Постанова

від 01.07.2015 по справі 920/335/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 920/335/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю прокурора - Ногіна О.М. - посв. № 032167 від 11.02.2015р.,

та представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3021 С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015 р. у справі № 920/335/15,

за позовом Прокурора Сумського району в інтересах держави в особі Верхньосироватської сільської ради, с. Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Маяк", с. Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область,

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.2015 р. (суддя Коваленко О.В.) в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Маяк" про залишення позову без розгляду відмовлено. Позов задоволено. Змінено умови договору оренди землі від 05.01.2009 р., укладеного між Верхньосироватською сільською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Маяк", зареєстрованого у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомземі України від 02.03.2009 р. за №040961300433, щодо земельної ділянки площею 5,2055 га (кадастровий номер 5924782900:01:007:0349), яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Верхня Сироватка, виклавши пункти договору в редакції, яка зазначена в резолютивній частині рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Маяк" в доход державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ Агрокомбінат "Маяк", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015р. по справі № 920/335/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про лату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 25 том ІІ).

Позивач, Верхньосироватська сільська рада, в судове засідання не з'явився, у наданому листі просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, позивач просить розглянути справу без його участі.

Прокурор Сумського району у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Зі змісту ст. 14 Конституції України вбачається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У відповідності до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Стаття 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та ст. 288 Податкового кодексу України вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є отримання останнім орендної плати у розмірі, не меншому встановленого законодавством. Інтереси держави у даному випадку полягають в необхідності приведення договору оренди до вимог законодавства з метою отримання орендної плати за земельну ділянку у належному розмірі.

Оскільки вказані інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами Верхньосироватської сільської ради, як орендодавця та отримувача орендних платежів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність законних підстав для звернення прокурора з даним позовом в господарський суд в інтересах держави в особі Верхньосироватської сільської ради, яка і є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано орган місцевого самоврядування органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є неправомірними та такими, що спростовуються чинним законодавством.

Також, безпідставними є твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено займану посаду прокурора, у зв'язку з чим позовну заяву підписано не уповноваженою особою Так, судом першої інстанції було встановлено, що Ткаленка О.В. було призначено на посаду прокурора Сумського району Сумської області наказом Генерального прокурора України від 01.08.2014р., про що зазначено на офіційному сайті Прокуратури Сумської області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.01.2009 р. між Верхньосироватською сільською радою Сумського району Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Маяк" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами), які розташовані за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Верхня Сироватка, площею 5,2055 га (кадастровий номер 5924782900:01:007:0349) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстровано в Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомземі України від 02.03.2009 р. за №040961300433.

Згідно з п. 5 даного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 666 995,29 грн.

Пунктом 20 цього ж договору передбачено, що передача земельної ділянки відповідачу здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка була передана позивачем відповідачу згідно акту про передачу та прийом земельних ділянок від 21.01.2009 р.

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 10 років.

У відповідності до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 13 339,91 грн. за рік, що складає 2% від нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації (п. 10).

Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься відповідачем на рахунок Верхньосироватської сільської ради щомісячно рівними частинами до 30 числа звітного місяця.

Згідно з п. 13 договору розмір орендної плати переглядається кожного року у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі в наслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

З дати укладання договору розмір орендної плати сторонами не переглядався.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 288.5.1. та 288.5.2. ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки та не може бути більшою 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, орендна плата за договорами оренди землі несільськогосподарського призначення не може бути меншою ніж 3 % та не може перевищувати 12 % від нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору в редакції 2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Так, рішенням 17 сесії 6 скликання Верхньосироватської сільської ради від 17.01.2012 р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Верхньосироватскої сільської ради (с. Верхня Сироватка, с. Залізняк, с. Новоселиця, с. Стінка, с. Захарівське) Сумського району Сумської області" затверджено нову нормативно-грошову оцінку земель Верхньосироватської сільської ради.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Як свідчать матеріали справи, на виконання даного рішення позивач надіслав на адресу відповідача лист №2-27/854 від 02.07.2014 р. з пропозицією внести відповідні зміни до договору та укласти додаткову угоду у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, проте відповідач у листі №210 від 21.08.2014 р. надіслав позивачу свій проект додаткової угоди до договору з визначенням орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки діючої до 01.02.2012 р. В подальшому листуванні між позивачем і відповідачем сторони не досягли згоди щодо визначення належного розміру орендної плати.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Зміна розміру коефіцієнту індексації відбувається щорічно на підставі статті 289 Податкового кодексу України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин щорічно інформує про індексацію нормативної грошової оцінки земель, де вказує індекси, що повинні застосовуватись при обчисленні розміру нормативної грошової оцінки земель на кожен поточний рік.

Складовими частинами розрахунку орендної плати (в тому числі при щорічній зміні) є розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі та сама нормативна грошова оцінка землі.

Отже, відповідно до умов договору, - орендна плата, а саме: розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі та сама нормативна грошова оцінка землі - підлягають щорічній зміні.

Статтею 142 Конституції України закріплено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Також, згідно статті 11 ГПК України у разі недосягнення згоди щодо зміни Договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У пункті 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Рішення Верхньосироватської сільської ради від 17.01.2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Верхньосироватської сільської ради є діючим, не скасоване та не оскаржене в судовому порядку.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що розмір орендної плати за землю законодавчо був змінений, про що орендар був повідомлений належним чином, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.12.2013 р. № 3-34гс13, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати по договору, позивач належним чином надіслав відповідачу пропозицію про зміну умов договору оренди, а відповідач безпідставно ухиляється від внесення змін до договору, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015 р. у справі № 920/335/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015 р. у справі № 920/335/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.07.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.