Постанова

від 30.06.2015 по справі 921/1224/14-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа № 921/1224/14-г/5

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін :

від позивача (скаржника) за первісним позовом - не з'явився

від відповідача 1 за первісним позовом - Кісь В.С. (пред-к за довіреністю)

від відповідача 2 (третьої особи) - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс», вих. № 382 від 15.05.2015 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 року (головуючий суддя Петрашко Г. З., судді Гирила І. М., Хома С. О.)

у справі № 921/1224/14-г/5

за первісним позовом Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс», с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область,

до відповідача-1 Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «Кристалбанк», вулиця Кудрявський узвіз 2, м. Київ, Шевченківський район, Київська область,

до відповідача-2 Приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо», вулиця Івана Франка 45, с. Купчинці, Козівський район, Теорнопільська область

про визнання недійсним Договору поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «Кристалбанк», вулиця Кудрявський узвіз 2, м. Київ, Шевченківський район, Київська область,

до відповідача Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс», вих. № 382 від 15.05.2015 року, с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Приватне підприємство «Агропродсервіс - Біо», вулиця Івана Франка 45, с. Купчинці, Козівський район, Теорнопільська область

про стягнення заборгованості ПП «Агропродсервіс-Біо» за кредитним договором № КЛ/14/40-11 у розмірі 30 987,60 грн. та 62 578,00 євро

В С Т А Н О В И В :

рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 у справі № 921/1224/14-г/15 в задоволенні первісного позову Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" та Приватного підприємства "Агропродсервіс - Біо" про визнання недійсним договору поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р. відмовлено. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «Кристалбанк» про стягнення боргу задоволено. Стягнено з ПАП «Агропродсервіс» на користь ПАТ «Кристалбанк» в рахунок погашення заборгованості ПП «Агропродсервіс - Біо» за кредитним договором №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р. - 62 578,66 Євро, з яких: 24 296,00 Євро строкової заборгованості за кредитом, 35 984,00 Євро простроченої заборгованості за кредитом, 2 298,66 Євро несплачених процентів за користування кредитом, та 30 987,60 грн., з яких: 18 818,47 грн. пеня за несвоєчасну сплату основного боргу, 1 025,24 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 11 143,89 грн. штрафні санкції.

Рішення суду про відмову в задоволенні первісного позову мотивоване тим, що приписами закону та умовами договору поруки спростовуються твердження позивача за первісним позовом щодо укладення позивачем за первісним позовом договору поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р. з перевищенням цивільної дієздатності юридичної особи. Укладення правочину (договору), який не спрямований на отримання прибутку та не передбачений статутними документами, не може свідчити про перевищення цивільної дієздатності особи під час укладення такого договору та не є підставою згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання відповідного правочину недійсним. Порука та іпотека є самостійними та відмінними видами забезпечення виконання зобов'язання, які регулюються різним законодавством, у зв'язку з чим спірний договір поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р. не може і не повинен відповідати вимогам Закону України "Про іпотеку", тобто спеціального закону, який регулює відносини з іпотеки нерухомого майна.

Рішення суду про задоволення зустрічного позову мотивоване тим, що позивачем за зустрічним позовом належним чином доведено, документально підтверджено, а позичальником не спростовано того факту, що ним не було повернуто заборгованості за кредитним договором № КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року, у зв'язку з чим кредитором було підставно нараховано штрафні санкції, передбачені укладеним договором кредиту. Враховуючи, що на день розгляду справи позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, позивач набув право задоволити свої майнові вимоги шляхом стягнення суми боргу з поручителя.

В апеляційній скарзі позивач (за первісним позовом) просить первісний позов задоволити та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зокрема, скаржник не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що кредитним договором встановлено розмір кредиту, який надається боржнику, а встановлено лише кредитну лінію. А відтак, оскільки оспорюваний договір поруки забезпечував виконання зобов'язань за кредитним договором, який не передбачав для сторін прав і обов'язків, - договір поруки не відповідає вимогам ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» та підлягає визнанню недійсним. Вважає, що укладення договору поруки поручителем не відповідало статутним цілям його діяльності, а саме одержанню прибутку, в той час як господарська діяльність поручителя була та є збитковою, а відтак спірний правочин було укладено поручителем з перевищенням юридичної дієздатності.

Скаржник у апеляційній скарзі просить відмовити в задоволенні зустрічного позову про стягнення боргу з поручителя, однак не наводить жодних доводів та не подає доказів в обґрунтування такої вимоги.

У поданих відповідачем-1 (за первісним позовом) поясненнях та запереченнях на апеляційну скаргу він просить у задоволенні апеляційної скарги ПАП «Агропродсервіс» відмовити повністю, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 залишити без змін, з тих підстав, що позивачем в апеляційній скарзі наведено ряд процесуальних та матеріальних норм, проте не наведено доводів на підтвердження недотримання судом першої інстанції порушення цих норм.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ТЕРРА БАНК", в особі директора Тернопільської дирекції ПАТ "Терра Банк", як Банком, та Приватним підприємством "Агропродсервіс - біо", як Позичальником, укладено кредитний договір № КЛ/14/40-11 (надалі - кредитний договір) відповідно до п. 1.1. Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 60 740 Євро 00 центів, а Позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього договору, в розмірі 13,0% річних.

Згідно п. 1.2. кредитного договору цільове використання кредиту: погашення заборгованості за кредитним договором №КЛ/12/06-11 від 22.02.2012р. в сумі 60 740,00 Євро.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору кредитна лінія відкривається з 22 липня 2014 року по 30 грудня 2014 року.

Пунктом 1.3.2. кредитного договору передбачено, що позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни, зазначені в графіку погашення: шляхом сплати 12 148,00 Євро щомісячно (29.08.2014р., 30.09.2014р., 30.10.2014р., 28.11.2014р. та 30.12.2014р.).

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено умови забезпечення кредиту, зокрема, фінансовою порукою ПАП "Агропродсервіс" (код ЄДРПОУ 30356854).

На виконання вказаної умови кредитного договору, 22.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством "ТЕРРА БАНК", в особі директора Тернопільської дирекції ПАТ "Терра Банк", як Банком, Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс", як Поручителем, та Приватним підприємством "Агропродсервіс - біо", як Позичальником, укладено договір поруки №11/14/40-11/1 (далі - договір поруки), згідно п. 1.1. якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за кредитним договором № КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р., а також договорами про внесення змін та доповнень до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру кредиту).

Зобов'язанням в розумінні розділу "Визначення та тлумачення термінів" договору поруки є зобов'язання Позичальника перед кредитором, що випливають з Кредитного договору № КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р., а саме: здійснити погашення кредиту у розмірі 60 740,00 Євро та у відповідності до графіку погашення: шляхом сплати 12 148,00 Євро щомісячно (29.08.2014р., 30.09.2014р., 30.10.2014р., 28.11.2014р. та 30.12.2014р.), а також сплатити Кредиту проценти за користування кредитом в розмірі 13,0% річних, проценти за понадстрокове користування кредитом в розмірі 23% річних, штраф, пеню, комісійні винагороди в розмірі та в строки, визначені Кредитним договором.

Пунктом 6.5. договору поруки від 22.07.2014р. визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним та цим договором.

Предметом спору у справі за первісними позовними вимогами є визнання вищезазначеного договору поруки недійсним з підстав порушення умов частини 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема частинами 1, 2 даної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскільки кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р. не створював конкретних прав, адже таким не встановлено розміру зобов'язання, а визначено лише загальний ліміт кредиту, то і спірний договір поруки, яким забезпечено виконання зобов'язання за таким кредитним договором, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Крім того, укладення оспорюваного договору поруки не спрямоване на отримання прибутку підприємством, є таким, що суперечить статутним цілям діяльності позивача, у зв'язку з чим такий договір укладений з перевищенням обсягу цивільної дієздатності.

Статтею 91 ЦК України визначено поняття цивільної правоздатності юридичної особи, як здатність юридичної особи мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України).

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України), а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини. Тому сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб'єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно п. 6.3. договору поруки підписанням цього договору Поручитель засвідчує, що йому добре відомі та зрозумілі всі положення кредитного договору; він розуміє всі правові наслідки невиконання або неналежного виконання умов Кредитного договору та договору поруки.

Окрім того, відповідно до п. 6.10. договору поруки, останній прочитаний сторонами, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами сторін, що діють з повним розумінням предмету та змісту договору.

Наведеними приписами закону та умовами договору поруки спростовуються твердження позивача за первісним позовом щодо укладення договору поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р. з перевищенням цивільної дієздатності юридичної особи (позивача за первісним позовом).

Крім того, укладення правочину (договору), який не спрямований на отримання прибутку та не передбачений статутними документами не може свідчити про перевищення цивільної дієздатності особи під час укладення такого договору та не є підставою згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання відповідного правочину недійсним.

Твердження позивача за первісним позовом щодо невідповідності договору поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р. ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", оскільки кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р. (зобов'язання за яким забезпечено договором поруки) не створював конкретних прав, так як таким не встановлено розміру зобов'язання, а визначено лише загальний ліміт кредиту, у зв'язку з чим договір поруки на думку Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, є помилковими і відповідно не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що згідно вимог ч.1ст.546 ЦК України порука та застава (іпотека) є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання. Законодавець чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (Глава 49 параграф 6 Цивільного кодексу України, Закон України "Про іпотеку"), а відтак порука та іпотека є самостійними та відмінними видами забезпечення виконання зобов'язання, які регулюються різним законодавством, у зв'язку з чим спірний договір поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р. не може і не повинен відповідати вимогам Закону України "Про іпотеку", тобто спеціального закону, який регулює відносини з іпотеки нерухомого майна.

Аналогічна позиція щодо неможливості застосування норм цивільного законодавства, які регулюють правовідносини з поруки та іпотеки (застави) надана в п. 4.1.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

При цьому слід зазначити, що твердження позивача за первісним позовом про те, що кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р. не створював конкретних прав, так як таким не встановлено розміру зобов'язання, а визначено лише загальний ліміт кредиту, спростовуються положеннями п.п. 1.1., 1.3. розділу 3 даного кредитного договору, якими встановлено розмір кредиту, відсотків за користування кредитом (в тому числі і кредитних коштів, що не повернуті в строк), порядок повернення кредитних коштів та сплати відсотків та зобов'язання по сплаті яких забезпечено позивачем за первісним позовом у відповідності до п. 1.1., розділу "Визначення та тлумачення термінів" договору поруки №11/14/40-11/1 від 22.07.2014р.

Згідно ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин з якими закон пов'язує визнання недійсним спірного договору поруки, позивачем не подано,

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про визнання договору поруки недійсним є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач за зустрічним позовом (кредитор) за кредитним договором просив стягнути з поручителя за договором поруки заборгованість у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору погашення кредиту позичальник (ТОВ "Агропродсервіс-Біо") здійснює на рахунок № 20624302034269 в ПАТ "ТЕРРА БАНК" код банку 380601, відповідно до строків, визначених в п. 1.3. цього договору. Якщо останній день сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених і строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунок простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору зокрема нарахування процентів за користування кредитом по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному у п. 1.1. цього договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 у році. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, в дату, визначену банком, але не пізніше останнього робочого дня місяця.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно п. 1.1. кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом - 13% річних.

Пунктом 3.4. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит.

Згідно п. 3.6. кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 23,0 % річних.

У відповідності до п.п. 5.2.1., 5.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит у встановлені п. 1.3. договору строки та своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Відповідно до п 5.3.4. кредитного договору Банку надано право вимагати від Позичальника (відповідача-2 у даній справі), незалежно від строку погашення кредиту, сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користуванням кредитом, та/або суми неустойки, передбачених кредитним договором, у разі настання будь-якого або всіх, передбачених п. 5.3.4. кредитного договору випадків, зокрема і невиконання (неналежного виконання) позичальником у строк своїх зобов'язань по поверненню кредиту відповідно до графіку, та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або сплаті комісійної винагороди та/або інших зобов'язань по сплаті грошових коштів.

Матеріали справи, а саме: виписки по особових рахунках ПП "Агропродсервіс-Біо" з 22.07.2014р. по 08.12.2014р. свідчать, що Банком в порядку, передбаченому кредитним договором № КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р. надано Позичальнику грошові кошти в сумі 60 740,00 Євро, проте останнім в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не виконано взяті на себе зобов'язання по кредитному договору в частині повернення кредитних коштів в передбачений п. 1.3. кредитного договору строк (згідно графіку повернення), у зв'язку з чим Банком в порядку п. 5.3.4. кредитного договору надіслано на адресу ПП "Агропродсервіс-Біо" вимогу №13.11.2014/7-вих від 13.11.2014р. та на адресу ПП "Агропродсервіс" (як Поручителю) вимогу №27.11.2011/19-вих від 27.11.2014р. негайно, але не пізніше 10 банківських днів з моменту направлення даної вимоги погасити всю наявну станом на 11.11.2014 року заборгованість, в тому числі 24 296,00 Євро строкової заборгованості за кредитом, 35 984,00 Євро, простроченої заборгованості за кредитом, 2 298,66 Євро несплачених процентів за користування кредитом, 18 818,47 грн. пені за несвоєчасну сплату основного боргу, 1 025,24 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 11 143,89 грн. штрафних санкцій.

Вказана вимога залишилася невиконаною Позичальником та Поручителем, грошові кошти банку не повернуті, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 11.11.2014 року факт наявності заборгованості боржника за кредитним договором № КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року за кредитом в загальній сумі 60280,00 Євро, в тому числі 24 296,00 Євро строкової заборгованості за кредитом, 35 984,00 Євро, простроченої заборгованості за кредитом та по несплачених процентах за користування кредитом в сумі 2 298,66 Євро, нарахованих за період з 28.07.2014р. по 30.10.2014р. (з урахуванням часткової сплати процентів 31.07.2014р. в сумі 65,80 Євро) належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Згідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору за порушення визначених в цьому Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Оплата штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ на дату оплати.

Крім того, за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.п. 5.2.1.-5.2.16. цього Договору (в тому числі обов'язку повернути в строки згідно п. 1.3. кредитного договору кредитні кошти), Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми кредитної лінії зобов'язань за цим Договором (п. 6.5. кредитного договору).

Як встановлено, позичальником строки повернення кредиту порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену п.п. 6.3., 6.5. кредитного договору з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі 18 818,47 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 01.09.2014р. по 11.11.2014р.), 1025,24 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (за період з 01.09.2014р. по 11.11.2014р.) та 11 143,89 грн. штрафу, нарахованого згідно п. 6.5. кредитного договору за два випадки невиконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту в строки, передбачені п. 1.3. кредитного договору.

З Постанови Верховного суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс 14 вбачається, що у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність (є солідарними боржниками) перед кредитором у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, включаючи, але не виключно, повернення Кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, сплату процентів за понадтермінове користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), інших платежів та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у випадку порушення зобов'язань Позичальником (будь-якого із зобов'язань за кредитним договором), Кредитор має право звернутися до Поручителя з письмовою вимогою виконати зобов'язання за кредитним договором.

Вимоги кредитора, які випливають з кредитного договору, підлягають задоволенню Поручителем не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати відправлення (надсилання) Кредитором Поручителю. Вимоги кредитора або з дати вручення Поручителю вимоги кредитора (п. 2.3. договору поруки).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст.543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов"язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо

Як встановлено, третя особа за зустрічним позовом (позичальник за кредитним договором) своїх зобов"язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати тіла кредиту, відсотків за користування кредитом не виконував, у зв'язку з чим 28.11.2014р. позивачем за зустрічним позовом в порядку п.п. 2.1., 2.2. договору поруки надіслано на адресу відповідача за зустрічним позовом (як Поручителя) вимогу (вимога №27.11.2014/19-вих від 27.11.2014р., докази їх надіслання на адресу Поручителя - відповідача за зустрічним позовом - фіскальний чек пошти від 28.11.2014р., список №415 від 28.11.2014р. згрупованих рекомендованих відправлень, знаходяться в матеріалах справи).

Дана вимога за твердженням позивача за зустрічним позовом та всупереч умовам п. 2.3. договору поруки, вимогам чинного законодавства (ст. 554 ЦК України), залишилася не виконана Поручителем, що не заперечується останнім.

Таким чином, враховуючи, що на день розгляду справи в суді першої інстанції Позичальник (третя особа за зустрічним позовом) не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, не сплатив нараховану пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів та штраф, а тому позивач за зустрічним позовом, враховуючи вищенаведене, набув право задовольнити свої майнові вимоги шляхом стягнення суми боргу з поручителя (п.п. 1.2., 2.1. договору поруки, ст.ст. 543, 554 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 ЦК України). (Постанова Верховного суду України від 18 червня 2012 року 6-73 цс12).

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (Постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі N 6-84цс11).

З Постанови Верховного суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14 вбачається, що, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд має право стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відтак, апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок заборгованості, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення в повному обсязі зустрічного позову про стягнення боргу. Доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2015 у справі № 921/1224/14-г/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс», вих. № 382 від 15.05.2015 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 03.07.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.