Постанова

від 02.07.2015 по справі 922/191/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 922/191/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Полянського А.Г., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача: Єгорова В.С. дов. №14-137 від 13.05.2014

відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Віанна"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015

у справі №922/191/15 Господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного підприємства "Віанна"

про стягнення 257 200,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Віанна" (надалі ПП "Віанна") про стягнення з відповідача 210886,90 грн. - пені, 3009,93 грн. - інфляційних втрат, 43304,10 грн. - 3% річних, нарахованих позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем розрахунків за газ, спожитий за договором купівлі-продажу природного газу №13/2150-БО-20 від 28.12.2012.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2015 (суддя Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Камишева Л.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Віанна" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 210886,90 грн., 3% річних в сумі 43304,10 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5083,82 грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3009,93 грн. - відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланням на встановлення факту розрахунків відповідача за отриманий природний газ з порушенням строків, визначених укладеним між сторонами договором, за що договором та законом встановлений обов'язок відповідача сплатити на користь позивача суми вищезазначених коштів. В частині відмови у позові судові рішення мотивовані тим, що позивачем неправомірно розрахована сума інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне підприємство "Віанна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неправильно та неповно дослідили подані сторонами докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а саме: суди не врахували, що за умовами договору остаточний розрахунок за газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки, тоді як споживачі теплової енергії, як правило, здійснюють розрахунки з підприємством - відповідачем не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим; разом з тим, ПП "Віанна" поставляє теплову енергію і бюджетним організаціям, тому суди попередніх інстанцій мали вирішити питання про зменшення розміру пені відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України. Крім того, на думку скаржника, пеня, як штрафна санкція, має подвійну правову природу, одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань та має компенсаційний характер, тобто її розмір повинен відповідати понесеним позивачем збиткам, однак останнім не подано доказів понесення збитків, що також не враховано судами попередніх інстанцій.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

28.12.2012 між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПП "Віанна" (покупець) укладено договір №13/2150-БО-20 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 3648 тис. куб. м.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20 % - 61,12грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ, що передається згідно п. 2.1. договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Термін дії, встановлений п. 11.1 договору, до 31 грудня 2013 року, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач - продавець протягом січня-червня та жовтня 2013 року на виконання умов договору за відповідними актами прийому-передачі передав відповідачу - покупцю природний газ на загальну суму 7735657,81 грн.

Оскільки відповідач оплату за отриманий природний газ у встановлені договором строки не здійснив, то позивачем було нараховано 210886,90 грн. пені, 3009,93 грн. інфляційних втрат, 43304,10 грн. 3% річних.

Судами перевірено подані позивачем розрахунки вказаних сум та встановлено, що суми пені та 3% річних виконані правильно, а при визначенні суми інфляційних втрат позивачем не враховано періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці, тому сума інфляційних втрат нарахована неправомірно ( з чим погоджується і суд касаційної інстанції).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що судами попередніх не застосовані норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України), які регулюють питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції надав цим доводам належну правову оцінку, вказавши на те, що зазначеними нормами встановлено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а не обов'язок. Крім того, вказане питання розглядається судом за заявою сторони у справі, поданої в порядку застосування ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Як встановлено апеляційним господарським судом, така заява відповідачем не подавалась.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Віанна" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі №922/191/15 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Полянський А.Г. Шаргало В.І.