирішення спору судом, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2015 р. щодо об'єкта нерухомого майна індексний номер 37637217 та не заперечується сторонами справи.

Таким чином прокурор зазначає, що в даному випадку наявні порушення інтересів держави, оскільки нерухоме майно територіальної громади Василевського району Запорізької області в особі Василівської районної ради вибуло із її володіння поза її волею, атому є підстави для його витребування в порядку ст. 388 ЦК України.

Відсповідач в свою чергу зазначає що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, наполягає на правомірному набутті ним права власності, заперечує та оспорює право власності позивача.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При скасуванні рішення третейського суду та відмові у задоволені заяви про видачу виконавчого документу Грідіній О.М. судами встановлено, що третейська справа про визнання права власності розглянута з порушенням правил про підвідомчість та підсудність, оскільки Василівська районна рада Запорізької області є органом місцевого самоврядування, що призвело до порушення прав власника майна, тобто Василівської районної ради Запорізької області.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. та ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.07.2012 р. та 24.09.2014 р. у справі № 2-681/2010 встановлено, що спірне приміщення аптеки вибуло із володіння територіальної громади Василівського району в особі Василівської районної ради поза її волею, тому воно не могло бути предметом договорів купівлі-продажу, які укладались у подальшому, що, в свою чергу, є підставою для його витребування в порядку статті 388 Цивільного кодексу України від добросовісного набувача - Коняхіна О.Г.

Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, право господарського відання на майно є похідним від права власності, оскільки виникає після закріплення його власником та залишається таким, що належить саме власнику.

Згідно зі ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Положеннями ст. 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, є визнання права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але й не визнає його.

Тобто позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів. За таких обставин, коли суб'єктивне право власності ще безпосередньо інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, яка матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення якогось зобов'язуючого рішення для інших осіб.

Необхідно зазначити, що вимоги про визнання права власності у переважній більшості випадків не є самоціллю позивачів, а відтак - єдиним предметом позову. Як правило, такі вимоги супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису та ін. Отже, за таких умов, вимоги про визнання права власності є лише передумовою для досягнення позивачем кінцевої мети позову (повернути майно у своє володіння, усунути перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном тощо). Звичайно, спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, коли це право оспорює відповідач.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у всіх інших випадках інтереси добросовісного набувача захищаються, тобто, власник не вправі вимагати повернення свого майна.

За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У цих відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Незаконне добросовісне набуття, у розумінні статті 388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, тому наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Імперативним приписом статті 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину за певних умов, зокрема:

а) якщо недійсність правочину не встановлена законом;

б) якщо правочин не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 2.15. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим, не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна. Це означає, якщо власник передав своє майно за договором іншій особі, то він має право витребувати його за підставами, передбаченими нормами, які регулюють відповідні договірні відносини.

Отже, за аналогією, визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які вчинені після незаконного винесення рішення третейським судом, не вимагається.

Протиправне вилучення нерухомого майна з комунальної власності порушило економічні інтереси та публічний порядок, як територіальних громад Василівського району, так і держави, оскільки остання гарантує, захищає та фінансово підтримує місцеве самоврядування в Україні.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час звернення з позовом прокурором надано відповідні докази порушення інтересів держави, а позивачем доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. В тому числі доведено підстави для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно та його витребування у відповідача. Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позов Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районої ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» обґрунтований та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим слід:

- визнати право власності на приміщення аптеки № 243, яке розташовано по вулиці Комсомольській, 21а у м. Дніпрорудному Василевського району Запорізької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97764223209, загальною площею 984, 7 кв.м., вартістю 485502, 00 грн. за територіальними громадами Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради Запорізької області;

- витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» приміщення аптеки № 243, яке розташовано по вулиці Комсомольській, 21а у м. Дніпрорудному Василевського району Запорізької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97764223209, загальною площею 984, 7 кв.м., вартістю 485502, 00 грн., на користь територіальних громад Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради Запорізької області.

Судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, за подання позовної заяви стягується з відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» в дохід державного бюджету, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-6, 22, 27, 29, 33, 34, 35, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 69, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» задовольнити.

2. Визнати право власності на приміщення аптеки № 243, яке розташовано по вулиці Комсомольській, 21а у м. Дніпрорудному Василевського району Запорізької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97764223209, загальною площею 984, 7 кв.м., вартістю 485502, 00 грн. за територіальними громадами Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 24913314).

3. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» (70432, Запорізька область, вул. Урожайна, с. Степне, 21, код ЄДРПОУ 38711949) приміщення аптеки № 243, яке розташовано по вулиці Комсомольській, 21а у м. Дніпрорудному Василевського району Запорізької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97764223209, загальною площею 984, 7 кв. м., вартістю 485502, 00 грн., на користь територіальних громад Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 24913314), видавши наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс», 70432, Запорізька область, вул. Урожайна, с. Степне, 21, код ЄДРПОУ 38711949, в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007) витрати по сплаті судового збору в розмірі 19420 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 08 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 30.06.2015 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.