Постанова

від 24.06.2015 по справі 921/1485/14-г/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 921/1485/14-г/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв», б/н від 05.05.2015 р. (вх. № 01-05/2049/15 від 12.05.2015 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2015 року

у справі № 921/1485/14-г/14(суддя С.М.Коссак),

порушеній за позовом

позивача: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв», м. Львів,

про: стягнення 18785,11 грн. збитків завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в наступних частинах: 30% в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 50% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Почаївської міської ради, 20% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33114331700318, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37766394 в ГУДКСУ Тернопільській області, МФО 838012 та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Богословська Н.Г. - п/к за довіреністю б/н від 25.05.2015 р.;

від позивача: Розанова О.З. - п/к за довіреністю № 1-1/405 від 06.03.2015 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником скаржника/відповідача та позивача подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями від 12 травня 2015 року, справу № 921/1485/14-г/14 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Кузь В.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв», б/н від 05.05.2015 р. (вх. № 01-05/2049/15 від 12.05.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 27.05.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 10.06.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, зокрема представник апелянта особисто під розписку.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. внесено зміни у склад судової колегії по справі № 921/1485/14-г/14 Господарського суду Львівської області , замість судді Кузь В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Галушко Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. за участю представників сторін розгляд справи повторно відкладено на 24.06.2015 р., про що представники сторін були повідомлені особисто під розписку (а. с. 222).

В судове засідання, яке відбулось 24.06.2015 р. представник апелянта/відповідача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та письмових поясненнях до апеляційної скарги, усно зазначив, що позивачем не правомірно нараховано відшкодування збитків на підставі п. 4.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 (формула 12), оскільки на думку апелянта слід було застосовувати п. п. 3.6, 3.7. Методики, тобто такі збитки у зв'язку із відсутністю у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів, або/та джерел утворення забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, слід розраховувати за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою (10) та посилається на судову практику, яку долучено представником апелянта до апеляційної скарги по господарським справам, де господарські суди при вирішенні аналогічних за суттю обставинам і позовним вимогам застосовували п. 3.7.Методики.

Представник позивач в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, усно зазначив, що у зв'язку із відсутністю у відповідача відповідного дозволу, працівниками позивача складено відповідний акт та нараховано збитки завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства відповідно до п. 4.1 та п. 3.6. Методики за формулою 12, так як така методика є загальною для всіх розрахунків збитків за викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин за відсутністю дозволу на викиди забруднюючих речовин, а тому вважає, що даний розрахунок маси викиду слід розраховувати згідно п. 3.6 Методики.

Заслухавши представників сторін та враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 921/1485/14-г/14.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 квітня 2015 р. по справі № 921/1485/14-г/14 (суддя С.М.Коссак) вирішено: позов задоволити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв» (79008, м. Львів, вул. Друкарська, буд., 9, ідентифікаційний код 36992066) на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів Почаївської міської ради та Тернопільської обласної ради 18 785,11 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Тернопільські області за балансовим рахунком 33114331700318, код бюджету 24062100, інд. код одержувача 37766394 в ГУДКСУ Тернопільської області, МФО 838012, а саме: до спеціального фонду Державного бюджету України 30% стягнутої суми в розмірі 5635,53 грн.; до спеціального фонду обласного бюджету Тернопільської обласної ради 20% стягнутої суми в розмірі 3757,02 грн.; до спеціального фонду місцевого бюджету Почаївської міської ради 50% стягнутої суми в розмірі 9392,56 грн. (п. п. 1, 2 резолютивної частини рішення). Також вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв» (79008, м. Львів, вул. Друкарська, буд., 9, ідентифікаційний код 36992066) на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3, код ЄДРПОУ 37977693, р/р 35216001004563 ГУДКС України у Тернопільській області, МФО 838012) 1827,00 грн. судового збору (п. 3 резолютивної частини рішення) (а. с. 128-129, 130-140).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 149-152), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 р. по справі № 921/1485/14-г/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Тернопільській області відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом не правильно зроблено висновки, які призвели до прийняття незаконного рішення.

Вважає, що місцевим судом безпідставно взято до уваги заявлені позивачем до стягнення з відповідача збитків в сумі 18785,11 грн., які нараховані відповідно до п. п. 4.1, 3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», з чим погодився місцевий суд, однак з таким нарахуванням збитків відповідно до такої методики апелянт не погоджується, оскільки вважає, що у зв'язку із відсутністю дозволу на викиди потрібно застосовувати п. 3.7 Методики, відповідно до якої збитки слід розраховувати за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою (10) та посилається на судову практику, яку долучено представником апелянта до апеляційної скарги по господарським справам, де господарські суди при вирішенні аналогічних за суттю обставинам і позовним вимогам застосовували п. 3.7.Методики.

Також апелянт стверджує, що місцевим судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що Методика № 639 надає особі, яка здійснює такий розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, альтернативне право вибору - здійснювати такий розрахунок за параметрами джерела викиду або згідно з методиками для розрахунку маси викидів забруднюючих речовин, однак з таким висновком апелянт не погоджується, оскільки вважає, що даний висновок місцевого суду є хибним та ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права в супереч ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідно до якого підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, тобто позивачем застосовано інший спосіб не передбачений законом спосіб розрахунку такої шкоди.

Також апелянт зазначає, що місцевим судом в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що відшкодування шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю, однак в супереч ст. 1166 Цивільного кодексу України, місцевим судом не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях апелянта, при цьому залишено поза увагою. Що позивач неналежно визначений такий елемент цивільного правопорушення,як розмір шкоди, оскільки він обчислений позивачем всупереч встановленому законодавством порядку.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем при обчисленні розміру завданої відповідачем шкоди застосовано не передбачені Методикою формулами.

У зв'язку із вищенаведеним, апелянт вважає, що місцевим судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а висновки місцевого суду невідповідністю фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Колегією суддів встановлено, що позивач: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 37977693, місцезнаходження юридичної особи: 46008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Шашкевича, буд. 3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 64).

Апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 36992066, місцезнаходження юридичної особи: 79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, вул. Друкарська, буд. 9, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 23-25, 26-28, 65-67).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2014 р. до Господарського суду Тернопільської області Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв» про стягнення 18785,11 грн. збитків завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в наступних частинах: 30% в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 50% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Почаївської міської ради, 20% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33114331700318, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37766394 в ГУДКСУ Тернопільській області, МФО 838012 та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2014 р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.01.2015 р. (а. с. 1).

Колегією суддів встановлено, що в процесі розгляду справи в Господарському суді Тернопільської області було встановлено, що відповідач (Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв») зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, вул. Друкарська, буд. 9, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 23-25, 26-28, 65-67) та ухвалою місцевого Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2015 р. матеріали справи № 921/1485/14-г/14 було скеровано за підсудністю до Господарського суду Львівської області відповідно до ст. 17 господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 р. матеріали справи № 921/1485/14-г/14 прийнято до розгляду (а. с. 35-36).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2014 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Галицьким Святославом Васильовичем у присутності управляючого готелем Зарічним Юрієм Романовичем, відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 07.04.2014 р. № 88 та направленням на проведення планової перевірки № 343 (а. с. 18), проведено планову перевірку на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв» (надалі ТзОВ «Рейкарц. Почаїв»).

За результатами проведеної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Галицьким Святославом Васильовичем складено відповідний Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 09.04.2014 р., у якому зафіксовано вищезгадані порушення.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» в період з 09.04.2014 р. по 09.04.2014 р. здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу держуправління ОНПС у Тернопільській області, що є порушенням ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Слід зазначити, що Апелянтом/відповідачем сам факт відсутності у Товариства відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 09.04.2014 р. по 09.04.2014 р. - не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2014 р. за результатами перевірки державним інспектором з ОНПС Тернопільської області Галицьким Святославом Васильовичем складено протокол №000411 про адміністративне правопорушення про допущене правопорушення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу Держуправління ОНПС у Тернопільській області та протокол № 000412 про адміністративне правопорушення про порушення правил первинного ведення первинного обліку утворюваних відходів за встановленою формою 1-ВТ, паспортизація відходів ламп не проведена (а. с. 19-20).

На підставі зазначеного Акту та зафіксованих порушень, Держінспектором Галицьким Святославом Васильовичем винесено постанову № 13 від 09.04.2014 р. про накладення адміністративного стягнення на керуючого ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» - Зарічного Юрія Романовича у вигляді штрафу в розмірі 200 грн. за порушення природоохоронного законодавства (а. с. 21).

Колегією суддів встановлено та не спростовано апелянтом належними і допустимими доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що зазначений Акт перевірки від 09.04.2014 р., Протоколи про адміністративне правопорушення № № 000411, 000412 від 09.04.2014 р., Постанова № 13 від 09.04.2014 р. про накладення адміністративного стягнення, Апелянтом/відповідачем чи відповідальними працівниками (посадовими особами) ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» були оскаржені у встановленому законом порядку, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що дані протоколи підписані особою, яка вчинила правопорушення Зарічним Ю.Р. без будь яких зауважень чи застережень, також зазначено, у протоколах зроблено відмітки про те, що по мірі поступлення коштів дозвіл буде отримано, порушення буде усунуто найближчим часом.

Згідно виданої Кременецьким управлінням з експлуатації газового господарства Об'єднання газових господарств «Тернопільгаз» довідки, яка долучена позивачем до матеріалів справи № 81 від 29.04.2014 р. про об'єми спожитого природного газу, ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» з 01.10.2010 р. по 01.04.2014 р. спожило природній газ в кількості 164,115 тис. куб. м. (а. с. 15).

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейкарц. Почаїв» в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу державі завдано збитки на суму 18785,11 грн.

Розмір збитків обчислено суб'єктом владних повноважень (Державна екологічна інспекція у Тернопільській області) відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за № 48/16064.

Згідно п.2.1. даної Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до підпунктів 6.11, 6.17 пункту 6 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 листопада 2011 року № 1347/20085, підпунктів 6.11, 6.17 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 р. № 136 Держекоінспекція має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та вживати у встановленому порядку заходів досудового врегулювання спорів (пред'являти претензії), виступати позивачем та відповідачем у судах.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області пред'явлено ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» претензію №1-1/3173 від 04.07.2014 р. про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства (а. с. 16), яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

У зв'язку із вищенаведеним, позивач звернувся до суду для стягнення збитків на суму 18785,11 грн. завданих відповідачем у примусовому порядку.

Враховуючи зазначене, розглянувши вищезазначені доводи сторін та подані сторонами докази до матеріалів справи, колегія суддів вважає належним чином доведений позивачем факт завдання відповідачем державі збитків у сумі 18785,11 грн. внаслідок порушення ним вимог чинного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, а саме: спалювання відповідачем природного газу за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2014 р. без належного дозволу, що вважається наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, та її органи на місцях.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням екологічної безпеки, забезпечення проведення комплексних заходів з охорони природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних та громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища") використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України від 16.10.1992р. № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі по тексту - Закон України "Про охорону атмосферного повітря").

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Із змісту ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначена відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема, до яких віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 16, 20 2 , 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

При цьому, як встановлено судом, підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке виражається у незаконному викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від спалювання природного газу, без відповідного дозволу уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням вимог ст.ст.11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Одночасно розглянувши заперечення відповідача та його посилання на відсутність його вини в неотриманні дозволу, а також на те, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, в тому числі, і вини відповідача, то суд оцінює їх критично з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Із змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення в сфері охорони атмосферного повітря, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе:

- протиправну поведінку заподіювача шкоди;

- наявність негативних наслідків (шкоди);

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками;

- вини правопорушника.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, умови договору тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно із ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 68 вказаного Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 33 "Про охорону атмосферного повітря" відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» проводив свою діяльність з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, шляхом здійснення викидів без відповідного на те дозволу в порушення ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Відсутність відповідного дозволу у відповідача у період з 01.10.2010 р. по 01.04.2014 р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем. Як не заперечується ним і здійснення викидів у вказаний період.

Факт протиправної поведінки відповідача зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.04.2014 р., складеному Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області.

Відтак колегія суддів вважає, що є наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми - ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та у здійсненні заборонених правовою нормою дій - здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. У зв'язку з цим судом встановлено, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" без відповідного на те дозволу, спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок).

У відповідності до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики № 639).

При цьому, згідно з підпунктом 2.7.1 пункту 2.7 Методики № 639 розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

У відповідності до пункту 3.6 Методики № 639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Наведений пункт Методики № 639 надає особі, яка здійснює розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, альтернативне право вибору : здійснювати такий розрахунок за параметрами джерела викиду або згідно з методиками для розрахунки маси викидів забруднюючих речовин.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем до стягнення з відповідача збитки в сумі 18785,11 грн., розраховано Державним інспектором з ОНПС Тернопільської області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства природи України № 639 від 10.12.2008 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064. При цьому суд, вважає, що здійснення розрахунку розміру збитків на підставі зазначеної Методики є обґрунтованим та правильним, оскільки саме ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб). Крім того, ця Методика поширюється на державних інспекторів України з ОНПС та державних інспекторів з ОНПС відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства (пункти 1.2, 1.4. Методики).

Отже, шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено відповідачем без відповідного на те дозволу, тобто спричинення державі збитків в сумі 18785,11 грн.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відповідальності, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Згідно п. 1.6. Роз'яснення від 27.06.2001 № 02-5/744 ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу).

Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Положення ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Отже, згідно п.2.2. Методики № 639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктами 2.7. та 2.7.1 Методики № 639 визначено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання. За результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, розмір заподіяних державі збитків обчислено згідно п.4.1 Методики № 639 за формулою: 3 = mі х 1,1 П х Аі, х Кт х Кзі, де показник mі - це маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується, як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики № 639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів , технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря) ), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11 Методики № 639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу .

З огляду на вміщене в п.3.6 Методики № 639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків в якості належного доказу, оскільки апеляційний суд, з врахуванням змісту п.3.6 Методики № 639, правильно зазначив, що даною Методикою передбачено можливість визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань, але й розрахунковим методом на підставі даних матеріалів інвентаризації стаціонарних джерел викидів та довідки порушника.

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем.

Правильність висновку апеляційного суду з цього приводу також випливає з приписів п.3.7 Методики № 639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

За таких обставин, не заслуговують на увагу посилання відповідача на неможливість використання формули 12 Методики при здійсненні розрахунку завданих збитків.

Відтак, позивач цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу.

Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, апелянтом належними і допустимими доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України не спростовано, що зазначений Акт перевірки від 09.04.2014 р., Протоколи про адміністративне правопорушення № № 000411, 000412 від 09.04.2014 р., Постанова № 13 від 09.04.2014 р. про накладення адміністративного стягнення, Апелянтом/відповідачем чи відповідальними працівниками (посадовими особами) ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» були оскаржені у встановленому законом порядку, такі докази в матеріалах справи відсутні.

До того ж, в обґрунтування помилкового застосування позивачем розрахункового методу визначення розміру шкоди, завданої державі, відповідач не надав контррозрахунок збитків.

Відтак, відповідно до п.3.6. Методики № 639, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Так, позивачем здійснено розрахунок маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря враховуючи п.3.6 Методики №639, на підставі методики для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин (в даному випадку Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами. Том 1. Донецьк-2004 та ГКД 34.02.305-2002 "Викиди забруднюючих речовин у атмосферу від енергетичних установок. Методика визначення", погоджений листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 08.11.2004р. №10990/20/1-10).

Посилання скаржника, що Збірник показників емісії (питомих викидів) не підлягає застосуванню при розрахунку маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, оскільки не є нормативно-правовим актом, суд оцінює критично, оскільки, пунктом 3.6 Методики № 639 передбачено, що такий розрахунок проводиться, зокрема, і згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Зазначена правова позиція відображена, зокрема у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 16 липня 2014 року у справі № 921/108/14-г/18, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 вересня 2014 року.

Слід зазначити, що листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 28.05.2010р. №10415/11/10-10 "Щодо розрахунку збору за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел" встановлено, що в 2004 році ВАТ "Український науковий центр технічної екології" розробив та погодив з Мінприроди "Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами", який обов'язковий при визначенні валових обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємствах під час ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря та обчислення збору, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Також повідомляємо, що у разі відсутності в зазначеному збірнику питомих показників для виробництва, яке є на підприємстві, або застосування специфічного виробництва, пропонується підприємству розробити показники емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря від даного виробництва, відповідно до Типової методики визначення питомих викидів від основних виробництв по галузях промисловості, затвердженої Мінекоресурсів України 25.12.2000 та подати до Мінприроди на розгляд та погодження.

Також відповідно до Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №1655, визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів здійснюється шляхом проведення безпосередніх інструментальних вимірювань, розрахунків з використанням показників емісії (питомих викидів), які затверджуються Мінприроди.

Мінприроди розглянуло Збірник рекомендацій з визначення обсягів валових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок), розроблений ВАТ "Український науковий центр технічної екології"", і погодило "Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами" (лист Мінприроди від 08.11.2004 №10990/20/1-10).

Показники емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря, наведені у зазначеному Збірнику, обов'язкові при визначенні валових обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємствах під час ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря та обчислення збору, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Поряд з цим, в оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" роз'яснено, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Крім того, аналогічну правову позицію щодо застосування формули 12 Методики, висвітлено у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. у справі № 912/916/13.

Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування п.3.7 Методики № 369 є необґрунтованим.

Відповідно до п.2.1. Методики № 639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Крім того, в діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу), шкоди та її розміру (забруднення повітря, яке спричинило збитки в розмірі 18785,11грн.), причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою (збитки були завдані внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо отримання відповідного дозволу), вини (невжиття своєчасних заходів на уникнення шкідливого результату).

З огляду на все вищенаведене в сукупності, колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом встановлено, Апелянтом не спростовано, що ТзОВ «Рейкарц. Почаїв» здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу на такі викиди у період з 01.10.2010 р. по 01.04.2014 р.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону). Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за 291/22823 затверджено Порядок казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету. Главою 4 Наказу №291/22823 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації. Для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень. Для акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Казначействі України відкриваються відповідні рахунки, а саме:рахунки в розрізі територій за кожним видом надходжень для зарахування коштів, що перераховуються з обласного рівня на центральний; рахунки для акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в розрізі видів надходжень.

Розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватись з урахуванням приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимог пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу у сумі 18785,11 грн. підлягає зарахуванню на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, код бюджету 24062100, інд. код одержувача 37766394 в ГУДКСУ Тернопільської області, МФО 838012, саме: до спеціального фонду Державного бюджету України 30% стягнутої суми в розмірі 5635,53грн.; до спеціального фонду обласного бюджету Тернопільської обласної ради 20% стягнутої суми в розмірі 3757,02 грн.; до спеціального фонду місцевого бюджету Почаївської міської ради 50% стягнутої суми в розмірі 9392,56 грн.

Інші доводи Апелянта викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї колегією суддів не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 р. у справі № 921/1485/14-г/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на Апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 року у справі № 921/1485/14-г/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

24.06.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 р.