Рішення

від 07.05.2015 по справі 203/3775/14-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/3775/14-ц

Провадження № 2/0203/160/2015

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Науменко А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ТОВ "Кіров-Естейт" та ТОВ "Юріс-Плюс" ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном", товариства з обмеженою відповідальністю "Юріс-Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Кіров Естейт", ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договорів недійсними та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_1 пред'явив через суд позов до ТОВ "Гастроном", ТОВ "Юріс-Плюс", а в подальшому змінив вимоги та пред'явив позов також і до ТОВ "Кіров Естейт", ОСОБА_5 на предмет визнання угод з відчуження нерухомого майна - приміщень №№ 67, 68 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську, недійсними та повернення цих приміщень, які вибули з його володіння поза його волею, знову у власність, в обґрунтування таких вимог посилаючись на те, що до квітня 2013 року позивач був учасником ТОВ "Гастроном" із часткою у статутному капіталі 86,24%, коли протоколом №3 зборів учасників товариства від 05 квітня 2013 року затверджено його заяву про вихід зі складу учасників товариства за власним бажанням з виплатою вартості частини майна товариства шляхом передання у власність частини майна, належного товариству - нежитлових приміщень №№ 67, 68 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську, про що підписано 05 квітня 2013 року акт приймання-передачі, проте товариство в подальшому не здійснило дій із належного передання правовстановлюючих документів на це нерухоме майно, що унеможливило реєстрацію права власності за новим власником, у зв'язку з чим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлові приміщення підвалу № 68 поз. 1-22, 27, 28 загальною площею 358,50 кв.м., приміщення першого поверху № 67 поз. № 1, 4-18, 22 загальною площею 358,2 кв.м. загальною площею 716,7 кв.м. в жилому будинку А-5 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську, разом з тим, не зважаючи на наявність судового рішення 25 червня 2013 року ТОВ "Гастроном" уклало з ТОВ "Юріс-Плюс" договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, хоч розрахунки між товариствами не проведені, а в подальшому ТОВ "Юріс-Плюс" передало у власність це майно ТОВ "Кіров Естейт", а ТОВ "Кіров Естейт" уклало 15 листопада 2013 року зі ОСОБА_5 договір іпотеки, однак усі угоди є фіктивними, оскільки укладені без наміру створення правових наслідків з метою уникнення повернення майна дійсному власнику - позивачу у справі, без наявних правих підстав для відчуження, тому позивач, згідно змінених позовних вимог, посилаючись як на підставу позову на ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 234 ЦК України, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ 67, 68 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську, укладений між ТОВ "Гастроном" та ТОВ "Юріс-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_6 за реєстраційним № 794; визнати недійсним правочин про передання ТОВ "Юріс-Плюс" ТОВ "Кіров Естейт" права власності на вказані нежитлові приміщення, зареєстрований РС Дніпропетровського МУЮ реєстратором ОСОБА_8; визнати недійсним договір іпотеки вказаних нежитлових приміщень, укладений між ТОВ "Кіров Естейт" та ОСОБА_5 15 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_7 за реєстровим № 4097; витребувати вказані нежитлові приміщення №№67, 68 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_1; покласти судові витрати на відповідачів солідарно.

В судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, наголошуючи на тому, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею через неправомірні дії ТОВ "Гастроном", яке не передало правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а подальші угоди здійснені на підставі сфальсифікованого договору від 26 червня 1999 року і є фіктивними, без наміру створити правові наслідки, без проведених належним чином бухгалтерських розрахунків.

Представник відповідачів ТОВ "Юріс-Плюс" та ТОВ "Кіров Естейт" позов не визнав, заперечуючи тим, що угоди між ТОВ "Гастроном" та "ТОВ "Юріс-Плюс", а в подальшому між ТОВ "Юріс-Плюс" та ТОВ "Кіров Естейт", ТОВ "Кіров Естейт" та ОСОБА_5 укладені відповідно до діючого законодавства, а спірне нерухоме майно ніколи не було зареєстровано на праві власності за позивачем і йому ніколи не належало.

Відповідач ТОВ "Гастроном", будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило та у поданому клопотанні, підписаному ОСОБА_9, який за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06 травня 2015 року (т.2 а.с.174-177) є директором, позов не визнало та просило про розгляд справи у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, представника не направив, у поданому клопотанні позов не визнав та клопотав про розгляд справи у його відсутності (т.2 а.с.213).

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засіданні не прибула та у поданій заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності з ухвалення рішення відповідно до діючого законодавства.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про відкладення розгляду справи не клопотала на підставі чого відповідно до ч. 3 ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе розгляд справи за її відсутності.

Третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не уповноважила та поштою направила клопотання про розгляд справи у відсутності представника з ухваленням рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, розглянувши позов в межах заявлених вимог, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Гастроном" набуло у власність нежитлові приміщення підвалу №68 поз. №№ 1-22, 27, 28 загальною площею 358,5 кв.м. та приміщення першого поверху №67 поз. №№ 1, 4-18, 22 загальною площею 358,2 кв.м., а всього загальною площею 716,7 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 1999 року, укладеному з ЗАТ "Солар-Холдинг" (т.2 а.с.165-166), що узгоджується з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 червня 2013 року та від 18 червня 2014 року (т. 1 а.с.39, т.3 а.с. 9, 10).

Загальними зборами учасників ТОВ "Гастроном" 05 квітня 2013 року затверджено вихід за власним бажанням зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та виплату вартості частини майна товариства, про що складено протокол №3 Загальних зборів ТОВ "Гастроном" (т.1 а.с.16).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2013 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу №68 поз. №№ 1-22, 27, 28 загальною площею 358,5 кв.м. та приміщення першого поверху №67 поз. №№ 1, 4-18, 22 загальною площею 358,2 кв.м., а всього загальною площею 716,7 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року вказане рішення скасоване, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Гастроном" про визнання права власності закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України (т.2 а.с.101).

В свою чергу ТОВ "Гастроном", діючи на підставі Статуту, зареєстрованого 04 червня 2013 року (т.3 а.с.26-31), 25 червня 2013 року, уклало з ТОВ "Юріс-Плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №68 поз. №№ 1-22, 27, 28 загальною площею 358,5 кв.м. та приміщень першого поверху №67 поз. №№ 1, 4-18, 22 загальною площею 358,2 кв.м., а всього загальною площею 716,7 кв.м. в житловому будинку по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 793 (т.3 а.с.2, 8).

За умовами п. 3 вказаного договору продаж нежитлових приміщень здійснена за 1550000,00 грн. з відстрочкою платежу до 15 липня 2013 року та оплатою різновеликими частинами до 15 липня 2013 року на рахунок ТОВ "Гастроном". При цьому, цим же пунктом договору обумовлено, що право власності на нежитлові приміщення переходить до покупця з моменту підписання договору та державної реєстрації.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року державна реєстрація вказаного договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року відбулася 26 червня 2013 року (т.1 а.с.39-40 зворот).

Після державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно ТОВ "Юріс-Плюс" відповідно до ст. 115, 141, 143, 144 ЦК України разом з Компанією "Донг Сейлз ЛТД" увійшло до складу учасників ТОВ "Кіров Естейт" та в якості внеску до статутного капіталу передало вказані нежитлові приміщення вартістю 1 550 000,00 грн., що склало 99,0% частки статутного капіталу та що підтверджується Статутом ТОВ "Кіров Естейт", зареєстрованим Реєстраційною службою Дніпропетровського МУЮ 01 серпня 2013 року та зміни до якого зареєстровані 15 квітня 2014 року (т.2 а.с.178-189).

Внесок у статутний капітал у вигляді вказаного нерухомого майна зареєстрований 12 вересня 2013 року ТОВ "Кіров Естейт" за правилами ст. 89, 91, 334 ЦК України на праві власності за цією новоствореною юридичною особою в результаті чого ТОВ "Кіров Естейт" отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Дніпропетровського МУЮ 12 вересня 2013 року, зареєстроване цього дня, запис № 2458787, що узгоджується з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року (т.1 а.с.39-50).

25 листопада 2013 року ТОВ "Кіров Естейт" уклало договір іпотеки зі ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 4098 (т.3 а.с.83-86), за умовами якого ТОВ "Кіров Естейт" передало в заставу іпотекодержателю ОСОБА_5 спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення №№ 67, 68 в житловому будинку №100 по пр. Кірова у м. Дніпропетровську загальною площею 716,7 кв.м. в забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення коштів за договором позики від 15 листопада 2013 року, укладеного між ТОВ "Кіров Естейт" та ОСОБА_5 на суму 50000,00 грн.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ч.ч.1-6 ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд, визначаючи згідно з ст. 11 ЦПК України межі розгляду цієї справи, виходить з того, що правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, з яких звернувся позивач до суду, на що звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України в п.п. 1, 4, 7 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

У ч. 5 ст. 203 ЦК України зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Слідуючи роз?ясненням, наданим Пленумом Верховного Суду України у пунктах 7, 24 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N9 від 06 листопада 2009 року, суд враховує, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. При цьому, суд враховує, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Враховуючи наведене, доводи позивача та його представників про те, що у ТОВ "Юріс-Плюс" не виникло право власності за договором купівлі-продажу від 25 червня 2013 року у зв'язку з непроведенням грошових розрахунків в повному обсязі відповідно до представлених фінансової та бухгалтерської звітностей (т.2 а.с.7-21, т.3 а.с.58-68), суд до уваги не може прийняти, оскільки за умовами договору право власності виникає після підписання договору та державної реєстрації, яка проведена 25 червня 2013 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 39-40 зворот), а неналежне виконання зобов'язань з проведення повного розрахунку не є підставою за ст. 234, 215 ЦК України для визнання такого договору недійсним, оскільки судом встановлено, що спірне майно передано на виконання вимог п. 3 договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року та проведена його державна реєстрація.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року недійсним.

Доводи позивача та його представників про те, що він є заінтересованою особою права якої порушені укладеними відповідачами угодами у зв'язку з тим, що є дійсним і єдиним власником спірного нерухомого майна, висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують, оскільки спірне нерухоме майно ніколи не було зареєстровано на праві власності відповідно до вимог ст.ст. 328, 334, 182 ЦК України за позивачем, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2013 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення по пр. Кірова, 100 у м. Дніпропетровську на яке позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року із закриттям провадження у справі.

Одночасно суд зважає на те, що позивач, розпоряджаючись своїми процесуальними правами за ч.2 ст. 11 ЦПК України на власний розсуд, протягом розгляду справи не заявляв відповідних вимог відносно договору купівлі-продажу від 26 червня 1999 року за яким ТОВ «Гастроном» придбало у ЗАТ «Солар-Холдинг» спірне нерухоме майно та на підставі якого в подальшому здійснювалось відчуження цього майна, хоча про такий договір при посвідченні нотаріусом ОСОБА_6 договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року позивачу було відомо щонайменше з 03 липня 2014 року після ознайомлення з матеріалами справи (т.1 а.с.143).

Вирішуючи вимоги позивача про визнання недійсним правочину, зареєстрованого державним реєстратором РС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_8, про передання ТОВ «Юріс-Плюс» ТОВ «Кіров-Естейт» права власності на спірні нежитлові приміщення, суд виходить з того, що позивачем не доведені обставини того, що така передача прав власності 01 серпня 2012 року як внесок у статутний капітал товариства майна, зареєстрованого на праві власності за іншим товариством не має на меті створення правових наслідків, оскільки результатом такого правочину стало створення статутного капіталу та заснування нової юридичної особи.

Розв?язуючи решту заявлених вимог, суд виходить з того, що статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Одночасно суд приймає до уваги роз?яснення Пленуму Верховного Суду України, надані у пункті 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N9 від 06 листопада 2009 року про те, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

При цьому, встановлених ст.ст. 215, 234 ЦК України правових підстав недійсності договору іпотеки від 15 листопада 2014 року року позивачем не наведено, первісна угода від 26 червня 1999 року на підставі якої вчинена решта правочинів не оспорювалася, підстави для визнання договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року відсутні, а за умов визнання первісної угоди з відчуження недійсною вказане може бути підставою для подальшого порушення процедури віндикації і не потребує визнання усіх подальших угод недійсними, проте позивач відповідних вимог з підстав, визначених ст.ст. 330, 388 ЦК України не заявляв, визначивши підстави свого звернення за ст.216 ЦК України та до початку розгляду справи по суті останні не змінював.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання договору іпотеки від 11 листопада 2013 року недійсним та витребування спірних нежитлових приміщень у ОСОБА_5 з визнанням права власності на них за позивачем.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України за результатами розгляду справи судові витрати належить віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Гастроном», товариства з обмеженою відповідальністю «Юріс-Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Кіров Естейт», ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договорів недійсними та витребування майна - відмовити в повному обсязі.

З повним текстом рішення особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 12.05.2015.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя О.В. Колесніченко