Ухвала

від 10.11.2017 по справі 600/1545/13-к

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-в/593/60/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2017 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бережанах клопотання ОСОБА_4 про застосування ст.7 Закону України «Про амністію в 2016 році», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 посилаючись на те, що він 09.04.2015 року засуджений Козівським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст. 119 КК України до чотирьох років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на 3 роки. Станом на 14 вересня 2017 року ним відбуто з 3 років призначених за ст. 75 КК України, 02 роки 05 місяців 05 днів випробувального іспитового строку. Просить застосувати до нього ст. 7 Закону України «Про амністію в 2016 році» та скоротити на половину не відбуту частину покарання, яка становить 07 місяців 01 день.

В судовому засіданні ОСОБА_4 клопотання підтримує, просить його задовольнити, скоротити наполовину не відбуту частину іспитового строку.

В судовому засіданні представник Козівського РС з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_5 при вирішенні клопотання ОСОБА_4 покладається на думку суду.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечує, просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням, як це передбачено ст. 75 КК України не є видом покарання, а тому іспитовий строк встановлений внаслідок звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути скорочено на підставі ст.7 Закону України «Про амністію у 2016 році», що стосується міри покарання у виді обмеження волі, то його не може бути скорочено, оскільки ОСОБА_4 такого покарання не відбував.

Суд вислухавши пояснення думку учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає з таких мотивів.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про амністію у 2016 році» слід скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, та інші покарання, не пов`язані з позбавленням волі, за злочини, що не є особливо тяжкими, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 6 цього Закону.

Ст. 51 розділу Х «Покарання та його види» Кримінального кодексу України встановлено, що до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

Ст. 75 розділу ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» КК України встановлено, що суд у випадку прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Виходячи з структурно логічного аналізу вказаних норм законодавства, іспитовий строк встановлений судом внаслідок звільнення засудженого від відбування призначеного покарання не є видом покарання, а тому такий строк не може бути скорочений відповідно до закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно ст. 165 глави 26 «Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання» Кримінального-виконавчого кодексу України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

З викладеного випливає, що особа звільнена від відбування покарання не відбуває покарання, а за її поведінкою лише здійснюється контроль.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про застосування амністії в Україні» особи, стосовно яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Зважаючи на наведене вище, оскільки ОСОБА_4 не відбував і не відбуває покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської області, а був звільнений від відбування покарання з випробуванням, йому не може бути скорочено наполовину не відбуту частину покарання на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 51, 75 КК України, ст. ст. 163 165 КВК України, ст.8 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.ст. 7, 12 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування ст.7 Закону України «Про амністію в 2016 році» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд шляхом подачі протягом семи днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя