Постанова

від 27.07.2015 по справі 908/2508/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2015 справа №908/2508/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБудко Н.В. М'ясищева А.М., Сгара Е.В. при секретарі: за участю представників сторін: від відповідача (скаржника): від позивача: прокурор: розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду від у справіЛебеденко В.В. Не з'явився; Не з'явився; Лях Г.В. - за посвідченням; Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс" с.Степне, Запорізької області Запорізької області 18.06.2015 р. № 908/2508/15-г за позовом до Заступника прокурора Запорізької області м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області м.Василівка, Запорізької області Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс" с.Степне, Запорізької області провизнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння майна ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс" с.Степне, Запорізької області про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» задоволені; визнано право власності на приміщення аптеки № 243, яке розташовано по вулиці Комсомольській, 21а у м. Дніпрорудному Василевського району Запорізької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97764223209, загальною площею 984, 7 кв.м., вартістю 485502, 00 грн. за територіальними громадами Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 24913314); витребувано з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Сервіс» (70432, Запорізька область, вул. Урожайна, с. Степне, 21, код ЄДРПОУ 38711949) приміщення аптеки № 243, яке розташовано по вулиці Комсомольській, 21а у м.Дніпрорудному Василевського району Запорізької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97764223209, загальною площею 984, 7 кв. м., вартістю 485502, 00 грн., на користь територіальних громад Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради Запорізької області.

Не погодившись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс" с.Степне, Запорізької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. по справі № 908/2508/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити заступнику прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Сервіс" с.Степне, Запорізької області про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння майна в повному обсязі, зняти арешт та будь-які інші заборони, накладені на об'єкти нерухомості, а саме: приміщення аптеки № 243, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул.Комсомольська, 21А.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Представники скаржника та позивача у судове засідання не з'явилися.

Прокурор у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Судовий процес в апеляційний інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши доводи прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

21.11.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Банк) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека № 31" Василівської районної ради Запорізької області (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 12-043/02-01 про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до п. 2.1. договору Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 100000 гривень (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором.

27.11.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Територіальною громадою Василівського району в особі Василівської районної ради Запорізької області (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом іпотеки є майно: приміщення аптеки № 243, що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, Василівського району Запорізької області, вул. Комсомольська, буд. 21а, реєстраційний № 15694621, що належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на приміщення аптеки № 243, виданого виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області 23 травня 2002 року, зареєстрованим в РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області в книзі № 1 номер запису № 190, та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області 14 листопада 2006 року за № 12493995.

У період 2007-2008 р.р. відносно зазначеного нерухомого майна укладено ряд угод про відступлення права вимоги за вищезазначеними договорами. Всі права за укладеним 19.04.2008 р. договором про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 12-043/02-01 про відкриття кредитної лінії від 21.11.06р., а також за укладеним 23.04.2008 р. договором відступлення права вимоги за договором іпотеки, перейшли до приватного підприємства "Дельфа-Плюс", а у подальшому на підставі договору від 28.08.2008 р. № 5307 - до Грідіної О.М.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі "Українська Товарна Біржа" від 16.09.2008 р. у справі № 000400/08 за позовом Грідіної О.М. до комунального підприємства «Центральна районна аптека № 31» Василівської районної ради Запорізької області про визнання права власності визнано право власності Грідіної О.М. на приміщення аптеки № 243 загальною площею 984,7 кв.м., позначене на плані літерою "А-2", реєстраційний номер 15694621, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул.Комсомольська, буд. 21-а; зобов'язано районне комунальне підприємство "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради Запорізької області зареєструвати право власності Грідіної О.М. на приміщення аптеки № 243 загальною площею 984,7 кв.м., позначене на плані літерою "А-2", реєстраційний номер 15694621, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул.Комсомольська, буд. 21-а; визнано право власності Грідіної О.М. на вбудоване приміщення аптеки загальною площею 725,8 кв.м., позначене на плані літерою "А", реєстраційний номер18876853, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м.Василівка, вул. Чекістів, буд. 8; зобов'язано районне Комунальне підприємство "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради Запорізької області зареєструвати право власності Грідіної О.М. на вбудоване приміщення аптеки загальною площею 725,8 кв.м., позначене на плані літерою "А", реєстраційний номер 18876853, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м.Василівка, вул.Чекістів, буд. 8.

Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 16.10.2008 р. у справі № 6-197/08 задоволено заяву Грідіної О.М. про видачу виконавчого документа та видано виконавчий лист за вказаним рішенням третейського суду.

Районним комунальним підприємством "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради 01.12.2008 р. здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості за Грідіною О.М.

01.12.2008 р. між Грідіною О.М. (продавець) та Бабка Ю.С. (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

02.12.2008 р. між Бабка Ю.С. (продавець) та Коняхіним О.Г. (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Тобто право власності на майно перейшло від Грідіної О.М. до Бабки Ю.С., а потім від Бабки Ю.С. до Коняхіна О.Г.

Прокуратурою Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради рішення третейського суду оскаржено до Василівського районного суду Запорізької області. Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 28.08.2009 р. у справі № 6-22/2009, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09.12.2009 р., рішення третейського суду скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 04.08.2009 р. у справі № 22ц-1201/09 задоволено апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області; ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 16.10.2008 р. скасовано; ухвалено нову ухвалу, якою відмовлено Грідіній О.М. у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа згідно рішення Постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі "Українська товарна біржа" від 16.09.2008 р.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. у справі № 2-681/2010 за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області до Коняхіна О.Г., районного комунального підприємства "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради Запорізької області, треті особи: Комунальне підприємство "Центральна районна аптека №31" Василівської районної ради Запорізької області, Грідіна О.М., Бабка Ю.С. про витребування майна, та за зустрічним позовом Коняхіна О.Г. до Василівської районної ради Запорізької області, районного комунального підприємства "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради Запорізької області, треті особи: Комунальне підприємство "Центральна районна аптека №31" Василівської районної ради Запорізької області, Грідіна О.М., Бабка Ю.С. про витребування майна позов Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області задоволено, витребувано, зокрема, з володіння Коняхіна О.Г. вбудоване приміщення аптеки загальною площею 784, 7 кв.м, позначене на плані літерою "А-2", реєстраційний номер 115694621, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Василівка, вул. Комсомольська, буд. 21-а. Зобов'язано Василівське БТІ скасувати державну реєстрацію зазначеного приміщення аптеки за Грідіною О.М., Бабкою Ю.С. та Коняхіним О.Г. та поновити державну реєстрацію на нього за територіальною громадою в особі Василівської районної ради Запорізької області; у задоволенні зустрічних позовних вимог Коняхіна О.Г. відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 р. касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. залишено без змін.

04.07.2013 р. на виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. у вказаній справі проведено державну реєстрацію права власності на вбудоване приміщення аптеки за Василівською районною радою Запорізької області.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2013 р. апеляційну скаргу Дзякун Ю.В. задоволено; рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області відмовлено, зустрічний позов Коняхіна О.Г. задоволено, визнано останнього добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна, зобов'язано Василівську районну раду Запорізької області звільнити зазначене приміщення аптеки.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2013 р., яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2013 р., задоволено заяву Дзякун Ю.В., допущено поворот виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р., зобов'язано Реєстраційну службу Василівського РУЮ Запорізької області скасувати державну реєстрацію приміщення аптеки за територіальною громадою Василівського району в особі Василівської районної ради та поновити її за Коняхіним О.Г.

14.01.2014 р. на виконання вказаної ухвали суду проведено державну реєстрацію права власності на вбудоване приміщення аптеки за Коняхіним О.Г.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.09.2014 р. касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області на рішення апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2013 р. задоволено; касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської районної ради Запорізької області на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2013 р. задоволено частково; рішення апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2013 р., ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2013 р. скасовано, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. повторно залишено без змін.

21.01.2014 р. між Коняхіним О.Г. (продавець) та ТОВ "Простір Сервіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який зареєстрований в реєстрі за № 157. За договором право власності на спірний об'єкт нерухомості перейшло до ТОВ "Простір Сервіс" та зареєстровано за останнім і на час вирішення спору судом, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2015 р. щодо об'єкта нерухомого майна індексний номер 37637217 та не заперечується сторонами справи.

Прокурор вважає, що в даному випадку наявні порушення інтересів держави, оскільки нерухоме майно територіальної громади Василівського району Запорізької області в особі Василівської районної ради вибуло із її володіння поза її волею, а тому є підстави для його витребування в порядку ст. 388 ЦК України.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, наполягає на правомірному набутті ним права власності, заперечує та оспорює право власності позивача.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави звільнення від доказування, зокрема, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При скасуванні рішення третейського суду та відмові у задоволені заяви про видачу виконавчого документу Грідіній О.М. судами встановлено, що третейська справа про визнання права власності розглянута з порушенням правил про підвідомчість та підсудність, оскільки Василівська районна рада Запорізької області є органом місцевого самоврядування, що призвело до порушення прав власника майна, тобто Василівської районної ради Запорізької області.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16.04.2010 р. та ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.07.2012 р. та 24.09.2014 р. у справі № 2-681/2010 встановлено, що спірне приміщення аптеки вибуло із володіння територіальної громади Василівського району в особі Василівської районної ради поза її волею, тому воно не могло бути предметом договорів купівлі-продажу, які укладались у подальшому, що, в свою чергу, є підставою для його витребування в порядку статті 388 Цивільного кодексу України від добросовісного набувача - Коняхіна О.Г.

Як встановлено ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Тому місцевий господарський суд вірно зазначив, що право господарського відання на майно є похідним від права власності, оскільки виникає після закріплення його власником та залишається таким, що належить саме власнику.

Статтею 140 Конституції України, статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України).

Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, є визнання права.

Статтями 316, 317 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але й не визнає його (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Тобто позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів. За таких обставин, коли суб'єктивне право власності ще безпосередньо інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, яка матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення якогось зобов'язуючого рішення для інших осіб.

Вимоги про визнання права власності у переважній більшості випадків не є самоціллю позивачів, а відтак - єдиним предметом позову. Як правило, такі вимоги супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису та ін. Отже, за таких умов, вимоги про визнання права власності є лише передумовою для досягнення позивачем кінцевої мети позову (повернути майно у своє володіння, усунути перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном тощо). Звичайно, спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, коли це право оспорює відповідач.

Статтею 330 Цивільного кодексу встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тому у всіх інших випадках інтереси добросовісного набувача захищаються, тобто, власник не вправі вимагати повернення свого майна.

Частиною 5 статті 12 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У цих відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Незаконне добросовісне набуття, у розумінні статті 388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, тому наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину за таких умов: якщо недійсність правочину не встановлена законом та якщо правочин не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.15. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим, не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна. Це означає, якщо власник передав своє майно за договором іншій особі, то він має право витребувати його за підставами, передбаченими нормами, які регулюють відповідні договірні відносини.

Отже, за аналогією, визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які вчинені після незаконного винесення рішення третейським судом, не вимагається.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що протиправне вилучення нерухомого майна з комунальної власності порушило економічні інтереси та публічний порядок, як територіальних громад Василівського району, так і держави, оскільки остання гарантує, захищає та фінансово підтримує місцеве самоврядування в Україні.

Отже, за висновком судової колегії, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. у справі № 908/2508/15-г грунтується на всебічному, повному та об'єктичному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами та обставинами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. у справі №908/2508/15-г- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Серівс" с.Степне, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. у справі № 908/2508/15-г - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : Н.В. Будко

Судді: А.М.М'ясищев

Е.В.Сгара