ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ,
вул. Десятинна, 4/6, тел.
278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К
Р А Ї Н И
м.
Київ
13.08.2009 р. 15:49 № 3/550
Окружний
адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового
засідання Миколаєнко І. О.
Розглянув
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За
позовом
ОСОБА_1,
ОСОБА_2
доУправління праці та соціального
захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про
визнання протиправною бездіяльності та
зобов'язання вчинити дії
На
підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в
судовому засіданні 13 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну
частини Постанови.
О Б С Т А
В И Н И С П Р А В И
ОСОБА_1
(надалі -Позивач 1) та ОСОБА_2 (надалі -
Позивач 2) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з
позовними заявами до Управління праці та соціального захисту населення
Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі -Відповідач
1) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
(надалі -Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Відповідачів;
зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської
районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по
нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати за 2004-2007 роки
щорічну разову допомогу на оздоровлення, виходячи з розмірів мінімальної
заробітної плати, що діяли на момент належної виплати, та виплатити Позивачам
недоотримані суми.
Ухвалою
Окружного адміністративного суду міста Києва № 3/550 від 26 лютого 2008 року
об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи за позовами
ОСОБА_1та ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської
районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною
бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позивач
2 в судове засідання не з'явилася та подала заяву про розгляд справи без її
участі.
Позовні
вимоги мотивовані тим, що розміри виплачених Позивачам, як потерпілим внаслідок
аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007
роки не відповідають чинному законодавству України, чим порушують права
Позивачів, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституцією
України.
Як
зазначено в позовній заяві, виплата особам, постраждалим внаслідок
Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення здійснювалась без
врахування доходів та вимог зазначених в рішенні Конституційного Суду України у
справі № 1-29/2007. Позивачі вважають, що сума недоплати, яка утворилась
внаслідок неправомірних дій відповідачів повинна бути відшкодована в повному
обсязі.
Відповідач
1 -Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в
місті Києві державної адміністрації, - явку уповноваженого представника до суду
не забезпечило та подало письмові заперечення на позов.
В
запереченнях на позов Управління праці та соціального захисту населення
Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації посилається на те,
що всі передбачені чинним законодавством соціальні виплати здійснюються
відповідними органами в межах видаткової частини Державного бюджету України, а
тому правові підстави для перерахунку Позивачам, як особам, постраждалим
внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення,
відсутні.
Також
Відповідач 1 вказує на пропуск Позивачами строку звернення до адміністративного
суду за захистом прав, свобод та інтересів щодо частини позовних вимог.
Київський
міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат явку
уповноваженого представника до суду не забезпечив, та подав письмові
заперечення на позов.
В
обґрунтування заперечень на позов Відповідач 2 посилається на те, що Київський
міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган
виконавчої влади, керувався в своїй роботі чинними нормативно-правовими актами
та діяв в межах правового поля, а тому відсутні законні підстави для виплати
суми різниці щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 року, оскільки
виплата зазначеного виду допомоги проведена Позивачам у відповідності до вимог
чинного на момент виплати законодавства України.
Також
Відповідач 2 в запереченнях на позов посилається на пропуск Позивачами строку
звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів
стосовно частини позовних вимог та наполягає на відмові в задоволенні позову на
цій підставі.
Розглянувши
подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі
фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши
докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по
суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С
Т А Н О В И В
Основні
положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, порядок
створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених
територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту
потерпілого населення, визначено Законом України «Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі
також -«Закон»).
Відповідно
до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону особами, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації
аварії та її наслідків.
До
потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, евакуйовані із зони
відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані
внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також
відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного
відселення (пункт 1 частини 1 статті 11 Закону).
Позивач
1 -ОСОБА_1, 7 вересня 1937 року народження, -має статус особи, яка постраждала
внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (Посвідчення серія А № НОМЕР_1
від 13 жовтня 2005 року) та учасника ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС, категорія 1 (вкладка до посвідчення серія А № НОМЕР_1 від
13 жовтня 2005 року).
Позивач
2 -ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, -має статус особи, яка постраждала
внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (посвідчення серія А №НОМЕР_2)
та потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (вкладка до посвідчення №
147013).
На
підставі зазначеного, Суд вважає, що Позивачі дійсно є особами, потерпілими від
Чорнобильської катастрофи та мають право на отримання щорічної допомоги на
оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону “Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно
до Типового положення про управління праці та соціального захисту населення
районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року №
790 одним з основних завдань управління є призначення та виплата соціальної
допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством
(підпункт 4 пункту 3 Типового положення).
Згідно
з Типовим положенням про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,
затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25
квітня 2006 року № 147 головними завданнями центру є підготовка документів на
виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на
придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних
виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, інших грошових виплат (далі -соціальна допомога, інші грошові
виплати); здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку,
нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат;
здійснення державного нагляду за правильністю призначення (перерахунку) та
виплати пенсій і цільової грошової допомоги органами Пенсійного фонду в разі,
якщо такі функції здійснювалися Центрами на момент набрання чинності цим
Положенням (пункт 3 Типового положення) та виконує функції по здійсненню
вхідного обліку та контролю документів з питань призначення соціальної
допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального
захисту населення, підприємств, організацій та установ; перевіряє правильність
визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення
соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує у тижневий термін
оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до
узгоджених графіків; проводить перевірку правильності призначення (перерахунку)
та виплати пенсій і цільової грошової допомоги органами Пенсійного фонду у
разі, якщо такі функції здійснювалися Центрами на момент набрання чинності цим
Положенням; забезпечує своєчасний розгляд усних та письмових звернень громадян
з віднесених до його компетенції питань, здійснює їх аналіз, уживає заходів
щодо усунення причин, що їх породжують; готує та передає органам праці та
соціального захисту населення документи з питань виплати соціальної допомоги,
інших грошових виплат через державні підприємства зв'язку та установи банків
тощо (пункт 4 Типового положення).
Як вбачається
зі змісту позовних заяв, Позивачі були обізнаними із сумами виплат, які їм
здійснювалися у 2004-2007 роках.
Згідно
із відповіддю Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню
соціальних виплат № 09/2052-11 від 4 серпня 2009 року на судовий запит, щорічну
допомогу на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_1 було виплачено 11 липня 2007 року
в розмірі 120,00 грн.
Відповідно
до відповіді Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних
виплат № 09/2053-11 від 4 серпня 2009 року, щорічну допомогу на оздоровлення за
2007 рік ОСОБА_2було виплачено 4 липня 2007 року в розмірі 90,00 грн.
Відповідачі
в запереченнях на позов наполягали на застосуванні судом наслідків пропуску
Позивачами строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод
та інтересів стосовно частини позовних вимог.
Відповідно
до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України
пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у
задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із
сторін.
Відповідно
до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для
звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи
встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк
звернення до адміністративного суду -це проміжок часу після виникнення спору у
публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до
адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом
своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає
права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову
може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання
строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації
права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих
відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє
стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх
функцій.
Встановлення
процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування
учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними
передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних
процесуальних дій.
Інститут
строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у
публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного
процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки
обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними;
після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору,
відносини стають стабільними.
Позивачі
були ознайомленими з розмірами грошової допомоги, які їм виплачувалися у
2004-2007 роках. Норми законів, які регулюють відносини нарахування та виплати
щорічної допомоги на оздоровлення, офіційно оприлюднені у встановленому законом
порядку і є загальновідомими.
Таким
чином, Суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до
адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з
моменту отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, який на думку Позивачів, є
неналежним, тобто з моменту, коли Позивачі дізналися про порушення своїх прав.
Позивачами
не надано обґрунтованих пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до
адміністративного суду, а також не надано належних доказів на підтвердження
поважності причини пропуску строку
звернення до суду.
Вивчивши
матеріали справи, Суд встановив, що Позивачі звернулися до Окружного
адміністративного суду міста Києва із порушенням строку звернення до
адміністративного суду стосовно частини позовних вимог, оскільки
адміністративні позови подано до Окружного адміністративного суду міста Києва
14 січня 2008 року (про що свідчать відповідні реєстраційні написи на перших
сторінках позовних заяв), а тому позовні вимоги про перерахунок та виплату
щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004 року по 14 січня 2007 року
не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду
відповідно до вимог частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Стосовно
позовних вимог про стягнення з Відповідачів недоплаченої Позивачам, як
потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на
оздоровлення за 2007 рік, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як
випливає із матеріалів справи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в
розмірі 120,00 грн. Позивачу 1 було виплачено 11 липня 2007 року. Позивачу 2
щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 90,00 грн. було
виплачено 4 липня 2007
року.
У
відповідь на заяви до Управління праці та соціального захисту населення
Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про перерахунок та
виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, Позивачів було
повідомлено про те, що нарахування щорічної допомоги на оздоровлення
проводилась та проводиться виходячи із розмірів, встановлених постановами
Кабінетом Міністрів України, а тому відсутні підстави для виплати допомоги на
оздоровлення відповідно до заяви Позивачів.
Відповідно
до абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції
закону у редакції Закону України від 6 червня 1996 року) щорічна допомога на
оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи -п'ять
мінімальних заробітних плат.
Згідно
з абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції
закону у редакції Закону України від 6 червня 1996 року) щорічна допомога на
оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи,
дітям-інвалідам -чотири мінімальні заробітні плати.
Пунктом
30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19
грудня 2006 року N 489-V дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого,
шостого, сьомого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги
у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Водночас,
статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»N 489-V
надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри
соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від
розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань,
передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу
на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи»визначено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II
групи -120 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам -90 гривень.
Рішенням
Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими,
що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту
30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,
яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових
позик -пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої
статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої
статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і
допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -пунктів 6 та 8
частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього
та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого
частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого,
третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини
третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого
частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи»(частина 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду
України).
Відповідно
до частини 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9
липня 2007 року N 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30,
39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність
з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частиною
2 статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх
окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня
ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Суд
звертає увагу на те, що відповідно до норм Конституції України, з 9 липня 2007
року (з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення від 9 липня 2007
року N 6-рп/2007) втрачає чинність норма закону про державний бюджет щодо
зупинення дії абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи».
Як
встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, щорічну
допомогу на оздоровлення за 2007 рік було виплачено ОСОБА_1 11 липня
2007 року.
Відтак,
станом на час здійснення виплати щорічної допомоги на оздоровлення Позивачу 1,
положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на
2007 рік»не підлягало застосуванню, оскільки було визнано неконституційним.
Здійснюючи
відповідну виплату, суб'єкт владних повноважень для встановлення розміру, який
підлягає виплаті ОСОБА_1, повинен був керуватися абзацом 2 частини 4 статті 48
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції закону від 9 липня 2007 року,
якою встановлено, що інвалідам ІІ групи здійснюються виплати у розмірі
п'яти мінімальних заробітних плат.
Суд
також вважає за необхідне зазначити, що посилання Відповідачів на Постанову
Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу
на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи», як на нормативно-правовий
акт, на підставі якого Позивачам виплачувалася щорічна допомога на
оздоровлення, є необгрунтованими, оскільки вказана Постанова є підзаконним
нормативно-правовим актом, а тому її положення не повинні суперечити вимогам
Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд
звертає увагу на те, що відповідно до вимог частини 4 статті 9 Кодексу
адміністративного судочинства України у разі невідповідності
нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або
іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Як
встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, щорічну
допомогу на оздоровлення за 2007 рік було виплачено ОСОБА_2 4 липня 2007 року.
Відтак,
станом на час здійснення виплати щорічної допомоги на оздоровлення Позивачу 2,
положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на
2007 рік»не було визнано неконституційним, а тому підлягало застосуванню
Відповідачем 1 при визначенні розміру виплат Позивачу 2.
Суд
також звертає увагу сторін на наступне.
На
період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в даній
адміністративній справі, були чинними нормативно-правові акти, які мають
однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги
на оздоровлення (а саме -Закон України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закон України
«Про Державний бюджет України на 2007 рік»).
Конституція
України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому
числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України,
який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову
юридичну силу.
Відтак,
оскільки чинним законодавством України, зокрема, Конституцією України, не
передбачено розмежування нормативно-правових актів на загальні та спеціальні,
відтак, виходячи з принципів теорії держави і права, застосуванню підлягає той
закон (норма), який останній регулює суспільно-правові відносини.
Звичайною
є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного
або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з
прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично
скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Отже, за наявності
декількох законів, норми яких по-різному
регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів
у цих відносинах застосовуються положення закону з урахуванням дії закону в
часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Таким
чином, оскільки на момент здійснення виплат Позивачу 2 щорічної допомоги на
оздоровлення 4 липня 2007 року був чинним пункт 30 статті 71 Закону України
«Про Державний бюджет України на 2007 рік», і вказану статтю (станом на момент
здійснення виплати) не було визнано неконституційною, Суд вважає, що сума
виплат, здійснених Позивачу 2 за 2007 рік (4 липня 2007 року), відповідає
розміру, визначеному чинним на час виникнення спірних відносин законодавством.
Враховуючи
вищенаведене, Суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата ОСОБА_1
щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік (11 липня 2007 року) здійснені з
порушенням чинного на час виплати законодавства
та з порушенням принципів, встановлених Кодексом адміністративного
судочинства України.
Водночас,
нарахування та виплата ОСОБА_2щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік (4
липня 2007 року) здійснені відповідно до вимог чинного на час виплати
законодавства та з дотриманням принципів, встановлених Кодексом адміністративного
судочинства України.
Відтак,
дії Відповідачів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на
оздоровлення за 2007 рік є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам
чинного на момент здійснення відповідних виплат законодавству України.
Згідно з статтею 6 Конституції
України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої
повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів
України.
Статтею 19 Конституції України передбачено,
що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
Частиною
1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд
і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності
сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом
їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства
України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи
з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного
законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в
позовних заявах докази Позивачів є
частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню
частково.
Водночас,
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 152 Конституції
України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам
актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у
встановленому законом порядку.
Вимоги
про відшкодування шкоди, завданої особі актом, який визнано неконституційним,
вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Позивачі,
як громадяни, віднесені до постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС,
звільнені від сплати судових витрат.
На підставі вищевикладеного,
керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254
Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд
міста Києва, -
П О
С Т А Н О В И В
Адміністративний
позов задовольнити частково.
1.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення
Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського
міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування
та виплати ОСОБА_1 у 2007 році щорічної одноразової грошової допомоги на
оздоровлення всупереч вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської
районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по
нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії, спрямовані на
перерахунок та забезпечення виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової
допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до вимог статті 48 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи».
3. В
задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова
може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Суддя
Н. Є. Блажівська
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2009 |
Оприлюднено | 18.09.2009 |
Номер документу | 4623814 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Блажівська Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні