Рішення

від 19.06.2015 по справі 761/20203/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20203/14-ц

Провадження №2/761/384/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі Колеснік М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» (Відповідач) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що 01.12.2008р. він був прийнятий на посаду бухгалтера у Житлово-будівельний кооператив «Столичний», відповідно до наказу від 01.12.2008р. з посадовим окладом 1221, 00 грн. щомісяця згідно штатного розпису. При цьому, 10.08.2012р. головою правління житлово-будівельного кооперативу було видано наказ про виплату премії на суму 13508,54 грн. З грудня 2008 року Позивач не отримує заробітної плати внаслідок чого утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 01.07.2014р. на суму 78030,48 грн. Тому, позивач просив стягнути з Відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у зазначеному розмірі. У подальшому позивач подав заяву від 03.10.2014р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року в сумі 56019,92грн. (також міститься виправлення ручкою «Виправленому вірити-68451,54грн.) з урахуванням індексу інфляції (а.с. 20, 48).

За вказаною позовною заявою ухвалою від 14.07.2014р. відкрито провадження у справі і справу призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.11).

Відповідачем було подано заперечення на позовну заяву, в яких він зазначив, що не визнає позов повністю, оскільки, заборгованості по заробітній платі перед позивачем не має. Заробітна плата виплачувалась всім працівникам своєчасно і без будь-яких затримок. При цьому, у запереченнях зазначено, що позивач перебуваючи на посаді бухгалтера в ЖБК «Столичний» нараховував заробітну плату всім працівникам, в тому числі і собі, відомості про отримання заробітної плати зберігались у позивача, який використовуючи доступ до документації та печатки кооперативу, шляхом шахрайства, неодноразово підроблював довідки про ніби-то не отриману ним заробітну плату з грудня 2008 року. За вказаними довідками про ніби-то невиплачену заробітну плату позивач звертався до Шевченківського районного суду м.Києва з заявами про видачу судового наказу та сам отримував їх. Про вказані наказні провадження суду відповідачу ставало відомо лише у ВДВС Шевченківського району, оскільки судові повістоки про виклик до суду позивач отримував за відповідача. Також зазначив, що відповідачем було написано та подано заяву до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за фактом шахрайства з боку позивача (а.с. 22-23). При цьому з долученої до заперечень копії наказу ЖБК «Столичний» (м.Київ) від 30.09.2013р. вбачається, що позивача було звільнено з посади бухгалтера згідно ч.2 ст.41 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів до розгляду справа призначалась неодноразово, у судовому засіданні 08.08.2014р. та 03.10.2014р. (а.с.17,48) були присутні і позивач і голова ЖБК -Копистко В.В., за клопотанням якого у справі призначалась судова почеркознавча експертиза наказу від 10.08.2012р.(а.с.56) Однак експертиза проведена не була через відсутність надходження оплати відповідача за проведення експертизи і матеріали справи повернуті до суду (а.с.69).

У зв'язку із закінченням повноважень у судді ОСОБА_3. справа передана для розгляду судді Маліновській В.М. та ухвалою від 05.05.2015р. призначена до судового розгляду (а.с. 83).

04.06.2015 року Відповідач в судове засідання не з'явився хоча повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим у судовому засіданні було відкладено розгляд справи на 19.06.2015 року.

19.06.2015 року сторони у судове засідання не з'явилися, проте, позивач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти винесення заочного рішення по справі (а.с.93).

Відповідач повідомлявся про дату засідання у встановленому законом порядку на адресу, зазначену як у позовній заяві, так і в запереченнях відповідача -ЖБК «Столичник» м.Київ, вул.Грекова, 10, проте кореспонденція суду поверталась з відміткою поштового відлуння «за закінченням встановленого строку зберігання»(а.с.22, 90, 91). Жодних заяв чи повідомлень від відповідача за період часу з листопада 2014р. по червень 2015р. не надходило.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом було встановлено, що позивач дійсно працював у відповідача на посаді бухгалтера ЖБК «Столичний», що фактично не заперечувалось (в письмових запереченнях) представником Відповідача Копистко В.В. та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому з копій документів, долучених Відповідачем до заперечень, вбачається, що Позивач був звільнений з посади бухгалтера ЖБК «Столичний» з 30.09.2013р. відповідно до наказу № 1\30 від 30.09.2013р. за підробку бухгалтерсько-фінансових документів житлово-будівельного кооперативу згідно ч.2 ст. 41 КЗпП України (а.с.40). Однак Відповідачем не надано суду документів, які б вказували на те, за підробку яких саме документів був звільнений Позивач, що позбавляє суд можливості з'ясувати чи мають відношення підстави звільнення до питань розгляду цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи та долученої до позовної заяви роздруківки Пенсійного фонду України (Індивідуальні відомості про застраховану особу Форма ОК-5) за датою формування виписки - 03.08.2012р. щодо відомостей по Позивачу (ОСОБА_1.) останньому за період з грудня 2008р. по серпень 2012р. з джерела отримання по коду 23377813 ЖБК «Столичний» нараховувались певні суми заробітку, а саме: за грудень 2008р. - 1200,00 грн.; за січень 2009р. - 1240 грн.; з лютого 2009р. по липень 2012р. включно - 1221,00грн.щомісячно (за березень - травень 2011р. одноразова виплата в сумі 3663,00грн. була здійснена у березні 2011р., що на кожен з місяців складає по 1221,00грн.) -(а.с.4). При цьому за інформацією Пенсійного фонду України по Формі ОК-5 за датою формування виписки - 04.09.2012р. підтверджується, що з джерела отримання по коду 23377813 ЖБК «Столичний» позивачу за серпень 2012р. було здійснено нарахування на суму 14 729,54грн (а.с. 5).

Також позивач стверджував, що на підставі наказу ЖБК «Столичний» від 10.08.2012р. №07 «Про виплату премії ОСОБА_1» йому було нараховано премію у розмірі 13 508,54грн., що підтверджується копією наказу наявною у матеріалах справи (а.с.52).

Таким чином зазначеними вище даними Пенсійного фонду України та копією наказу підтверджується нарахування позивачу ЖБК «Столичний» заробітної плати та премії у сумах, вказаних позивачем в розрахунку, долученому до позовної заяви (а.с.21).

Як стверджує позивач вказані кошти йому виплачені не були. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів про виплату зазначених сум позивачеві як в період його роботи в ЖБК «Столичний», так і після звільнення. Відсутні докази як здійснення перерахунку вказаних сум заробітної плати на картковий рахунок Позивача, якщо в нього такий був, так і виплати нарахованої заробітної плати готівкою чи в іншій формі, передбаченій законодавством чи колективним договором.

При цьому як зазначалось вище ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 14.10.2014р. про призначення у справі почеркознавчої експертизи, про проведення якої просив Відповідач з метою з'ясування питання чи виконано підпис на наказі від 10.03.2012р. №7 «Про виплату премії ОСОБА_1.» Копистко В.В. чи іншою особою, залишилась невиконаною, оскільки до експертної установи не надійшла оплата за її проведення (а.с.51, 52, 56, 69).

Таким чином на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доводи відповідача про те, що нарахована позивачу заробітна плата за період з серпня 2008р. по липень 2012р. є виплаченою, а наказ від 10.08.2012р. №07 «Про виплату премії ОСОБА_1» є підробленим (підписаний іншою особою, а не головою правління ЖБК «Столичний» Копистко В.В.).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що з вимогами по стягнення заборгованості по заробітній платі позивач звертався до Шевченківського районного суду м.Києва і в наказному провадженні у 2012р. (провадження №2-н/2610/2248/2012 від 08.10.2012р. та провадження №2-н/2610/2068/2012 від 15.08.2012р.), проте видані на підставі його заяв судові накази були скасовані (провадження №2-н/761/102/2013 ухвала від 23.12.2013р. та №2-с/761/20/2014р ухвала від 14.03.2014р.) (а.с.8-9).

Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємств, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться і у ст.1 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ст.21 Закону).

Відповідно до ст.110 КЗпПУ при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а)загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б)розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в)сума заробітної плати, що належить до виплати.

За ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати визначені також ст.24 Закону України «Про оплату праці». Зокрема частинами 4-6 вказаної статті Закону визначено, що Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Статтею 25 Закону України «Про оплату праці» визначено, що забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу нарахована за період з грудня 2008р. по серпень 2012р. заробітна плата.

Перевіривши розрахунок заборгованості, складений позивачем, згідно з яким за вказаний період йому було нараховано - 68 451,54грн., утримано податку - 9 967,70грн., до виплати 56 019,92грн. суд приходить до висновку, що розрахунок в частині нарахованої заробітної прати на загальну суму 68 451,54грн. є вірним і підтверджується наявними доказами (а.с.21).

Згідно абз.3 п.3 Розділу ІІІ Порядку обчислення заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Таким чином, при стягненні судом з відповідача на користь позивача нарахованої заробітної плати необхідним є зазначення того, що стягнута сума без вирахування податків і обов'язкових платежів, оскільки з неї підлягають вирахуванню податки та збори, визначені законодавством.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення на його користь з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про проведення індексації нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд приходить до наступного.

За змістом ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач надав суду належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. Відповідач доводів Позивача не спростував та не довів суду переконливості своїх заперечень на позов.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. За ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (ст.34 Закону «Про оплату праці»).

На даний час наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати, разом з тим позивачем не надано жодного розрахунку в частині сум, які підлягають стягненню з відповідача як індексація заробітної плати.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що в цій частині позовна вимога задоволенню не підлягає за фактичною недоведеністю її розміру, оскільки позивач не зазначив такої суми ні в позовній заяві, ні в жодних розрахунках наданих суду.

На підставі п.2 ч.1 ст.367ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З урахуванням обставин справи, враховуючи розмір щомісячної заробітної плати позивача, яка з лютого 2009р. по липень 2012р. була незмінною -1 221,00грн., суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 1 221,00грн.

Таким чином заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 № 100, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів", ст.ст.1, 2, 24, 25, 33 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.95, 110, 115, 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 174, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, - задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з грудня 2008 р. по серпень 2012р. включно у сумі 68 451,54грн. без вирахування податків і обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за один місяць у розмірі 1 221,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» на користь держави судовий збір у розмірі 684,51грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: