Ухвала

від 01.07.2015 по справі 902/333/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

01 липня 2015 р. Справа № 902/333/13-г

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В. , Яремчука Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за № 07-09/794 від 17.07.2014 р. на бездіяльність посадових осіб ДВС у справі

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м.Вінниці

до : Приватного підприємства "Автокрафт", м.Бершадь Вінницька область

про стягнення 11 679 833 грн 51 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю:

прокурора: Оліянчук Катерина Олександрівна, посвідчення № 010788 від 22.10.2012 р.

представників:

позивача: Бажуков Андрій Костянтинович, довіреність № 010-01/3474 від 14.05.2013 р., паспорт серії АА № 183195 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.05.1996 р.

Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України: Іванов Юрій Віталійович, довіреність № 20-22/72 від 27.04.2015 р., посвідчення ВІ № 045.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі його філії у м.Вінниці до Приватного підприємства "Автокрафт" про стягнення 11 679 833, 51 грн в т.р. 9 299 177, 49 грн основного боргу, 1 466 587,49 грн відсотків, 48 412,19 грн комісії, 865 656, 34 грн пені, та 1 809 178, 66 дол. США , в т. р. 1 567 745,78 дол. США основного боргу, 241 432,88 дол. США відсотків.

Ухвалою суду від 06.03.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/333/13-г та призначено до розгляду (суддя Говор Н.Д.).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. позов задоволено повністю.

26.04.2013 р. судом на виконання рішення суду від 10.04.2013 р. видано наказ, який рекомендованим листом надіслано стягувачу (позивачу у справі).

18.07.2014 р. до господарського суду Вінницької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за № 07-09/794 від 17.07.2014 р. на бездіяльність посадових осіб ДВС у справі № 902/333/13-г, яку згідно автоматичного розподілу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 21.07.2014 р. скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за № 07-09/794 від 17.07.2014 р. на бездіяльність посадових осіб ДВС повернуто скаржнику.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. апеляційну скаргу позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.07.2014 р. залишено без задоволення; пункт 1 ухвали суду від 21.07.2014 р. викладено в іншій редакції, а саме: скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень ДВС залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено; ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.07.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. скасовано; скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за № 07-09/794 від 17.07.2014 р. на бездіяльність посадових осіб ДВС передано на розгляд до господарського суду Вінницької області.

Після надходження справи з касаційної інстанції ухвалою від 14.01.2015 р. скаргу призначено до розгляду на 29.01.2015 р.

В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподання учасниками судового процесу витребуваних доказів розгляд справи ухвалою від 29.01.2015 р., від 12.02.2015 р., від 26.02.2015 р. та від 12.03.2015 р. відкладено до 12.02.2015 р., до 26.02.2015 р., до 12.03.2015 р. та до 26.03.2015 р. відповідно.

В судовому засіданні 26.03.2015 р. судом оголошено перерву до 30.03.2015 р. в зв'язку з неподанням органом ДВС витребуваних доказів.

На підставі заяви судді розпорядженням керівника апарату суду від 01.04.2015 р. створено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Мельника П.А., яка ухвалою від 01.04.2015 р. прийняла справу до свого провадження та призначила судове засідання на 22.04.2015 р.

В судовому засіданні 22.04.2015 р. судом оголошено перерву до 23.04.2015 р. в зв'язку з необхідністю отримання від органу ДВС витребуваних доказів.

Ухвалою від 23.04.2015 р. розгляд справи відкладено до 27.05.2015 р.

На підставі заяви судді від 27.05.2015 р. розпорядженням керівника апарату суду від 27.05.2015 р. до складу колегії суддів було внесено зміни в зв'язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. станом на 27.05.2015 р. у відпустці по тимчасовій втраті працездатності.

Ухвалою від 02.06.2015 р. справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено судове засідання на 11.06.2015 р.

Ухвалою від 11.06.2015 р. розгляд справи відкладено до 01.07.2015 р.

На підставі заяви судді від 01.07.2015 р. розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 01.07.2015 р. до складу колегії суддів було внесено зміни в зв'язку із перебуванням судді Мельника П.А. станом на 01.07.2015 р. у відпустці по тимчасовій втраті працездатності в зв'язку з чим ухвалою від 01.07.2015 р. справу було прийнято до провадження новим складом суду.

Відповідач в засідання суду не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення він повідомлявся належним чином - ухвалою від 11.06.2015 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією факт отримання якої підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також відповідач повідомлявся про дату, час та місце наступного судового засідання телефонограмою від 05.06.2015 р. наявною в матеріалах справи.

З огляду на приписи ч.2 ст.121 2 ГПК України, яка вказує, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представника відповідача.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурор, представника позивача та органу ДВС судом встановлено наступне.

26.04.2013 р. господарським судом Вінницької області на виконання рішення суду від 10.04.2013 р. видано наказ, який рекомендованим листом надіслано позивачу для пред'явлення до виконання.

На підставі заяви стягувача від 19.06.2013 р. № 074-09/1787 відділом примусового виконання рішень ДВС України (правонаступником якого являється відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України) 02.07.2013 р. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.28, 38, т.1).

В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем вживались ряд дій по його виконанню, зокрема здійснювались запити в державні установи щодо наявності у боржника майна, ухвалювались постанови про накладення арешту тощо.

Також 23.10.2013 р. було складено акт опису й арешту майна боржника (а.с.78-80, матеріалів оскарження ухвали від 21.07.2014 р.).

28.03.2014 р. стягувач надіслав на адресу органу ДВС заяву № 074-09/294 з проханням терміново обмежити боржника у використанні майнового комплексу у м.Бершаді за виробничим призначенням (а.с.88, матеріалів оскарження ухвали від 21.07.2014 р., а.с.155, т.4).

Як вказувалось вище 18.07.2014 р. до господарського суду Вінницької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за № 07-09/794 від 17.07.2014 р. на бездіяльність посадових осіб ДВС у справі № 902/333/13-г у якій стягувач вказуючи на неотримання відповіді на подану заяву № 074-09/294 від 28.03.2014 р., на невжиття органом ДВС заходів щодо передачі майна на реалізацію, несвоєчасне та неповне вчинення державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, що призвело до порушення передбаченого законом 6-місячного строку для виконання рішення суду просить визнати неправомірною бездіяльність органу ДВС та зобов'язати головного державного виконавця Каращук К.Л. розглянути по суті письмове звернення № 074-09/294 від 28.03.2014 р. (а.с.62-67, матеріалів оскарження ухвали від 21.07.2014 р.).

Під час розгляду даної скарги від стягувача до суду 27.05.2015 р. надійшла заява про часткову зміну предмету скарги (від 22.05.2015 р. № 074-09/519) відповідно до якої п.2 прохальної частини скарги викладено в новій редакції відповідно до якої він просить зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС України розглянути по суті письмове клопотання № 074-09/294 від 28.03.2014 р.

Також у вказаній заяві стягувач просить залишити без розгляду п.п.3, 4 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794.

В судовому засіданні 01.07.2015 р. стягувачем подано заяву про часткову відмову від окремих вимог скарги на бездіяльність посадових осіб ДВС відповідно до якої він просить прийняти відмову від вимог визначених в п.п.3, 4 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794.

В іншому клопотанні від 01.07.2015 р. поданому в судовому засіданні стягувач, з поміж іншого, просить не розглядати його заяву від 22.05.2015 р. № 074-09/519 в частині прохання про залишення без розгляду вимог викладених в п.п.3, 4 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794 в зв'язку з поданням 01.07.2015 р. заяви про відмову від останніх.

Розглянувши заяви стягувача від 22.05.2015 р. № 074-09/519, від 01.07.2015 р. суд дійшов висновку про їх прийняття до розгляду, як таких, що не суперечать приписам ст.22 ГПК України.

З урахуванням викладеного вище суд констатує, що актуальними, з урахуванням поданих стягувачем заяв, на момент проведення судового засідання являються вимоги скаржника в яких поставлено наступні вимоги:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. по виконавчому провадженню № 38663128, яка полягає в невиконанні державним виконавцем вимог ч.2 абз.4 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: ігноруванні (ухиленню від розгляду по суті) письмового клопотання ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії в м.Вінниці від 28.03.2014 р. № 074-09/294;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС України розглянути по суті письмове клопотання ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії в м.Вінниці № 074-09/294 від 28.03.2014 р.

В якості нормативної підстави скарги скаржник як у скарзі так і поданих ним письмових поясненнях (від 26.02.2015 р. № 074-09/172, від 27.05.2015 р. № 074-09/541-1) посилається на приписи ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", ст.20 Закону України "Про звернення громадян".

В письмовому поясненні від 01.07.2015 р., яке подано в судовому засіданні прокурор відмову стягувача від п.п.3, 4 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794 підтримує.

В усних поясненнях прокурор також підтримує подану стягувачем скаргу в частині, яка є для нього актуальною та просить суд задовольнити її.

Заперечуючи щодо поданої скарги орган ДВС у відзиві від 11.02.2015 р. в контексті вимог визначених в п.п.1, 2 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794 вказує на те, що клопотання скаржника було розглянуто шляхом накладення арешту на майно, а також складенням актів опису та арешту майна боржника, які були надіслані на адресу стягувача (а.с.1-3, т.3).

За результатами встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оспорюваної дії) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом , іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів , а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право , з поміж іншого, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, заявляти клопотання тощо.

Вказаному праву сторони кореспондує обов'язок державного виконавця встановлений ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання .

Дослідженням матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що жодної відповіді на клопотання стягувача від 28.03.2014 р. № 074-09/294 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не надано , як і не надано доказів вжиття будь-яких заходів реагування , в т.ч. вжиття тих чи інших виконавчих дій спрямованих на вирішення заявленої в клопотанні вимоги про обмеження права боржника використовувати за виробничим призначенням майновий комплекс.

Твердження представника органу ДВС наведені у його відзиві про те, що вирішене у заявленому клопотанні прохання було здійснено при винесенні постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та складенні акту опису та арешту майна оцінюється судом критично позаяк вказані процесуальні дії були вчинені органом ДВС до подання клопотання стягувача , а саме: 09.09.2013 р. та 23.10.2013 р. відповідно.

При цьому суд звертає увагу на те, що в клопотанні стягувач просив орган ДВС обмежити право боржника використовувати за виробничим призначенням майновий комплекс у відповідності до положень ч.5 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно вказаної норми Закону під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном , здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Натомість в акті опису й арешту майна від 23.10.2013 р. боржнику заборонено відчуження, псування, підміна, розтрата описаного і арештованого майна.

Під час розгляду даної скарги судом було встановлено, що органом ДВС не надано примірника клопотання стягувача від 28.03.2014 р. № 074-09/294 з відтиском штампу вхідної кореспонденції канцелярії ДВС України (№ 14-0-35-1263 від 14.04.2014 р.).

Однак зазначена обставина не спростовує факт подання стягувачем клопотання від 28.03.2015 р. № 074-09/294 органу ДВС.

Так, за вказаним вхідним номером (№ 14-0-35-1263 від 14.04.2014 р.) у книзі вхідної кореспонденції значиться звернення ПАТ "Надра Банк" від 26.03.2014 р. № 51/2-1/209 (а.с.44, т.5).

Неодноразова вимога суду про надання звернення ПАТ "Надра Банк" від 26.03.2014 р. № 51/2-1/209 та реєстраційної картки до листа АКБ "Надра" від 26.03.2015 р. № 51/2-1/209 із зазначенням інформації про реквізити вхідного документа, дати та індексу надходження, його короткого змісту, строку виконання та відповідального виконавця залишилась невиконаною.

В свою чергу стягувачем на підтвердження надсилання клопотання від 28.03.2014 р. № 074-09/294 надано суду фіскальний чек № 3000037245.

До того ж отримання клопотання стягувача від 28.03.2014 р. № 074-09/294 не заперечується органом ДВС та підтверджується його наявністю в матеріалах виконавчого провадження (а.с.155, т.4).

Відповідно до ч.3 ст.121 2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується в п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дій, від вчинення яких той безпідставно ухиляється .

З врахуванням встановлених судом обставин та наведених вище законодавчих приписів суд дійшов до висновку, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. було допущено неправомірну бездіяльність, яка полягала у відсутності будь-якого реагування на клопотання стягувача від 28.03.2014 р. № 074-09/294.

Представником органу ДВС не надано жодного доказу в підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності державного виконавця, а його запереченням наведеним у відзиві судом надано відповідну юридичну оцінку.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даної скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця по ухиленню від розгляду клопотання стягувача від 28.03.2015 р. № 074-09/294 та зобов'язання орган ДВС розглянути вказане клопотання.

Задовольняючи скаргу в частині вимоги про зобов'язання вчинити дії по розгляду клопотання стягувача суд прийняв до уваги те, що саме ухилення державного виконавця від вчинення таких дій і стало підставою для подання даної скарги.

В засіданні суду розглянуто заяву стягувача про часткову відмову від окремих вимог скарги від 11.06.2015 р. № 074-09/589 давши оцінку якій суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява стягувача про відмову від окремих вимог скарги (п.п.3, 4 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794) приймається судом, оскільки відмова позивача від скарги в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову підписано в.о. керуючого філією в м.Вінниці Пюро О.К. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 14.12.2010 р. № 7089.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині п.п.3, 4 прохальної частини скарги від 17.07.2014 р. № 074-09/794 підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Припиняючи провадження в частині заявлених у скарзі вимог судом враховано положення п.п. 1, 3 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" в яких зазначено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України та іншими нормами права. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК України, в тому числі розділ ХІ.

Аналогічні положення містяться п.9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" в якому вказано, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

На підставі викладеного та керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 86, 115, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за № 07-09/794 від 17.07.2014 р. на бездіяльність посадових осіб ДВС у справі № 902/333/13-г у виконавчому провадженні № 38663128 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. по виконавчому провадженню № 38663128, яка полягає в ухиленні від розгляду по суті письмового клопотання ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії в м.Вінниці від 28.03.2014 р. № 074-09/294.

3. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС України розглянути по суті письмове клопотання ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії в м.Вінниці № 074-09/294 від 28.03.2014 р.

4. Прийняти відмову стягувача від вимог викладених в п.п.3, 4 прохальної частини скарги № 07-09/794 від 17.07.2014 р. в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. по виконавчому провадженню № 38663128, яка полягає в невжитті дій щодо передачі матеріалів виконавчого провадження до відповідного регіонального органу ДВС для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. по виконавчому провадженню № 38663128, яка полягає несвоєчасному і неповному вчиненні державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, що призвело до порушення передбаченого законом 6-місячного строку для виконання рішення суду на користь стягувача.

5. Провадження в частині розгляду вимог викладених в п.п.3, 4 прохальної частини скарги № 07-09/794 від 17.07.2014 р. щодо визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. по виконавчому провадженню № 38663128, яка полягає в невжитті дій щодо передачі матеріалів виконавчого провадження до відповідного регіонального органу ДВС для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та щодо визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л. по виконавчому провадженню № 38663128, яка полягає несвоєчасному і неповному вчиненні державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, що призвело до порушення передбаченого законом 6-місячного строку для виконання рішення суду на користь стягувача припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

6. Ухвалу надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Білоус В.В.

Яремчук Ю.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. 50 років Жовтня, 211, м. Бершадь, Вінницька область, 24400.