Вирок

від 09.04.2015 по справі 600/1545/13-к

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1545/13-к

Справа № 1-кп/600/1/2015

09 квітня 2015 року

Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю: прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова кримінальне провадження № 12013210110000215 від 08 вересня 2013 року, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середньо-спеціальна, непрацюючого, неодруженого, не депутат, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2013 року після приїзду з м.Тернополя в смт.Козова близько 23 годин 00 хвилин, ОСОБА_4 після нетривалого спілкування з своєю матір`ю ОСОБА_6 , яка в цей час перебувала у господарстві своєї матері ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_2 пішов до місця свого проживання, яке розташоване по АДРЕСА_1 .

Виявиши відсутність ключа від вхідних дверей вирішив повернутись в господарство своєї бабусі щоб взяти ключ у своєї матері. Повернувшись в господарство своєї бабусі сів на лавку і закурив сигарету. Викуривши сигарету йому в роті пересохло та стало гірко. На цей час біля лавки знаходилось відро із яблуками. Коли він взяв одне із яблук та хотів вкусити на дотик виявив що вонно гниле, а тому вирішив відрізати гнилу частину за допомогою ножа, який знаходився у даному відрі.

В цей час він почув що у житловому будинку ОСОБА_8 свариться і він вирішив довідатись про причину конфлікту та постукав у двері щоб хтось відкрив. Двері йому відчинив ОСОБА_8 і він вирішив зайти у житловий будинок подивитись що сталось.

Коли ОСОБА_4 заходив в середину будинку то перечепився через поріг, оскільки не побачив його, а також перебував в стані алкогольного сп`яніння, тому почав падати тілом в перед при цьому лефректорнорно виставивши руки перед собою щоб не впасти обличчям на землю, в цей час він забув, що у нього в правій руці знаходився ніж яким раніше чистив яблука, під час чого наткнувся на ОСОБА_9 із необережності наніс останньому ножове поранення.

В подальшому ОСОБА_8 відштовхнув його від себе і він зрозумівши що ОСОБА_10 хоче його бити вибіг на вулицю.

Внаслідок заподіяного ОСОБА_11 ножового поранення, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів, а саме пошкодження правого прямого м`яза на 3/4 ширини, круглої зв`язки печінки, великого сальника, передньої стінки шлунка в с/3 (рана 1,5 на 0.5 см.), вихідний отвір по малій кривизні (рана 1.0 на 0.5 см.), малого сальника, тіла підшлункової залози по передній поверхні (пошкодження 1,2х0,3 і глибиною до 0,3 см). Проникаюче в черевну порожнину поранення за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належить до тяжких тілесних ушкоджень.

08 вересня 2013 року з отриманим ножовим пораненням ОСОБА_8 був доставлений каретою швидкої допомоги у Козівську центральну районну комунальну лікарню, в якій ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05 год. 40 хв. помер.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок проникаючого ножового поранення живота з ушкодженнями внутрішніх органів, що призвело до розвитку розповсюдженого перитоніту (запалення листків очеревини), посттравматичного вогнищевого ( в місці ушкодження) панкреонекрозу відмирання тканин підшлункової залози, внутрішньої кровотечі з розвитком поліорганної недостатності.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №706 від 16 жовтня -15 листопада 2013 року, між спричиненням потерпілому ОСОБА_8 зазначених ушкоджень та настання його смерті, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 пояснив, що 08 вересня 2013 року після приїзду з м.Тернополя на таксі він приїхав до бабці оскільки там знаходилась його мама, щоб взяти гроші для розрахунку за таксі. Мама коштів не дала і він розрахувався з таксистом своїм мобільним телефоном та пішов до свого місця проживання по АДРЕСА_1 . Виявивши, що у нього відсутні ключі від вхідних дверей він повернувся назад на вул.Мариновича, щоб у мами взяти ключі.Повернувшись до місця проживання бабці вирішив відпочити, сів на лавку і закурив сигарету. Викуривши сигарету йому в роті пересохло та стало гірко. На цей час біля лавки знаходилось відро із яблуками і він вирішив зїсти яблуко.

Яблуко було гниле і він взяв ніж який знаходився у відрі і за допомогою якого обрізав ушкоджені гниллю частини яблука.

Почувши крик у будинку, ОСОБА_4 постукав у шибку вікна однієї з кімнат. В подальшому він постукав у двері будинку, забувши що у нього в руках знаходиться ніж. Коли ОСОБА_8 відчинив двері ОСОБА_4 спробував зайти в приміщення житлового будинку, однак перечепився через поріг, він виставив рефлекторно руки в перед щоб не вдаритись обличчям і впав на ОСОБА_8 .

ОСОБА_12 не передбачив що в будинку високий поріг, а також він знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Після чого ОСОБА_8 відштовхнув його, почав кричати та бігти за ним, кинувши йому у слід хвіртку огорожі господарства. ОСОБА_8 являвся спів жителем його матері. Його мати перебувала в цей день у його бабці і там різала яблука. Умислу завдати ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у нього не було. Потерпілий ОСОБА_8 перебуваючи у лікарні більше місяця часу претензій морального чи матеріального характеру до нього не мав. Просить суд суворо його не карати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що 8 вересня 2013 року вона знаходилась черговим лікарем швидкої допомоги. Близько 01 годин ночі поступило повідомлення про ножове поранення, яке сталось по вул.Мариновича, Козівського району. Вона разом із ОСОБА_14 поїхали на виклик. Коли вони прибули на місце виклику то потерпілий стояв та сам підійшов до швидкої. Оглянули рану у потерпілого та надали першу невідкладну допомогу. В ділянці лівого підребір`я виявилась рана розміром 3 см. з якої точила кров. Після надання першої швидкої невідкладної медичної допомоги його доставили в реанімаційне відділення районної лікарні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що працює фельдшером швидкої допомоги Козівської лікарні і 8 вересня 2013 року під час чергування, близько півночі, поступило повідомлення про ножове поранення чоловіка в АДРЕСА_3 . Вона разом із ОСОБА_13 та водієм приїхали на виклик.

Коли вони прибули на місце виклику то потерпілий стояв та сам підійшов до швидкої. В нього був больовий шок, блідий, покритий потом, кровотечі як такої не було.

Після надання першої невідкладної медичної допомоги, його доставили до лікарні.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він працює водієм швидкої допомоги у Козівській ЦРКЛ та 8 вересня 2013 року поступив виклик на швидку на який вони і виїхали. Приїхавши на місце виклику побачив, а точно стверджувати не може чи лежав, чи сидів коло забору чоловік з ножовим пораненням. Його лікарі вкололи і він сам сів у машину швидкої карети та доставили в реанімаційне відділення районної лікарні. З автомобіля до відділення лікарні потерпілий зігнушись йшов сам.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснила, що вона разом з сином ОСОБА_16 проживає в АДРЕСА_1 .

08 вересня 2013 року пішла до матері на вул. Мариновича, щоб доглядати за онучкою. Також взяла відро яблук з дому, кухонний ніж і пішла до матері. Цього дня вона чистила яблука та залишила відро з яблуками і кухонний ніж біля лавки яка знаходиться коло порога від дверей близько одного метра. ЇЇ син ОСОБА_17 приїжджав до неї на вул.Мариновича на таксі щоб взяти гроші, для того щоб розрахуватись за таксі. Вона йому грошей не дала, він розрахувався власним мобільним телефоном. Через деякий час син пішов додому. Вечером туди ж приїхав її співжитель ОСОБА_18 .

Між нею та ОСОБА_8 виникла суперечка, під час якої вони почули стук у двері. ОСОБА_10 пішов відкривати двері. Коли вибігла з будинку, побачила, як ОСОБА_10 присів біля будинку, її син знаходився неподалік нього. Пізніше зі слів ОСОБА_19 дізналась, що коли він відчинив двері ОСОБА_4 спіткнувшись за поріг, поранив його ножем. ОСОБА_8 зняв хвіртку подвір`я та кинув її вслід за ним. ОСОБА_8 з мобільного телефону зателефонував у швидку медичну допомогу. Факту поранення ОСОБА_19 , не бачила.

В лікарні вона доглядали за ОСОБА_20 , купляли йому медикаменти. ЇЇ син теж надавав кошти на лікування. Потерпілий перебуваючи у лікарні говорив, що претензій до ОСОБА_4 не має. Після операції стан здоров`я потерпілого покращився. Його готовили до виписки з лікарні.

Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні пояснив, що працює експертом Тернопільського обласного бюро судово-медичних експертиз, на посаді судово-медичного експерта. Брав участь у проведенні слідчого експерименту із ОСОБА_4 . На підставі висновку експертизи розтину тіла ОСОБА_19 , результатів слідчого експерименту та свідчень ОСОБА_4 , склав висновок по судово-медичній експертизі. В результаті дослідження прийшов до висновку, що не виключається можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , з обставин, про які вказує ОСОБА_4 , а саме, що утримуючи в руці ніж, спіткнувшись в поріг, задав удару в живіт ОСОБА_8 .

Одночасно експерт зазначив, що лікування пошкоджених внутрішніх органів, потребує дотримання певних норм, порушуючи харчування, вживання чи зловживання, алкоголем, можуть призвести до негативних наслідків. Друга операція проведена на підставі погіршення стану здоров`я ОСОБА_22 . Одночасно зазначив, що якщо згідно лікарської недбалості оперативне втручання було проведено не задовільно, то після другого втручання оперативного лікарями могли бути усунені всі недоліки, а тому під час проведення експертизи дослідити вказаний факт лікарської недбалості було не можливим.

Свідок ОСОБА_23 надав пояснення про те, що 22 жовтня 2013 року був в якості понятого під час проведення слідчого експерименту з ОСОБА_16 . Присутніми були слідчий, експерт, адвокат, ОСОБА_24 , та інший понятий. Підсудний на слідчому експерименті давав пояснення та розповідав про те, що 08 вересня 2013 року він приїхав на таксі з м.Тернополя в нетверезому стані і не мав грошей щоб розрахуватись за таксі. Вирішив попросити гроші у своєї мами. Зайшов до будинку де проживала його бабця де в цей час перебувала його мати та попросив у неї гроші. Мама йому відмовила. Він розрахувався з таксистом власним мобільним телефоном і пішов до себе до дому, що по вулиці Думки. Йдучи до дому ОСОБА_12 виявив, що у нього не має ключів від квартири та повернувся до будинку своєї бабусі. Біля будинку сів на лавку, перекурив. Поряд з лавкою де він сидів стояло відро з яблуками з правої сторони від входу до будинку, і він вирішив зїсти яблуко, взяв одне, щоб з`їсти, яблуко було гниле, взяв ніж який знаходився у відрі, щоб його почистити. В той час почувши що у будинку відбувається суперечка він постукав у вікно а також у двері, щоб взнати що сталось.

Коли відчинились двері заходячи до приміщення будинку ОСОБА_24 показав, що перечепився правою ногою за висок поріг, висотою приблизно (20-25 см.) і почав падати. Падаючи він механічно протягнув руки в перед. При проведенні допиту ОСОБА_4 на місці слідчого експерименту він зазначав, що ОСОБА_24 забув, що на той час в нього в руці знаходився ніж яким чистив яблука. Перед ним стояв потерпілий і побачив, що потерпілий хоче його бити ОСОБА_24 почав втікати. ОСОБА_10 кинув за ОСОБА_25 хвіртку огорожі.

Під час проведення слідчого експерименту підсудній пояснюва, що не мав наміру нанести тілесні ушкодження, це сталось з необережності.

В судовому засіданні за клопотанням захисника оголошено покази потерпілого ОСОБА_8 від 10 жовтня 2013 року, який під час досудового розслідування дав покази, що час від часу протягом 2 років проживав в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_6 . Крім цього у АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_6 . Із нею він також підтримував дружні відносини, допомагав поратись по господарству.

07 вересня 2013 року він приїхав в АДРЕСА_2 , до ОСОБА_7 матері ОСОБА_6 , щоб допомогти копати картоплю, там була ОСОБА_6 .

Близько 23 год. на таксі приїхав син ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , який перебував у нетверезому стані. ОСОБА_4 просив маму дати гроші, щоб розрахуватися з таксистом. Між ним та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, з приводу зловиживання спиртним. Конфлікт тривав до 00 год. 08 вересня 2013 року. Намірів про нанесення тілесних ушкоджень чи погрози вбивством не було. Після закінчення конфлікту ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку, він пішов до будинку ОСОБА_26 , закривши двері на замок. Перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_26 , розмовляв із ОСОБА_6

08 вересня 2013 року близько 01 год. почув стук у вікно коридору житлового будинку. Коли відчинив двері житлового будинку на порозі на відстані близько одного метра стояв ОСОБА_4 .

В його руках будь-яких предметів не бачив. В подальшому через декілька секунд під час розмови, відчув сильну біль в області живота. Будь-яких рухів руками із сторони ОСОБА_4 , не бачив, він стояв на місці, на щось наткнутися не міг. Почувши біль відштовхнув ОСОБА_4 руками, внаслідок чого останній ступив декілька кроків назад та вибіг на дорогу вулиці. Коли подивився на свій живіт побачив у ньому ніж, який одразу витянув та викинув на господарстві біля огорожі. Почав бігти за ОСОБА_4 який стояв на дорозі, і знявши хвіртку хотів у нього кинути. Викликав швидку допомогу та міліцію. В будинку дочекався медичних працівників та був доставлений в лікарню із ножовим пораненням. Почувається нормально. Кожного дня біля нього знаходиться ОСОБА_6 яка допомагає з лікуванням, доглядає за ним та оплачує медичні препарати. Претензій до ОСОБА_4 по даному факту в нього немає. Тому при визначені ОСОБА_4 міри покарання просить суворо не карати. Цивільний позов заявляти не буде, оскільки будь-яких претензій до ОСОБА_4 не має.

Під час попереднього слідства та судового розгляду не були об`єктивно з`ясовані обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема умисел заподіяння підсуднім потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

В ході розгляду справи 11 лютого 2015 року прокурором змінено обвинувачення з ч. 2ст.121 КК України на ч.1ст.119 КК України.

Потерпіла ОСОБА_27 підтримала раніше пред`явлене обвинувачення пост. 121 ч.2 КК України, вважає доведеною вину підсудного в заподіянні ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вислухавши пояснення підсудного, потерпілої, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину, крім його пояснень підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового слідства:

рапортом оперативного чергового Козівського РВ УМВС України від 08 вересня 2013 року, про те, що 08 вересня 2013 року о 01 год. 05 хв. в РВ зі служби 102 поступило повідомлення від ОСОБА_8 про те, що на подвірні будинку, син його співмешканки ОСОБА_4 наніс йому ножове поранення.

протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 вересня 2013 року, згідно якого слідчий прийняв усну заяву ОСОБА_8 , про те, що 08 вересня 2013 року о 01 год. коли він перебував в АДРЕСА_2 , почув стук у вікно, відчинив двері та вийшов на вулицю, де ОСОБА_4 наніс йому удар ножем в область живота, чим спричинив йому тілесне ушкодження, бажає, щоб ОСОБА_4 притягнули до кримінальної відповідальності.

протоколом огляду місця події від 08 вересня 2013 року, у якому вказано, що проведено огляд домогосподарства ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 , під час якого поблизу огорожі подвір`я виявлено та вилучено кухонний ніж з слідами бурого кольору схожими на кров.

протоколом проведення слідчого експерименту від 22 жовтня 2013 року, де ОСОБА_4 було запропоновано відворити обстановку та обставини події за фактом спричинення ним тяжкого тілесного ушкодження що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_8

висновком експерта судово-медичної експертизи № 706 від 15 листопада 2013 року, згідно якого, смерть ОСОБА_8 настала внаслідок проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до розвитку розповсюдженого перитоніту, посттравматичного вогнища панкреонекрозу та масивної рецидивуючої внутрішньочеревної кровотечі з розвитком поліорганної недостатності. Між спричиненням потерпілому зазначених ушкоджень та настанням його смерті, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Згідно ст.24 КК України та ст.25 КК України, а саме умисел та його види, та необережність та його види чітко розмежовано умисел та необережність.

В ч.3 ст.25 КК України зазначено, необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння ( дії або бездіяльності) хоча повинна була передбачати,що було у діях ОСОБА_4 . Однак жодний умисел відсутній на спричинення тілесних ушкоджень.

Згідно, постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах від 7.03.2003 №2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи » в п. 26 чітко зазначено у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 КК України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, всебічного і об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд погоджується з перекваліфікацією прокурором дій підсудного ОСОБА_4 з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, оскільки в його діях не було умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень чи смерті. Підсудний не усвідомлював можливості спричинення потерпіломуяк тяжких тілесних ушкоджень так і настання в результаті його дій смерті ОСОБА_8 хоча повинен і міг передбачити настання таких наслідків.

Підсудний був схвильований та перебував в стані легкого алкогольного сп`яніння, втративши увагу та забув про те, що в нього в правій руці знаходиться ніж та під час падіння наткнувся на ОСОБА_8 оскільки втратив рівновагу та перечепився через поріг при падінні виставивши руки, щоб не вдаритися обличчям і з необережності поранив потерпілого ОСОБА_8 , тобто тілесне ушкодження було нанесено один раз з необережності.

В діях ОСОБА_4 , як по відношенню до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень так і до настання смерті потерпілогоє необережна форма вини.

З урахуванням вищевикладеного суд не приймає до уваги твердження потерпілої про необхідністькваліфікацій дій підсудного заст. 121 ч.2 КК України, оскільки вони необґрунтовані та не підтверджуються матеріалами кримінальної справи.

Суд вважає вину підсудного доведеною, та правильно кваліфікованою за ч.1 ст. 119 КК України:вбивство, вчинене через необережність

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно із ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно з ст. 66 КК України слід віднести кримінальне правопорушення вчинив вперше, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, вчасно являвся на виклик до органів міліції, не порушував режиму домашнього арешту, допомагав матеріально та забезпечував придбання всіх необхідних медичних препаратів потерпілому. Його мати ОСОБА_6 являється онкохворою та їй необхідне термінове оперативне втручання, про що свідчить довідка Козівської ЦРКЛ від 27 березня 2015 року, та їй необхідно буде сторонній догляд. Тобто він є єдиним піклувальником, про що свідчить довідка від 25 березня 2015 року № 435/3-16 Козівської селищної ради про склад сімї.

Тому суд вважає, що виправлення і перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства.

Прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Козівської райдержадміністрації, пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих злочином, в якому просить стягнути з обвинуваченого кошти в сумі 8986,60 грн. затрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 .

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами кримінального провадження, що внаслідок дій ОСОБА_4 державою в особі фінансового управління Козівської райдержадміністрації затрачено кошти на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 ,таким чином, керуючись ст.ст. 127, 128, 129 КПК України, ст. 1206 ЦК України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Козівської райдержадміністрації до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих злочином, слід задоволити.

При обранні покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є середнім, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого його характеристик, не судимий, щире каяття, приходить до переконання, що виправлення і перевиховання підсудного можливе при призначенні йомупокаранняіз застосуваннямст.75 КК України, звільнити його від призначеного покарання.

Питання речових доказів та відшкодування судових витрат вирішується судом у відповідності до ст. 100, ст. 118, ст. 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 373-374, 376 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, призначивши покарання у вигляді 4 (чотири) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу обрати підписку про не виїзд.

Визнати засудженого ОСОБА_4 цивільним відповідачем за позовом прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Козівської райдержадміністрації про стягнення збитків завданих злочином.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Козівської райдержадміністрації до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих злочином задоволити, стягнути з засудженого - цивільного відповідача ОСОБА_4 в користь фінансового управління Козівської райдержадміністрації кошти затрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 в сумі 8986 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 60 коп. (р/р 31415544700282, код ЄДРПОУ 02316121, МФО 838012).

Стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави:

183,54 грн. за проведення судово-дактилоскопічної експертизи №08/46/13 від 07 жовтня 2013 року.

97,80 грн. за проведення експертизи холодної зброї №08/47/13 ід 09 жовтня 2013 року в дохід Держави р/р 31110115700002, одержувач УДК м.Тернопіль (м.Тернопіль) 24060300, код 37977726, банк ГУДКУ у Тернопільській області МФО 838012.

Речові докази по справі:

- кухонний ніж знищити;

- куртку, футболку та джинси синього кольору повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Тернопільської області через Козівський районний суд протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддя: підпис

З оригіналом: вірно